Методика коректури. Види, принципи і методи коректорського читання

Принципи коректорського читання

• зіставність читання (звіряння відбитків з оригіналом; постійне звертання до словників, довідників, наукових джерел, літератури й видань того самого виду, що й опрацьовуваний оригінал);

• переакцентування уваги з суті на накреслення, абстрагування від змісту твору; потрібно пам’ятати, що коректурне читання суттєво відрізняється від читання твору літературним чи фаховим редактором;

• політерне і поскладове читання. Зазвичай людина фіксує погляд під час читання не на кожному знаку, а на фрагментах тексту від 7 до 20 знаків (1 − 1,5 см рядка). Її погляд «рухається» сторінкою своєрідними «стрибками». Коректор має навчитись робити ці «стрибки» частіше. Для цього можна використовувати такі засоби: а) проставляння олівцем вертикальних рисок після кожного складу (для всього тексту це застосовувати не ефективно, а от для заголовків, рубрик, виділених фрагментів – варто); б) читання з ручкою чи олівцем у руках; за допомогою них коректор умовно позначає межі складів.

Види коректорського читання

Зчитування – тип коректорського читання, метою якого є вивірення відбитків складеного тексту з відредагованим авторським оригіналом. Під час зчитування коректор виправляє помилки орфографічні й пунктуаційні, вивіряє з відредагованим авторським оригіналом визначення, формулювання тощо, виявляє пропуски, перекручення, двічі набраний один і той самий тест та ін.

Під час зчитування перед коректором зазвичай два документи – авторський оригінал і варіант складання (відбиток). З одного боку, завдання коректора під час зчитування доволі просте: виявити невідповідності відбитка оригіналу. Це робота «механічна» і не потребує високої кваліфікації. Однак складність полягає в тому, що доводиться постійно переакцентовувати увагу з одного тексту на інший. Для полегшення цього завдання коректорам рекомендують використовувати під час читання лінійку (щоб фіксувати опрацьовуваний рядок у оригіналі) або пюпітр.

Вичитування (вичитка) – тип коректорського читання, метою якого є виправити правописні помилки, уніфікувати однотипні написання, перевірити дотримання виділень, технічних правил складання і верстання. Вичитування протягом тривалого часу було завданням не коректора, а вичитувальника (посада в редакції, подібна до літературного редактора). Коректор займався лише «механічною», менш кваліфікованою роботою – зчитуванням і звірянням. Однак нині вичитування – прямий обов’язок коректора. Під час вичитування застосовується спосіб аналітичного, наскрізного читання.

Звіряння (звірення) – тип коректорського читання, що полягає в перевірці за коректурним відбитком виправлених помилок, відзначених у попередньому коректурному відбитку, а саме: перевіряється правильність внесення зроблених у попередній коректурі виправлень; контролюється пагінація в тексті, нормативність спуску шпальт, відповідність підписів ілюстративному матеріалу; перечитуються всі рубрики, титули, вихідні дані тощо; перевіряється правильність переходу тексту зі сторінки на сторінку; підписується текст до друку.

Звіряння (звірення) вибіркове – корегування, яке передбачає перевіряння правильності виправлень у відбитках зверстаних аркушів без додаткового наскрізного вичитування тексту Коректор має перевірити не лише той рядок, у якому була допущена помилка, а й кілька сусідніх рядків, щоб переконатись у тому, що виправлення помилково не було внесено в інший рядок.

Методи коректорського читання

Читання самостійне – метод коректорського читання, який полягає в індивідуальній роботі над коректурними відбитками. Переваги самостійного читання коректури: найкраще вивіряються складні для читання тексти з таблицями, схемами, формулами, графіками, статистичними даними, виділеннями тощо. Недоліки самостійного читання − звикання до написанного, а отже, послаблення уваги і, як результат, − пропущені помилки.

Підчитування – метод коректорського читання, при якому коректуру читають два коректори – один читає вголос, а другий (підчитувач) стежить за оригіналом або за попереднім коректурним відбитком. За дослідженням З.В.Партика, ефективність коректури з підчитуванням вища, ніж при самостійному читанні. А теоретик і практик редагування А.Е. Мільчин зазначає, що метод підчитування прискорює прочитання коректури, змушує зосереджуватися на читанні. У цьому переваги методу. Проте для складних текстів такий метод менш ефективний, оскільки не все можна сприйняти і перевірити на слух. Це недолік методу підчитування.

Читання перехресне – метод коректорського читання, при якому прочитану одним коректором частину коректури передають іншому коректорові, а після його прочитання – третьому і т.д., що запобігає звиканню до тексту, а отже, сприяє якісному його прочитанню. Перевага методу, за Т.С.Крайніковою, полягає в тому, що «така організація коректорського читання запобігає звиканню до тексту, адже відбувається взаємоперевірка та підстрахування» коректорів [ 1, с. 76]. А недолік – процес коректорського читання досить тривалий. Щоб усунути цей недолік, прочитану першим коректором коректуру віддають другому коректорові вже у наступному коректурному відбитку. Коли коректуру читають одночасно різні коректори (такий різновид методу перехресного читання називають зустрічним), важливо мати певні вказівки щодо правопису, пунктуації, редакційно-технічного оформлення елементів і видів тексту, розміщення його частин і фрагментів. Для ефективного здійснення коректури послуговуються паспортом коректури / вичитування (або: специфікацією коректури / вичитування).

Способи коректорського читання

Читання швидкісне, поверхове, партитурне – спосіб читання, який передбачає швидке ознайомлення з усім текстом за великої швидкості читання (за 1,5−2 години прочитується до 200—300 сторінок). Таке читання зазвичай є попереднім.

Читання аналітичне, наскрізне − спосіб читання, який передбачає уважне, послідовне прочитання усього тексту, критичний його аналіз, виявлення помилок і їх виправлення.

Читання вибіркове, вертикальне − спосіб читання, який передбачає перегляд не всього тексту, а лише певних ключових елементів. Такими є початок і кінець тексту, початки і закінчення абзаців, виокремлені фрагменти, заголовки, рубрики, підписи під ілюстраціями, власні назви, цифрова інформація тощо. Крім того, до вибіркового читання коректор вдається на етапі звіряння, коли потрібно з’ясувати, чи внесені в текст виправлення. Таке читання зазвичай є повторним.