2.2.Проблеми освіти бжд
В.В.Березуцький у статті «С образованием по безопасности жизни человека надо что-то делать» відмічає не тільки загальну тенденцію до погіршення рівня знань в Україні та Росії, але і проблему з наповненням змісту освіти, зокрема з БЖД. На недоліки змісту освіти з безпеки життєдіяльності вказували низка авторів, зокрема В.В.Мухін, О.І.Запорожець, І.В.Іванова, В.Д.Гогунський та інші [Див 1, с.11].
Водночас мають місце певні негативні прояви в нинішній освіті з БЖД:
поява численних навчальних програм, що містять в своїй назві ключове слово "безпека", а за змістом часто суттєво відрізняється; практично не існує критеріальної бази з формування напряму і змісту навчання з БЖДЛ;
системний підхід до навчання з напряму БЖДЛ не розвинутий; як наслідок - не визначається практична мета і результат навчання, реалізація яких очевидно має вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень травматизму та смертності людей в Україні;
без набуття нинішніми студентами знань у галузі безпечної життєдіяльності й охорони праці неможливо говорити про подальший сталий розвиток економіки та збереження трудового потенціалу країни; утім, схоже, що не всі причетні до сфери освіти посадові особи розуміють цю істину [Див 5, с.18];
зміст навчальних програм, підручників та інших методичних розробок, як правило, обмежений розглядом сукупностей окремо взятих чинників природного, техногенного, антропогенного походження; шляхи забезпечення БЖДЛ розглядаються тільки через запобігання шкоди здоров'ю від перелічених чинників; поки що панує технократичний підхід, за яким безпека людини як продукт соціального розвитку фактично не розглядається;
теоретичний науковий базис вирішення проблеми БЖДЛ як цілісний напрям відсутній; існують наробки в окремих галузях і по окремих складових (людський чинник в безпеці авіаційного транспорту, ядерній енергетиці тощо);
після злету 2001-2002 року в системі української освіти з БЖД намітилися негативні тенденції, що вилились у необґрунтоване злиття дисциплін, зменшення часу на їх викладання, вилучення окремих дисциплін з питань безпеки та здоров`я людини з цілого ряду навчальних планів підготовки фахівців [Див 2, с.12];
наявність багаторічної традиції в науці і освіті щодо методології аналітичного пізнання, яка призвела до диференційованого бачення світу та значної кількості наукових та освітянських дисциплін і напрямів, що в даному випадку є об'єктивним гальмом прогресу освіти з БЖДЛ як світоглядної комплексної синтетичної проблеми.
3.Законодавча та нормативна база
Від започаткування дисципліни БЖД в Україні минуло 16 років. За цей час було прийнято Концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини» та чотири загальноукраїнських програми з БЖД для вищої школи .Суттєві відмінності у програмах має мета та завдання вивчення дисципліни «БЖД» [Див 1,с.19; 2, с.12].
Перша загальноукраїнська програма з БЖД була написана і введена в дію спільним наказом Міністра освіти України М.З.Згуровського та Начальника штабу – заступника начальника цивільної оборони України В.Ф.Гречанінова №182/200 від 20 червня 1995 року [Див 1, с.11]
Навчання з БЖДЛ організовується на всіх без винятку ланках освіти, що вказані в ст.29 Закону України "Про освіту". Пріоритет у роботі належить розробці і впровадженню елементів державних стандартів освіти для кожного освітнього і освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти.