4. Емпіричне і теоретичне в пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза, теорія як найважливіші форми пізнання.

У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.

• Емпіричний рівень – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання.

• Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.

"Емпіричне" і "теоретичне" належать до сфери лише наукового пізнання.

Емпіричне пізнання формується в процесі взаємодії з об'єктом дослідження, коли ми безпосередньо впливаємо на нього, взаємодіємо з ним, обробляємо результати і робимо висновок. Але отримання окремих емпіричних фактів і законів ще не дає змогу побудувати систему законів. Для того щоб пізнати сутність, необхідно обов'язково перейти до теоретичного рівня наукового пізнання.

Емпіричний і теоретичний рівні пізнання завжди нерозривно пов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Так, емпіричне дослідження, виявляючи нові факти, нові дані спостереження та експериментів, стимулює розвиток теоретичного рівня, ставить перед ним нові проблеми та завдання. В свою чергу, теоретичне дослідження, розглядаючи та конкретизуючи теоретичний зміст науки, відкриває нові перспективи пояснення та передбачення фактів і цим орієнтує та спрямовує емпіричне знання.

Емпіричне знання опосередковується теоретичним – теоретичне пізнання вказує, які саме явища та події мають бути об'єктом емпіричного дослідження і в яких умовах має здійснюватись експеримент. На теоретичному рівні також виявляються і вказуються ті межі, в яких результати на емпіричному рівні істинні, в яких емпіричне знання може бути використано практично. Саме в цьому і полягає евристична функція теоретичного рівня наукового пізнання.

Факт, ідея, гіпотеза, теорія як найважливіші форми пізнання.

Науковий факт – це відбиток конкретного явища у людському свідомості, тобто. його опис з допомогою науки (наприклад, терміни, позначення).

Однією з найбільш важливих властивостей наукового факту є його достовірність. Щоб факт вважався достовірним, потрібні його підтвердження під час численних спостережень чи експериментів.

Ідея – це форма наукового пізнання, яка не тільки відображає об’єкт, його зв’яз­ки, закономірності, а й спрямована на перетворення дійсності. Вона також поєднує істинне знання про дійсність і суб’єктивну мету її перетворення.

Ідея в науковому пізнанні виконує такі функції:

• підсумовування досвіду попереднього знання;

• синтезування знання у цілісну систему;

• евристичного принципу для здобуття нових знань;

• наукового пошуку нових шляхів і підходів до розв’язання проблем;

• прогнозування належного майбутнього;

• спрямування пізнавальної діяльності людини на практичне перетворення дійсності згідно зі змістом наявного знання про майбутнє.

Гіпотеза – це форма наукового пізнання, за допомогою якої формується один з можливих варіантів розв’язання проблеми.

Кожна гіпотеза повинна відповідати таким вимогам:

• Діалектичному принципу розвитку.

• Діалектичному принципу взаємозв’язку і взаємообумовленості явищ, процесів дійсності.

• Загальнонауковому принципу відповідності.

Крім того, вона повинна бути логічно несуперечливою, принципово перевірятися, пояснювати всі факти, для вивчення яких висунута. На стадії висунення гіпотез їхня кількість не може обмежуватися жодними підставами, крім наукових.

Теорія – це структурована система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об’єкта пізнання.

Існують три основні типи наукових теорій:

1) емпіричні, або описові теорії (їхні положення є узагальненням емпіричних даних, фактів);

2) математизовані теорії (їхня сутність відтворюється математичними моделями);

3) дедуктивні теорії (в основу їх створення покладені спеціальні формально-логічні мови).