- •1.2. Стан охорони праці підлітків у сільськогосподарському виробництві
- •1.3. Загальновиробничі вимоги з охорони праці у сільськогосподарському виробництві
- •2.1. Ергономічні вимоги до робочих місиь механізаторів
- •Органи керування
- •2.2. Метеорологічні (мікрокліматичні) умови
- •Ґрунтовий пил
- •Зерновий пил
- •Хронічний пиловий бронхіт
- •Бісиноз
- •2.5. Основні джерела вібрації в сільськогосподарському виробництві
- •Вібрація на тракторах
- •Вібраційна хвороба
- •2.6. Шкідливі речовини
- •Професійні дерматози
- •2.7. Особливості умов праці при обслуговуванні тракторів та сільськогосподарських машин Трактори
- •3.1. Вимоги до технічних засобів виробництва
- •Вимоги до двигуна
- •Вимоги до кабіни
- •Вимоги до гальмівної системи
- •Вимоги до органів керування
- •Вимоги до електрообладнання
- •3.2. Вимоги охорони праці до виробничих технологічних процесів
- •Вимоги до виробництва картоплі
- •Вимоги піл час дератизації
- •Безпека при протру0 нні насіння
- •Охоронні роботи
- •4.1 • Вимоги пожежної безпеки ло генеральних планів сільськогосподарських підприємств
- •4.2. Вимоги пожежної безпеки до будівель споруд для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту
- •Опалення і вентиляція
- •Збирання зернових
- •Зерносклади, зерносушарні
- •Склади хімічних речовин
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
- •3. Вимоги безпеки праиі під час роботи
- •4. Вимоги охорони праці після закінчення роботи
- •5. Дії в аварійних ситуаціях
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •2.4. Збирання овочевих і баштанних культур (помідори, огір ки, перець, капуста, кавуни, дині, кабачки тощо)
- •2.5. Збирання моркви, столових буряків, цибулі, часнику
- •2.6. Збирання цукрових та кормових бурщов
- •З. Вимоги безпеки під час роботи
- •3.6. Збирання цукрових та кормових буряків
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •2.2. Ручне обприскування рослин
- •2.3. Приготування та застосування отруєних принад
- •3. Вимоги безпеки під час роботи
- •3.2. Ручне обприскування рослин
- •3.4. Протруєння та зберігання протруєного насіння
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
Зерновий пил
Утворюється під час післязбиральної обробки продовольчого і насіннєвого зерна на зерноочисних і сушильних пунктах, на зерноскладах, елеваторах і млинах.
Усі етапи очищення і сортування зерна супроводжуються виділенням великої кількості пилу. У даному випадку пилоутворення слід розглядати не як супутній чинник, а як необхідний елемент технологічного процесу.
Зерновий пил за складом є змішаним і буває різним залежно від виду зерна, способу прибирання, транспортування та інших
умов. Так, пил, що виділяється із зерна, зібраного прямим комбайнуванням, містить значно менше мінеральних домішок, грибків і бактерій порівняно із зерном, яке дозріває у валках. У пилу, що виділяється при молотьбі, більше рослинних частинок, ніж у пилу від зерна, що надходить на хлібоприймальні пункти і елеватори. Ячмінний і вівсяний пил більше містить поліморфних рослинних волокон, мінеральних частинок і крохмальних зерен; у пшеничному та житньому пилу переважають рослинні частинки, що мають форму остюків і крюків.
Зерновий пил на всіх етапах обробки зерна на 60-70% складається з рослинних залишків і лише на 30-40% - з мінеральних домішок. Органічна частина зернового пилу складається з уламків зерен, колосків, соломи, остюків, насіння різних трав, пилку рослин, залишків комах та інших домішок рослинного і тваринного походження. У зерновому пилу містяться також у великій кількості яйця глистів, спори грибів і бактерій.
Мінеральна частина пилу на 8Q% складається з ґрунтових частинок розміром по 5 мкм. Залежно від складу зернового пилу в ній міститься від 2,5 до 13% вільного двоокису кремнію.
Зерновий і борошняний пил при дії на працівників може викликати риніти, фарингіти, трахеїти, бронхіти, пневмоконіо-зи, кон'юнктивіти, блефарити, виразки рогової оболонки, дерматити, піодерміти. Деякі з'цих захворювань мають сезонний характер і зникають з припиненням сільськогосподарських робіт. Рсновною особливістю ураження легенів, що розвивається під впливом зернового пилу, є не тільки пневмоконіоз і хронічний пиловий бронхіт, але й «зернова лихоманка» і мікотич-ний бронхіт.
Хронічний пиловий бронхіт
Неорганічний пил викликає в основному запальні захворювання бронхолегеневого апарата, зокрема хронічний пиловий бронхіт. Деякі види пилу як органічного, так і неорганічного походження мають алергенні властивості і можуть зумовити розвиток захворювання алергічної природи (бронхіт, бронхіальна астма). Не виключається можливість грибкових захворювань органів дихання в працівників сільського господарства.
Найпоширенішою формою патології органів дихання в працівників сільського господарства є хронічний пиловий бронхіт, який спостерігається в механізаторів, працівників тваринницьких комплексів, працівників виробництва комбікормів і зайнятих переробкою технічних культур (льон, бавовна, хміль).
Серед випадків захворювань бронхолегеневого апарата, що призводять до інвалідності механізаторів сільського господарства, хронічний пиловий бронхіт займає близько 12%.
Поширеність, терміни розвитку і вираженість клінічних проявів пилового бронхіту залежать в основному від характеру пилу (хімічний склад, дисперсність), вмісту його в повітрі робочої зони, а також від тривалості роботи в «пиловій» професії.
Загальні принципи лікування пилових бронхітів мало відрізняється від лікування бронхітів іншої етіології. На початкових неускладнених стадіях захворювання лікувальні заходи повинні бути спрямовані на підвищення загальної опірності організму (дихальна гімнастика, загартувальні процедури) і нормалізацію стану слизистої оболонки бронхів (тепловологі, лужні та масляні аерозолі). При більш виражених формах захворювання комплекс лікувальних заходів повинен застосовувати також бронхо-літичні та десенсибілізуючі препарати, оксигенотерапію, серцеві засоби. Серед профілактичних заходів важливе значення мають обезпилювання процесів виробництва, використання індивідуальних засобів захисту органів дихання від попадання пилу, правильний професійний відбір працівників у «пилові» професії, систематичне загартування організму, інгаляції (вологі та лужні).
