- •«Ринок фінансових послуг»
- •1. Суть, роль, функції та передумови виникнення ринку фінансових послуг.
- •2. Класифікація фінансових послуг і фінансових операцій.
- •3. Етапи розвитку і стан ринку фінансових послуг в Україні.
- •4. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •5. Функції органів місцевої влади на ринку фінансових послуг.
- •15. Кредитні спілки, як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •16. Ломбарди як небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •17. Комерційні банки: універсальні та спеціалізовані.
- •18. Банківська система як система посередників на ринку фінансових послуг.
- •19. Діяльність недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг.
- •20. Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва.
- •21. Сутність та роль інституційної структури фінансового середовища.
- •22. Функції маркет-мейкерів на ринку фінансових послуг.
- •23. Торговці цінними паперами та їх роль у функціонуванні фінансового ринку.
- •24. Хедж-фонди як альтернативна форма інвестування капіталу.
- •25. Фінансові послуги інститутів у сфері аудиторської і консалтингової діяльності.
- •26. Фінансові послуги антикризового управління, інститутів з оцінки майна.
- •27. Роль фінансових аналітиків ринку.
- •28. Рейтингові агентства.
- •29. Складання рейтингів корпоративного управління.
- •30. Характеристика ринку фінансових послуг за основною групою фінансових активів.
- •31. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги грошового ринку.
- •32. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги валютного ринку.
- •33. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги ринку позик.
- •34. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги фондового ринку.
- •35. Суб’єкти, інструменти, функції та основні фінансові послуги страхового ринку.
- •36. Поняття та елементи інфраструктури ринку фінансових послуг.
- •37. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •38. Основні види фінансових послуг на грошовому ринку: депозитні операції; операції з інструментами грошового ринку в платіжних системах; нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •39. Розвиток банківських послуг, проблеми та перспективи розміщення фінансових активів в банківських установах.
- •40. Операції центральних банків на відкритому ринку.
- •41. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів.
- •42. Векселі, їх види та особливості випуску.
- •43. Взаємодія і взаємозв'язок грошово-кредитної та фінансової політики.
- •44. Особливості обігу банківського акцепту.
- •45. Суть та особливості дії євродоларів.
- •46. Інструменти грошово-кредитної політики Національного банку України.
- •47. Нетрадиційні банківські операції та послуги.
- •48. Основні види фінансових послуг на валютному ринку.
- •49. Конверсійні операції на валютному ринку.
- •50. Операції на форвардному ринку, ринку валютних опціонів та свопів. Похідні цінні папери третього порядку.
- •51. Валютні опціони: особливості дії та види.
- •52. Особливості укладення та виконання валютних свопів.
- •53. Стратегія валютного арбітражу.
- •54. Акредитив як форма міжнародних розрахунків: суть, особливості, види.
- •55. Суть, особливості здійснення та види інкасо.
- •56. Чекова форма розрахунків.
- •57. Особливості організації міжнародних розрахунків та їх основні форми: акредитив, інкасові операції, банківський переказ, чекова форма розрахунків.
- •58. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій.
- •59. Споживчий кредит як банківська послуга фізичним особам.
- •60. Іпотечне кредитування.
- •61. Сутність, механізм та види лізингу.
- •62. Мікрокредитування бізнесу в Україні: принципи та умови. Програма мікрокредитування в Україні.
- •63. Кредитні лінії для розвитку бізнесу в країнах Східної Європи: сб, єбрр, урядів Німеччини, сша, Японії, інших країн.
- •64. Емісійна діяльність на фондовому ринку.
- •65. Основні види фінансових послуг на фондовому ринку. Сутність, функції та види цінних паперів.
- •66. Діяльність фондових бірж на ринку цінних паперів.
- •67. Особливості формування ринку акцій.
- •68. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.
- •69. Випуск та обіг депозитарних розписок.
- •70. Лістинг цінних паперів.
- •71. Особливості біржового обігу цінних паперів. Технологія торгівлі цінними паперами.
- •72. Фондові індекси. Індекси українського фондового ринку.
- •73. Біржові операції з цінними паперами.
- •74. Особливості проведення аукціонів. Види аукціонів.
- •75. Учасники депозитарної системи України.
- •76. Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері. Сутність та моделі управління фінансовими ризиками.
- •77. Види фінансових ризиків.
- •78. Фундаментальний і технічний аналіз ринку фінансових послуг.
- •79. Управління портфелем цінних паперів.
- •80. Мета і форми державного регулювання діяльності на ринку фінансових послуг.
- •81. Органи, які здійснюють державне регулювання ринку фінансових послуг.
- •82. Порядок ліцензування операцій на ринку фінансових послуг.
- •83. Діяльність на ринку фінансових послуг Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади.
- •84. Основні завдання Міністерства фінансів України на ринку фінансових послуг.
- •85. Діяльність та функції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
- •86. Діяльність та функції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •87. Резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (iosco).
- •88. Директиви Базельського комітету з банківського нагляду.
- •89. Міжнародні стандарти регулювання ринку фінансових послуг.
- •90. Діяльність саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг.
23. Торговці цінними паперами та їх роль у функціонуванні фінансового ринку.
Торговці цінними паперами – це торговці, що забезпечують зв’язок між емітентами й інвесторами на ринку цінних паперів. Вони включають організації, що надають професійні послуги, опосердковуючи діяльність між емітентом та інвестором, з метою отримання прибутку. Вони є професіоналами фондового ринку, що спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійснюють посередницьку діяльість з випуску й обігу цінних паперів, діючи на фондовому ринку за дорученням і за рахунок клієнта (брокерська діяльність), за власний рахунок (дилерська ліяльність), за дорученням емітента у процесі первинного розміщення цінних паперів а також надають інші послуги (наприклад, управління портфелем цінних паперів, інвестиційне консультування, реєстраційні функції). Такі установи зобов’язані мати власний капітал, відповідний обсягу їх операцій на ринку цінних паперів.
24. Хедж-фонди як альтернативна форма інвестування капіталу.
Історія розвитку цього виду фондів є багатою на приклади їх розквіту і занепаду, залежно від поточного стану світового ринку цінних паперів. І хоча початково хедж-фонди були націлені на те, щоб забезпечувати своїм вкладникам надринкову норму дохідності, проте такі фонди, навіть із досить агресивними стратегіями інвестування, не завжди приносять більший доход, ніж проста стратегія "купуй і утримуй".
З усіх розповсюджених у сучасному світі об'єктів інвестування хедж-фонди найменш відомі інвесторам. Однак останнім часом їхня індустрія бурхливо розвивається. За оцінками спеціалістів, майже половина обсягу торгів на провідних біржах світу – NYSE і LSE – припадає на хедж-фонди. Згідно з оцінкою Greenwich Associates, ці фінансові інститути контролюють, наприклад, 45% обсягу торгів облігаціями ринків, що розвиваються, 47% – сумнівних боргів, 55% обсягу торгів кредитними деривативами – частини фінансових ринків, що стрімко розвиваються, теж припадає на хедж-фонди.
Таким чином, вплив цієї індустрії на фінансові ринки набув настільки вагомого значення, що останні не в змозі ефективно функціонувати без перших.
За даними HedgeFund.net, активи під управлінням хедж-фондів у цілому світі складають 2,6 трлн. доларів, а приплив нових коштів за квартал – 51,5 млрд. доларів.
Загальна кількість фондів у світі – 7–9 тисяч, приблизно 9% з них щорічно закриває свій бізнес. Чотириста хедж-фондів – це мегаутворення з капіталом більше 1 млрд. доларів, які контролюють 80% усіх активів індустрії. Отже, актуальність даного питання є безсумнівною і потребує глибшого дослідження.
За визначенням спеціалістів Міжнародного валютного фонду, хедж-фонди – еклектичні інвестиційні пули, організовані у формі приватних партнерств. Вони, як правило, зареєстровані в офшорних зонах з ціллю мінімізації оподаткування і державного регулювання. Хедж-фонди не мають жорстких обмежень в інвестиційних стратегіях і застосовують ці стратегії до будь-яких економічних і фінансових об'єктів з метою отримання максимально можливої абсолютної доходності незалежно від існуючих ринкових умов.
Згідно з даними HedgeFund.net, в офшорних зонах зареєстровано 55% всіх хедж-фондів. При цьому 54% менеджерів знаходяться в США, 23% – в Євросоюзі і тільки 14% – в самих офшорних зонах. Прописку в офшорах під управлінням хедж-фондів мають 64% всіх капіталів.
Фінансовий консультант, експерт з міжнародних фінансових ринків Н. Рубцов визначає хедж-фонди як фонди колективних інвестицій з великим набором інструментів і стратегій, який дозволяє їм отримувати прибуток навіть в періоди спадів і стагнації на світових фінансових ринках. За останні 15 років сукупні активи під управлінням хедж-фондів зросли більш ніж у 20 разів.
Отже, хедж-фонд є сучасним фінансовим інструментом, який надає гнучкості інвестиціям, недоступним пайовим фондам. У загальних рисах хедж-фонд можна описати як інвестиційний пул, сформований за рахунок грошей приватних осіб і інституційних інвесторів, який управляється професійними менеджерами, використовує щонайширше коло інструментів, починаючи від облігацій і закінчуючи найризикованішими вкладеннями (як, наприклад, купівля футбольного клубу), і знаходиться в офшорах або юрисдикціях з низькими податками. У сучасних поглядах на хедж-фонди увага акцентується на об'єднанні значних коштів з метою отримання швидкого прибутку та низького рівня зарегульованості їх діяльності.
"Сьогодні термін "хеджевий фонд" застосовується так широко, що в це поняття включений вельми широкий спектр діяльності. Наш хеджевий фонд діє скоріше як досвідчений приватний інвестор, ніж як організація, що управляє засобами інших людей", – говорить найвідоміший хеджевий менеджер Джордж Сорос у своїй книзі "Випереджаючи час". Джордж Сорос став мільярдером, управляючи хеджевим фондом Quantum. З 1969 р. і до цього дня середньорічна прибутковість фонду склала 30%, а вкладена на самому початку $1 тис. перетворилася на $5 млн. "Чаклуном" хедж-фондів вважають також американця Стівена Коена, який у 1992 р. відкрив хедж-фонд SAC Capіtal Advіsors, вклавши туди 20 млн. дол. власних коштів. У той час індустрія хедж-фондів була ще відносно невелика, а "бичачий" ринок 1990-х тільки розігрівався. Багатьох збентежила висока оплата послуг, яку він вимагав від інвесторів, тому новий фонд зумів залучити лише 13 млн. дол. у сторонніх інвесторів.
Структура хедж-фондів. У хедж-фонді існують два види партнерів: Загальний (головний) Партнер і Обмежений Партнер. Загальний Партнер – це засновник хедж-фонду. Він займається оперативною діяльністю фонду. Обмежені Партнери беруть участь своїм капіталом, але не беруть участі в торгівлі і щоденній діяльності фонду. Типова форма організації Загального Партнера – ТОВ (LLC – Limited Liability Company –компанія з обмеженою відповідальністю), при цьому він необмежено відповідальний в партнерстві. Обмежений Партнер інвестиційного партнерства відповідальний тільки в межах своїх інвестицій в партнерстві. За всі види послуг, які надає Загальний Партнер, він отримує стимулюючу плату, визначену партнерською угодою. Зазвичай вона складає приблизно 20% чистого прибутку партнерства. Крім того, призначається ще й адміністративна плата, розмір якої, як правило, складає 2–3% величини чистих активів. Результат діяльності хедж-фонду розподіляється між усіма партнерами пропорційно їх пайовій участі.
Найголовнішими у хедж-фонді є менеджер і стратегія. Найчастіше успіх або провал хедж-фонду залежить від менеджера, до речі, серед них є такі всесвітньо відомі, як Джордж Сорос чи Уоррен Баффет. Вибір менеджера дуже важливий, якщо інвестування засноване на якісному підході або на поєднанні якісного і кількісного підходів. Якщо ж фонд використовує тільки кількісні методики, то основна роль належить не менеджеру, а команді, яка займається розробкою моделей.
Стратегії, що використовуються хедж-фондами, є надзвичайно різноманітними. Класичною основою для хедж-фонду є робота фондів на відкритих позиціях. Іншими словами, хедж-фонд під свій початковий портфель отримує кредит, потім на суму отриманого кредиту формує новий портфель і так далі. І хоча така схема є типовою, проте вона не є єдино можливою. Часте використання левериджу (фінансового важеля) в хедж-фондах призводить до необхідності утримання в портфелі фондів деривативів та інших інструментів, що знижують ризики.
Думка про те, що хедж-фонди складаються виключно з деривативів, є хибною і пов'язана з назвою такого типу фондів. У розумінні західних компаній з управління активами різке зростання готівки у структурі інвестиційного фонду також є свого роду хеджем. Створення хеджу – це створення в портфелі такої противаги, вартість якої зростатиме у випадку зниження вартості іншої частини портфеля. Наприклад, якщо портфель інвестиційного фонду повністю повторює структуру індексу S&P500, то керуюча компанія може внести до фонду деривативи, базою для яких виступає індекс S&P500, і таким чином штучно регулювати рівень систематичного ризику. Ось чому думка про те, що всі хедж-фонди є фондами з агресивною спекулятивною стратегією, не відповідає дійсності.
