2.3. Інші втрати на підстанції

2.3.1. Втрати у перетворювальних трансформаторах , можна визначити за вищевказаною методикою для трансформаторів. Технічні дані перетворювальних агрегатів наведені у додатку 2 табл.5.

2.3.2. Втрати у випрямлячах , кВт·г знаходять в залежності від типу випрямляча:

УВКЭ-1
ПВЭ-3
ПВЭ-5
ПВКЕ-2
ТПЕД

Де: WP_Ф- фактичне споживання активної електроенергії на тягу.

2.3.3. Втрати у реакторах згладжуючих пристроїв , тис. кВт·г:

; (2.24)

де: r_1p , r_2p –активні опори реакторів першого і другого ланцюгів згладжуючого пристрою, Ом. (Параметри беруться з паспортних даних).

Дані згладжуючих пристроїв наведено у додатку 2 табл.7.

2.3.4. Втрати в реакторах КУ тягових підстанцій і постів секціонування:

; (2.25)

де: WQ_P – реактивна енергія генерована КУ, в випадку обладнання його лічильниками;

Q_КБ – встановлена потужність КБ;

Q_Р – потужність реактора;

= 27.5 кВ – середня напруга;

R_P –активний опір реактора КУ;

Т_Р – час включення;

3. Розрахунок втрат в тяговій мережі

Втрати енергії в тяговій мережі для кожної міжпідстанційної зони визначаються наступним чином :

; (3.1)

де: - активні втрати у контактній мережі, що спричинені протіканням активної та реактивної складових струмів електровозів;

- активні втрати у контактній мережі, що спричинені протіканням зрівнювальних струмів (лише для змінного струму).

3.1. Втрати електроенергії в тяговій мережі постійного струму.

3.1.1. Вузлова схема живлення

, тис.кВт·г; (3.2)

3.1.2. Паралельне з’єднання колій (при наявності поста секціонування і не менше двох пунктів паралельного з’єднання)

, тис.кВт·г; (3.3)

3.1.3. Двостороннє живлення одноколійної ділянки

, тис.кВт·г; (3.4)

3.1.4. Консольне живлення одноколійної ділянки

, тис.кВт·г; (3.5)

3.2. Втрати електроенергії в тяговій мережі змінного струму.

3.2.1. Вузлова схема живлення

, тис.кВт·г; (3.6)

3 .2.2. Паралельне з’єднання колій

, тис.кВт·г; (3.7)

3.2.3. Консольне живлення одноколійної ділянки

, тис.кВт·г; (3.8)

3.2.4. Двостороннє живлення одноколійної ділянки

, тис.кВт·г; (3.9)

3.2.5. Втрати енергії на багатоколійних ділянках визначаються як сума втрат на одноколійних ділянках.

3.2.6. В формулах (3.2÷3.9):

r₁- погонний активний опір одноколійної лінії або однієї колії двоколійної ділянки Ом/км по табл.2 Додатку 4;

r₂- погонний активний опір двоколійної ділянки, Ом/км;

N- середнє число пар поїздів на ділянці;

l- довжина міжпідстанційної зони, км;

W_РМ- місячне споживання електроенергії поїздами на міжпідстанційній зоні, тис.кВт·г. Цифра визначається наступним чином:

; (3.10)

де , - активна енергія, відпущена в тягову мережу конкретної міжпідстанційної зони першою і другою підстанціями відповідно;

, - активна енергія, повернена (генерована) в енергосистему з конкретної міжпідстанційної зони через фідери першої і другої підстанції відповідно.

Приблизно витрати електроенергії міжпідстанційної зони визначаються по витратах суміжних підстанцій, з врахуванням співвідношення довжин і кількості колій ділянки,що розглядається, а також суміжних з нею міжпідстанційних зон, що живляться від даної підстанції.

Якщо суміжні зони мають одинакову кількість колій і приблизно однакові по довжині, то:

; (3.11)

де:

W_ТПі , W_ТПі+1 – витрати активної енергії на тягу підстанції, які живлять зону, що розглядається.

У випадку, якщо суміжні зони суттєво відрізняються по довжині,то витрати підстанцій W_ТПі , W_ТПі+1 розносять по зонах пропорційно до їх довжини і кількості колій.