- •«Ринок фінансових послуг»
- •1. Суть, роль, функції та передумови виникнення ринку фінансових послуг.
- •2. Класифікація фінансових послуг і фінансових операцій.
- •3. Етапи розвитку і стан ринку фінансових послуг в Україні.
- •4. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •5. Функції органів місцевої влади на ринку фінансових послуг.
- •15. Кредитні спілки, як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •16. Ломбарди як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •17. Комерційні банки: універсальні та спеціалізовані.
- •18. Банківська система як система посередників на ринку фінансових послуг.
- •19. Діяльність недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг.
- •20. Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва.
- •21. Сутність та роль інституційної структури фінансового середовища.
- •22. Функції маркет-мейкерів на ринку фінансових послуг.
- •23. Торговці цінними паперами та їх роль у функціонуванні фінансового ринку.
- •24. Хедж-фонди як альтернативна форма інвестування капіталу.
- •25. Фінансові послуги інститутів у сфері аудиторської і консалтингової діяльності.
- •26. Фінансові послуги антикризового управління, інститутів з оцінки майна.
- •27. Роль фінансових аналітиків ринку.
- •28. Рейтингові агентства.
- •29. Складання рейтингів корпоративного управління.
- •30. Характеристика ринку фінансових послуг за основною групою фінансових активів.
- •31. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги грошового ринку.
- •32. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги валютного ринку.
- •33. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги ринку позик.
- •34. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги фондового ринку.
- •35. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги страхового ринку.
- •36. Поняття та елементи інфраструктури ринку фінансових послуг.
- •37. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •38. Основні види фінансових послуг на грошовому ринку: депозитні операції; операції з інструментами грошового ринку в платіжних системах; нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •39. Розвиток банківських послуг, проблеми та перспективи розміщення фінансових активів в банківських установах.
- •40. Операції центральних банків на відкритому ринку.
- •41. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів.
- •42. Векселі, їх види та особливості випуску.
- •43. Взаємодія і взаємозв'язок грошово-кредитної та фінансової політики.
- •44. Особливості обігу банківського акцепту.
- •45. Суть та особливості дії євродоларів.
- •46. Інструменти грошово-кредитної політики Національного банку України.
- •47. Нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •48. Основні види фінансових послуг на валютному ринку.
- •49. Конверсійні операції на валютному ринку.
- •50. Операції на форвардному ринку, ринку валютних опціонів та свопів. Похідні цінні папери третього порядку.
- •51. Валютні опціони: особливості дії та види.
- •52. Особливості укладення та виконання валютних свопів.
- •53. Стратегія валютного арбітражу.
- •54. Акредитив як форма міжнародних розрахунків: суть, особливості, види.
- •55. Суть, особливості здійснення та види інкасо.
- •56. Чекова форма розрахунків.
- •57. Особливості організації міжнародних розрахунків та їх основні форми: акредитив, інкасові операції, банківський переказ, чекова форма розрахунків.
- •58. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій.
- •59. Споживчий кредит як банківська послуга фізичним особам.
- •60. Іпотечне кредитування.
- •61. Сутність, механізм та види лізингу.
- •62. Мікрокредитування бізнесу в Україні: принципи та умови. Програма мікрокредитування в Україні.
- •63. Кредитні лінії для розвитку бізнесу в країнах Східної Європи: сб, єбрр, урядів Німеччини, сша, Японії, інших країн.
- •64. Емісійна діяльність на фондовому ринку.
- •65. Основні види фінансових послуг на фондовому ринку. Сутність, функції та види цінних паперів.
- •66. Діяльність фондових бірж на ринку цінних паперів.
- •67. Особливості формування ринку акцій.
- •68. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.
- •69. Випуск та обіг депозитарних розписок.
- •70. Лістинг цінних паперів.
- •71. Особливості біржового обігу цінних паперів. Технологія торгівлі цінними паперами.
- •72. Фондові індекси. Індекси українського фондового ринку.
- •73. Біржові операції з цінними паперами.
- •74. Особливості проведення аукціонів. Види аукціонів.
- •75. Учасники депозитарної системи України.
- •76. Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері. Сутність та моделі управління фінансовими ризиками.
- •77. Види фінансових ризиків.
- •78. Фундаментальний і технічний аналіз ринку фінансових послуг.
- •79. Управління портфелем цінних паперів.
- •80. Мета і форми державного регулювання діяльності на ринку фінансових послуг.
- •81. Органи, які здійснюють державне регулювання ринку фінансових послуг.
- •82. Порядок ліцензування операцій на ринку фінансових послуг.
- •83. Діяльність на ринку фінансових послуг Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади.
- •84. Основні завдання Міністерства фінансів України на ринку фінансових послуг.
- •85. Діяльність та функції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
- •86. Діяльність та функції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •87. Резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (iosco).
- •88. Директиви Базельського комітету з банківського нагляду.
- •89. Міжнародні стандарти регулювання ринку фінансових послуг.
- •90. Діяльність саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг.
62. Мікрокредитування бізнесу в Україні: принципи та умови. Програма мікрокредитування в Україні.
Мікрокредитування - це специфічний вид кредитування суб'єктів малого бізнесу, що характеризується спрощеним порядком видачі та невеликим терміном кредиту, з метою стимулювання розвитку малого підприємництва. Це дозволило нам виокремити специфічні риси, притаманні процесу мікрокредитування, а саме:
спосіб підтримки малого бізнесу;
мікрокредит може бути виданий позичальнику, навіть якщо він не має кредитної історії;
мікрокредит обмежений у розмірах;
мікрокредит, як правило, короткостроковий;
мікрокредит має спрощений порядок видачі кредиту;
процедура отримання мікрокредиту не вимагає складання бізнес-плану.
Мікрокредитування:
спрямоване на розширення економічних можливостей малого бізнесу і надання їм доступу до грошових ресурсів;
характеризується: спрощеним порядком видачі кредиту, необов' язковістю складання бізнес-плану;
сприяє стимулюванню розвитку малого бізнесу;
визначає розвиток фінансових відносин між державою, банками та малим бізнесом;
забезпечує зайнятість і підвищення рівня життя населення;
формує міцний середній клас суспільства;
впливає на процес відтворення на всіх фазах виробництва, розподілу, обміну, споживання окремої одиниці малого бізнесу.
Надзвичайно важливим положенням при встановленні цілей мікрокредитування є обов' язко-ве дотримання основоположних принципів. Оскільки мікрокредит є різновидом класичного банківського кредитування, йому притаманні як класичні принципи, а саме: принцип цільової спрямованості, принцип строковості, принцип забезпеченості, принцип диференційованості, принцип платності, так і особливі принципи, характерні тільки для мікрокредитування: принцип прийнятності позичальників і проектів, принцип ризико-вості, принцип взаємовигоди.
Розглянемо зазначені принципи більш детально.
Принцип цільової спрямованості - полягає у використанні мікрокредиту лише на визначені в кредитному договорі цілі - на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах.
Принцип строковості - передбачає повернення мікрокредиту позичальником в заздалегідь обумовлений договором час.
Принцип забезпеченості - передбачає наявність застави майна, майнових прав, гарантій, договору страхування банківського ризику неповернення мікрокредиту.
Принцип диференційованості - означає зважений підхід з боку банку до різних категорій потенційних позичальників.
Принцип платності - означає необхідність не лише прямого повернення отриманого мікрокре-диту, а й оплати за його використання.
В умовах фінансової нестабільності економіки, що склалася в Україні, актуальним є інноваційний розвиток теоретико-методологічної бази мікрокредитування малого бізнесу. Одночасно з традиційними варто виокремити принципи, притаманні саме мікрокредитуванню малого бізнесу: принцип ризиковості, принцип взаємовигоди.
Принцип ризиковості передбачає прямопропор-ційну залежність процентної ставки, вартості застави, комісій за договором мікрокредитування від надійності діяльності малого бізнесу. Як правило, надійність малого бізнесу складно підтвердити на більш-менш тривалу перспективу, тому в роботі з даним сектором банки намагаються створити умови для покриття недоотриманих доходів або для компенсації збитків, утримуючи ціну на вищому рівні. Цей принцип дає усвідомлення тісного зв' язку між кредитом та прибутком.
Принцип гнучкості умов мікрокредитування, який полягає у отриманні корисності від мікрок-редиту як малим бізнесом, банком, так і зростання прибутків обох сторін та створенні гнучких окремих умов надання мікрокредиту.
Усвідомлення тісного зв' язку між принципами мікрокредитування малого бізнесу дає можливість дійти висновку, що в практичній діяльності кожен принцип забезпечує розв' язання певних завдань у кредитному процесі, які в сукупності слугують головній меті кредитних операцій, а саме: надійності та прибутковості як для банку, так і для клієнта, стимулюють економічну зацікавленість малого бізнесу у результатах своєї діяльності.
Основні умови мікрокредитування.
Мікрофінансовий банк надає кредити суб’єктам господарювання (юридичним, та фізичним особам), інакше кажучи “Позичальникам”, які відповідають наступним обмеженням:
За власністю:
Доля державної власності не перевищує 24% від статутного капиталу Позичальника; обмеження, що встановлюються Спостережною Радою банку; участь держави не повинна бути прямо пов‘язаною з щоденною діяльністю Позичальника і не володіти правом керувати справами підприємства.
За діяльністю: – позичальниками не можуть бути суб‘єкти, основною діяльністю яких є діяльність, яка визначена рішеннями Спостережної Ради банку такою, що не кредитується.
Кредитування Позичальника здійснюється на умовах платності, строковості та поверненості на основі кредитного договору. Цільове використання кредиту є обов’язковою умовою тільки у випадках необхідності. Основні напрямки кредитної та процентної політики Банку визначає Спостережна Рада Банку, Правління Банку, або Кредитний Комітет Банку в межах своєї компетенції.
Кредити надаються за рахунок вільних кредитних ресурсів. До кредитних ресурсів відносяться:
власні кошти Банку; кредити, одержані від міжнародних фінансових організацій; кредити, одержані від Уряду України та інших держав; кредити, одержані від урядових організацій; залучені міжбанківські кредити та депозити, кредити, одержані (переуступлені) від Національного банку України; Залишки на депозитних, строкових, ощадних, поточних та інших рахунках клієнтів; кредиторська заборгованість Банку; інші пасиви.
Рішення про надання кредиту Позичальнику, в залежності від розміру кредиту, приймається колегіально відповідним Кредитним Комітетом. Порядок прийняття рішень кредитним комітетом регулюється. Копія протоколу Кредитного Комітету зберігається в кредитній справі.
Для прийняття рішення про видачу кредиту, установа Банку проводить всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника, визначає його можливість повністю та у встановлені терміни повернути кредит, розрахуватися по процентам за його користування, та виходячи з ризику, встановлює умови кредитування.
Кредити надаються позичальникам для проведення діяльності, передбаченої їх засновницькими документами, або є не забороненою для даного позичальника.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам – банківським установам.
Умови надання кредиту обумовлюються Банком та позичальником на договірній основі шляхом укладання кредитного договору, в якому передбачається сума, термін кредиту, умови та порядок його надання, використання, повернення, форма забезпечення кредиту, процентні ставки, порядок сплати процентів за користуванням кредитом, обов‘язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. При необхідності, в кредитному договорі передбачається цільове використання кредиту.
Усі договори та угоди філій Банку на видачу кредитів юридичним та фізичним особам повинні бути укладені від імені юридичної особи (Банку) довіреною особою, діючою на основі довіреності, підписаної Головою Правління Банку. Довірена особа може передовірити своє право у відповідності з законодавством України, але відповідальність залишається за особою, що має довіреність Голови Правління Банку.
Види кредитів
Банк надає наступні кредити:
Мікро кредити (micro- loans) Малі кредити (small-loans)
Ломбардні кредити (pawn-loans)
Мікро кредит (Micro-Loan) –це кредит, сума якого не перевищує 30,000 USD (або еквівалента в іншій валюті). Максимальний термін такого кредиту – 2 роки
Малий кредит (Small-Loan) – це кредит, сума якого не перевищує 150,000 USD (або еквівалента в іншій валюті). Максимальний термін такого кредиту – 3 роки.
Ломбардний кредит (Pawn-Loan) – це кредит, що надається Позичальнику при умові надання ним Банку в заклад майна та цінностей. Сума такого кредиту не повинна перевищувати 1,500 USD (або еквівалента в іншій валюті). Максимальний термін такого кредиту – 6 місяців.
На основі вказаних видів кредитів, Банк розробляє окремі кредитні продукти, параметри яких повинні бути затверджені Правлінням Банку, та доведені наказом Голови Правління банку.
У листопаді 1998 р. Європейський банк реконструкції та розвитку розпочав Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кредитної лінії для малих та середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 р. Програма мікрокредитування має на меті підтримку розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особлива увага приділяється тим бізнес-групам, які зазвичай не отримують належної уваги, наприклад, малі підприємці, які займаються дрібною торгівлею на місцевих ринках. Більшість з них – жінки. Реалізація програми проходить за підтримки TACIS – Програми Європейського Союзу та USAID – Агентства США з Міжнародного Розвитку. З українського боку відповідальним за виконання проекту є Національний банк України.
Цілі Програми:
надання кредитних коштів мікро- та малим підприємствам;
надання технічної підтримки українським банкам в питанні сприяння розвитку зазначених цільових груп; та
як результат, створення умов для довготривалого фінансування мікро- та малих підприємств на базі українських банків.
Цільовими групами Програми є, з одного боку, мікро та малі підприємства України, а з іншого – банки, які зацікавлені в отриманні систематичної технічної допомоги, метою якої є навчання та підготовка цих банків до кредитування мікро та малого бізнесу.
У країнах Східної Європи з перехідною економікою мікро та малі підприємства стикаються з великою кількістю проблем і перешкод, однією з яких є майже повна відсутність доступу до кредитних ресурсів банківської системи. Це стосується як короткострокового обігового капіталу, так і довгострокового інвестиційного капіталу. Саме тому, впровадження кредитних ліній міжнародним співтовариством для місцевих банків України набуває особливого значення. Метою Програми є надання послуг по всій країні. На сьогоднішній день, було розпочато діяльність Програми в таких містах: Бердянськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Крим, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Рівне, Сімферополь, Харків, Хмельницький, Херсон, Чернівці, Чернігів.
Провідну роль в успішній реалізації Програми, яка орієнтована на певні цільові групи, відіграє підготовка місцевих кредитних експертів. Завдяки консультативно-технічній допомозі, яка надається TACIS, USAID та німецькою програмою TRANSFORM, в українських банках-учасниках Програми засновуються відділи мікрокредитування. Відбір кредитних експертів проводиться банком-партнером спільно з його радником від консультативної фірми. Підготовка нових кредитних експертів на початковому етапі фінансується за рахунок міжнародних донорських організацій і здійснюється, головною мірою, консультантом разом з банком–партнером безпосередньо під час роботи, а також включає в себе певні теоретичні курси.
Головним завданням компоненту технічного співробітництва є запровадження кредитної технології, що базується, в першу чергу, на аналізі характеру та історії підприємця, якості його/її бізнесу, вірогідності та прибутковості запропонованого проекту. Питання забезпечення кредиту також залишається поза увагою, але високо цінується і заохочується персональна відповідальність позичальника ( особистим майном) за кредит, що надається на розвиток його бізнесу. Аналіз соціально-економічного стану клієнта в цілому є невід'ємною частиною фінансового аналізу.
