- •1.1. Основні поняття і визначення
- •1.2. Структура електричних мереж у містах
- •Контрольні запитання
- •2.1. Коротка характеристика електроприймачів
- •2.1.1. Електроприймачі квартир
- •2.1.2. Загальнобудинкові електроприймачі
- •2.2. Технічні характеристики електроприймачів
- •2.2.1. Загальні положення
- •2.2.2. Режими роботи електроприймачів
- •2.3. Електричне освітлення
- •2.4. Норми освітленості. Спрощені способи розрахунку освітлювальних установок
- •Контрольні запитання
- •Лекція 3. Графіки електричних навантажень
- •3.1. Основні фізичні величини
- •Електричні навантаження характеризують споживання еле-ктричної енергії окремими споживачами, групою споживачів в це-хові, групою цехів і підприємством в цілому.
- •3.2. Показники графіків навантаження
- •3.3. Основні методи визначення розрахункового навантаження
- •3.3.1. Метод питомої витрати електроенергії
- •3.3.2. Метод коефіцієнта попиту
- •3.3.3. Метод упорядкованих діаграм. Способи визначення ефективного числа приймачів
- •3.3.4. Визначення електричних навантажень статистичним методом
- •Контрольні запитання
- •Лекція 4. Визначення розрахункових навантажень житлових і громадсько-комунальних будинків
- •4.1. Визначення розрахункових навантажень на вводах житлових будинків
- •4.2. Розрахунок навантаження зовнішнього і внутрішнього квартального освітлення
- •4.3. Визначення потужності та кількості підстанцій мікрорайону міста
- •4.4. Розрахунок навантаження розподільних ліній напругою до 1 кВ і трансформаторних підстанцій
- •4.5. Визначення електричних навантажень на рівнях системи електропостачання
- •4.6. Визначення навантажень трифазної мережі від однофазних електроприймачів
- •Контрольні запитання
- •Лекція 5. Розподіл електричної енергії в житлових будинках
- •5.1. Внутрішні розподільні мережі в будинках
- •5.1.1. Схеми вводів у житлові будинки висотою до 5 поверхів включно
- •5.1.2. Схеми вводів у житлові будинки висотою 9-16 поверхів
- •5.1.3. Схеми вводів у житлові будинки висотою 17 поверхів і вище
- •17 Поверхів і більше.
- •5.2. Ввідно-розподільні пристрої
- •5.3. Живлячі лінії усередині будинку
- •5.4. Групова квартирна мережа
- •Контрольні запитання
- •Лекція 6. Розподіл електроенергії в громадських будівлях
- •6.1. Електропостачання об'єктів громадського призначення
- •6.2. Захист схем електропостачання
- •6.3. Лінії живлення
- •6.4. Силові розподільні мережі
- •6.5. Групові лінії освітлення
- •6.6. Схеми розподілу електроенергії в громадських будинках
- •Контрольні запитання
- •Лекція 7. Схеми електричних мереж промислових підприємств і надійність електропостачання
- •7.1. Категорії електроприймачів і забезпечення надійності електропостачання
- •7.2. Схеми цехових мереж до 1 кВ
- •7.3. Схеми внутрішнього електропостачання
- •7.4. Вибір раціональної напруги розподільчої мережі підприємства
- •7.5. Вибір напруги для живлення цехових електроприймачів
- •7.6. Вибір місця розташування живлячих підстанцій промислових підприємств
- •Контрольні запитання
- •Лекція №8. Розрахунок і захист мереж змінного струму
- •8.1. Розрахунок мереж напругою до 1 кВ
- •8.1.1. Вибір перерізу провідників за допустимим нагріванням
- •8.1.2. Вибір перерізу провідників напругою до 1 кВ з урахуванням захисних апаратів
- •8.1.3. Вибір перерізу проводів за втратами напруги
- •8.2. Вибір перерізу проводів і жил кабелів вище 1 кВ
- •8.2.1. Вибір перерізу жил кабелів за нагріванням розрахунковим струмом
- •8.2.2. Вибір перерізу жил кабелів за нагріванню струмом кз
- •8.2.3. Вибір перерізу жил кабелів і проводів за економічними умовами
- •8.2.4. Перевірка перерізів проводів і жил кабелів за втратами напруги
- •8.3. Конструктивне виконання цехових мереж
- •Контрольні запитання
- •Лекція №9. Електробезпека
- •9.1. Небезпека ураження електричним струмом
- •9.2. Системи захисного заземлення
- •9.3. Загальні заходи безпеки
- •9.4. Заземлення
- •9.5. Захисне відключення
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Терміни та скорочення
3.3.3. Метод упорядкованих діаграм. Способи визначення ефективного числа приймачів
Згідно методу розрахункове активне навантаження прий-мачів електричної енергії на всіх ступенях живлячих і розподільчих мереж (включаючи трансформатори і перетворювачі) визначають за середньою потужністю і коефіцієнтом максимуму з виразу:
(3.26)
де Рс – середня потужність працюючих ЕП за найбільш заван-тажену зміну; Рн – сумарна активна потужність працюючих ЕП; Kв – груповий коефіцієнт використання активної потужності за найбільш завантажену зміну; Kм – коефіцієнт максимуму ак-тивної потужності.
Як вже говорилося, величина коефіцієнта максимуму ак-тивної потужності знаходиться за таблицею 1 залежно від величи-ни групового коефіцієнта використання Kв і так званого ефектив-ного числа електроприймачів групи nе.
Значення коефіцієнту максимуму залежить від коефіці-єнту використання Kв даної групи споживачів і ефективного чи-сла приймачів ne.
Під ефективним числом приймачів групи різних за номі-нальною потужністю і режимом роботи розуміють число одно-рідних за режимом роботи приймачів однакової потужності, яке зумовлює те ж розрахункове навантаження, що і дана група різ-них за номінальною потужністю і режимом роботи споживачів.
(3.27)
В методі впорядкованих діаграм прийнята допустима для інженерних розрахунків похибка дорівнює 10%, але на практиці застосування цього методу зумовлює похибку 20-40% і тому його застосування потребує аналізу вихідних даних і результатів розра-хунку.
При великій кількості ЕП використання формули приво-дить до громіздких розрахунків, тому розроблені методи набли-женого визначення nе. Якщо коефіцієнт використання Kв≥0,2, то ефективне число приймачів можна визначити за формулою: nе=2Рн/рнайб., де Рн – сумарна номінальна потужність усіх елек-троприймачів даного розрахункового вузла; рнайб. – номінальна потужність приймача найбільшої потужності цього ж вузла.
• коли потужності електроприймачів у розрахунковому вузлі відрізняються один від одного менше, ніж у 3 рази, тобто
(3.28)
то можна прийняти nе=n;
• якщо m>3 і груповий кофіцієнт Kв≥0,2, то nе знаходять за формулою:
(3.29)
В тих випадках, коли знайдене за цією формулою nе є бі-льшим, ніж фактичне, необхідно приймати nе=n.
• При неможливості використання методів спрощеного визначення nе, що розглянуті раніше, його визначення здійсню-ється за допомогою кривих, що побудовані за наступною фор-мулою:
(3.30)
де n – фактичне число приймачів в групі, що розглядається; n1 – число найбільш потужних приймачів в групі, потужність кож-ного з яких не менша половини потужності найбільш потужного приймача; Рн – сумарна номінальна потужність приймачів всієї групи; Рн1 – сумарна номінальна потужність n1 приймачів групи.
• Ефективне число приймачів однофазного струму спро-щено визначається за допомогою формули:
(3.31)
де
– сума номінальних потужностей однофазних
прийма-чів вузла СЕП, що розглядається;
Рнmax
– номінальна потужність найпотужнішого
приймача однофазного струму.
Рис.3.3. Графік для визначення ефективного числа електроприймачів (nе*=0,1÷1)
Розрахункове реактивне навантаження визначають за наступною узагальненою формулою:
(3.32)
Для груп ЕП з рівномірним графіком навантаження при-ймають Lм=1,05 при будь-якому nе. Для груп ЕП з нерівномір-ним графіком навантаження числові значення Lм вибирають за-лежно від Kв і nе.
Значення коефіцієнта максимуму за реактивним наванта-женням Lм залежно від Kв і nе подано в таблиці 3.1.
Табл.3.1.
Kв |
>0,2 |
<0,2 |
||
nе |
≤10 |
>10 |
≤100 |
>100 |
Lм |
1,1 |
1,0 |
1,1 |
1,0 |
Розрахункове навантаження групи ЕП або багатодвигун-ного приводу, що мають три і менше ЕП, визначається як сума їх номінальних потужностей.
Узагальнимо раніше отримані формули і знайдемо поря-док розрахунку при визначенні електричних навантажень у мере-жах напругою до 1 кВ (силові шафи, магістралі, шинопроводи):
1. Усі ЕП по розрахунковому вузлу розбивають на групи за режимом роботи: ЕП зі змінним графіком навантаження об’єднують в підгрупи з однаковими коефіцієнтами використан-ня і складають першу групу ЕП, а ЕП практично з постійним графіком навантаження об’єднані в іншу групу.
2. По розрахунковому вузлу для кожної групи сумують кількість силових ЕП і їх номінальні потужності.
3. Визначають середні навантаження по кожній групі.
4. Сумують середні активні й реактивні навантаження по групах.
5.
Визначають груповий коефіцієнт
використання даного розрахункового
електричного вузла, його середньозважений
коефі-цієнт
по кожній групі:
(3.33)
6. Визначають ефективне число ЕП для кожної групи.
7. Визначають коефіцієнт максимуму і розрахункове на-вантаження вузла по кожній групі ЕП.
8. Розрахункове силове навантаження по вузлу в цілому визначається сумуванням розрахункових навантажень ЕП усіх груп.
При встановленні nе, Kм, Lм також скористаємося табли-цею основних положень по визначенню розрахункових електри-чних навантажень.
Табл.3.2.
Кількість ЕП у групі |
m=Pнmax/Pнmin |
ne |
Kм |
Lм |
n≤3 |
Не визначається |
Не визначається |
1,0 |
1,0 |
n>3 |
m≤3 |
ne=n |
Визначається за табл. Д1.1. |
1,1 при nе≤10 1,0 при nе>10 |
n>3 |
m>3, Ku ≥0,2 |
ne =Pн/Pнmax; при nе≥n, nе=n. |
Визначається за табл. Д1.1. |
1,1 при nе≤10 1,0 при nе>10 |
m>3, Ku <0,2 |
Визначається з рис.3.1. |
Визначається за табл. Д1.1. |
1,1 при nе≤100 1,0 при nе>100 |
|
При n≥200 |
1,0 |
1,0 |
||
З метою скорочення записів і наочності розрахунок ре-комендується вести з використанням наступної форми (таблиці розрахунку силового навантаження підприємства).
Табл.3.3.
Найменнування вузлів живлення і груп ЕП |
Кількість ЕП, n |
Встанов-лена поту-жність, кВт |
Kв |
cosφ/tgφ |
Сере-днє наван-таження |
ne |
Kм/Lм |
Pр, кВт |
Qр, кВАр |
Sр, кВА |
Iр, А |
||
m |
Pн |
Pс |
Qc |
||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
