Органи керування

Керування машинами уніфіковане: однаково розміщені органи керування і контролю, ідентичні правила керування, типові над­писи і знаки. Це сприяє швидкому освоєнню техніки і виключає помилкові дії при зміні механізаторами машин.

Компонування органів керування відповідає послідовності робочих операцій і частоті користування ними. Напрямок робо­чих переміщень органів керування відповідає стереотипним ре­акціям людини, переміщенню машини і робочих органів, іцо ви­ключає помилкові дії механізаторів під час аварійних ситуацій.

При ергономічній оцінці органів керування на багатьох трак­торах виявлені певні недоліки. Найчастіше не відповідає вимо­гам стандартів висота розміщення важелів керування над рівнем подушки сидіння, відстань від площини симетрії сидіння до пе­далей, відстань від нижньої точки штурвала до подушки сидіння, відстань від важелів керування до сидіння. Ці показники, як пра­вило, занижені. Довжина ходу педалей, висота педалей над рів­нем підлоги, величина робочого ходу рукояток важелів повороту перевищують допустимі розміри. Ці недоліки знижують ефектив­ність та раціональність роботи, змушують робити зайві рухи, на­хилятися при користуванні органами керування чи натискати педалі зігнутою в колінному суглобі ногою, що підвищує енерго-витрати і трудомісткість обслуговування машин.

Під час керування агрегатом механізатор докладає до важелів і педалей м'язових зусилль, різних за силою, точками прикладан­ня, траєкторією і частотою. Найчастіше він користується рульо-

вим колесом чи важелями, тому на всіх нових марках тракторДв установлюють гідропідсилювачі*

Найчастіше допустимий рівень перевищують зусилля на пе­далі гальма (табл* 2,1).

Контрольні прилади на робочому місці в кабінах розміщені на спеціальній панелі. Найбільш важливі з них розміщені в полі огля­ду. Для зручності зчитування показань із приладів використані кольорові зони на шкалах. Напрямки переміщення стрілок при­ладів однакові. Для безпечного руху трактори обладнані необхід­ною сигналізацією» Крім того, вони мають засоби підключення сигналізації для взаємного зв'язку з обслуговуючим персоналом причіпних машин.

Зусилля на органи керування більшості машин перевищують допустимі величини (табл. 2.2). Перевищення зусиль при частоті робочих рухів до 25-40 за хвилину визначають трудомісткість керування машинами.

Керування на всіх машинах з гідроприводом не уніфіковане. Так, на кукурудзозбиральному комбайні КСКУ-6, самохідному комбайні КСК-100 та інших машинах педалі керування рухом, машина вперед і назад розміщені на тому місці, де на автомобілях і тракторах знаходиться педаль гальма. У зв'язку з тим що в пері­од польових робіт механізаторам доводиться відповідно до техно­логічного циклу з трактора пересідати на зерновий, силосозби­ральний чи кукурудзозбиральний комбайни, цей конструктивний недолік ускладнює освоєння машини.

Компонування органів керування комбайнів відповідає послі­довності виконання робочих операцій і частоті користування цими органами. Винятком є самохідна косарка КПС-5Г, на якій керу­вання рухом уперед здійснюється ручним важелем, розмішеним зліва. Оскільки це важіль постійного користування, розподіл ро­бочих рухів і навантаження на ліву руку в роботі нераціональні.

Контрольні прилади на робочих місцях у кабінах змонтовані на спеціальних панелях. На комбайні КСКУ-6 панель розміще­на праворуч, не в полі зорового спостереження, що зумовлює непотрібний поворот голови під час контролю за показаннями приладів.

Недостатньо ще впроваджується автоматичний контроль за технологічним процесом. Особливо цей недолік характерний для зернозбиральних комбайнів, де немає приладів контролю і попе­редження про перевантаження основних вузлів машини. Для ком­пенсації цього конструктивного недоліку механізатор змушений використовувати слухову інформацію, що значно збільшує напру­женість праці та підвищує вимогу до кваліфікації механізаторів.

Введення автоматичного контролю за роботою основних вуз­лів кукурудзо- і бурякозбиральних комбайнів, а також їх техно­логічним процесом полегшує працю комбайнерів, зменшує час освоєння машини та знижує вимоги до рівня кваліфікації, підви­щує ефективність праці. З ергономічної точки зору найбільш ра­ціональне розміщення органів керування на кукурудзозбираль­ному комбайні КСІ£У-6, силосозбиральному комбайні КСК-100 таін.

Проте на деяких машинах, як і на тракторах, виявляються конструктивні недоліки, що знижують ефективність робочих ру­хів і підвищують трудомісткість. Найбільш поширеним серед них є перевищення допустимого вільного ходу і висоти над підлогою педалей керування, розміщення важелів керування поза зоною досяжності рук механізаторів, відсутність нахилу опорної площа­дки для ніг тощо.

Кабіна

Робочим місцем на тракторах, що випускаються промисловістю, є кабіна, де розміщують сидіння, органи керування та контролю. Колісні трактори мають захисну кабіну, яка не деформується при перекиданні, у більшості - сидіння обладнують пасами безпеки, що запобігають тяжким травмам механізаторів в аварійних ситу­аціях.

На всіх тракторах традиційно кабіна розміщується позаду дви­гуна над коробкою передач і заднім мостом. Це зумовлює недостат­ню оглядовість вперед, украй необхідну для точного водіння аг-регата при виконанні сільськогосподарських робіт, і погіршує умови спостереження за технологічним процесом, що виконуєть­ся позаду робочого місця, оскільки при такому компонуванні тра­ктори обладнуються лише задньою навіскою для агрегатованих машин. Крім того, двигун і трансмісія, межуючи з робочим міс­цем, є потужними джерелами тепла, шуму та вібрації, що можуть погіршувати умови праці механізатора.

Суцільнометалеві кабіни, встановлені за допомогою аморти­заторів на шасі тракторів, мають велику площу засклення, що необхідно для поліпшення огляду при керуванні агрегатом. На деяких тракторах обладнують додаткові вікна в нижній частині передньої стінки кабіни для спостереження за точністю руху ко­ліс за слідом маркера чи міжряддям. Однак надмірне засклення кабіни має й негативні наслідки, оскільки збільшує приплив теп­лоти від сонячної радіації та потік інформації, непотрібної меха­нізатору для роботи.

Місткість кабін тракторів коливається від 2 до 3,5 м³. На трак­торах К-700, Т-150 і Т-70С кабіни двомісні. Це підвищує зручність обслуговування агрегата, особливо на транспортних роботах. Ви­сота кабін вітчизняних тракторів від 1380 до 1450 мм, унаслідок чого неможливо змінювати робочу позу. Збільшення висоти кабі­ни тракторів понад 1500 мм дозволяє працювати як сидячи, так і стоячи, що позитивно оцінюється механізаторами, хоча й усклад­нює нормалізацію мікроклімату через збільшення обсягу повітря.

Кабіни тракторів обладнують опалювально-вентиляційною установкою, торсійним сидінням з гідроамортизатором, аптечкою, термосом для питної води, плафоном, вішалками для одягу, скло­очисниками , протисонячним козирком і дзеркалом заднього вигля­ду. Для зручності входу в кабіну і виходу з неї на деяких тракторах передбачене відкидання рульового колеса, положення якого може регулюватися по вертикалі в межах 120 мм. Це дозволяє за бажан­ням і залежно від виконуваної роботи змінювати робочу позу.

В умовах серійного виробництва машин і знарядь праці необ­хідний принцип динамічності параметрів проектованих робочих місць і органів управління. Це означає, що принаймні найважли­віші параметри повинні мати певний діапазон зміни своїх вели­чин, щоб була можливість регулювати їх відповідно до індивіду­альних особливостей людини і її стану. З урахуванням необхід­ності регулювання параметрів сидіння за антропогенними особ­ливостями водіїв, доцільно встановлювати на регулювальних ву­злах відповідні шкали.

Основними функціями механізаторів під час роботи на само­хідних сільськогосподарських машинах є водіння агрегата по міжряддях чи інших орієнтирах, контроль за технічним станом і технологічним процесом, вивантаженням продукції. Завдання оптимального розміщення робочого місця є досить складним, тому що, крім задоволення функціональних вимог, при цьому слід вирішувати питання віддалення від нього джерел тепла, шуму, вібрації.

На відміну від тракторів у самохідних машин інша компоно-вка основних вузлів і робочого місця. Завдяки великим габари­там самохідних машин можливе значне віддалення робочого міс­ця від джерел іпкідливих факторів.

Робочі місця на самохідних сільськогосподарських машинах, як правило, обладнують кабінами. Місткість кабіни становить 2,4-3,2 м³, висота від .1400 до 1750 мм. Понад 50% усієї площі огороджень кабіни засклені, що забезпечує добру оглядовість, осо­бливо вперед. Оглядовість назад обмежена через великі габарити машин, тому причеплення візків для збирання урожаю на деяких комбайнах утруднене й небезпечне для допоміжного працівника, який змуш ний знаходитися між з'єднуваними машинами.

Кабіни обладнують сидіннями, важелями і педалями керуван­ня, приладами для контролю за технічним станом і технологіч­ним процесом, засобами нормалізації мікроклімату, склоочисни­ками, аптечкою і термосом.

Розміри кабін більшості машин відповідають вимогам і дозво­ ляють раціонально розмістити обладнання. Проте кабіна буряко­ збирального комбайна КС-6 надмірно обладнана органами керу­ вання, що утруднює посадку на робоче місце. У більшості комбай­ нів на 60-70 мм зменшена ширина дверей кабіни, це утруднює вхід на робоче місце. * ■' .