1.4. Моделі користувацького інтерфейсу

Не може бути одного найкращого інтсрумента, найкращої програми, інтерфейса для користувача комп’ютера, оскільки цілі користувача постійно змінюються в залежності від поставлених в даний момент задач. Користувачі потребують не лише різних інтерфейсів для вирішення різних задач, а й зміни функційності програми навіть під час виконання однієї задачі. Немає такої програми чи інтерфейсу, які б відповідали всім потребам користувача в усі часи.

Проектування інтерфейса – це відносно новий рід людської діяльності, який використовує метафору та модельне представлення як спосіб сприйняття світу людиною.

Розглянемо 4 моделі КІ – ментальну, користувацьку, програміста, проектувальника.

Ментальна, або концептуальна модель - лише внутрішнє відображення того, як користувач розуміє і взаємодіє з системою. Це відображення фізичної системи аьо ПЗ, в якому закладено ймовірну послідовність дій при викоанні операцій введення та виведення. Ментальна модель необов’язково точно відображає ситуацію та її компоненти, вона допомагає передбачати, що відбудеться далі.

Ментальні моделі дозволяють користувачам:

• передбачати (або позначити невидимі) події;

• знайти причини помічених подій;

• визначити необхідні дії для здійснення потрібних змін;

• використовувати їх як мнемонічні пристрої для запам’ятовування подій та зв’язків (відношень);

• забезпечити розуміння аналогічних пристроїв;

• застосовувати стратегії, які дозволяють подолати обмеження, закладені в алгоритмі обробки інформації.

Модель користувача. Поганий дизайн інтерфейса викликає у користувачів сумніви в правильності своїх дій. Єдиний спосіб визначення вигляду користувацької моделі – поговорити з користувачем та подивитись, як він працює. Рекомендується 5 способів збирання інформації про користувача:

• аналіз їх задач;

• інтерв’ю з справжніми та потенційними користувачами;

• відвідування місць їх роботи;

• відзиви клієнтів;

• тести по придатності.

Спілкуватись потрібно зі справжніми користувачами, а не з їх менеджерами та керівництвом.

Модель програміста – найлегша для відображення, оскільки вона може бути формально і недвозначно описана. Дана модель є функційною специфікацією програмного продукту.

Модель проектувальника. Проектувальник дізнається про ідеї, побажання користувача, поєднує їх зі своїми навичками та матеріалами, необхідними для програміста, та проектує ПЗ, яке повинно задовольняти потреби користувача. Модель проектувальника – це дещо середнє між моделлю користувача та моделлю програміста. Розробники, як правило, не входять в контакт з користувачами, для яких створюють програми. З’єднувачем між користувацьким оточенням та програмістським світом є проектувальник КІ. Модель проектувальника описує об’єкти, з якими працює користувач, і техніку маніпулювання ними.

1.5. Колектив розробників користувацького інтерфейсу

Навіть для відносно невеликих проектів задача проектування програмного КІ є доволі непростою, не говорячи вже про розробку складного пакету програмних додатків з застосуванням нових технологій в умовах потужних конкурентних факторів та висунутих жорстких проектних обмежень. Сьогодні для створення стилів КІ та додатків неодмінно потрібен широкий набір різноманітних спеціальних навичок в таких областях, як користувацький інтерфейс, розробка ПЗ, тестування і якість функціонування ПЗ, графіка і візуалізація, навчання, довідкові системи, підтримка експлуатації, людські фактори, бізнес- планування, управління потоками робіт, бізнес- реінжиніринг, управління проектами та управління змінами.

Успішність побудови КІ та програмного продукту полягає в професіоналізмі розробників, які повинні володіти наступними здібностями:

• вміти працювати в команді;

• працювати з різними людьми як в організаціях, які займаються розробкою, так і в комерційних організаціях;

• розуміти існуючі запити користувачів, а також їх майбутні потреби й цілі;

• вміти уточнювати й розширяти до необхідного ступеня деталізації неясно сформульовані вимоги;

• використовувати засоби й методи, які необов’язково призначені для розробки ПЗ;

• швидко й ефективно оцінювати й відновлювати проект та реалізацію.

Проблеми організаційного, групового та індивідуального характера, які виникають при проектуванні продукта, відрізняються набагато більшою складністю, ніж технічні проблеми. 80% проблем пов’язані з людьми і лише 20% носять технічний характер.

Головна мета проектного колективу полягає в ефективній поставці продукту, який задовольняє вимогам до практичності, КІ та узгодженості. Крім того, колектив вимагає чіткого управління проектом, підтримки керівництва, інструментальних засобів та вірного настрою, щоб впоратись з нелегкою роботою.

Значення різних професійних навичок та участь у проекті відповідної кількості спеціалістів, які володіють кожним типом навичок, потребує ретельного планування для досягнення успішності проекту. Правильне визначення ролі розробника в колективі розробників дозволяє усунути будь- які невизначеності. Одна людина може виконувати одну або декілька ролей. Кожен спеціаліст повинен володіти достатніми професійними навичками і убти готовим, згодним та здатним виконувати декілька ролей.

Для успішного створення продукта найважливіше значення має висококваліфікований персонал, який володіє навичками в таких областях, як: технологія розробки КІ, стандарти КІ, інструментальні засоби реалізації та використання КІ в додатках; проектування та реалізація ПЗ КІ; проектування та реалізація візуальних та графічних конструкцій; проектування та реалізація засобів навчання, керівництв, систем допомоги та електронної експлуатаційної підтримки; психологія та ергономіка, людська поведінка, сприйняття, навчання та пізнання; складання реальних бізнес- процесів.