Висновки

Таким чином, в Китаї нарівні з офіційною мовою путунхуа існує величезна кількість діалектів, що вкрай ускладнює процеси взаємодії між китайцями з різних частин країни. У цих умовах єдиним універсальним засобом загального порозуміння є ієрогліфічна писемність, бо ієрогліф завжди висловлює одне і те ж конкретне лексичне значення або відображає певне семантичне поле, як би він не вимовляв в тому чи іншому діалекті. Ось, чому багато китайських кінофільмів супроводжуються ієрогліфічними титрами. Титри використовуються також у телевізійних програмах, особливо, якщо в них беруть участь носії діалектів. Уряд КНР багато років приймає активні заходи, щодо поліпшення мовної ситуації в країні, проте на сьогоднішній день використання в Китаї єдиної мови здається майже неможливим. 

Мовну політику Японії можна розглядати як політику стандартизації та кодифікації японської мови, політику мовної інтернаціоналізації та політику щодо інших мов у державі. Сьогодні у країні функціонує гомогенний літературний стан­дарт офіційної мови, який має писемну кодифіковану форму й офіційно-діловий вжиток у всіх сферах, наприклад в освіті, друкованих та електронних медіа тощо. Водночас держава зберігає діалектне й етнічне розмаїття.

СПИСОК ВІКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алпатов В.М. Статус основных форм существования в японском языке // Функциональная стратификация языка / От ред. М.М.Гухман.– М., 1985.

2. Алпатов В.М. Япония. Язык и общество.– М., 1988.

3. Дацишен В. Г. Історія вивчення китайської мови в Російській імперії. –Красноярськ, 2002 p.

4. Куць О. М. Мовна політика деяких зарубіжних держав. Харківськийнаціональний університет ім. Каразіна В. Н., філософський факультет // Навч. посібник. – Х., 2011. – 200 с.

5.  П.Є. Скачков. Бібліографія Китаю. М., 1960 p.

6. Статистика японського населення [Електронний ресурс]. - Доступно з: http://ja.wikipedia.org/wiki/