Ґрунтовий пил

У землеробстві пил переважно ґрунтового походження, але залеж- ' но від виду робіт він містить ту чи іншу кількість органічного пилу: пестициди і мінеральні добрива, подрібнені обривки стебел і лис­тя рослин.

Ґрунти поділяються на дерново-підзолисті, болотяні, сірі лі­сові, чорноземні, каштанові, бурі та ін. Найбільш пилеутворюваль-ними ґрунтами є глинисті, чорноземні, капітанові, бурі. Менше

пилу утворюється при обробці піщаних, супіщаних, сірих лісо­вих і дерново-підзолистих ґрунтів.

У хімічному складі ґрунтів основне місце належить Si0₂, по­тім у спадному порядку - А1₂0₃, Fe₂0₃, K₂0, Na₂0, MgO, СаО. У кар­бонатних ґрунтах переважає вміст Са0₄С0₂, у засолених - CI, S0₄, CaO,Na₂0.

Здатність ґрунтового пилу підніматися в повітря, утримува­тися в ньому і осідати залежить від розмірів і густини його части­нок. Дрібнодисперсні частинки (порошинки) глинозему, сірих лісових, дерново-підзолистих і інших ґрунтів, при висиханні та руйнуванні структури легко піднімаються в повітря і тривалий час утримуються в ньому. Частинки розміром 3-5 мкм і більше осідають порівняно швидко (7-8 с), частинки розміром до 2 мкм і субмікроскопічні (0,1-1 мкм) у рухомому повітрі висхідних по­токів майже не осідають, а прибиваються до землі лише при випа­данні опадів.

Пилові частинки, що утворюються при механічній обробці ґрунту, мають як циліндричну, еліпсоподібну і округлу форму з гладкими краями, так і неправильну форму з найрізноманітніши­ми контурами.

Пил, що потрапляє в робочу зону операторів сільськогосподар­ських мапіин, неоднорідний за розмірами частинок і хімічним складом. Він залежить від типу ґрунтів, виду сільськогосподар­ських робіт, мапіин і агрегатів, вирощуваних культур, внесених добрив і пестицидів, що використовуються. Співвідношення мі­неральної і органічної частин пилу коливається в широких межах. Так, на піщаних і супіщаних ґрунтах мінеральна частина пилу становить майже 100% і містить більше 60% вільного двоокису кремнію. У пилу підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтів міне­ральна частина становить 83-85% і містить до 43% вільного дво­окису кремнію. Лісовий пил на 85-95% складається з неорганіч­них речовин і містить 22-29% вільного двоокису кремнію. Пил болотяних, сірих лісових і каштанових ґрунтів також в основно­му складається з неорганічних речовин (органічна частка в них становить 13-15%). Вільному двоокису кремнію в мінеральній частині цих ґрунтів міститься 8-10% . Органічна частина ґрунто­вого пилу в основному представлена частинками рослинного по­ходження - пилком, обривками стебел, клітками епідермісу рос­лин з насінням.

У ґрунтовому пилі, крім частинок рослинного і мінерального походження, у великій кількості виявляються різні види бакте­рій, яйця гельмінтів і цвілевих грибів. Найбільша кількість грибів

спостерігається у верхніх шарах ґрунту, особливо удобреного. З наростанням глибини шару кількість грибів різко зменшується. У ґрунтовому пилі міститься і різна патогенна мікрофлора, яка з пилом може проникати в легені людини.

Під час внесення мінеральних добрив, обробки насіння і рос­лин пестицидами до ґрунтового пилу домішуються і ці хімічні компоненти.

Під час роботи сільськогосподарських машин і знарядь пил утворюється при спушенні грунту, переміщенні коліс і гусениць тракторів, при руйнуванні сухої частини (бадилля) рослин, при вживанні мінеральних добрив тощо.

Запиленість повітря при цьому не буває постійною. Вона зале­жить від виду ґрунту, його вогкості, виду робіт і машин, що вико­ристовуються, швидкості і напрямку вітру та інших погодних умов. У зоні дихання механізаторів можуть виявлятися концент­рації пилу від 5 до 800 мг/м³. Найвищі концентрації спостеріга­ються на картопле- і бурякозбиральних комбайнах. На робочому місці трактористів і комбайнерів, на зернозбиральних комбайнах містить у середньому до 50-100 мг/м³ пилу, на зерноочисних і со­ртувальних пунктах, молотильних токах - 80-200 мг/м³.

Найбільш суттєвими чинниками, що визначають вміст пилу в робочій зоні механізаторів, є вологість і структура грунту, розмі­щення робочого місця, напрямок і швидкість вітру та швидкість руху агрегата.

У кабіну пил проникає крізь нещільності підлоги і нижніх частин стінок кабіни, може також нагнітатися припливними ве­нтиляторами за відсутності чи при незадовільній роботі системи очищення. Проникаючи в кабіну, пил нагромаджується і осідає на різних елементах кабіни; під час роботи внаслідок вібрації пил піднімається в повітря і може нагромаджуватися в зоні у значних концентраціях.

Обладнання робочих місць на тракторах кабінами знизило вміст пилу в зоні дихання при роботах § найбільшим пилоутво­ренням у 5-8 разів. Для зниження вмісту пилу необхідна значна герметизація кабіни, що ефективно застосовується у тракторах Т-150ІТ-70С.

Кабіни тракторів МТЗ-80/82, ЮМЗ-6 недостатньо гермети­зовані, особливо в місцях розміщення органів керування.

Усі механізовані сільськогосподарські роботи залежно від вмі­сту пилу в робочій зоні можна поділити на три групи. До першої групи робіт, під час виконання яких пилеутворення найбільше, відносять комбайнове збирання цукрових буряків і картоплі, зби-

рання гороху, роботу зернових комбайнів з подрібнювачами, пе­редпосівну культивацію і сівбу озимих. Другу групу робіт із вміс­том пилу до кількох сотень міліграмів становлять сівба технічних культур, міжрядний обробіток, збирання зернових без подрібню-вача, осіння оранка. До третьої групи належать транспортні робо­ти, весняна оранка, затримання вологи, весняна сівба зернових, внесення добрив та інші роботи.

Запиленість робочої зони механізаторів протягом робочого дня характеризується періодичністю, що визначається циклічністю всіх видів сільськогосподарських робіт. Так, періоди роботи агре­гатів чергуються із перервами для його розвороту, очищення, за­правки добривами і насінням чи вивантаження врожаю з бункерів. Періодичність запиленості може визначати також рух повітря. Так, під час руху агрегата проти вітру запиленість зони дихання трак­ториста мінімальна, а причіплювача - максимальна. Під час руху агрегата за напрямком вітру запиленість повітря на робочому місці тракториста зростає, а причіплювача знижується.

Протягом сезону запиленість у зоні дихання механізаторів ко- . ливається в широких межах залежно не лише від видів сільського­сподарських робіт, але й періодів .найменшого випадання опадів.

Суттєво впливають на рівень запиленості у кабінах випарні кондиціонери (табл. 2.6). Під час їх роботи у кабіну подається від 200 до 600 м³ очищеного від пилу повітря, що створює надлишко­вий тиск до 19,6 Па (2 мм рт.ст.) і виключає можливість підсмок­тування повітря з пилом. Повітря в кондиціонері очищається ко­нтактними фільтрами з картону чи синтетичних волокнистих матеріалів, ступінь очищення яких становить 92-98%. Доочищен­ня повітря відбувається у випарному кондиціонері. Пилоємність фільтрувальних матеріалів обмежена, тому їх потрібно періодич­но очищати компресором або простим обтрушуванням.

Найбільше впливають на вміст пилу в зоні дихання механі­затора вологість ґрунту і напрямок руху агрегата відносно

напрямку вітру. У кабіну пил проникає крізь нещільності підлоги і стінок (табл. 2.7.).

Найбільша концентрація пилу спостерігається на самохідно­му томатозбиральному комбайні СКТ-2, де робочі місця не облад­нані кабінами. З метою її зменшення у зоні дихання перебираль-ників зроблена сироба обладнати комбайни вентиляційною уста­новкою, що подає чисте повітря на робочі місця. Проте ефектив­ність її незначна.

Рослинний пил

Рослинним пилом називають пил, що утворюється в результаті життєдіяльності рослин і переробки технічних культур.

Виявлення особливостей дії на організм пилу рослинного по­ходження, постійне вдосконалення методів і критеріїв оцінки цієї дії є актуальним завданням.

Дії бавовняного пилу, пилу льону і конопель зазнають в основ­ному робітники текстильної промисловості. Проте первинне очи­щення бавовни, первинна обробка льону і конопель проводяться на сільськогосподарських підприємствах.

Виникнення бісинозу при переробці волокон льону пов'язу­ють звичайно з вимочуванням рослин. Після замочування, про­веденого будь-яким способом, тресту висушують і обробляють на м'яльних і тіпальних машинах, де волокна очищаються від дере­вини. Ці процеси супроводжуються значним пилоутворенням.

Дослідники пов'язують бісиноз також з переробкою біологіч­но вимоченого льону. Серед робочих прядильних цехів, де як си-

ровина викоррістовується тільки хімічно оброблений льон, ознак бісинозу не виявляється. Це стосується і конопель, первинна пе­реробка яких подібна до переробки льону. Пункти з первинної переробки льону обладнані льоном'яльними і льонотіпальними машинами. Широко поширена проста льонотіпальна машина -агрегат Санталова, хоча промисловість випускає і більїп сучасні. При тіпанні льону в повітрі робочої зони міститься в основному дрібнодисперсний пил: розмір до 44% пилових частинок не пере­вищує 1,3 мкм, тільки 5,5-28,4% частинок мають розмір більше 5,2 мкм, органічного пилу - 73-90,7%. Під мікроскопом видно волокна різної довжини і товщини, грудочки речовини стебла льо­ну різної форми, частинки костриці з гострими краями. З повітря льоноперереробних пунктів висіваються стрепто- і стафілококи, сінну паличку, грибки переважно цвілевої групи. Концентрація пилу в повітрі робочої зони залежить від обладнання приміщень пунктів вентиляційними пристроями. При укритті коліс Санта­лова і створенні за допомогою вентилятора розрідження повітря під укриттям вміст пилу не перевищує 126 мг/м³.

Пилок деяких вітрообпилюваних рослин може бути причи­ною полінозів - алергічних захворювань. При цьому він пови­нен продукуватися у великій кількості, бути легким, летким, щоб переноситися вітром на великі відстані, належати до по­ширених у даній місцевості рослин і мати виражені алергенні властивості. У центральних районах європейської частини по-лінози викликаються в основному пилком лугових трав і деяких дерев. На півдні європейської частини основним алергеном є пи­лок амброзії.

Для полінозів характерна строга циклічність: загострення настає в період цвітіння рослин, до яких у людини підвищена чут­ливість, змінюється періодом тривалої ремісії як тільки алерген­ний фактор припиняє дію.