6.3. Методи матеріалізації проектних рішень

Основна проблема проектного колективу полягає в необхідності прийняти рішення про те, які аспекти проекту підлягають матеріалізації з метою їх завчасної оцінки сумісно з користувачами і які методи для цього застосувати. Що стосується великих продуктів, а також аспектів можливостей і практичності, пов'язаних з функціями і КІ, вони вимагають розгляду багатьох питань.

Будь- яка матеріалізація проектних рішень вимагає розгляду наступних технічних основ:

• часто використовувані, нестійкі, проблематичні задачі і сценарії, які підлягають представленню;

• часто використовувані і нестійкі функції, методи і дані;

• загальне використання платформенного стилю КІ;

• специфіка прикладного стилю КІ, екранів і логіки;

• проблематичні елементи управління КІ;

• потрібний рівень користувацької взаємодії;

• необхідний обсяг точності відтворення середовища;

• глибина фактичної матеріалізації в порівнянні з потребами візуалізації;

• швидкість представлення;

• цілі по відношенню до повторного використання застосовно до кожного виду візуалізації.

Існують аспекти ПЗ КІ, які не підлягають матеріалізації до їх реалізації:

• рідко використовувані гілки функційних можливостей;

• рідко використовувані властивості КІ;

• інформація про продукт;

• повідомлення;

• обробка помилок;

• аспекти ефективності.

Методи візуалізації:

• олівець і папір;

• розкадровка;

• імітація;

• спрощений прототип КІ;

• прототип КІ;

• функційно- інтерфейсний прототип;

• реалізація.

6.4. Відкидання прототипів.

Іноді для складних проектів необхідна розширена оцінка, яку не можна здійснити недорогими методами. Таким чином, немає нічого незвичного у виборі імітації та прототипуваня, які вимагають розробки тисяч рядків коду, щоб оцінити складні програмні пакети з точки зору питань, які стосуються численних екранів, алгоритмів, інтеграції та узгодженості. В результаті керівники бажають бути впевненими в тому, що після моделювання відкидається мінімальний обсяг готового програмного коду.

В подібних випадках починати слід з повторного використання як мети. Виходячи з навичок персоналу, інфраструктури, календарного плану, необхідно ідентифікувати найбільш ймовірні компоненти, придатні для повторного використання. Іноді доречно відкинути деякі плоди важкої праці.

7. Оцінка практичності користувацького інтерфейсу

7.1. Особливості оцінювання практичності користувацького інтерфейсу

Основний елемент розробки програмного продукту і КІ - тестуванні за участю користувачів. Якщо продукт задовольняє вимогам до практичності та іншим критеріям, він передається клієнтам. Якщо продукт не відповідає критеріям, він допрацьовується в ході чергової ітерації.

Практичність та загальний рівень задоволеності користувачів залежить від багатьох факторів. Практичність ПЗ - це функція можливостей, КІ, продуктивності, надійності, простоти інсталяції та інформаційної підтримки продукту. Перераховані змінні є базовими факторами. Збір користувацьких відгуків за кожним з цих напрямків важливий для причинного аналізу проблем та загальної оцінки практичності.

Оцінка практичності висуває наступні основні цілі:

• прогнозування користувацької задоволеності;

• аналіз підходів, пов'язаних з зовнішнім виглядом, поведінкою та користувацькою взаємодією;

• виявлення та вирішення проблем;

• перевірка критеріїв;

• конкурентна оцінка.

Оцінки призначені для визначення рівня короткотривалої та довготривалої практичності.

Методи оцінки практичності:

• перегляд (review) - неформальний та еврістичний;

• наскрізний контроль (walk- through);

• лабораторні випробування за участю типових користувачів (lab- based test);

• випробування на території замовника за участю реальних замовників (in- your- house test);

• експлуатаційні випробування (field test).

При проведенні оцінок найбільшу роль відіграють наступні фактори:

• наперед визначені та об'єктивні критерії;

• структурні та об'єктивні методи;

• залучення користувачів до проведення оцінок;

• методи, які дозволяють визначити, що вірно, а що ні.

Ретельна підготовка до проведення оцінки та її виконання сприяють обгрунтованому результату, а уміння вислухати користувачів може забезпечити стійкий та якісний зворотній зв'язок із ними. Незалежно від використовуваного методу при проведенні оцінки необхідно слідувати базовій послідовності кроків для залучення користувачів та одержання надійних результатів.

Етапи підготовки оцінювання:

• план;

• проект;

• брифінг (інформаційна нарада), який передує оцінці;

• анкетування, яке передує оцінці;

• сценарії та задачі;

• анкетування по завершенню сценарію;

• анкетування по завершенню випробувань;

• збір інших даних (час, необхідний для завершення; кількість звернень за допомогою; помилки та проблеми користувача; коментарії та питання користувача; місця в сценарії, де користувач був позбавлений можливості продовжувати виконання задачі або допускав серйозні помилки);

• визначення суб'єктів тестування;

• тестова платформа;

• призначення координаторів тестування.

Крім планування та підготовки, проведення оцінки включає інші основні кроки. Після того, як матеріали і об'єкт тестування готові, бригада по оцінці продукту виконує наступні задачі:

• організація;

• пілотне тестування;

• анкетування до оцінки;

• виконання сценарію;

• зауваження до оцінки;

• порівняння;

• анкетування після сценарію;

• всебічна оцінка.