2.1. Ергономічні вимоги до робочих місиь механізаторів

Найважливішими параметрами робочого місця механізатора є: раціональне установлення сидінь, розміщення органів керуван­ня та розміри кабін.

Розміщення сидіння визначається розмірами тіла водія, довжи­ною його ніг і кутом, який складають з горизонталлю муфта, пе­даль зчеплення та гальмівні педалі. Найсприятливішим є кут 70°. Висота сидіння залежить від величини максимального тиску на педалі. Педалі, на які припадає найбільша сила тиску ноги, повин­ні бути розміщенні якнайближче до центральної лінії. Оптималь­ною величиною опору педалі акселератора є опір від 29,4 до 34,3 Н. Ця сила приблизно відповідає тиску, який чинить нога своєю влас­ною масою при розслабленій мускулатурі. Тому рекомендується застосовувати дещо більшу силу опору, ніж та, що відповідає дійс­ній масі ноги водія.

Особливо чутливий до нахилу гомілковостопний суглоб. До­статнім є максимальний кут 20° між крайніми положеннями. Амплітуда переміщення акселератора повинна становити 40 мм. У більшості марок тракторів ця амплітуда більша. Якщо ця від­стань дуже велика, то нога ставиться в незручне і таке, що втом­лює, положення.

Оптимальне положення рульового колеса створюється при куті з горизонталлю 50-60°. Такий кут забезпечує найменші затрати при управлінні та створює можливість розвивати велику швид­кість його повертання. Водій повинен тримати руки на рульово­му колесі так, щоб вони були зігнуті під кутом 90°. Проте при існуючих на сьогодні способах пристосування сидіння до різних розмірів тіла водіїв, які зводяться до пересування сидіння за ви­сотою і глибиною, це не завжди можливо. Для забезпечення оп­тимального кута згинання рук водія необхідний пристрій - варіа­тор висоти рульової колонки.

Основною вимогою до сидіння є нахил його спинки дещо на­зад для того, щоб при відкиданні назад перешкодити сповзанню вперед. Поверхня сидіння повинна бути настільки низькою, щоб передня третина стегна при перпендикулярно розміщеній гомілці не торкалася його поверхні. Інакше це призводить до тиску на м'які частини стегна і до порушення кровообігу в ногах. З цією самою метою рекомендується закругляти передній край сидіння вниз. Установлено, що найбільш: фізіологічним є кут нахилу пе­реднього краю 4° і заднього -10-12°.

Необхідно, щоб залежно від розмірів тіла працюючого сидіння регулювалося за висотою та глибиною. Як уже зазначалося, на сіль­ськогосподарських машинах це забезпечується спеціальним регу­лювальним пристроєм. При інших роботах висоту сидіння можна змінювати за допомогою гвинтового та інших пристосувань.

Важливою частиною робочого стільця є спинка, вона необхід­на для опори. Розміщення спинки, як і висота сидіння, повинна регулюватися за висотою і мати опори на рівні поперекової ділян­ки та в ділянці лопаток. На думку більшості авторів, межі пере­міщення спинки за висотою повинні становити 100-250 мм, а кут нахилу спинки - дорівнювати 3-15\ Раціональна висота спинки для різних людей коливається від 275 до 400 мм.

При роботі стоячи і сидячи важливим є простір для стоп. Його розміри повинні бути при роботі стоячи не менше 150 мм за гли­биною та висотою і 530 мм за шириною. За відсутності простору для ніг корпус тіла віддаляється від робочої зони. Працюючому доводиться нахилятися, центр тяжіння перемішається вперед, створюється вимушена робоча поза з вираженим статичним на­пруженням м'язів. При роботі сидячи глибина простору для ніг повинна бути не менше 650 мм, а ширина - 500 мм. На рівні колін простір заглибиною можна доводити до 450 мм.

У деяких випадках доцільно в конструкції робочого стільця передбачати підлокітники, особливо при роботі коли руки знахо­дяться у висячому положенні. Ширина підлокітників повинна бути не менше ніж 50 мм, довжина - 200 мм, висота - 70-200 мм, а від­стань між ними - 400-500 мм. Усі елементи робочого стільця: си­діння, спинка і підлокітники - повинні бути напівм'якими.

Сидіння є основним компонентом робочого місця/Зручність його визначається відповідністю розмірів тіла людини і можливіс­тю зміни робочої пози. Механізатор низького зросту може підняти сидіння вверх, щоб забезпечити оглядовість і переміститися впе­ред для зручності користування педалями. Механізатор високого зросту переміщує сидіння назад, щоб під час вмикання^ педалей користуватися спинкою сидіння як опорою, і опускає сидіння вниз для більш зручного користування важелями керування. Підлокіт­ники та регульований нахил спинки сидіння дозволяють механіза­тору періодично змінювати робочу позу, що позитивно впливає на самопочуття і працездатність. Горизонтальна частина сидіння на тракторах установлюється з невеликим нахилом назад, щоб не до­пустити сповзання тіла вперед під час руху машини.

Деякі характеристики сидінь на тракторах не відповідають вимо­гам стандартів. Наприклад, недостатня ширина сидіння на тракто­рах ЮМЗ-6Л, Т-70С і МТЗ-80/82; мала глибина сидіння на тракто­рах К-700, Т-150К; не відповідає вимогам динамічний хід сидіння на тракторах ДТ-75С, ЮМЗ-6Л,Т-150КіТ-70С; недостатня висота спи­нки сидіння на тракторах ЮМЗ-6Л і Т-150. Невдала будова сидіння на тракторі ЮМЗ-6Л, де, крім зазначених, не відповідають вимогам

висота подушки над підлогою, кутове переміщення, спинки, межі регулювання сидіння за висотою та в поздовжньому напрямку. Усі ці конструктивні недоліки є причиною передчасного втомлення .

Оббивка сидіння, як правило, виготовлена з матеріалу, що має певну теплопровідність та високу повітро- і вологопроникність. Але ці матеріали легко забруднюються і за наявності вологи в них роз­виваються грибки. За ними необхідний догляд: очищення від за­бруднень, за необхідності ~ дезінфекція. Раціонально використо­вувати чохли з бавовняної тканини. Сидіння механізатора є центром, навколо якого розміщуються органи керування машиною, створюючи необхідні умови для ефективних, економних і простих робочих рухів і не заважають займати робоче місце і залишати його.

Як правило, механізатори виконують роботу сидячи. Робоча поза впливає як на рівень продуктивності праці, так і на стан здо­ров'я працюючого. Вона вважається раціональною, якщо є умови для періодичної зміни положення тулуба від ледь зігнутого до випрямленого чи відхиленого назад, ліворуч чи праворуч і для можливості зміни положення ніг.

Робоча поза механізатора на тракторах в основному раціональ­на. Однак у деяких випадках, наприклад, під час виконання ро­біт, що потребують високої точності водіння, при невідповідному регулюванні положення сидіння залежно від зросту чи при непра­вильному виборі орієнтира руху, механізатор займає вимушену, без можливості зміни положення робочу позу, що характеризуєть­ся статичним напруженням.

Раціоналізація робочого місця механізаторів вирішується комплексно: поліпшенням оглядовості шляху руху та робочих ор­ганів машини, оптимізацією конструкції сидіння та органів ке­рування, зниженням зусиль на органи керування і впроваджен­ням засобів автоматичного контролю і управління роботою машин.

Робочі місця механізаторів сільськогосподарських машин об-лащтовують сидіннями, які регулюють за висотою, положенням і жорсткістю. На комбайнах КСКУ-6 і КСК-100 сидіння відпові­дають усім ергономічним вимогам. На комбайнах СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», РКС-6, СКД-5Р «Сибиряк» менше допустимих норм глибина, ширина, висота сидіння та висота спинки.