- •1.2. Стан охорони праці підлітків у сільськогосподарському виробництві
- •1.3. Загальновиробничі вимоги з охорони праці у сільськогосподарському виробництві
- •2.1. Ергономічні вимоги до робочих місиь механізаторів
- •Органи керування
- •2.2. Метеорологічні (мікрокліматичні) умови
- •Ґрунтовий пил
- •Зерновий пил
- •Хронічний пиловий бронхіт
- •Бісиноз
- •2.5. Основні джерела вібрації в сільськогосподарському виробництві
- •Вібрація на тракторах
- •Вібраційна хвороба
- •2.6. Шкідливі речовини
- •Професійні дерматози
- •2.7. Особливості умов праці при обслуговуванні тракторів та сільськогосподарських машин Трактори
- •3.1. Вимоги до технічних засобів виробництва
- •Вимоги до двигуна
- •Вимоги до кабіни
- •Вимоги до гальмівної системи
- •Вимоги до органів керування
- •Вимоги до електрообладнання
- •3.2. Вимоги охорони праці до виробничих технологічних процесів
- •Вимоги до виробництва картоплі
- •Вимоги піл час дератизації
- •Безпека при протру0 нні насіння
- •Охоронні роботи
- •4.1 • Вимоги пожежної безпеки ло генеральних планів сільськогосподарських підприємств
- •4.2. Вимоги пожежної безпеки до будівель споруд для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту
- •Опалення і вентиляція
- •Збирання зернових
- •Зерносклади, зерносушарні
- •Склади хімічних речовин
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
- •3. Вимоги безпеки праиі під час роботи
- •4. Вимоги охорони праці після закінчення роботи
- •5. Дії в аварійних ситуаціях
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •2.4. Збирання овочевих і баштанних культур (помідори, огір ки, перець, капуста, кавуни, дині, кабачки тощо)
- •2.5. Збирання моркви, столових буряків, цибулі, часнику
- •2.6. Збирання цукрових та кормових бурщов
- •З. Вимоги безпеки під час роботи
- •3.6. Збирання цукрових та кормових буряків
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •2.2. Ручне обприскування рослин
- •2.3. Приготування та застосування отруєних принад
- •3. Вимоги безпеки під час роботи
- •3.2. Ручне обприскування рослин
- •3.4. Протруєння та зберігання протруєного насіння
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
2.1. Ергономічні вимоги до робочих місиь механізаторів
Найважливішими параметрами робочого місця механізатора є: раціональне установлення сидінь, розміщення органів керування та розміри кабін.
Розміщення сидіння визначається розмірами тіла водія, довжиною його ніг і кутом, який складають з горизонталлю муфта, педаль зчеплення та гальмівні педалі. Найсприятливішим є кут 70°. Висота сидіння залежить від величини максимального тиску на педалі. Педалі, на які припадає найбільша сила тиску ноги, повинні бути розміщенні якнайближче до центральної лінії. Оптимальною величиною опору педалі акселератора є опір від 29,4 до 34,3 Н. Ця сила приблизно відповідає тиску, який чинить нога своєю власною масою при розслабленій мускулатурі. Тому рекомендується застосовувати дещо більшу силу опору, ніж та, що відповідає дійсній масі ноги водія.
Особливо чутливий до нахилу гомілковостопний суглоб. Достатнім є максимальний кут 20° між крайніми положеннями. Амплітуда переміщення акселератора повинна становити 40 мм. У більшості марок тракторів ця амплітуда більша. Якщо ця відстань дуже велика, то нога ставиться в незручне і таке, що втомлює, положення.
Оптимальне положення рульового колеса створюється при куті з горизонталлю 50-60°. Такий кут забезпечує найменші затрати при управлінні та створює можливість розвивати велику швидкість його повертання. Водій повинен тримати руки на рульовому колесі так, щоб вони були зігнуті під кутом 90°. Проте при існуючих на сьогодні способах пристосування сидіння до різних розмірів тіла водіїв, які зводяться до пересування сидіння за висотою і глибиною, це не завжди можливо. Для забезпечення оптимального кута згинання рук водія необхідний пристрій - варіатор висоти рульової колонки.
Основною вимогою до сидіння є нахил його спинки дещо назад для того, щоб при відкиданні назад перешкодити сповзанню вперед. Поверхня сидіння повинна бути настільки низькою, щоб передня третина стегна при перпендикулярно розміщеній гомілці не торкалася його поверхні. Інакше це призводить до тиску на м'які частини стегна і до порушення кровообігу в ногах. З цією самою метою рекомендується закругляти передній край сидіння вниз. Установлено, що найбільш: фізіологічним є кут нахилу переднього краю 4° і заднього -10-12°.
Необхідно, щоб залежно від розмірів тіла працюючого сидіння регулювалося за висотою та глибиною. Як уже зазначалося, на сільськогосподарських машинах це забезпечується спеціальним регулювальним пристроєм. При інших роботах висоту сидіння можна змінювати за допомогою гвинтового та інших пристосувань.
Важливою частиною робочого стільця є спинка, вона необхідна для опори. Розміщення спинки, як і висота сидіння, повинна регулюватися за висотою і мати опори на рівні поперекової ділянки та в ділянці лопаток. На думку більшості авторів, межі переміщення спинки за висотою повинні становити 100-250 мм, а кут нахилу спинки - дорівнювати 3-15\ Раціональна висота спинки для різних людей коливається від 275 до 400 мм.
При роботі стоячи і сидячи важливим є простір для стоп. Його розміри повинні бути при роботі стоячи не менше 150 мм за глибиною та висотою і 530 мм за шириною. За відсутності простору для ніг корпус тіла віддаляється від робочої зони. Працюючому доводиться нахилятися, центр тяжіння перемішається вперед, створюється вимушена робоча поза з вираженим статичним напруженням м'язів. При роботі сидячи глибина простору для ніг повинна бути не менше 650 мм, а ширина - 500 мм. На рівні колін простір заглибиною можна доводити до 450 мм.
У деяких випадках доцільно в конструкції робочого стільця передбачати підлокітники, особливо при роботі коли руки знаходяться у висячому положенні. Ширина підлокітників повинна бути не менше ніж 50 мм, довжина - 200 мм, висота - 70-200 мм, а відстань між ними - 400-500 мм. Усі елементи робочого стільця: сидіння, спинка і підлокітники - повинні бути напівм'якими.
Сидіння є основним компонентом робочого місця/Зручність його визначається відповідністю розмірів тіла людини і можливістю зміни робочої пози. Механізатор низького зросту може підняти сидіння вверх, щоб забезпечити оглядовість і переміститися вперед для зручності користування педалями. Механізатор високого зросту переміщує сидіння назад, щоб під час вмикання^ педалей користуватися спинкою сидіння як опорою, і опускає сидіння вниз для більш зручного користування важелями керування. Підлокітники та регульований нахил спинки сидіння дозволяють механізатору періодично змінювати робочу позу, що позитивно впливає на самопочуття і працездатність. Горизонтальна частина сидіння на тракторах установлюється з невеликим нахилом назад, щоб не допустити сповзання тіла вперед під час руху машини.
Деякі характеристики сидінь на тракторах не відповідають вимогам стандартів. Наприклад, недостатня ширина сидіння на тракторах ЮМЗ-6Л, Т-70С і МТЗ-80/82; мала глибина сидіння на тракторах К-700, Т-150К; не відповідає вимогам динамічний хід сидіння на тракторах ДТ-75С, ЮМЗ-6Л,Т-150КіТ-70С; недостатня висота спинки сидіння на тракторах ЮМЗ-6Л і Т-150. Невдала будова сидіння на тракторі ЮМЗ-6Л, де, крім зазначених, не відповідають вимогам
висота подушки над підлогою, кутове переміщення, спинки, межі регулювання сидіння за висотою та в поздовжньому напрямку. Усі ці конструктивні недоліки є причиною передчасного втомлення .
Оббивка сидіння, як правило, виготовлена з матеріалу, що має певну теплопровідність та високу повітро- і вологопроникність. Але ці матеріали легко забруднюються і за наявності вологи в них розвиваються грибки. За ними необхідний догляд: очищення від забруднень, за необхідності ~ дезінфекція. Раціонально використовувати чохли з бавовняної тканини. Сидіння механізатора є центром, навколо якого розміщуються органи керування машиною, створюючи необхідні умови для ефективних, економних і простих робочих рухів і не заважають займати робоче місце і залишати його.
Як правило, механізатори виконують роботу сидячи. Робоча поза впливає як на рівень продуктивності праці, так і на стан здоров'я працюючого. Вона вважається раціональною, якщо є умови для періодичної зміни положення тулуба від ледь зігнутого до випрямленого чи відхиленого назад, ліворуч чи праворуч і для можливості зміни положення ніг.
Робоча поза механізатора на тракторах в основному раціональна. Однак у деяких випадках, наприклад, під час виконання робіт, що потребують високої точності водіння, при невідповідному регулюванні положення сидіння залежно від зросту чи при неправильному виборі орієнтира руху, механізатор займає вимушену, без можливості зміни положення робочу позу, що характеризується статичним напруженням.
Раціоналізація робочого місця механізаторів вирішується комплексно: поліпшенням оглядовості шляху руху та робочих органів машини, оптимізацією конструкції сидіння та органів керування, зниженням зусиль на органи керування і впровадженням засобів автоматичного контролю і управління роботою машин.
Робочі місця механізаторів сільськогосподарських машин об-лащтовують сидіннями, які регулюють за висотою, положенням і жорсткістю. На комбайнах КСКУ-6 і КСК-100 сидіння відповідають усім ергономічним вимогам. На комбайнах СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», РКС-6, СКД-5Р «Сибиряк» менше допустимих норм глибина, ширина, висота сидіння та висота спинки.
