Семінар № 6. Основні форми та методи пізнання.

1. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні моделі співвідношення суб’єкта та об’єкта в історії філософії.

Суб'єкт пізнання – не ізольований індивід, а людина як суспільна, конкретно-історична істота (колектив, суспільство, людство), яка опанувала вироблені форми пізнавальної діяльності, (мову, категорії та ін.).

Об'єкт пізнання – це частина об'єктивної або суб'єктивної реальності, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єкт не є чимось раз і назавжди даним, він постійно змінюється під впливом практики та пізнання.

Суб'єкт – це носій свідомості і знання, а об'єкт – те, на що спрямована пізнавальна діяльність.

2. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні.

Чуттєве пізнання є безпосереднім результатом прямої взаємодії органів чуття суб'єкта із зовнішнім світом, хоча воно й опосередковане біологічною передісторією людини та її історичним розвитком. Певне значення тут мають і предмети чуттєвого сприйняття, які тією чи іншою мірою вже сформовані людською працею. Оскільки чуттєве пізнання базується на безпосередній взаємодії суб'єкта й об'єкта пізнання, тому і воно має конкретно обрану чуттєву форму вираження і дає знання явищ.

Чуттєве пізнання – це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, розташованими за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення.

Форми чуттєвого пізнання:

• Відчуття – відображення в свідомості людини окремі сторін і властивостей предмета.

• Сприйняття – це цілісний образ предмета, створений на основі комплексу відчуттів.

• Уява – здатність свідомості на основі збережених уявлень комбінувати нові образи.

Раціональне пізнання – це активне, опосередковане й узагальнене пізнання за допомогою знаків природної або штучної мови у формах суджень, висновків, понять.

Характерні риси раціонального пізнання:

• Опосередкованість.

• Узагальненість.

• Абстрактність.

• Брак наочності.

• Сутнісність.

3. Змістовне і формальне. Роль інтуїції у пізнанні.

Змістовна форма пізнання – це відбиток внутрішньої форми самого досліджуваного об’єкта. Ця внутрішня форма – специфічний спосіб організації будь якого визначеного матеріалу. Без знання цієї форми, що виражається в категоріях і законах діалектики ніякий учений не спроможний взагалі побачити і зрозуміти свій конкретний, специфічний об’єкт.

Формальна форма – це форма, що байдуже(формально) ставиться до свого змісту. Формальна форма логіки упредметнює будь-яке знання в мові, перетворюючи його таким чином на інформацію для того щоб знання можна було зберігати, використовувати.

Інтуїція та її роль у пізнанні.

Інтуїція та її роль у пізнанні дуже велика, тому що завдяки інтуїції людина часто приймає самі правильні рішення.

Інтуїція – безпосереднє осягнення істини без досвіду і логічних умовиводів.

Вона є способом пізнання через безпосереднє чуттєве споглядання чи умогляд на відміну від опосередкованого послідовного логічно­го мислення. Інтуїція відкриває нові сфери буття, створюючи фундамент для логічних відкриттів.