© Тимошик м.С., упорядкування, передмова, 2007

Символ «копірайт» Ім’я власника авторських прав Найменування об’єкта захисту Рік публікації твору

* Власниками прав можуть бути: автор, укладач, перекладач, художник, дизайнер, видавництво, організація, від імені якої випущено видання

* Об’єктами захисту можуть бути: основний текст, передмова, післямова, частини апарату видання, укладання, ілюстрації, оформлення, макет

* В межах об’єкту захисту може вказуватись обсяг виконаної роботи:

© Кошель О.М., розділ I, 1996

* Якщо об’єктом захисту є переклад, то вказується, з якої на яку мову він зроблений:

© Зборовська Н.В., переклад із англ. на укр., 2001

* Якщо власник авторських прав фізична особа, то спочатку вказується ім’я, а потім найменування об’єкту захисту (як у зразку). Якщо власник авторських прав юридична особа, то спочатку зазначають найменування об’єкта захисту, а потім назву установи:

© Оформлення ВЦ «Альфа», 2007

* У перевиданнях можуть вказуватися як рік першої публікації твору, так і наступних чи поточної:

© Тимошик М.С., упорядкування, передмова, 2007, 2010

© Тимошик М.С., 2003, виправлення, 2007

* У випадку, коли власників прав на один об’єкт захисту кілька, їхні прізвища подаються у встановленому ними ж порядку (не обов’язково за абеткою) через кому:

© Таланчук П.М., Ярема С.Я., Коровайченко Ю.М., Ярема С.М, Моргунюк В.С., 2006

* Ініціали власника зазначаються після прізвища, усі елементи відділяються один від одного комами, в кінці крапка не ставиться

* Місце розташування:

- у книжкових виданнях знак охорони авторського права зазначають у правому нижньому кутку зворотного титулу;

- у збірниках / альманахах / продовжуваних виданнях, що містять не один, а кілька творів, копірайт ставиться у правому нижньому кутку зворотного титулу (для охорони прав укладачів, художників, дизайнерів, видавництва) і в кінці кожного з авторських творів усередині видання.

Структура і правила оформлення

бібліографічного опису

Зона назви і відомостей про відповідальність (ім’я автора, назва, вид видання за цільовим призначенням і характером інформаційних знаків, назва юридичних і фізичних осіб, причетних до випуску видання)

Знаки приписаної пунктуації

Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник [Текст] / В.Й.Здоровега; Львівський національний університет імені Івана Франка. – 2-ге вид., перероб. і допов. –

Львів : ПАІС, 2004. – 268 с. (Серія «Журналістикознавство»)

Зона вихідних даних Зона фізичної характеристики Зона серії Зона видання

* За рішенням Книжкової палати України, ініціали від прізвища відділяються комою лише у випадках зазначення імені та по батькові повністю і лише в каталожних картках.

* У бібліографічному описі використовуються як звичайні граматичні розділові знаки (проміжками не відділяються від попереднього слова), так і умовні розділові знаки − знаки приписаної пунктуації (відділяються проміжками як від попереднього, так і від наступного слова)

* Якщо інформація про видання формулюється описувачем самостійно, то вона подається в квадратних дужках і напівжирним:

Тимошик М. Історія одного… : [навчальний посібник]

* Відсутність місця видання позначається [Б.м.]

* Бібліографічний опис подається мовою оригіналу. Не перекладається!

* Якщо в документі є помилки, які не змінюють значення тексту, вони просто виправляються без зазначення виправлення. Якщо помилки змінюють значення, то опис оформлюється так:

….Х. : Фоліо, 3007 [тобто 2007]

* Якщо є паралельна назва, то вона оформлюється так:

Верба Г.В. Граматика сучасної англійської мови = Modern English Grammar

*Правила оформлення бібліографічного опису регламентуються такими документами: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «СІБВС. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»; ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «СІБВС. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання»; ISO 690:1987 «Документація. Бібліографічні посилання. Зміст, форма та структура»; ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

Оформлення змісту / оглаву

Зміст – послідовний перелік рубрик видання із зазначенням сторінок, на яких вони починаються, винесений за межі основного тексту твору і поданий у порядку їх розташування.

Види змісту:

зміст-перелік – для збірників;

зміст-рубрикатор (оглав) – для моно видань;

зміст короткий і зміст повний;

зміст, у якому підрубрики подані упідбір (із зазначенням сторінок у дужках);

зміст анотований.

Зміст короткий Список скорочень………………..12 Від автора………………………13 Вступ……………………………..…19 Сутність редагування……………...31 Історія розвитку редагування…….39 ………………………………………… ………………………………………….	Зміст повний Список скорочень………………………..……..12 Від автора…………………………………..…13 Вступ………………………………….……….…19 Чи потрібна людині інформація?............. Етапи публікування повідомлень……….. …………………………………………………………………. …………………………………………………………………. …………………………………………………………………
Зміст Список скорочень………………………..…….…..12 Від автора…………………………………………13 Вступ……………………………………………..…………...…19 1. Чи потрібна людині інформація? (19). 2. Етапи публікування повідомлень (20). 3. Чи потрібен редакційний етап? (21)……………..	Зміст Список скорочень 12 Від автора 13 Вступ 19 Сутність редагування 31 Історія розвитку редагування 39

* У навчальних і наукових виданнях зміст краще розміщувати на початку видання; в інших – у кінці.

* У наукових виданнях зміст може бути надзвичайно деталізованим, тому варто створювати і короткий, і повний варіанти, або подавати підрубрики упідбір із зазначенням сторінок у дужках.

* У навчальних виданнях зміст краще оформлювати за допомогою шрифтових, не шрифтових виділень тексту і форматування. Робиться це для того, щоб унаочнити структуру твору, допомогти учневі краще усвідомити послідовність і логіку викладу окремих тем.

* У виданнях для дітей, науково-популярних виданнях інколи подають анотований зміст (із стислою анотацією до кожної рубрики).

Оформлення покажчиків

Покажчик – 1. Пошуковий компонент апарату видання, який розташований у кінці видання та містить список згадуваних в основному тексті вокабул (термінів, власних назв, дат) із посиланням на сторінки.

Види покажчиків: а) за змістом: предметні (термінологічні), іменні, іменні авторські, бібліографічні, дат, назв (рослин, сполук, мінералів, географічних об’єктів); б) за способом розташування матеріалу: алфавітні, систематичні, хронологічні, комбіновані (гніздові); в) за структурою запису: прості (глухі), анотовані / коментовані.