59. Споживчий кредит як банківська послуга фізичним особам.

Споживчий кредит — кредит, який надається як у національній, так і в іноземній валютах фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб'єктами споживчого кредитування є фізичні особи (позичальники)" а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи (ломбарди, пункти прокату тощо). Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад, торговельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об'єктом кредитування є витрати, пов'язані з задоволенням поточного попиту населення, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов'язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем — підвищенню життєвого рівня населення.

Залежно від цільового призначення споживчі кредити поділяють на:

— інвестиційні;

— для купівлі товарів та сплати послуг;

— на розвиток підсобного господарства;

— цільові кредити окремим соціальним групам;

— на нецільові споживчі потреби;

— чекові;

— банківські кредитні картки.

Споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Він може надаватися лише в грошовій формі. У країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці країни. Тому він піддається активному регулюванню з боку держави. Регулювання здійснюється як на етапі надання кредиту, так і на етапі його використання.

Кредитування споживчих потреб населення здійснюється майже всіма банками України при дотриманні тих же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб:

— строковості;

— повернення;

— цільової спрямованості;

— платності;

— забезпеченості.

Банки переважну більшість споживчих кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав. Формою забезпечення кредитів може виступати майно, що належить позичальнику на правах власності або делегування права власності, на яке, згідно з чинним законодавством, може бути накладено стягнення. Застава повинна забезпечити не лише повернення самої позики, а й виплату відповідних процентів та штрафів, передбачених договором. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов'язання, банк має право продати заставне майно і за рахунок реалізованих коштів задовольнити свої вимоги.

Процес споживчого кредитування містить кілька етапів, кожен з яких відображає якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

— попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

— розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв'ю з майбутнім позичальником;

— оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику, пов'язаного з видачею кредиту;

— підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

— контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Для отримання кредиту та оформлення кредитного договору (додаток 4) позичальник подає до установи банку перелік таких документів:

1. Заявку на одержання кредиту (за формою банку) — додаток 5.

2. Паспорт громадянина України (пред'являє).

3. Довідку про присвоєння єдиного коду платника податків (ідентифікаційного коду).

4. Довідку з місця роботи зі зазначенням посади, терміну роботи на цьому місці, отриманої суми доходу в розрізі останніх 12 місяців, за підписами директора, головного бухгалтера та завірену печаткою підприємства.

5. Для приватних підприємців — свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, копію патенту на здійснення підприємницької діяльності та довідку з податкової інспекції за місцем проживання про доходи підприємця як фізичної особи. При сплаті єдиного податку — довідку про сплату податку за останні 3 облікові періоди (копії платіжних доручень).

6. Рахунок-фактуру на придбання товару (послуги), проектно-кошторисну документацію (у разі одержання кредиту на оплату будівельних, ремонтних послуг).

7. Страховий поліс (заяву на страхування) для одержання кредиту на оплату страхових послуг та інші документи, що підтверджують обсяги та вартість наданих послуг.