- •«Ринок фінансових послуг»
- •1. Суть, роль, функції та передумови виникнення ринку фінансових послуг.
- •2. Класифікація фінансових послуг і фінансових операцій.
- •3. Етапи розвитку і стан ринку фінансових послуг в Україні.
- •4. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •5. Функції органів місцевої влади на ринку фінансових послуг.
- •15. Кредитні спілки, як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •16. Ломбарди як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •17. Комерційні банки: універсальні та спеціалізовані.
- •18. Банківська система як система посередників на ринку фінансових послуг.
- •19. Діяльність недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг.
- •20. Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва.
- •21. Сутність та роль інституційної структури фінансового середовища.
- •22. Функції маркет-мейкерів на ринку фінансових послуг.
- •23. Торговці цінними паперами та їх роль у функціонуванні фінансового ринку.
- •24. Хедж-фонди як альтернативна форма інвестування капіталу.
- •25. Фінансові послуги інститутів у сфері аудиторської і консалтингової діяльності.
- •26. Фінансові послуги антикризового управління, інститутів з оцінки майна.
- •27. Роль фінансових аналітиків ринку.
- •28. Рейтингові агентства.
- •29. Складання рейтингів корпоративного управління.
- •30. Характеристика ринку фінансових послуг за основною групою фінансових активів.
- •31. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги грошового ринку.
- •32. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги валютного ринку.
- •33. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги ринку позик.
- •34. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги фондового ринку.
- •35. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги страхового ринку.
- •36. Поняття та елементи інфраструктури ринку фінансових послуг.
- •37. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •38. Основні види фінансових послуг на грошовому ринку: депозитні операції; операції з інструментами грошового ринку в платіжних системах; нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •39. Розвиток банківських послуг, проблеми та перспективи розміщення фінансових активів в банківських установах.
- •40. Операції центральних банків на відкритому ринку.
- •41. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів.
- •42. Векселі, їх види та особливості випуску.
- •43. Взаємодія і взаємозв'язок грошово-кредитної та фінансової політики.
- •44. Особливості обігу банківського акцепту.
- •45. Суть та особливості дії євродоларів.
- •46. Інструменти грошово-кредитної політики Національного банку України.
- •47. Нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •48. Основні види фінансових послуг на валютному ринку.
- •49. Конверсійні операції на валютному ринку.
- •50. Операції на форвардному ринку, ринку валютних опціонів та свопів. Похідні цінні папери третього порядку.
- •51. Валютні опціони: особливості дії та види.
- •52. Особливості укладення та виконання валютних свопів.
- •53. Стратегія валютного арбітражу.
- •54. Акредитив як форма міжнародних розрахунків: суть, особливості, види.
- •55. Суть, особливості здійснення та види інкасо.
- •56. Чекова форма розрахунків.
- •57. Особливості організації міжнародних розрахунків та їх основні форми: акредитив, інкасові операції, банківський переказ, чекова форма розрахунків.
- •58. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій.
- •59. Споживчий кредит як банківська послуга фізичним особам.
- •60. Іпотечне кредитування.
- •61. Сутність, механізм та види лізингу.
- •62. Мікрокредитування бізнесу в Україні: принципи та умови. Програма мікрокредитування в Україні.
- •63. Кредитні лінії для розвитку бізнесу в країнах Східної Європи: сб, єбрр, урядів Німеччини, сша, Японії, інших країн.
- •64. Емісійна діяльність на фондовому ринку.
- •65. Основні види фінансових послуг на фондовому ринку. Сутність, функції та види цінних паперів.
- •66. Діяльність фондових бірж на ринку цінних паперів.
- •67. Особливості формування ринку акцій.
- •68. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.
- •69. Випуск та обіг депозитарних розписок.
- •70. Лістинг цінних паперів.
- •71. Особливості біржового обігу цінних паперів. Технологія торгівлі цінними паперами.
- •72. Фондові індекси. Індекси українського фондового ринку.
- •73. Біржові операції з цінними паперами.
- •74. Особливості проведення аукціонів. Види аукціонів.
- •75. Учасники депозитарної системи України.
- •76. Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері. Сутність та моделі управління фінансовими ризиками.
- •77. Види фінансових ризиків.
- •78. Фундаментальний і технічний аналіз ринку фінансових послуг.
- •79. Управління портфелем цінних паперів.
- •80. Мета і форми державного регулювання діяльності на ринку фінансових послуг.
- •81. Органи, які здійснюють державне регулювання ринку фінансових послуг.
- •82. Порядок ліцензування операцій на ринку фінансових послуг.
- •83. Діяльність на ринку фінансових послуг Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади.
- •84. Основні завдання Міністерства фінансів України на ринку фінансових послуг.
- •85. Діяльність та функції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
- •86. Діяльність та функції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •87. Резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (iosco).
- •88. Директиви Базельського комітету з банківського нагляду.
- •89. Міжнародні стандарти регулювання ринку фінансових послуг.
- •90. Діяльність саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг.
53. Стратегія валютного арбітражу.
Головна Підручники Підручник Ринок фінансових послуг (Ходаківська) скачати онлайн 6.1.5. Стратегія валютного арбітражу
6.1.5. Стратегія валютного арбітражу
Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого.
Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним. Простий валютний арбiтраж – це арбiтраж, який здiйснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж – це арбiтраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове.
Наприклад: 10 фунт. стерл. – 15 дол. – 25 гульд. – 24 тис. лір – 28 марок – 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах – 1,8.
У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти.
Часовий валютний арбітраж – це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж – отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.
Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти.
Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу валюти.
Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу валюти.
Наприклад, валютний дилер розраховує на підвищення курсу долара США до німецької марки в найближчий час (як правило, протягом робочого дня) і купує 1 млн. доларів проти марки за курсом 1,5350, відкриваючи тим самим довгу позицію за доларами США. Відкривши спекулятивну позицію, він підпадає під ризик несприятливої зміни курсу.
За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення арбітражних операцій, поділяються на два види.
Денна позиція – дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна – за покупкою валюти, інша – за продажем), максимальна кількість угод обмежується лише фізичною можливістю дилера їх укладати. Стратегія мінімізації валютного ризику передбачає обов’язкове закриття денних позицій на дану дату валютування. Наприклад, лондонський дилер, що торгує на споті за арбітражними операціями зі світовими валютами, відкриваючи протягом дня позиції, повинен до кінця дня їх повністю закрити. При цьому він веде облік укладених угод на спеціальному аркуші паперу (або в журналі), що лежить перед ним на столі: куплена базова валюта (довга позиція) записується із знаком «+», продана (коротка позиція) – із знаком «–». Після закриття ввечері позиції на дату валютування за даними валютами дилер ставить жирний квадратний нуль у графі «позиція», підводячи підсумок робочому дню. Від слова квадрат (square) походить сленговий вираз: «I am squared» або коротко «sq», що означає, що банк закінчив конверсійні операції на дану дату валютування. Російською мовою даний вираз отримав форму прямого перекладу: «Мы заскверились» або «Я в сквере», або просто «сквер».
У розрахунку на значну зміну курсу стратегічна позиція відкривається і тримається до закриття протягом певного періоду часу (від декількох днів до декількох місяців). Наприклад, дилер продає 2 млн. доларів проти німецької марки 9 грудня за курсом 1,5805 і закриває позицію 15 січня купівлею доларів за курсом 1,5350, отримавши прибуток у розмірі 91 тис. німецьких марок.
Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший звичайної денної.
Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов’язані з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в якій-небудь ланці).
На відміну від арбітражних операцій, які передбачають відкриття ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок банку, а за рахунок клієнтів – клієнтські конверсії. Порядок здійснення клієнтських конверсій передбачає здійснення двох конверсій – внутрішньої та зовнішньої.
Припустимо, клієнту банку для здійснення платежу необхідно купити 1 млн. німецьких марок за долари, в яких він тримає свої валютні резерви. Клієнт звертається в банк з проханням конвертувати його долари в 1 млн. марок. Банк здійснює йому внутрішню конверсію, тобто продає марки шляхом проведення внутрішніх бухгалтерських проводок, і якщо на банківському коррахунку НОСТРО є марки, він може здійснити платіж за дорученням клієнта. Однак це буде означати відкриття банком валютної позиції, що повинна бути закрита. Якщо, припустимо, у банку на коррахунку НОСТРО німецьких марок немає, проблема відкритої позиції вирішується автоматично – вона закривається шляхом купівлі банком 1 млн. марок на міжбанківському ринку за долари і зарахуванням їх на рахунок НОСТРО.
Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні конверсії, що їх регулюють, здійснюються на одну дату валютування.
З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх, проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).
Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здійснити протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти продають доларову виручку з розрахунку обов’язкового продажу), при цьому банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за пасивними рахунками (доларовими і гривнєвими) і регулюються рахунками НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення взаємозаліку.
