3.3. Основні методи визначення розрахункового навантаження
3.3.1. Метод питомої витрати електроенергії
Деякі ЕП і їх групи споживають з мережі навантаження, майже незмінні в часі. Графік навантаження таких ЕП близький до прямої лінії і, отже, їх розрахункове навантаження при будь-якому інтервалі осереднення дорівнює середньому за цикл. До таких ЕП можуть бути віднесені компресори, насоси, електро-лізні установки, а в деяких випадках й інші механізми і агрегати безперервної дії та автоматичні лінії.
Позначивши через М кількість продукції в натуральному вигляді (шт., кг, м3), що виготовляється за цикл, ωпит – питому витрату електроенергії на одиницю цієї продукції кВт·год/шт, отримаємо розрахунковий максимум:
,
(3.24)
де Тц – тривалість циклу, год.
З огляду на те, що технологічні питомі витрати електро-енергії зазвичай бувають постійними, можна вважати, що ця найпростіша формула визначає розрахункове навантаження до-сить вірогідно.
Іншою модифікацією методу питомої витрати електро-енергії є розрахунок за питомою густиною навантаження на одиницю площі цеху р0, кВт/м3.
Якщо
площу, яку займає група ЕП, позначити
F,
м2,
то розрахункове навантаження (кВт) цієї
групи буде
Дослідження показали, що значення р0 рідко бувають постійними. Навіть у серійному автоматизованому виробництві ці величини мають досить широкий розкид. До того ж обсяг ста-тистичних даних про числові значення цього показника нечос-татній, унаслідок чого практичне застосування виразу досить обмежене. Для деяких виробництв питома густина силового на-вантаження складає (Вт/м2): ливарні плавильні цехи – 230-370; механічні й складальні цехи – 300-580; механоскладальні цехи – 280-390; електрозварювальні і термічні цехи – 300-600; цехи ме-талоконструкцій – 350-390; інструментальні цехи – 330-590; до-поміжні цехи – 260-300.
3.3.2. Метод коефіцієнта попиту
Ми вже розглядали вираз, що пов'язує розрахункове на-вантаження з номінальною потужністю групи електроприймачів:
(3.25)
де Kп – коефіцієнт попиту за активною потужністю, віднесений до того ж інтервалу усереднення, що і навантаження, яке розра-ховується. Як вказувалося, цей інтервал зазвичай приймають рі-вним 30 хв. (півгодинний максимум).
Якщо в ході розрахунків одночасно доводиться оперу-вати не тільки з півгодинним максимумом, але і з максимумом іншої тривалості, рівним t, то позначення коефіцієнта попиту доповнюється другим відповідним числовим індексом Kпt , нап-риклад, для годинного максимуму Kп60.
У розглянутому методі коефіцієнт попиту представляє-ться у вигляді постійної величини, що залежить від роду спожи-вачів і їх технологічного режиму, але не залежить від числа ЕП, що входять у групу. Однак таке допущення суперечить фізич-ному змістові й основним уявленням про закони формування електричних навантажень і теоретично прийнятне лише при ве-ликому числі ЕП у групі (100 і більше).