6.4. Силові розподільні мережі

Силові РП повинні розташовуватися в центрі наванта-жень або з деяким зсувом в сторону джерела живлення, як пра-вило, на тих же поверхах, де розташовані електроприймачі. Силові електроприймачі, приєднані до РП, групуються з ураху-ванням їхнього технологічного призначення. З метою економії проводів і кабелів і зменшення кількості апаратів захисту на РП електроприймачі невеликої потужності поєднуються в "ланцюж-ки". При цьому в ланцюжок можна з'єднувати:

– на підприємствах громадського харчування і торгівлі – не більше чотирьох електроприймачів потужністю до 3 кВт;

– в учбово-виробничих майстернях навчальних закладів - до п'яти силових електроприймачів верстатного устаткування;

– у лабораторіях навчальних закладів – не більше трьох лабораторних щитків;

– у магазинах кількість касових апаратів, швейних ма-шин у цехах ательє і комбінатів побутового обслуговування на-селення, машин з ремонту й обробки взуття – не обмежена.

Електроприймачі, що з'єднуються в ланцюжок, повинні бути приблизно однаковими за встановленою потужністю. Апа-рати керування, наприклад магнітні пускачі, контактори, кноп-кові пости, залежно від місцевих умов встановлюють:

– розосереджено або групами поблизу керованих меха-нізмів;

– у шафах станцій керування;

– в ізольованих електротехнічних приміщеннях, нішах будівельних конструкцій, шафах, тощо, за умови дотримання вимог техніки безпеки.

Приєднання електроприймачів холодильного, механічно-го і технологічного устаткування підприємств торгівлі і громад-ського харчування виконується за схемами, що широко застосо-вуються у практиці проектування електроустаткування громад-ських будинків масового будівництва. Специфіка схем, у яких передбачені додаткові комутаційні апарати, зумовлена відсутні-стю на цих підприємствах кваліфікованого обслуговуючого пер-соналу.

6.5. Групові лінії освітлення

Групові розподільні щитки мережі освітлення доцільно, як і в силових мережах, розміщати в центрі навантажень із зсувом по можливості в бік джерела живлення. Однак, за умо-вами архітектурно-планувальних рішеннь й інтер'єру приміщень від цієї рекомендації доводиться відмовитись, розташовуючи щитки на сходових клітках, у коридорах у спеціальних шафах-нішах, які передбачаються в архітектурно-будівельній частині проекту.

Групові лінії, що відходять від щитків, можуть бути однофаз-ними (фаза і нуль), двофазними (дві фази і нуль) і трифазними чотирипровідними (три фази і нуль). Апарати захисту в нульо-вих проводах встановлювати не дозволяється, за винятком вибу-хонебезпечних приміщень класу В-1, де з метою підвищення вибухобезпеки апарати захисту встановлюють не тільки у фаз-них, але й у нульових проводах, а для занулення встановлюється окремий захисний провідник.

Рекомендації для вибору тієї або іншої схеми групової лінії не можуть бути однозначними, тому що значною мірою залежать від довжини, кількості світильників, їхнього розташу-вання, зручності керування й експлуатації, а також забезпечення нормованих рівнів коефіцієнта пульсації при люмінесцентному освітленні у приміщеннях з напруженою зоровою роботою. Потрібно пам'ятати, що перевагу варто віддавати трифазним чотирипровідним груповим лініям, що забезпечують у три рази більше навантаження й у 6 разів менші втрати напруги порів-няно з однофазними груповими лініями, але при вдвічі більшій довжині проводів. У невеликих приміщеннях, де немає особли-вих вимог до якості освітлення і встановлена невелика кількість світильників, застосовуються однофазні групові лінії. У примі-щеннях коридорного типу з великою кількістю дрібних примі-щень коридором прокладають чотирипровідну групову лінію, а відгалуження у кімнати виконують двопровідними.

Нижче наведені деякі вказівки норм з улаштування гру-пових мереж електричного освітлення [1]:

– живлення штепсельних розеток місцевого освітлення належить, як правило, виділяти в окремі групові лінії, якщо це не пов'язано зі значним збільшенням довжини мережі;

– до групових ліній освітлення сходів, поверхових кори-дорів, холів, технічних підпіль, підвалів і горищ, як і в житлових будинках, припускається приєднувати до 60 люмінесцентних ламп або ламп розжарювання потужністю до 67 Вт включно на фазу. Для ліній, що живлять багатолампові люстри, кількість ламп на фазу не обмежується;

– при прокладанні загальними трасами рекомендується об'єднання нульових проводів ліній одного виду освітлення (переважно для ліній різних фаз мережі).

Об'єднання нульових проводів ліній робочого, евакуаці-йного й аварійного освітлення не дозволяється;

– загальні для декількох ліній нульові проводи при про-кладанні в трубах повинні прокладатися разом з фазними про-водами;

– вимикачі повинні встановлюватися тільки на фазних проводах, за винятком випадків, передбачених гл. 7.3 ПУЕ для вибухонебезпечних приміщень класу В-1. При живленні багато-лампових світильників чотири- або трипровідними лініями варто передбачати одне тимчасове вимикання усіх фазних проводів;

– розподіл навантажень між фазами мережі освітлення повинний бути по змозі рівномірним, різниця в струмах най-більш і найменш навантаженої фази не повинна перевищувати 30 % у межах одного щитка і 10 % на початку живлячих ліній;

– у трифазних групах рекомендується приєднувати окре-мі світильники до фаз мережі в наступному порядку: А, В, С, А, В, С у випадках, коли при вимкненні однієї або двох фаз необхідно зберегти зменшену освітленість по всій площі при-міщення, наприклад торгівельного залу, конференц-залу тощо, і А, В, С, С, В, А, якщо такої вимоги немає;

– керування загальним освітленням рекомендується здій-снювати наступним чином:

1) у приміщеннях з бічним природним освітленням передбачати вимикання світильників рядами, паралель-ними вікнам;

2) на одне вимикання поєднувати тільки світиль-ники, що вимагають сумісної дії за умовами технологіч-ного процесу, наприклад прилавки в магазинах, проходи в книгосховищах або складах, тощо;

3) у великих приміщеннях, таких, як торговельні зали, кафе, конференц-зали, вестибюлі готелів, приміще-ння прийому замовлень будинків побуту, а також в різ-них коридорах і проходах передбачати можливість вми-кання невеликої частини світильників, що створюють по всій площі освітленість, достатню для прибирання при-міщення. Для цієї ж мети можуть бути використані світи-льники евакуаційного й аварійного освітлення;

– керування евакуаційним і аварійним освітленням пови-нне передбачатися з щитків при мінімальній кількості останніх. Приміщення з достатнім природним освітленням і без нього по-винні живитися окремими групами. Допускається застосування для обох видів приміщень загальних груп з установкою додат-кових вимикачів для приміщень, що мають природне освіт-лення. Додаткові вимикачі варто передбачати також для аварій-ного й евакуаційного освітлення окремих непрохідних примі-щень, у яких люди постійно не знаходяться (гардероби, конфе-ренц-зали, тощо);

– світильники у входах у будинки варто приєднувати до групової мережі внутрішнього освітлення, переважно до мережі аварійного освітлення;

– світильники і штепсельні розетки місцевого і перенос-ного освітлення при напрузі 12-42 В варто живити від знижуваль-них трансформаторів, що приєднуються до мережі робочого або евакуаційного освітлення (в останньому випадку тільки окреми-ми групами). Застосування автотрансформаторів не допускається.