Вимоги до виробництва картоплі

Вимоги до вирощування картоплі. Технологічні процеси вирощу­ вання, збирання і післязбиральної доробки картоплі на підпри­ ємствах повинні відповідати технологічним картам. Режими тех­ нологічних процесів мають забезпечувати: '

• погодженість роботи машин і агрегатів;

• завантаження машин відповідно до їх продуктивності.

Розвороти машин слід проводити при витягнутих із ґрунту ро­бочих оргацах. При цьому швидкість має бути не більше 4 км/год.

При ручному навантажуванні й розвантажуванні посадково­го матеріалу в мішках та інших ємностях маса вантажу разом із тарою не повинна перевищувати встановлених норм. Не дозволя­ється перевозити навісну саджалку із завантаженими бункерами.

Під час переміщення садильного агрегату піднімати й опуска­ти маркери вручну не допускається.

Не дозволяється перебування людей у радіусі дії стріли заван­тажувача.

Зчеплення, навішування машин і знаряддя на трактори або самохідні шасі, а також монтування й підключення стаціонарних машин повинні проводитися згідно з вимогами експлуатаційної документації.

Вимоги безпеки під час збирання картоплі. Не допускається перебування на агрегаті, а також на полі, де проводиться збиран­ня картоплі, людей, що не беруть участі у виконанні технологіч­ного процесу.

Не можна залишати без догляду комбайн, копач тощо з пра­цюючим двигуном. При тривалій зупинці агрегату слід загаль­мувати трактор, опустити робочі органи та заглушити двигун. Після зупинення колісного трактора необхідно підкласти галь­мові башмаки під колеса.

Забороняється збирати картоплю причіпним комбайном у ніч­ний час без електричного освітлення.

Слід перевірити справність стоп-сигналів, покажчиків по­воротів трактора й агрегатованих машин для збирання картоп­лі, переконатися, що поле, виділене для збирання картоплі, роз­бите на загінки, очищене від зайвих предметів, канави та ви­мивини загорнуті, перешкоди, яких не можна усунути, позна­чені віхами висотою 2 м. Межа поля з боку ярів і крутих схилів відорана контрольною смугою шириною 50 см на віддалі не мен­ше ніж 10 м від їх краю.

Для проведення ремонту картоплезбиральної техніки пе­ревозять машину (комбайн, копач) на спеціальну бетоновану площадку, установлюють на надійні опори, щоб запобігти ви­падковому її падінню. Перед початком ремонтних робіт слід перевірити наявність та справність інструменту, підставок (опор), гальмових башмаків.

Необхідно перевірити наявність спеціальних чисток і гачків для очищення вузлів комбайна, копача від бадилля, листя, землі й інших предметів.

Не дозволяється ремонт або регулювання вузлів комбайна або копача при працюючому двигуні трактора.

Не можна розпочинати ремонт з несправним інструментом. Усі види регулювань і технічного обслуговування проводять після пов­ного зупинення робочих органів комбайна і при заглушеному дви­гуні трактора.

З метою уникнення зіткнення між збиральним агрегатом (ком­байном), автомобілем та іншим транспортним засобом при заван­таженні бульбами картоплі під час руху, відстань між бортом транспортного засобу й комбайном повинна бути 1,5-2 м.

Вимоги до післязбиральної доробки картоплі. Післязбиральну доробку картоплі належить проводити у виробничих приміщеннях (на виробничих площадкаах), що відповідають нормам технологі­чного проектування підприємств сільського господарства, санітар­ним нормам, а також вимогам електро- і пожежобезпеки.

У виробничих приміщеннях позначається маршрут руху транспортних засобів, швидкість яких не повинна перевищувати 2 км/год.

Швидкість в 'їзду транспорту на платформу підйомника і його допустима вантажопідйомність регламентуються експлуатацій­ною документацією і позначаються відповідними знаками.

Перед підніманням платформи підйомника оператор повинен упевнитися у відсутності працівників на транспортному засобі, що розвантажується, у прийомному бункері, на платформі підйом­ника та подати звуковий сигнал.

Обслуговуючому персоналу забороняється перебувати під під­нятою платформою підйомника.

Після в'їзду транспортного засобу на платформу підйомника водій зобов'язаний поставити машину на стоянкове гальмо, вий­ти з кабіни і зійти з платформи.

Відстань між машинами, що розвантажується, і вже розван­таженою має бути не менше ніж 20 м.

Струмопідвідні проводи до електрифікованих машин і устано­вок на робочих площадках і у виробничих приміщеннях для після­збиральної доробки картоплі повинні бути ізольовані, захищені від механічних пошкоджень і не заважати роботі транспорту.

Не допускається підключення машини до електромережі в разі виявлення механічних пошкоджень кабелю, проводу, пускової апаратури, рукояток управління - до усунення несправностей з подальшою перевіркою. '

Електротехнічний персонал повинен щозміни проводити огляд усієї електротехнічної апаратури.

Переміщення електрифікованих машин на інше місце слід проводити під керівництвом особи, що відповідає за цю ділянку роботи.

При переміщенні електрифікованих машин слід стежити за тим, щоб не виникало натягу живильного проводу й наїздів на нього.

Не допускається переміщувати машини без попереднього знеструмлення, проїзд агрегату під лінією електропередачі, якщо відстань від найвищої точки агрегату до проводу не відповідає ви­могам.

Вимоги до вирощування та збирання овочевих і баштанних культур

Починати збирання овочів можна тільки після того, як буде одержа­ний сигнал від старшого робітника про їх готовність, і переконавшись в тому, що рух комбайна і робота його механізмів нікому не загрожує.

Під час роботи машини, агрегату слід тримати в полі зору пра­цівників на площадці.

Необхідно перевірити стан шлангів гідросистеми та надійність кріплення правої і лівої консолей начіпного транспортера (овоче­вої платформи), а також надійність кріплення підбирача з корпу­сом комбайна. Слід перевірити справність сигналізації між трак­тором і комбайном. Не дозволяється розпочинати роботу на не­справній машині.

Слід установити в робоче положення підбирач, сортувальний стіл, зрізувальний механізм і інші робочі органи овочезбиральних комбайнів. Переведення в робоче положення сортувального сто­ла, вивантажувального транспортера та інших механізмів здій­снюють, тільки упевнившись, що біля місця, на якому вони ста­нуть, немає людей.

Сигнал перебирачам і сортувальникам зайняти свої робочі міс­ця подають після встановлення робочих органів комбайна на ви­хідне положення.

Під час роботи з транспортером слід стежити за положенням похилої частини і не допускати самовільного її опускання.

Робоча швидкість руху трактора з навісними транспортерами для навантаження і затарування овочів, що збираються вручну, не повинна перевищувати 1,2 км/год.

На підйомах з кутом нахилу більше 5° навісний транспортер слід опустити на опорні колеса.

Швидкість транспортування навісного транспортера не повин­на перевищувати 5 км/год, овочевої платформи - 10 км/год.

Не можна відчіплювати навантажену овочеву транспортну платформу від трактора.

Необхідно перевірити наявність та справність інструменту, підставок (опор), гальмових башмаків, площадок для ремонту, ре­гулювання та технічного обслуговування овочезбиральної техні­ки; наявність спеціальних чисток і гачків для очищення вузлів комбайна від бадилля, листя і інших предметів, проштовхувачів для проштовхування овочів у бункері.

При ремонті гідросистеми транспортної платформи необхідно звільнити кузов від вантажу і поставити під платформу запобіж­ну опору.

Перед роз'єднанням шлангів гідросистеми, а також при регу­люванні, ремонтних роботах опускають навісний транспортер на опорний стояк і ставлять важіль гідророзподілювача в нейтраль­не положення.

Очищення механізмів комбайна від бадилля, гички, стебел, рослин, землі та інших предметів, а також проштовхування завис­лих овочів у бункері здійснюють при зупиненому двигуні та по­вністю зупинених робочих органах спеціальними чистками, про-штовхувачами і в рукавицях.

Слід перевірити справність, надійність роботи рульового управління і гальмів, забезпечити гарну оглядовість з усіх боків із кабіни. Перед переїздом до місця роботи необхідно встановити робочі органи машини в транспортне положення.

Слід контролювати розміщення транспортного засобу (трак­тора з причепом, автомобіля тощо) відносно комбайна при під'їз­ді, завантаженні та від'їзді його від комбайна.

Забороняється робота в темну пору доби при несправному освіт­ленні робочих місць.

Необхідно перевірити надійність роботи гальмів, рульового управління та освітлення, упевнитися, що на відведеній ділянці збирання овочів відсутні сторонні особи.

При виконанні робіт за участю обслуговуючого персоналу має бути перевірена дієвість двосторонньої сигналізації.

Не допускається перебування на полі, дє йде збирання овочів, людей, що не беруть участі у виконанні технологічного процесу.

При транспортних переїздах колеса комбайна, вивантажу­вальні транспортери та інші робочі органи машин слід перестави­ти в транспортне положення.

Необхідно перевірити справність стоп-сигналів, покажчиків поворотів трактора та відповідних пристроїв на овочезбиральній техніці, переконатися, що поле для збирання овочів очищене від зайвих предметів, канави та вимивини загорнуті, перешкоди, яких не можна усунути, позначені віхами висотою 2 м, біля ярів і крутих схилів установлені попереджувальні знаки.

Вимоги до збирання та післязбиральної доробки льону

Слід переконатися, що на захисних огородженнях, а також біля вузлів машин, небезпечних для обслуговування, є надписи, що по­переджують обслуговуючий персонал про небезпеку.

Включають в'язальний апарат під час його обкатки (налаго­дження) тільки за допомогою мотузки, прив'язаної до педалі. Не можна перебувати за межами зони роботи важелів, що скидають

снопи. Слід перевірити справність стола для подавання сировини й обмежувачів положення рук на молотарках. За їх відсутності роботу розпочинати не дозволяється.

Під час роботи комбайнів і молотарок не можна відкривати кришку чесального апарата до повної зупинення барабана. Після зупинення машини обов'язково слід перевести важіль коробки пе­редач у нейтральне положення і виключити ВВП.

Очищати й регулювати робочі органи, усувати несправності, оглядати машини та заправляти шпагатом в'язальний апарат тіль­ки при зупиненому агрегаті, заглушеному двигуні та повністю зу­пинених робочих органах. Не можна залишати на машинах інстру­менти й пристосування після проведення ремонту й регулювань.

На пункті сушіння перед пуском у роботу повітропідігрівача слід перевірити надійність заземлення (занулення) системи електрообладнання. /

Не допускаються ремонт та проведення технічного обслуговуй вання машин і обладнання на пункті сушіння без попереднього їх відключення від електромережі.

Транспортні засоби, що використовують на сушильному пункті, забезпечуються іскрогасниками.

Пожежна безпека на пунктах сушіння повинна відповідати вимогам Правил пожежної безпеки України.

Приміщення льонопереробного пункту повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.01, мати природне освітлення відповід­но до СНіП И-4 і вентиляцію для видалення пилу згідно з ДНАОП 0.03-1.07.

У приміщенні льонотіпальний агрегат і куделеприготувальну машину розміщують так, щоб прохід між ними і стіною примі­щення був завширшки 1,3-1,5 м, а між прийомною частиною м'яльної машини і стіною приміщення - не менше ніж 1,5 м.

Усі машини на пункті первинної обробки льону повинні бути обладнані вентиляційними пристроями - для видалення пилу і пневмотранепортерами - для видалення костриці за межі пунк­ту, а відходів тріпання - до місць подальшої обробки.

Привід машин м'яльно-тіпальних і куделеприготувальних агрегатів, вентиляторів системи пиловидалення і пневмотранспор-терів для костриці та відходів тіпання повинен здійснюватися еле­ктродвигунами закритого типу. Електродвигуни окремих машин повинні бути заземлені (занулєні).

Льономолотильні та тіпальні машини слід обладнувати стола­ми для подачі сировини і обмежувачами положення рук.

Не допускається відкривати кожухи тіпальних машин до пов­ного їх зупинення.

Усувати забивання голчастих валиків трясилок та знімати намотки з вальців машин і шийок бильних барабанів тіпальних машин слід тільки за допомогою гаків-різаків.

Не можна допускати в приміщеннях накопичення пилу на про­водах та стелі.

З метою пожежної безпеки слід постійно стежити, щоб на ча­стинах механізмів, що обертаються, не утворювалися намотки з волокна.

Вимоги до закладення та впрошування багаторічних насаджень та збирання врожаю

Закладання садів і виноградників. Перед початком робіт слід пе­ревірити справність спецодягу, одягнути його і застебнути, щоб не було звисаючих кінців.

Необхідно упевнитися? у справності та комплектності машин, обладнання, інструменту для посадки, а також у справності при­строїв для очищення робочих органів (чиски, гаки, лопати тощо).

Під час висаджування саджанців за допомогою саджального агрегату не допускається:

• замінювати порожній ящик з-під розсади повним ящиком на ходу агрегату;

• відволікайтися від роботи і відволікати інших працівників;

• не сходьте з агрегату і не вискакуйте на нього на ходу;

• перед поворотом слід дочекатися повнго зупинення агрегату, після отримання сигналу від тракториста зійти з агрегату та відійти на безпечну відстань; .' ,

• підводити руку ближче ніж на 3 см до тримачів живців (чубуків).

Під час саджання саджанців за допомогою гідробура слід до­тримуватись таких правил:

• рухайтися за агрегатом на відстані не менше 2 м;

• стежити за правильним розміщенням шлангів, не допускати їх перекручення і згинання. Розміщення шлангів не повинно заважати проведенню робіт;

• тримати гідробур обома руками у вертикальному положенні; *

• опускати гідробур на землю плавно, не допускайте ударів, при натискуванні на гідробур не докладати надмірних зусиль;

• остерігатись травмування ніг вістрям наконечника-насадки;

• не повертатись спиною до агрегату;

• не очищати і не ремонтувати гідробур під час руху агрегату;

• не працювати на твердих і кам'янистих ґрунтах.

Під час навантаження та вивантаження шпалерних стовпів слід знаходитися із їх торцевих сторін. Кожний стовп виванта­жують тільки вдвох.

Розбирання штабеля стовпів починають зверху та проводять рівномірно за всією довжиною.

Укладають стовпи в штабелі висотою не більше 1,5 м на під­кладки й прокладки з установленням бокових опорних кілків.

Штабелі розміщують на вирівняних і втрамбованих площадках; у штабель вкладають 200-250 штук стовпів; проходи між штабе­лями залишають не менше 1 м; основний прохід - не менше 3,5 м.

Під час установлювання шпалерних стовпів у яму вручну слід:

• дотримуватись інтервалу між працівниками не менше 2 м;

• не наступати на великі камінці та грудки землі;

• опускати шпалерний стовп у яму вдвох; бути обережними, утримувати рівновагу, щоб не одержати травми;

• під час забивання дерев'яних або металевих стовпів довжиною більш ніж 1,5м застосовувати підставку, що повинна бути міц­ною та стійкою;

• мол от заносьте тільки через плече, а не через голову;

• не стійте проти молота;

• під час використання лома класти його на землю так, щоб ви­ключити можливість травмування ніг при його перекочуванні; не можна залишати лом загнаним у землю;

• після засипання ями старанно утрамбувати землю, викорис­товуючи трамбівку;

• не встановлювати стовпи з дефектами (тріщини, обломи, скривлення тощо).

Під час механізованого установлення шпалерних стовпів їх вставляють у захоплювач навісного пристрою при відключеній гидросистемі трактора. Слід надійно закріплювати стовп у напрямних навісного пристрою.

Не можна використовувати для розмотування, натягування й відкушування шпалерного дроту не призначені для цих цілей предмети й засоби.

Натягування дроту проводять ручними лебідками із захоплю­вачами. Слід перевірити надійність закріплення дроту на проти­лежному якірному стовпі.

Перед приведенням у дію лебідки необхідно впевнитися в тому, що всі працівники залишили міжряддя і відійшли на безпечну відстань.

Не допускається перетягування та обриви шпалерного дроту. Під час натягування дроту слід знаходитися один від одного на відстані не менше ніж 10 м.

Перед вивільненням дроту від захоплювача лебідки необхід­но закріпити його за якірний стовп. Не допускається, щоб кінці шпалерного дроту були відкритими (незаізольовані).

Для запобігання обриву якірного дроту не допускається натя­гування його шляхом скручування за допомогою лома.

Не можна підлазити під дріт та перелізати через нього під час переходу з одного ряду в інший.

Вмикання прищеплювальних машин в електричну мережу має здійснюватись через штепсельне з'єднання. Технічне обслуговуван­ня та ремонт слід проводити тільки після знеструмлення машин.

На вхідних дверях приміщення для світлового загартування щеплень з використанням ртутних ламп високого тиску (ДРЛ) повинен вивішуватися заборонний знак згідно з ГОСТ 12.4.026 з пояснювальним написом «При включених ртутних лампах забо­ронено перебування людей в приміщенні». Відкривання дверей має бути заблоковано з вимиканням ртутних ламп.

Вирощування багаторічних насаджень. Машини та знаряддя, призначені для роботи в безпосередній близькості від крон дерев, повинні бути обладнані обтічниками, що запобігають нанесенню травм трактористу і обслуговуючому персоналу.

Садові платформи або агрегати, призначені для піднімання та переміщення працівників, слід утримувати в справному стані. Пе­ред початком робіт необхідно перевірити справність перил, а та­кож наявність страхувальних ланцюгів на перилах трапів.

До роботи на садових платформах і на драбинах допускаються особи, які мають медичний дозвіл для робіт на висоті.

Під час роботи на платформі з використанням пневматичного інструменту для очищення, побілення штамбів, збирання плодів і обрізування крони плодових дерев слід користуватися захисни­ми окулярами.

Під час роботи на садовій платформі не допускається:

• перебувати в зоні дії трапів;

• лагодити пневматичний різальний апарат і замінювати його при працюючому компресорі;

• заходити на платформу і сходити з неї на ходу, а також пере­ходити з одного боку трапа на інший;

• використовувати платформу для перевезення людей.

Робота садових платформ на ділянках з ухилом більше 12° та на терасах не дозволяється.

Ручна тара для посадки саджанців, розсади і збирання про­дукції садівництва (ящики, корзини тощо) повинна бути у справ­ному стані.

При обробітку ґрунту та прорідженні рослин з використанням ручного інструменту працівникам слід перебувати на відстані 2-3 м один від одного.

Обрізування плодових дерев, кущів та виноградників. Слід упевнитися в справності та комплектності інструменту, а також у наявності й справності пристроїв для його очищення:

• секатори, садові ножі та ножі для чеканки повинні бути пра­вильно й гостро заточені. Рукоятки мають бути гладкі та без задирок. Секатор повинен мати обмежувач сходження ручок (кінці ручок мають зближатися на відстань не менше ніж 15 мм). Пружина секатора повинна бути змащена та вільно, без заїдан­ня, розводити його леза;

• ручки гілкорізів, тичкових ножівок і секаторів для зрізання гілок із верхньої частини крони повинні бути гладенькими, без задирок і надійно закріплені на ручках інструменту.

Слід оглянути садові вишки, платформи та агрегати для під­німання працівників до верхньої частини крон плодових дерев, упевнитися в справності драбин, перил, поручнів, наявності за­побіжних ланцюжків, планок на вході робочих площадок.

Приставні драбини і драбини-стрем'янки мають бути справ­ними та відповідати таким вимогам:

• довжина драбини не повинна перевищувати 5 м;

• наявність на драбині зламаних або відсутніх щаблів не допус­кається;

• драбини-стрем'янки висотою 3 м і вище повинні мати огоро­джену робочу площадку;

• приставні драбини і драбини-стрем'янки мають бути обладнані пристроєм, що попереджує можливість зсуву та перекидання під час роботи. На нижніх кінцях приставних драбин і дра-бин-стрем'янок повинні бути окови з гострими наконечника­ми для встановлення на ґрунт;

• драбини-стрем'янки мають бути обладнані пристроями (гач­ками, ланцюгами), що не дозволяють їм самовільно розсову­ватися під час роботи. Нахил стрем'янок повинен бути не біль­ше 1:3;

• драбини після виготовлення повинні випробовуватись стати­чним навантаженням 150 кг протягом 2 хв. Вантаж прикла­дається до середньої частини одного зі щаблів посередині про­гону драбини, встановленої під кутом 70-75° до горизонталь­ної поверхні підлоги.

Для розподілу вантажу на щабель накладається П-подібна ста­лева накладка довжиною 70-75 мм з подовжувачем, до якого

підвішується вантаж. Відстань від нижньої поверхні вантажу до поверхні підлоги не повинна перевищувати 300 мм.

Драбина вважається випробуваною, якщо при навантаженні відсутній помітний прогин тятиви.

Дерев' яні драбини випробовуються один раз у 6 місяців, мета­ леві-1 раз на рік. , *

Цід час отримання електроінструменту слід перевірити: ^j

• комплектність і надійність кріплення деталей;

• справність кабелю і штепсельної вилки, цілісність ізоляцій­них деталей корпусу, наявність захисних огороджень та їх справність; ' ' *

• чіткість роботи вимикача.

Шланги та їх з'єднання у пневмоінструменті мають бути справними та герметичними.

Необхідно перевірити справність ручного інструменту. Він має бути без задирок, тріщин, з міцними рукоятями, правильно зато­чений.

Інструмент, що може травмувати, повинен бути в чохлі або транспортуватись окремо від працівників.

Не можна перевіряти голими руками гостроту заточування ро­бочої частини інструменту.

Слід оглянути місце, на якому будуть спалюватись гілки, пе­реконатися, що воно віддалене від побутових, господарських бу­дівель, складів, скирт, ліній електропередач тощо на відстань не менше 300 м. Місце, на якому будуть спалюватися гілки, слід по­передньо підготувати: очистити його від сторонніх предметів (ка­міння, дощок, дроту тощо).

Під час піднімання та опускання платформи, перебуваючи на своїх робочих місцях, слід міцно триматися за поручні.

Не допускається перебування на платформі сторонніх осіб.

Під час переїзду агрегату слід зійти із платформи.

Під час роботи на платформі не можна відволікатись від робо­ти та відволікати інших працівників.

Не допускається знаходження під піднятою платформою.

Механізований інструмент включають тільки після того, як його різальна частина повністю охопить гілку. Включатиінстру-мент слід лише в разі необхідності.

Заточування та ремонт механізованого інструменту виконують після відключення його від джерела живлення.

Під час роботи з ручним механізованим інструментом не допус­кається розбирання та ремонт самостійно інструменту, кабелю та інших частин. Дозволяється замінювати різальні робочі органи.

Забороняється видаляти руками стружку або тирсу під час ро­боти інструменту. Стружку видаляють після повного зупинення механізованого інструменту спеціальними гачками або щітками.

Під час перенесення механізованого інструменту з одного ро­бочого місця на інше, а також під час перерв у роботі слід від'єд­нати його від джерела живлення. Не допускається залишати без нагляду механізований інструмент, приєднаний до електричної або пневматичної мережі, та передавати його особам, що не ма­ють права на роботу з ним.

Не допускається натягувати, перекручувати та перегинати кабелі або шланги, ставити на них вантажі.

Ручне обрізування гілок плодових дерев виконуйте таким чином: ^ , -і.

• розміщують по одному працівникові на відстані не менше ніж 5 м один від одного під час обрізування лінійних плантацій або через 5-6 дерев під час обрізування штамбових насаджень (об­різування дерева виконує один працівник);

• оглядають крону дерева та накреслюють послідовність обрізу­вання гілок на ньому;

• для обрізування гілок діаметром до 15 мм, розміщених на ви­соті до 2 м від поверхні землі, застосовують секатори, а гілок діаметром понад 15 мм-ножівки або садові пилки;

• підтягують гілки вільною рукою та утримують їх на відстані не менше ніж 40 см від обличчя. Зрізають гілку вище місця утримування її рукою. При роботі садовою пилкою підтриму­ють гілку рукою нижче зрізу на відстані не менше ніж 20 см;

• гілки, розміщені вище 2 м від поверхні землі та діаметром до 25 мм, зрізають гілкорізом або жердяним секатором, а гілки діаметром більше ніж 25 мм підтягують ручним гачком і зрі­зають жердяною пилкою, розміщуючись при цьому збоку від місця можливого падіння гілки, що зрізається.

Обрізування високо розміщених гілок виконують з розсувних драбин-стрем' янок.

Під час використання драбини-стрем'янки слід дотримуватись таких вимог:

• не працювати вдвох на одній драбині;

• не переходити з драбини на дерево;

• не стояти однією ногою на драбині, а іншою - на дереві;

• не працювати механізованим інструментом на драбині з неого-родженою робочою площадкою;

• на драбині висотою 3 м і більше працювати вдвох (один зна­ходиться на драбині, інший - біля основи драбини для

страхування її від переміщення, розміщуючись збоку від міс­ця можливого падіння гілок); •. на розсувній драбині-стрем' янці розміщуватись на робочій пло­щадці так, щоб завжди було три точки опори: дві ноги - рука, дві ноги - корпус. Не підніматись на щаблі, що знаходяться на від­стані менше ніж 1 м від верхнього кінця драбини-стрем'янки.

Приставні драбини використовують тільки для піднімання на крону дерев або на транспортні засоби. Проводити з них роботи з обрізання дерев не допускаєгься.

, Під час піднімання до крони дерев приставну драбину встанов­люють під кутом не більше 60° із закріпленням її у верхній частині.

Не допускається підкладати під нижні кінці драбин і стрем'я-нок камінці, обрізки дощок, обрубки дерев та інші предмети; ви­користовувати як підставки випадкові предмети (ящики, бочки■, стільці тощо).

Забороняється перекидати сокири та інші інструменти праців­никам, залишати інструмент на деревах, східцях і площадках драбин, переносити інструмент без чохлів, а також у кишенях, халявах чобіт, за поясом тощо.

Слід переноити драбини вдвох наконечниками назад, попере­джаючи зустрічних працівників: Під час перенесення драбини без допомоги інших працівників її несуть так, щоб передній кінець був піднятий над землею не менше ніж на 2 м.

Обрізування гілок проводять у денний час. Роботу при силі вітру понад 5 м/с, у туман, грозу, дощ та після дощу до підсихан-" ня стовбура та основних скелетних гілок слід припинити.

В охоронній зоні ЛЕП не допускається розміщувати, розкла­дати вогнище, забороняється проїзд транспортних засобів, улаш­тування місць для відпочинку та вживання їжі.

Під час сильного вітру, у грозу, дощ роботи в охоронній зоні ЛЕП припиняють та залишають її межі на відстань не менше ніж 40 м.

Перед обрізуванням виноградників вивільняють лозу від шпа­лери: обрізають за допомогою секатора підв'язувальний матеріал та вусики. Не можна відривати прив'язану лозу від шпалери.

Під час обрізування, чеканки лозу або пагони держать однією рукою на безпечній відстані від місця зрізування або спилювання.

Під час роботи з чеканки пагонів та обрізання лози дотримуй­тесь відстані між працівниками в ряду не менше ніж 10 м.

Під час роботи з чеканочним, садовим, щеплювальним та поді­бними ножами слід обрати таку позу, щоб частини тіла не знаходи­лись на лінії руху леза або були захищені товстими несучими гілками.

Не можна проводити ручні роботи в садах і виноградниках на ділянках, де проводяться механізовані роботи.

Зрізані гілки до транспортних засобів переносять невелики­ми порціями так, щоб добре бачити пі лях перед собою, збирають та перенося? ь гілки в рукавицях. Не допускається тримати соки­ру або інший інструмент у руках або за поясом під час збирання чи перенесення гілок.

Гілки подають у кузов узгоджено по одній або невеликими пор­ціями, розміщуючись з бокової сторони від транспортного засобу.

Великі гілки, що перевищують розміри транспортного засо­бу, розділяють (розрубують) на більш дрібні частини.

Під час обрубування слід стежити, щоб ноги не знаходились на шляху руху леза сокири.

Укладаючи гілки на кузові, транспортного засобу, слід розмі­щуватись усередині кузова та починати вкладання гілок від зад­нього борту до переднього так, щоб прикорень гілки був спрямо­ваний у бік переднього борту.

Гілки, укладені вище борту кузова, надійно ув'язують мотуз­кою. Висота укладки вантажу не повинна перевищувати допустимі габарити проїздів маршрутом руху, а також обмежувати поле зору водієві.

Під час переїзду транспортного засобу вія, однієї купи гілок до іншої необхідно зійти з транспортного засобу. Для спускання та піднімання на транспортний засіб використовують переносні дра­бини або драбини-стрем'янки.

Під час транспортування гілок до місць спалювання заборо­няється перебувати в кузовах транспортних засобів, завантаже­них гілками, а також у кузовах транспортних засобів і автомобі­лів, що не обладнані для перевезення людей.

Не дозволяється знаходитись збоку засобу, що рухається, на відстані менше 5 м, а також на шляху його руху. Наближатися до агрегату на меншу відстань можна тільки після попередження во­дія та повного зупинення агрегату.

Відходи, обрізки спалюють у спеціально відведеному місці гру­пою не менше ніж з двох працівників. Спалювання гілок може проводити тільки спеціальна бригада.

Забороняється обливати відходи обрізування бензином, дизпа-ливом тощо перед розпалюванням та в процесі їх спалювання. Спа­лювання обрізків розпочинають тільки після остаточного вивезен­ня гілок та від'їзду транспортного засобу на безпечну відстань- 300 м.

Підвезення гілок до місця, де вже проводять їх утилізацію (спа­лювання) відкритим вогнем, не допускається. Не допускається

спалювання відходів обрізування в одязі, просоченому займистими ма­ теріалами. Шд час спалювання слід розміщуватись з навітряного боку вогнища. ' '

Підгрібання гілок, що не повністю згоріли, здійснюють за допо­могою спеціальних металевих гачків на подовженій рукояті. Не можна залишати вогнище до повного згорання та не переносити па­лаючі гілки для розпалювання інших вогнищ..

Під час посилення вітру до рівня, що розносить іскри, слід припинити подальше спалювання відходів, вогнище загасити і засипати землею.

Безпека корчування. При корчуванні пеньків (на великих пагор­бах) за допомогою троса початок руху бульдозера проводять плавно, без ривків, на першій передачі за командою керівника робіт. Слід стежити, щоб між бульдозером і пеньком, на який надітий трос, не було людей.

Під час корчування дрібнолісся та пнів дерево слід нахиляти впе­ред, натискуючи на стовбур робочим органом корчувача на висоті не менше ніж 1 м, а потім підводити зубці корчувача під корінь де­рева. Викорчуване дерево слід переміщати з нахилом вперед. При роботі кількох корчувачів на одній ділянці відстань між ними пови­нна бути 60-100 м. Забороняється працювати на ділянках з нахиле­ними назустріч руху агрегату деревами, у заростях чагарника, на неосушених та заболочених ділянках, на дуже пересіченій місце­вості після дощу, поки не підсохне ґрунт, висовуватись з кабіни тра­ктора під час стягування дерев та кущів.

Для очищення робочих органів від коріння і пнів слід зупинити трактор і опустити робочий орган на ґрунт, а потім обережно їх очис­тити.

Забороняється робота кущорізів та корчувачів на пагорбах з поздовжнім похилом на підйомі більше 25°, на спуску - 35° і попе­речному нахилі - більше ніж 30°.

Якщо на ділянці є покручені та нахилені назустріч руху агрега­ту дерева або заболочені місця, то дерева слід вирубати, а заболочені місця осушити.

Не дозволяється волочити агрегатом зрізані кущі. Працівнику, зайняті на відтягуванні зрізаних кущів, повинні знаходитись не ближче як за ЗО м від кущоріза. При стягуванні кущів у валки чагар­никовими граблями не слід допускати їх нагромадження на робо­чих органах і потрапляння на кабіну трактора.

Збирання плодів. Спочатку слід перевірити наявність і справ­ність спецодягу, одягнути його.

Необхідно перевірити справність тари (піддонів, контейнерів, ящиків, корзин, відер, плодозбірних сумок). Ручки корзин і відер

повинні бути цілими, без задирок. Не допускається використовувати тару з гвіздками, кінцями дроту, металевими смугами, прутками та зломами дощок, що випинаються над її поверхнею. Дужки відер об­ладнуються гачками для підвішування на дерево або драбину-стре­м'янку . Слід оглянути гачок для підтягування гілок. Гачок має бути щільно надітий на рукоятку і закріплений на ній шурупом або гвізд­ком . Рукоятка повинна бути гладкою без задирок, тріщин і сучків.

На піддоні, контейнері має бути клеймо із зазначенням терміну перевірки. Слід упевнитися, що термін перевірки піддона не минув.

Необхідно перевірити справність приставних драбин, драбин- стрем'янок і підставок. Площадки садових підставок не повинні мати зламаних дощок, гвіздків, що стирчать, тощо. .

Слід упевнитися, що плантація підготовлена для ручного зби­рання плодів. На шляху руху в міжряддях не повинно бути ям, пагорбів, зламаних гілок або інших перешкод.

Перед збиранням винограду слід упевнитися, що в зоні робіт немає кінців шпалерного дроту, що стирчать, та інших гострих предметів.

При вкладанні ящиків у штабель або на піддони вибирають рі­вну площадку, очищують її від сторонніх предметів та звільняють підходи до неї.

Під час руху садом (дільницею) слід стежити за тим, щоб не зіткнутися з гілками, що стирчать, не наступити на плоди, ягоди, грудки ґрунту тощо.

Під час роботи із землі слід дотримуватись таких правил:

• розміщуватись збоку від вертикалі, на якій знаходиться пра­цівник на дереві або на драбині-стрем'янці чи на якій підві­шені на гілку або стрем'янку відра;

• брати тару з плодами від працівника, що знаходиться на де­реві або драбині-стрем'янці, стоячи збоку від місця можливо­го падіння тари або фруктів.

Під час роботи з драбини-стрем'янки слід:

• установити драбину-стрем'янку, упевнитися в тому, що вона стійко стоїть на землі та виключена можливість самовільної зміни відстані між опорами; повісити відро, зачепивши гачок за щабель драбини;

• підніматися на драбину-стрем'янку і спускатися з неї, постій­но зберігаючи як мінімум три точки опори;

• не дозволяється підніматися на щаблі, що знаходяться на від­стані менше 1,0 м від верхнього кінця драбини-стрем'янки або зістрибувати з драбини;

• під час збирання плодів спирайтесь на щаблі драбини-стрем'ян- _/ ки обома ногами і торкатися гомілками, стегнами або тулубом

вищерозміщених щаблів або утримуватись однією рукою за драбину;

• не спиратися однією ногою на щабель драбини-етрем'янки, а іншою - на гілку дерева.

Під час роботи на плодових деревах:

• спуск (підйом) із дерева здійснюють тільки за допомогою при­ставних драбин або підставок;

• перед тим як спертись на гілку, випробовують її на наванта­ження, зберігаючи при цьому три надійні точки опори, лише після цього спираються на гілку;

• перевішують відро з гілки на гілку тільки за наявності трьох надійних точок опори;

• збирають плоди, міцно спираючись ногами на гілку дерева і притримуючись однією рукою за скелетну гілку або стовбур дерева.

Під час підтягування гілок руками зі стрем'янки або з дерева зусилля має бути таким, щоб зберігались три надійні точки опо­ри. Стоячи на землі, слід міцно придержувати гілку рукою, за­кінчивши збирання плодів, плавно відпустити гілку до вільного стану, стежити, щоб, випрямляючись, вона нікого не зачепила.

Під час підтягування гілки гачком слід випробувати, чи не зла­мається гілка під навантаженням. Підтягувати гілки гачками до­зволяється тільки із землі.

Під час збирання ягід із колючого чагарнику:

• збирають ягоди зовні куща;

• надівають рукавицю на руку, відводять стебла рослин у бік, міцно утримуючи їх рукою в рукавиці, збирають ягоди всере­дині куща, плавно відпускають стебла до вільного стану.

Під час збирання винограду підтримують гроно однією рукою, а іншою зрізають плодоніжку рухом руки від себе.

Під час збирання плодів, ягід, винограду слід дотримуватись-таких правил:

• не працювати в одязі (безрукавки, шорти тощо), що залишає неприкритими частини тіла (руки, ноги, тулуб);

• не відпускати різко підтягнуту до себе гілку;

• не підстрибувати для захоплення гілки рукою або гачком;

• не проводити збирання з випадкових підставок (ящиків, камін­ців, дощок тощо);

• не перекидати ящики, корзини, відра тощо з одного ряду в інший;

• не відпочивати та не вживати їжу в міжряддях;

• не вживати немиті плоди;

• не перелізати через шпалерний дріт та не підлізати під нього під час переходу з одного ряду в інший.

Винесення плодів у ящиках (торбах, корзинах, відрах тощо) на міжквартальні шляхи проводять обережно, для запобігання травмуванню рук надівають рукавиці. Ящики переносять удвох, утримуючи їх за днище або за спеціальні ручки.

Під час винесення продукції у ящиках на міжквартальні шляхи вкладають їх так, щоб не захаращувати проїжджої частини дороги.

Укладають ящики на піддон за схемою, указаною керівником ро­біт. Укладають ящики в штабель у перев'язку на висоту не більше ніж 1,8 м. Під час підходу до штабеля слід впевнитися в його стійкості.

Навантаження продукції у транспортний засіб проводять че­рез відкритий задній борт.

Відкривають та закривають борти транспортного засобу вдвох, знаходячись при цьому збоку від бортів. Перед закриванням або від­криванням бортів слід упевнитися в безпечному положенні вантажу.

Під час навантаження вручну знаходяться збоку від вантажу, що подається. При цьому один або двоє працівників повинні пе­ребувати в кузові транспортного засобу та приймати вантаж. Ящи­ки беруть під днище або за спеціальні ручки.

Не можна ставати під час навантаження на колеса й борти транспортного засобу.

Ящики в кузовах автомобілів і тракторних причепів установ­люють та закріплюють так, щоб виключити можливість їх само­вільного зміщування під час транспортування.

Вимоги до зрошуваного землеробства

До керування дощувальними машинами і насосними станціями допускають осіб, що мають посвідчення на право керування дощу­вальними агрегатами, установками або насосними станціями.

Трактористів-машиністів, що працюють на зрошуванні, слід забезпечити спецодягом і спецвзуттям: водонепроникним плащем з капюшоном, водонепроникними рукавицями та гумовими чо­ботами. При роботі на двоконсольних дощувальних агрегатах для захисту голови від ударів слід видавати шолом.

При роботі на двоконсольних дощувальних агрегатах тракто­рист повинен стежити, щоб консоль не торкалась землі. Перед регулюванням консолі агрегат слід зупинити. Прочищати розпи­лювачі, які забилися, або усувати несправності на фермі слід піс-^х ля опущення консолі вниз.

Забороняється ходити під фермою дощувальної установки, а та­кож знаходитись під піднятим у транспортне положення агрегатом.

Для безпечного зрошування посівів уночі слід добре освітлю­вати робочу зону і шляхи, якими рухається агрегат, попередньо очистивши їх від перешкод, що погіршують видимість.

У процесі експлуатації електрифікованих дощувальних ма­шин не рідше одного разу на 3 міс. слід перевіряти ізоляцію про­водів і обмоток електродвигунів із занесенням даних вимірюван­ня в спеціальний журнал. При величині опору менше 0,5 МОм належить провести огляд електрообладнання й усунути несправ­ність. Перевірку повинен робити електротехнічний персонал.

Під час технічного обслуговування й усунення несправностей на пульті управління вивішується плакат: «Не вмикати! Працю­ють люди».

Технічне обслуговування щита управління виконується елек­тротехнічним персоналом, який має не нижче III групи з електро­безпеки.

При пересуванні електрифікованих дощувальних машин опе­ратор повинен стежити за контрольною лампою сигналізації на пульті керування, положенням приєднувального кабелю, не до­пускаючи його натягу.

Для штучного дощування з охоронній зоні повітряної лінії електропередачі повинні використовуватися машини, що забез­печують переривчастий струмінь води.

В охоронній зоні повітряної лінії електропередач напругою вище 1000 В полив дощуванням слід організовувати так, щоб останні краплини струменя води за будь-яких погодних умов і технічного стану машини не пересікали вісь траси лінії електро­передачі 3~35 кВ; при напрузі повітряної лінії електропередачі 110 кВ і вище відстань від дощувальної машини до лінії електро­передачі повинна бути такою, щоб останні краплини струменя дощувальної води не перехрещували межі охоронної зони.

Віддаль від проекції на землю ближнього проводу лінії елект­ропередачі до сопла дощувального апарата має бути не менше вка­заної в табл. 3.2.

Питомий електричний опір дощувальної води повинен бути не нижче 7 0м м(700 Ом см).

Відстані мають бути збільшені настільки, щоб останні краплі струменя дощувальної води не пересікали меж охоронної зони, якщо:

• питомий опір води менше 700 Омсм;

• на дерев'яних опорах повітряної лінії 6-20 кВ установлені ізо­лятори типу ІПС10-А;

• ділянки ліній електропередач, що проходять сільськогоспо­ дарськими угіддями, де здійснюється полив дощуванням, не забезпечені автоматичним повторним включенням (АПВ).

Для поливу широкозахоплювальними дощувальними маши­нами вибирають площі, якими не проходять повітряні лінії елек­тропередачі.

При переміщенні дощувальних машин під проводами елект­ричних ліній, що перебувають під напругою, слід виконувати ви­моги Правил охорони електричних мереж.

При використанні дощувальних машин для поливу не дозво­ляється:

• під час роботи і при переїзді дощувальних машин знаходити­ся на крилах, рамі візка, підніжках і навісці трактора, фермі і під фермою двоконсольних агрегатів, під струменем і поблизу сопла далекоструминних машин;

• допускати надмірного викривлення водопровідного трубопро­воду;

• наближатися поливним агрегатом до бровки зрошувального каналу на відстань менше ніж 0,7 м; _/

• здійснювати полив і переїзди вздовж зрошувального каналу, з опущеним водозабірним вузлом на транспортній швидкості агрегату;

• переміщувати електрифіковані машини в темну пору доби при відключеній сигналізації та несправній системі світлового конт­ролю; .

• проїжджати дощувальним машинам типу «Днепр» та «Ку­бань» під високовольтними лініями електропередач;

» перевозити або переміщувати насосну станцію з працюючим двигуном;

• розміщувати насосну станцію ближче 1,5 м від краю берега водозабору;

• транспортувати насосну станцію, не обладнану гальмами, при швидкості більше 15 км/год;

• зберігати безпосередньо біля станції паливо, мастильні мате­ріали та інші предмети, що не стосуються її обслуговування;

• проводити полив ділянок, розміщених відносно дощувальної машини з протилежного боку лінії електропередач напругою вище 1000В.

Вимоги безпеки під час зрошення сільськогосподарських культур. Слід оглянути дощувальну машину, переконатися в її справності, герметичності з'єднань трубопроводу при робочому тиску води, наявності, справності та надійності кріплення огоро­джень, захисних кожухів. Необхідно перевити роботу дощуваль­них апаратів і спрацьовування зливних клапанів на водопровод-ному поясі, наявність кожуха на карданній передачі, чіткість спрацьовування заскочок лебідки, правильність їх розміщення відносно храповиків, дієздатність лебідки, роботу перемикальних пристроїв, гальм трактора.

Відкривання гідранта зрошуваної системи проводять з додер­жанням заходів обережності для запобігання гідравлічному уда­ру. Засувку гідранта, що подає воду в дощувальну машину, від­кривають повільно, протягом 1-2 хв. Тиск у мережі збільшують поступово і рівномірно, без поштовхів і ударів, постійно контро­люючи показання манометрів.

Не дозволяється підтягувати болти у фланцевих з'єднаннях і робити виправлення в мережі, що знаходиться під тиском.

Слід перевірити наявність спеціальних чисток і щіток для очи­щення насадок дощувальних апаратів, трубопроводів, деталей і вузлів від болота.

Не дозволяється розпочинати ремонт з несправним інструмен­том. Не можна проводити ремонт або регулювання вузлів дощу­вальної машини за наявності в ній тиску; а також ремонт і техніч­ний догляд ферм машин, коли вони перебувають в піднятому транспортному положенні. Під час роботи, ремонту, технічного

догляду вживають заходів для запобігання самовільному перемі­щенню машин або їх частин.

Роботи, пов'язані з регулюванням арматури, усуненням не­справностей водопровідної мережі, проводять тільки при припи­ненні подачі води. Не дозволяється використовувати замість під­ставок ящики, каміння, цеглу, деталі машин тощо.

Після закінчення ремонтних робіт не можна залишати на ма­шині і в полі інструмент, демонтовані вузли. Очищення засміче­них насадок дощувальних апаратів проводять за допомогою чис­ток або ручних насосів після повного зупинення агрегату (виклю­чення насоса). Під час промивання трубопроводів, очищення від бруду деталей і вузлів слід користуватися спеціальними щітками.

Необхідно оглянути ділянку, що підлягає поливу. Перед пе­реміщенням двоконсольних і далекоструминних дощувальних ма­шин слід спланувати дорогу вздовж зрошувача, на особливо не­безпечних місцях поставити віхи висотою не менше 2 м.

Необхідно переконайтися в тому, що агрегат під час поливу буде знаходитись на віддалі не менше ніж 50 м від крайньої кон­солі до лінії електропередач. У кабіні дозволяється перебувати тільки одному трактористу, щоб при виникненні небезпеки він міг без перешкод залишити її.

У керівника робіт слід одержати відомості про поле і зрошуваль­ну систему: розміщення поливних каналів, зрошувачів, водоспус­ків і перекриття водоспусків, проведення інших робіт на ділянці.

Перед переїздом машин позиційної дії на нову позицію звіль­няють колеса від гальм і переводять їх у транспортне положення.

Транспортна швидкість двоконсольних дощувальних машин не повинна перевищувати 4,5 км/год, а далекоструминних -10 км/год з обов'язковим закріпленням ферм у транспортному по­ложенні.

Під час розворотів двоконсольних дощувальних агрегатів не можна встановлювати підпірні стійки. З метою уникнення спов­зання двоконсольних дощувальних машин під час роботи з від­критої зрошувальної мережі не дозволяється наближатись до бров­ки зрошувального каналу ближче ніж на 0,7 м.

Не дозволяються холості переїзди дощувальних машин уздовж₁ зрошувача на транспортній швидкості з опущеним водозабирачем, полив машиною в русі на транспортній швидкості.

Опори (підніжки) мають бути справними та сухими. Перед під­німанням в кабіну очищують взуття від болота.

Під час технічного обслуговування двоконсольних ферм до­щувальних машин користуються переносними драбинами,

запобіжними поясами та індивідуальними сумками для перене­сення інструменту. На дощувальних установках і агрегатах, що навішені на трактор, перевіряють герметичність кабіни, роботу всіх контрольно-вимірювальних приладів.

При догляді за фермами двоконсольних дощувальних машин на першому водопровідному поясі слід користуватись драбиною довжиною 3 м, а на другому поясі -5 м.

Не дозволяється ходити стрижнями ферми і стояти під фер­мою, що перебуває в робочому положенні.

Під час роботи не можна знаходитись на крилах дощувальних машин, підніжках трактора, під струменем і поблизу сопла дале­коструминних дощувальних машин.

Під час роботи двоконсольних дощувальних машин тракто­рист повинен перебувати в кабіні трактора, дверці слід щільно закрити.

Необхідно перевірити наявність, справність, надійність засо­бів індивідуального захисту.

Ремонт, регулювання дощувальних апаратів, зливних клапа­нів, усунення несправностей на машинах, що призначені для зро­шення тваринницькими стоками, мінеральними добривами і пес­тицидами, проводять після припинення подачі суміші в дощува­льну машину і її промивання чистою водою протягом 15-20 хв.

Роботи на ділянках, що розміщуються поруч з полями, оброб­леними пестицидами, проводять з навітряного боку.

При зміні напрямку вітру, що заносить пари пестицидів чи продукти їх розпаду в робочу зону, слід надіти відповідні засоби індивідуального захисту або припиніть роботу.

На електрифікованих дощувальних машинах слід перевірити кріплення мотор-редукторів і колісних редукторів на візках.

Мають бути перевірені захист електродвигунів, генераторів електрифікованих дощувальних машин від прямого попадання вологи, справність роботи всього електрообладнання, синхрон­ність пуску в роботу і зупинки електродвигунів, дія аварійної сигналізації, робота захисно-вимикальних пристроїв.

Контроль за відсутністю напруги на клемах і струмопровідних частинах проводять у засобах індивідуального захисту: діелект­ричних рукавичках, інструментом з ізольованими ручками, що має клеймо з датою випробування.

При підключенні пересувної електростанції (що агрегатуєть­ся з трактором) до машин позиційної дії з електричним приводом руху витримують послідовність виконання операцій:

• з'єднують штепсельні розніми кабелів електростанції та при­єднувальної коробки електропривода машини:

• закріплюють трос кабелю у вилці хомута;

• запускають двигун трактора;

• включають вал відбору потужності;

• відрегульовують частоту електричного струму (50 Гц) і напру­гу (220 В);

• подають напругу на електродвигуни машини;

• включають передачу на тракторі та починають рух.

Під час руху агрегату не допускається натягування приєдна­них кабелів. При встановленні машини на позиції загальмовують трактор, відключають вал відбору потужності, від'єднують кабе­лі електростанції від приєднувальної коробки та закріплюють їх у транспортне положення.

Охорона прані під час виконання робіт у захищеному грунті ^ч

Вимоги безпеки до виробничого обладнання та організації робо­чих місць. Усі види робіт на підприємствах захищеного ґрунту слід проводити на справних машинах, механізмах, агрегатах і облад­нанні, що відповідають ДСТУ 2189, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.013.0 і ГОСТ 12.2.019.

Технологічне обладнання та засоби механізації слід вибирати такі, що мають сертифікати відповідності, з урахуванням вимог безпеки й ергономіки відповідно до виробничих процесів у захи­щеному ґрунті.

Згідно з ПВЕ елементи системи досвічування рослин (металеві рами й кронштейни, до яких кріпляться світильники, металеві кор- * пуси світильників) повинні мати захисне заземлення (занулення).

Заміну, регулювання й очищення робочих органів машин з приводом від двигуна внутрішнього згорання слід проводити тіль­ки при заглушеному двигуні.

Для виконання цієї роботи в електрифікованих машинах слід вимкнути електродвигун і від'єднати його від мережі за допомо­гою комутаційної апаратури. На важелях (кнопках) комутацій­ної апаратури слід вивісити плакат: «Не вмикати! Працюють люди».

Виконання робіт розпочинають після повної зупинення робо­чих органів і вживання заходів, що запобігають їх випадковому опусканню або падінню.

При розміщенні та компонуванні технологічного обладнання слід ураховувати вимоги ДБН В.2.2-2, ВНТП-СГіП-46-19 і СанШН№5791.

Підіймально-транспортне обладнання повинно задовольняти вимоги ГОСТ 12.2.003. Підіймально-транспортне обладнання та небезпечні щодо травматизму рухомі частини машин і механіз­мів слід фарбувати в кольори згідно з ГОСТ 12.4.026.

Підключення обладнання до електромережі повинно викону­ватися відповідно до Правил технічної експлуатації електроуста­новок споживачів ДНАОП 0.00 1.21. Усі підключення до елект­ромережі можуть здійснювати тільки електротехнічні працівни­ки, що мають відповідну групу з електробезпеки.

Кнопкові пульти та рукоятки керування повинні мати відпо­відні написи («пуск», «стоп», «відчинено», «зачинено») і бути по­фарбовані відповідно до ГОСТ 12*4.026.

Повітрозабірні отвори вентиляторів мають бути постійно за­криті сіткою. Рейкові та тросові приводи систем вентиляції повин­ні забезпечувати плавне, без перекосів, переміщення фрамуг і щільне їх закривання.

Поверхні конструктивних елементів теплиць і технологічно­го обладнання слід фарбувати у сигнальні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026 і для запобігання від корозії згідно зі СНІП 2.03.11.

Під час ремонту й обслуговування технологічного обладнання в теплицях, розміщеного на висоті, а також очищення скла з внутріш­нього і зовнішнього боків слід застосовувати спеціальні механізми, обладнання і пристрої відповідно до ГОСТ 12.3.002 і СНІП III4.

Розміщені в теплицях трубопроводи, запірна арматура, насо­си і ємності, що використовуються під час застосування гербіци­дів й атрохімікатів, слід постійно підтримувати в герметичному стані, а матеріали, з яких вони виготовлені, мають забезпечувати можливість їх багаторазового промивання.

Труби системи поливу повинні бути пересувними. Розміщен­ня зрошувачів у системі поливу повинно бути таким, щоб не спри­чиняти травмування працівників та не утруднювати роботу транс­портних засобів і механізмів.

Засоби малої механізації (підвісні транспортні лінії й дороги, транспортери стрічкові, талі електричні, візки, що переміщаються надґрунтовими регістрами, тощо), що застосовуються під час зби­рання урожаю й транспортування його в складські приміщення, повинні мати справні гальма.

Робочі місця повинні мати освітленість відповідно до СНІП 11-4.

При застосуванні в теплицях генераторів вуглекислого газу безперервної дії для підживлення рослин вуглекислим газом має бути організований постійний контроль за вмістом вуглекислого газу в повітрі робочої зони. У всіх інших випадках контроль за

вмістом вуглекислого газу проводиться щоденно та після кожно­го підживлення рослин.

Конструктивні елементи обладнання робочого місця, зон об­слуговування й органів керування повинні забезпечувати праців­никам вільний прохід та доступ, зручні й безпечні дії під час ви­конання технологічних операцій.

Приставні й розсувні драбини мають бути справні й обладнані пристроями, що запобігають їхньому перекиданню під час роботи.

Під час виготовлення дерев'яних драбин тятиви слід стягува­ти болтами не рідше ніж через 2 м. Загальна довжина драбини не повинна перевищувати 5 м.

Улаштування металевих драбин має відповідати ГОСТ 26887,

Підготовка й обробіток ґрунту. Для механізації вантажно-роз­вантажувальних робіт, транспортних і технологічних операцій у захищеному ґрунті, при заготівлі ґрунту, приготуванні ґрунтової суміші, дробленні, змішуванні та внесенні мінеральних добрив тощо слід використовувати машини, механізми й агрегати, що відповідають вимогам стандартів з безпеки праці (ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.013 і ГОСТ 12.2.019).

Не дозволяється перебування сторонніх осіб в робочій зоні аг­регатів із приготування ґрунту.

Технічне обслуговування рухомих і обертових частин механіч­них пристроїв слід проводити тільки після повного їх зупинення.

Приготування ґрунту слід проводити на спеціально обладна­них площадках.

Під час роботи змішувач ґрунту повинен бути надійно загаль­мований. Переміщення змішувача слід проводити при відключе­ному електроживленні та тільки на жорсткому буксирі.

Огородження приводів барабанів, шнекових пристроїв, ме­ханізмів виштовхувачів, транспортерів та система електрично­го блокування технологічних машин повинні бути в справному стані.

При обслуговуванні пересувного горщиковиготовлювача під­готовлені ділянки теплиць слід звільнити від сторонніх предме­тів і незадіяного обладнання. Підходи й під'їзди до таких ділянок повинЦ бути вільними.

Перед початком обробітку ґрунту електрофрезою або іншим знаряддям з електроприводом слід попередити всіх присутніх і простежити, щоб усі сторонні особи залишили теплицю.

Під час обробітку ґрунту електрифікованим знаряддям слід стежити, щоб не відбувалося натягування живильного кабелю та наїзду на нього.

Перед обробітком ґрунту з електрообігрівом слід відключити живлення нагрівальних елементів.

Під час обробітку ґрунту з електрообігрівом глибину обробіт­ку слід вибирати з урахуванням глибини залягання нагрівальних елементів, щоб не допустити їх пошкодження.

Під час заміни ґрунту або субстрату слід застосовувати техно­логію, яка б виключала можливість руйнування труб, розміще­ний у ґрунті (субстраті) для його обігрівання.

Догляд за рослинами. Під час натягування дроту за допомо­гою ручної лебідки працівники повинні витримувати безпечну один від одного відстань та не потрапити в міжряддя, щоб уник­нути травмування в результаті можливого обриву дроту. Дріт слід прикручувати плоскогубцями. Натягнутий шпалерний дріт не повинен мати кінців, що стирчать.

Усі роботи з вирощування розсади в теплицях дозволяється виконувати тільки при відключеній системі досвічування рослин.

Перед включенням системи досвічування слід перевірити стан захисного заземлення (занулення) металевих рам і кронштейнів, на яких кріпляться світильники, і металевих корпусів світильни­ків. Перевірку повинні здійснювати електротехнічні працівники.

Зовнішній огляд теплиці при включеній системі досвічуван­ня дозволяється проводити тільки електротехнічним працівникам із застосуванням діелектричних калош.

Формування шпалер, збирання врожаю з верхньої частини рослин, пасинкування, видалення пагонів, що відплодоносили, відмер'лих листків і деформованих плодів слід проводити з вико- . ристанням самохідних візків з гідравлічним підйомом платфор­ми, ручних візків, обладнаних гальмом, драбин-стрем'янок, пе­ресувних платформ-стрем'янокта спеціальних підставок.

Під час піднесення посадкового матеріалу (розсади) вручну слід дотримуватися вимог ДНАОП 0.03-3.28.

Доставка, дозування й завантаження необхідних компонентів для приготування живильних розчинів у гідропонних теплицях повинні здійснюватися механізованим способом із використанням засобів колективного та індивідуального захисту.

Перед транспортуванням пестицидів, агрохімікатів і кислот слід перевірити справність тари.

Бутлі з кислотами повинні бути без пошкоджень, щільно за­криватися, щоб рідина з них не вихлюпувалася, а кошики, в яких вони вміщені, повинні мати міцні та надійні ручки. Простір між бутлем і кошиком повинен бути заповнений дерев'яною струж­кою або іншим м'яким матеріалом.

Перенесення бутлів з кислотами слід виконувати вдвох, три­маючи за ручки кошика, або перевозити на спеціальних візках. Не можна переносити бутлі, тримаючи їх перед собою або на спині.

Використання для поливання та приготування живильних розчинів промивальних, дренажних, зливних та інших стічних вод не дозволяється.

Захист рослин від шкідників і хвороб. Застосування пестици­дів обмеженого асортименту в захищеному ґрунті можливе з до­зволу Укрдержхімкомісії у разі обґрунтування крайньої необхід­ності та за наявності позитивних висновків органів державної са­нітарної та екологічної експертизи.

Дозволяється застосовувати пестициди, передбачені Перелі­ком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, та в додатках до нього, з дотриманням технологічних регламентів застосування пестицидів і строків безпечного віднов­лення робіт після обробки рослин пестицидами.

Відповідно до ДНАОП 0.03-1.12 кожен випадок застосуван­ня пестицидів підлягає реєстрації в журналі обліку застосування пестицидів.

Усі роботи, пов'язані із застосуванням пестицидів у захище­ному ґрунті, організовують і проводять відповідно до вимог ГОСТ 12.3.041, ДНАОП 0.03-1.12.

Застосування пестицидів дозволяється тільки після проведен­ня робіт з догляду за рослинами і за відсутності осіб, що не мають відношення до обробки.

Керівництво роботами, пов'язаними із застосуванням пести­цидів, і контроль за їх проведенням, здійснює організатор вико­нання робіт із пестицидами й агрохімікатами, призначений нака­зом підприємства.

Для зниження рівня шкідливого впливу біологічно активних пестицидів на організм працівників слід забезпечити безпеку всіх основних і допоміжних технологічних операцій, пов'язаних із застосуванням пестицидів, особливо під час безпосереднього кон­такту з ними (приготування робочих розчинів, обприскування, знешкодження виробничого обладнання, тари, спецодягу тощо), дотримуватися нормативів, регламентів та використовувати за­соби індивідуального захисту (313).

Технологічні операції із застосуванням пестицидів повинні проводитися на технічно справних машинах і апаратах, що від­повідають вимогам експлуатаційної документації.

Не допускається підтікання рідини в місцях з'єднання труб, пі лангів та в місцях під'єднання розпилювачів.

Приготування робочих розчинів пестицидів слід проводити в окремому приміщенні (розчинному вузлі), обладнаному витяж­ною вентиляцією, виконаною відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021 і СНІП 2.04.05, за наявності знешкоджувальних і мийних засо­бів, первинних засобів пожежогасіння, аптечки першої долікар­ської допомоги і з обов'язковим застосуванням 313.

Не дозволяється приготування робочих розчинів пестицидів у з'єднувальних коридорах, галереях і теплицях.

Роботи із захисту рослин слід проводити бригадою не менше двох працівників. Заправку ранцевої апаратури дозволяється про­водити лише в приміщенні розчинного вузла.

Обробку рослин у жарку пору року слід проводити в ранкові або вечірні години при найбільш низькій температурі повітря та інсоляції.

Розміщення вентиляторів і форсунок машин (апаратів) для обробки рослин повинно бути таким, щоб виключити можливість попадання пестицидів на працівників.

При шланговій і ранцевій обробці рослин пестицидами пра­цівники повинні знаходитися на відстані не менше ніж 10 м один від одного та обробляти ділянку в одному напрямку. Не дозволя­ється спрямовувати факел пестицидів на людей, електроустанов­ки, комунікації.

Після обробки рослин пестицидами теплицю слід закрити на замок, опечатати та позначити відповідними знаками безпеки.

Строки безпечного поновлення робіт у теплицях після оброб­ки пестицидами установлюють з урахуванням фізико-хімічних і токсичних властивостей, норм витрат і гранично допустимих кон­центрацій пестицидів у повітрі робочої зони. Строки поновлення робіт для різних пестицидів регламентуються Переліком пести­цидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні.

У випадку обробки рослин сумішшю пестицидів строк віднов­лення робіт установлюють за найбільш стійким компонентом із збільшенням тривалості на 25%.

Ремонтні й аварійні роботи в теплицях до закінчення стро­ків, регламентованих Переліком пестицидів і агрохімікатів, %®~ зволених для використання в Україні, слід проводити в спец­одязі, спецвзутті, засобах індивідуального захисту органів ди­хання та зору, бригадою в складі не менше двох працівників, пі­сля оформлення наряду-допуску, одержання інструктажу, запи­су в робочому журналі.

Протруєння посівного матеріалу слід проводити в спеціально обладнаних приміщеннях.

У місцях протруєння посівного матеріалу не повинні знаходи­тися сторонні особи.

Під час завантаження протруєного посівного матеріалу в тару і її пакування слід застосовувати спеціальне обладнання.

Протруєний посівний матеріал слід зберігати у спеціальних приміщеннях, під контрольними замками, у добре зав'язаних (за­шитих) мішках з написом: «Протруєно. Отруйно».

Не дозволяється використовувати протруєний посівний мате­ріал з іншою метою, крім посіву.

Перевозити та відпускати з місця зберігання протруєний по­сівний матеріал без тари забороняється.

Збирання, транспортування та зберігання врожаю. При зби­ранні врожаю після застосування пестицидів і агрохімікатів слід дотримуватися строків від останньої обробки до початку збиран­ня та поновлення робіт, що регламентуються Переліком пестици­дів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні.

Під час збирання, перенесення та вантаження врожаю слід дотримуватись вимог ДНАОП 0.03 3.28.

Транспортні роботи в теплицях слід виконувати технічно справними транспортними засобами, що мають габарити, які за­безпечують безпечне проведення робіт.

Рух навантажувачів, а також іншого транспорту на території захищеного ґрунту повинен бути організований за схемами із за­значенням маршруту руху, поворотів, зупинок, виїздів, заїздів, переходів тощо. Схема маршруту повинна бути доведена до кож­ного водія транспортного засобу та вивішена в місцях стоянки транспорту, перед в'їздом на територію і в інших необхідних для цього місцях.

Граничні швидкості руху транспортних засобів за наявності необхідної оглядовості і якісного дорожнього покриття не повин­ні перевищувати:

• у теплицях - 5 км/год;

• у транспортних коридорах-10 км/год.

Тара, призначена для збирання та транспортування овочів, повинна бути стандартною, справною і експлуатуватися відповід­но до вимог ГОСТ 12.3.010-82. Піддони для ящиків повинні бути міцними і розрахованими на максимальну вантажопідйомність навантажувача.

Не дозволяється укладати ящики вище пристроїв, що захи­щають водія від падіння на нього вантажу.

Для транспортування врожаю слід застосовувати засоби малої механізації: ручні візки, підвісні лінії та дороги, талі електричні тощо.

У сховищі між штабелями і біля стінок слід залишати прохо­ди шириною не менше ніж 1,25 м.

Ширина проходів для руху транспорту повинна дорівнювати максимальній ширині навантаженого транспортного засобу плюс 0,8 м- при односторонньому русі та подвійній максимальній ши­рині навантаженого транспорту плюс 1,5м- при зустрічному русі.

Підлога пункту реалізації повинна бути з твердим і рівним покриттям. При недостатній міцності підлоги, наявності значних нерівностей і вибоїн робота автонавантажувача не дозволяється.

Холодильні установки повинні обслуговуватися працівниками, що мають свідоцтво про закінчення навчального-закладу або курсів.

Монтаж, експлуатацію й обслуговування фреонових холодиль­них установок слід проводити відповідно до НАОП 2.2.00-1.10, аміачних - НАОП 8.1.00-1.04.

На дверях камери з регульованим газовим середовищем (далі - камери) слід вивішувати напис: «Вхід у камеру заборонено! Не­безпечно для життя».

Вхід у камеру дозволяється тількрі спеціально підготовлено­му персоналу із застосуванням ізолювальних дихальних апаратів.

Усі види робіт у камері дозволяється проводити за одночасної участі трьох працівників: двоє - в ізолюючих дихальних апара­тах працюють у камері, третій наглядає за ними через оглядове скло. Перебувати в камері одному працівникові не дозволяється.

Провітрювання камери (без продукції) слід проводити не мен­ше однієї доби до повного видалення газу й установлення в повіт­ряному середовищі камери концентрації кисню до величини не менше ніж 21%.

Ліквідаційні заходи й знешкодження. Усі рослинні залишки та горючі технологічні відходи, не забруднені пестицидами, слід щодня виносити з теплиць і вивозити на спеціальну санітарну площадку з подальшою утилізацією. Спалювання відходів здійс­нюється в спеціально відведених місцях бригадою, що складаєть­ся не менше ніж із двох працівників.

Ліквідаційну обробку рослин і ґрунту проводять сумішшю акарицидів, інсектицидів і фунгіцидів, при цьому строк безпеч­ ного відновлення робіт слід установлювати за найбільш стійким компонентом із збільшенням тривалості на 25%. *

Перед ліквідацією рослин їх слід вивільнити від шпалери й обрізати секатором підв'язувальний матеріал. Відривати підв'я­зувальний матеріал від шпалери не дозволяється.

Роботи, пов'язані із знезаражуванням рослин, ґрунту, субстрату й обладнання, дезінфекцією виробничих приміщень, слід проводити

спеціально підготовленими бригадами у складі не менше двох пра­цівників (один з яких призначається старшим), із дотриманням три­валості обробки, концентрацій і норм витрат препаратів.

При термічному знезараженні ґрунту слід застосовувати на­сичену водяну пару, що має тиск 1,5-1,7 Па. Подачу пари слід здійснювати стаціонарним паропроводом під накриття з термо­стійкої плівки або безпосередньо в ґрунт. Стикові з'єднання на плівці повинні бути суцільними й надійними.

При хімічному способі знезараження ґрунту, рослин і куль­тиваційних споруд розчинами обробка проводиться з дотриман­ням вимог ДНАОП 0.03-1.12 та СанШН № 5791-91 до процесу фумігації.

Роботи з фумігації слід проводити, тільки керуючись дозво­лом органів санітарного нагляду. Об'єкт фумігації позначають спе­ціальним знаком: «Вхід заборонено - ГАЗ!».

Роботу з фумігації проводять бригади, до складу яких входять три працівники. Кількість бригад визначається кубатурою об'єкта. Не допускається виконання робіт із фумігації одному працівнику.

Перед фумігацією із приміщення видаляють усі сторонні пред­мети, хімікати, воду й продукти харчування. Не дозволяється проведення фумігації в культиваційних спорудах при температурі повітря нижче+10 °С і вище 4-25 °С.

Культиваційні споруди перед початком обробки ретельно гер­метизують (вставляють скло, щільно закривають двері і обклею­ють їх клейкою стрічкою або папером).

Після фумігації працівники в протигазах входять в приміщен­ня та розпочинають дегазацію. Тривалість процесу дегазації ви­значається інструкцією, передбаченою відповідно до конкретно­го фуміганту.

Закінчення дегазації встановлює особисто керівник робіт, який віддає письмове розпорядження на користування приміщенням.

Перевірку повноти дегазації проводять у денні години мето­дами, передбаченими в спеціальних інструкціях до конкретного фуміганту. До початку перевірки на повноту дегазації приміщен­ня повинно бути зачиненим не менше двох годин.

Строк відновлення робіт після застосування нематоцидів уста­новлюється відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні.

Забруднена тара (скляний посуд, поліетиленові й металеві боч­ки, каністри та ін.), яку слід повернути, підлягає знешкодженню. Після знешкодження її промивають теплим мильно-содовим роз­чином, просушують і здають на склади відповідних організацій.

Забороняється використовувати знешкоджену тару для збері­гання продуктів харчування, питної води, фуражу.

Паперову та дерев'яну тару від пестицидів, що стала непридат­ною, спалюють.

Попіл від спаленої тари та рослинних решток, битий посуд, непридатний інвентар підлягають знешкодженню і похованню в місцях з рівнем стояння ґрунтових вод не менше ніж 2 м. Розмі­щення місць поховання слід узгоджувати з відповідними держав­ними органами.

Знешкодження забруднених пестицидами транспортних засобів, обладнання, апаратури, тари, спецодягу слід проводити на відкри­тому повітрі на спеціально обладнаній площадці або в приміщенні, що обладнане витяжною вентиляцією з механічним спонуканням, із застосуванням засобів індивідуального захисту під керівництвом організатора виконання робіт з пестицидами й агрохімікатами, згід-ноздодатком 12 ДНАОП0.03 1.12-98 та СанШН№ 5791.

Місця протруєння насіння не менше двох разів на місяць зне­шкоджують хлорним вапном (1 кг вапна на 4 л води).

Спецодяг, що використовувався під час роботи з пестицида­ми, слід знешкоджувати і прати централізовано в спеціально об­ладнаних пральнях не рідше одного разу на тиждень негайно, якщо він значно забруднений пестицидами (проливання робочих розчинів або концентратів емульсій).

Бавовняний одяг, що сорбує й утримує пестициди, слід прати щоденно.

Слецодяг, особливо забруднений, той, що не підлягає ремонту або із закінченим строком придатності, після знешкодження слід знищити у встановленому порядку.

Засоби індивідуального захисту слід знімати в такій послідов­ності: не знімаючи з рук, гумові рукавички вимити в знешкоджу­вальному розчині (3-5% розчині кальцинованої соди або у вапня­ному молоці), промити їх чистою водою, зняти захисні окуляри, респіратор (протигаз), чоботи і комбінезон. Знову вимити гумові рукавички в знешкоджувальному розчині та воді і зняти їх. ,

Гумові лицьові частини респіраторів (протигазів) ігофровані шланги слід промити в мильно-содовому розчині (25 г мила, 5 г бікарбонату натрію на 1 л води), проточною водою і висушити. Після цього дезінфікувати спиртом або 0,5% розчином перманга­нату калію, знову промити водою і висушити.

Гумовий спецодяг (взуття, рукавички, фартухи) і одяг з плів­ковим покриттям знешкоджують 3-5% розчином кальцинованої соди, а потім промивають водою.

Забруднені пестицидами стічні води після знешкодження тари, інвентарю тощо, а також дренажні води і стоки від котель­ної слід знешкоджувати. Методи знешкодження встановлюють­ся за погодженням із місцевими органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Технологія знешкодження стоків має відповідати ДНАОП 0.03-1.12 іСанШН№ 5791.

Миття підлоги й вологе прибирання приміщень, забруднених пестицидами, слід проводити з використанням допоміжного інвен­тарю, у захисних окулярах і гумових рукавичках розчинами тех­нічних мийних засобів з подальшим промиванням 10% розчином хлорного вапна.

Ґрунт і сміття, забруднені пестицидами, слід видаляти з куль­тиваційних споруд і знешкоджувати.

- Вода, забруднена пестицидами, тільки після її знешкоджен­ня хлорним вапном, нейтралізації в бетонованих резервуарах і обробки на локальних (місцевих) очисних спорудах подається на поля зрошення або до водоймищ.

Залишки заборонених та непридатних до використання пес­тицидів підлягають знешкодженню згідно з ДНАОП 0.03-1.12.

Пестициди знищують за письмовим розпорядженням керівни­ка господарства і під керівництвом організатора виконання робіт з пестицидами і агрохімікатами. На кожне найменування пестици­ду складається акт, що затверджується керівником підприємства.

Відповідно до ДНАОП 0.03-1.12 відходи виробництва, рос­линні рештки, забруднений пестицидами ґрунт спеціальним транспортом вивозяться на поля і знешкоджуються в компостах.

Не дозволяється вивозити відпрацьований ґрунт і рослинні рештки на міські звалища.

Обслуговування систем тепло-, газопостачання та вентиляції* Обслуговування обладнання теплопостачання, яке пройшло випро­бовування і має паспорт, інструкції та журнали випробовувань, слід проводити відповідно до ДНАОП 0.00-1.11 та ДНАОП 0.00-1.22.

Обслуговування теплогенераторів систем опалення, генерато­рів вуглекислого газу, що працюють на газовому паливі, а також обладнання газопостачання теплиць проводять відповідно до ви­мог експлуатаційної документації і ДНАОП 0.00-1.20.

Налагодження й регулювання газового обладнання в тепли­цях повинні забезпечувати максимальну повноту згорання пали­ва. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен «перевищувати гранично допустимих концентрацій відповідно до ГОСТ 12.1.005.

Усе обладнання систем теплогазопостачання та вентиляції теплиць слід систематично піддавати регулюванню, перевірці на аварійне відключення та іншим профілактичним заходам пла­ново-попереджувальних ремонтів, розроблених відповідно до експлуатаційної документації та затверджених керівником під­приємства.

При проведенні вуглекислотного підживлення слід підтри­мувати такий режим роботи газогенератора, який би забезпе­чував згорання палива з мінімальним утворенням оксиду вуг­лецю.

Не дозволяється експлуатація газогенератора повітряного під­живлення:

• у разі несправності системи вентиляції;

• на видах палива, не передбачених технологією;

• за несправної системи блокування подачі палива;

• в аварійних або близьких до них температурних режимах теп­лиць.

При використанні в теплицях генераторів вуглекислого газу для повітряного підживлення рослин слід здійснювати постійний контроль за вмістом газу в повітрі робочої зони.

Концентрацію вуглекислого газу в повітрі теплиць при повіт­ряному підживленні слід підтримувати в межах 0,1-0,3%.

Для запобігання створенню травмонебезпечних ситуацій не дозволяється вносити зміни в обладнання систем теплогазопоста­чання і вентиляції без погодження з виробником.

Приводи механічного управління системою вентиляції теп­лиць, розміщенихі в робочій зоні, повинні мати захисні огород­ження, сигнальне фарбування, забезпечувати повільне, без пере­косів, переміщення фрамуг і щільне їх закривання.

Для обслуговування обладнання й систем, розміщених на ви­соті, слід використовувати площадки, драбини, перила та інші пристрої, розміри та конструкція яких повинні забезпечувати зручне й безпечне виконання роботи та виключати можливість па­діння працівників.

У процесі обслуговування обладнання та комунікацій, що є травмонебезпечними, слід зберігати заводське фарбування сигналь-. ного кольору або відновлювати його згідно з ГОСТ 12.4.026.

У процесі обслуговування обладнання в зоні засклених повер­хонь теплиць слід вживати заходів, що унеможливлювали б трав­мування працівників битим склом.

Обслуговування систем водопостачання й каналізації. Під час

обслуговування водопровідних, каналізаційних, гідропонних ме­реж і споруд у захищеному ґрунті слід керуватися ГОСТІ2.3.006 і ВНТП-СГШ-46-19.

Небезпечні ділянки водопровідних і каналізаційних споруд, магістральних мереж, а також приямки, де розміщене обладнан­ня гідропонних споруд, повинні бути огороджені, освітлені від­повідно до СНІП П-4 і позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026.

При обслуговуванні систем дощування, подачі й зливу пожив­них розчинів, розчинів пестицидів і мінеральних добрив слід ви­конувати вимоги ДНАОП 0.03-1.12 та ДНАОГІ 0.03-1.08.

Під час опускання й підіймання труб-зрошувачів системи по­ливу та регістрів системи обігріву слід використовувати спеціальні пристрої.

Під час обслуговування систем із пропарювання ґрунту слід приділяти особливу увагу перевірці цілісності магістралі з термо­стійкої плівки й надійності стикових з'єднань.

Обслуговування обладнання, яке працює під тиском. Експлу­атація й обслуговування посудин, що працюють під тиском, по­винні здійснюватися відповідно до ДПАОН 0.00-1.07.

Ресивери розпилювачів, обприскувачів та іншого обладнання повинні підлягати зовнішньому огляду та гідравлічному випробо­вуванню перед початком експлуатації. Гідравлічне випробовування проводиться під робочим тиском (час витримки при випробовуванні не менше 300 с). Ресивер вважається таким, що пройшов випробову­вання, якщо не виявлено ознак нагрівання, підтікання у зварних швах і в основному металі та видимих залишкових деформацій.

Результати огляду заносяться в паспорт обладнання.

Не допускається до експлуатації обладнання, що має у своєму складі компресор і ресивер, якщо виявлені несправності запобіж­ного клапана або манометра.

Не допускається заправка ресиверів рідиною вище рівня, за­значеного в експлуатаційній документації.

Балони зі стиснутими (зрідженими) газами слід розміщувати в спеціальній рампі. Конструкція рампи повинна забезпечувати надійне кріплення балонів у вертикальному положенні.

Підключення одного балона до газорозподільної мережі слід виконувати тільки через знижувальний редуктор і гумовий ш л анг-запобіжник.

Тиск, при якому шланг руйнується, повинен становити 0,5 МПа (5 атм.) надлишкових.

При одночасному використанні кількох балонів слід застосо­вувати пристрій високонапірного колектора з установленням од­ного редуктора на магістралі перед штуцером роздачі газу.

Перед введенням колектора в експлуатацію його високо-напірна частина повинна бути піддана огляду і гідравлічному випробовуванню тиском, який становить 1,25 допустимого ро-бочого тиску балонів, протягом 300 с і наступному обстукуван­ню під робочим тиском зварних швів (1 удар на кожні 10 см шва) за допомогою легкого молотка (масою 0,2 кг) із кольоро­вого металу.

Обслуговування електроустановок і електрообладнання. Ро­боти в захищеному ґрунті, пов'язані із застосуванням пересувних електрифікованих машин, підіймально-транспортного обладнан­ня з електроприводом, та усі електротехнічні роботи повинні ви­конуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.030, ДПАОП 0.00-1.21.

Відповідальність за експлуатацію електроустановок несуть особи, відповідальні за електрогосподарство підприємства. За від­сутності особи, відповідальної за електрогосподарство підприєм­ства, виконання її обов'язків наказом покладається на особу зі штату інженерно-технічних працівників енергослужби.

Для гарантування безпеки працівників під час обслуговуван­ня електроустановок слід передбачити:

• надійне заземлення (занулення) корпусів електрообладнання та вимірювальних приладів, що застосовуються під час обслу-

" говування;

• захист від перевантажень і короткого замикання;

• надійний захист від механічних та інших пошкоджень ізоляції зовнішньої електропроводки;

• діелектричні килимки або ізоляційні підкладки під ноги по всьому фронту робочого місця електротехнічного персоналу;

• попереджувальні плакати та інструкції з охорони праці, виві­шені на видимих місцях у робочих приміщеннях;

• знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026.

На усіх робочих місцях слід мати інструкції з експлуатації електроустановок і електрообладнання та схеми з їх обслуго­вування.

При підключенні пересувних машин з електроприводом до електромережі слід застосовувати спеціальні кабелі відповідно до ПВЕ. Перед включенням у роботу пересувних механізмів слід ві­зуально перевірити цілісність ізоляції живильного кабелю і пра­вильність під'єднання нульового проводу.

Живильний кабель для пересувних електроустановок слід ви­бирати з таким розрахунком, щоб його довжина перевищувала максимальну відстань переміщення машини.

Живильний кабель повинен знаходитися поза зоною перемі­щення машини.

У теплицях з електричним обігрівом ґрунту систему включен­ня обігріву слід блокувати із закритим станом вхідних дверей і обладнувати звуковою і (або) світловою сигналізацією.

Перед тим як увійти до теплиці з електрообігрівом ґрунту, слід виключити електрообігрів.

За відсутності напруги і значних перервах у роботі всі маши­ни й обладнання повинні бути відключені за допомогою комута­ційної апаратури (рубильників, автоматів тощо).

На захисних огородженнях електроустановок, що є потенцій­но небезпечними для працівників, установлюють знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026.

Під час підвішування, розставляння, знімання й зберігання тепличних опромінювачів слід дотримуватися вимог експлуата­ційної документації і застосовувати засоби й методи, що виклю-• чають можливість виникнення травмонебезпечних ситуацій.

Перед включенням системи досвічування перевірці підлягає стан захисного заземлення (занулення) металевих рам і кронштейнів, на яких кріпляться світильники, і металевих корпусів світильників.

Роботи з обслуговування систем досвічування дозволяється проводити тільки після відключення живильної напруги.

Вимоги безпеки під час скління та герметизації теплиць. Про­цеси виконання робіт зі скління й герметизації теплиць повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002 і СНШІП-4.

Скління теплиць слід розпочинати тільки після приймання змонтованих металоконструкцій каркаса цих споруд і оформлен­ня відповідної приймальної документації.

У процесі експлуатації тепличних споруд слід здійснювати систематичний контроль за станом засклених поверхонь.

Під час виконання робіт зі скління й герметизації теплиць осо­бливу увагу слід приділяти стану риштування, підмостків, тра­пів, настилів тощо, що повинні відповідати вимогам ГОСТ 26887 і СНШ ІП-4.

Ремонтні роботи зі скління й герметизації покрівлі теплиць повинні проводитися з використанням трапів, що обпираються на лотки, конькові прогони, шпроси споруд.

Допускається проводити роботи на приставних драбинах на висоті, що не перевищує 5 м. При обпиранні на ґрунт або дерев'яну

підлогу слід використовувати драбину з гострими металевими наконечниками, а при обпиранні на тверду основу - із гумовими башмаками.

Під час масового скління теплиць розкрій листового скла слід проводити в централізованих майстернях. При невеликих обся­гах робіт із скління розмітку й розкрій скла дозволяється вико­нувати на об'єкті в опалюваних приміщеннях, обладнаних стола-ми-шаб лонами.

Освітленість робочих місць під час розкрою скла повинна від­повідати СНІП П-4 і становити не менше ніж 200 лк.

Не дозволяється проводити розкрій скла на покрівлі, трапах, настилах. _v

Транспортування скла до місця розкрою слід проводити без поштовхів і ударів, при цьому ящики зі склом повинні бути вста­новлені торцями в напрямку руху транспорту.

При ручному перенесенні скло має знаходитися збоку. Не до­зволяється переносити скло, тримаючи його перед собою, у гори­зонтальному положенні, без рукавиць.

Роботи зі скління рам теплиць слід проводити бригадами не менше ніж із двох працівників, один з яких повинен бути склярем.

Кожна бригада повинна бути забезпечена двома трапами довжи­ною, що дорівнює довжині ската, й шириною не менпіе ніж 70 см.

Трапи повинні забезпечувати зручність і безпечність роботи на них. Для цього вони повинні бути обладнані ящиками для збе­рігання мастики, інструменту тощо та поручнями з одного боку.

Механічна міцність поручнів повинна забезпечувати умови фік­сації й утримання працівників за допомогою запобіжних поясів.

Скління теплиць слід починати з бокового огородження з на­вітряного боку споруди. Після закінчення скління бокового ого­родження слід розпочинати скління покрівлі. При цьому слід спо­чатку засклити всі навітряні схили, після чого розпочати до склін­ня підвітряних.

Підіймання скла на покрівлю здійснюється як ручним, так і ме­ханізованим способом у спеціальних касетах за допомогою троса.

Для виключення коливань касет, що підіймають, слід викорис­товувати запобіжний трос, закріплений в нижній частині вантажу.

Зона підіймання повинна бути позначена знаками безпеки згід­но з ГОСТ 12.4.026.

Не дозволяється проводити скління й роботи з герметизації теплиць під час туману, зливи, грози та сильного снігопаду, на покритих ожеледицею будівельних конструкціях і при швидко­сті вітру 10 м/с і більше.

Приготування герметизаційної мастики на бітумній основі слід проводити в місцях, обладнаних протипожежними засобами згід­но з ГОСТ 12.1.004 і ДНАОП 0.01-1.01. Нагріту мастику трима­ють на місці виконання робіт у спеціальних термошафах.

Під час приготування герметизаційної мастики слід користу­ватися вимогами розділу 8 ДНАОП 0.01-1.01.

Нанесення мастики на засклені шпроси слід проводити за до­помогою пристроїв, передбачених для кожної мастики. Не дозво­ляється заправляти шприци мастикою на покрівлі теплиць.

На час скління й герметизації покрівлі теплиць усі інші робо­ти в зоні скління й герметизації повинні бути припинені.

Під час скління й герметизації бокових огороджень теплиць допускається проведення окремих (технологічних і ремонтних) робіт після вживання заходів, що виключають можливість трав­мування працівників битим склом.

Після закінчення зміни, а також на час перерви в роботі залиш­ки матеріалів, пристрої та інструмент слід прибрати або надійно закріпити.

Після закінчення робіт із скління слід прибрати з місця роботи бите скло в тару, яка б забезпечувала безпечне його переміщення.

Об'єкт, на якому проводять скління й герметизацію, повинен бути забезпечений аптечкою з необхідними медикаментами.

Вимоги безпеки під час монтажу й експлуатації плівкового огородження теплиць. Зварювання полотен виконується термо-контактним способом на спеціальному стенді, розміщеному в окре­мому приміщені, що обладнане припливно-витяжною вентиляцією з природним або штучним спонуканням згідно з ГОСТ 12.4.021 і СНІП 2.04.05.

При зварюванні плівки для її нагрівання слід використовувати побутову електричну праску потужністю 1 кВт або інші прилади заводського виготовлення, обладнані терморегуляторами. Застосо­вувати саморобні електронагрівальні прилади не дозволяється.

Підіймання плівкових полотен на покрівлю теплиць слід про­водити в безвітряну погоду або при слабкому вітрі із навітряного боку споруди. Монтаж і кріплення полотен проводять, викорис­товуючи спеціальні пристрої: пересувні підмостки, жердини, шпури, гаки тощо.

Пошкодження плівкових полотен (проколи, розрізи, розриви) в процесі експлуатації ліквідовують з використанням драбин-стре-м'янок, монтажних драбин або пересувних підмостків, що відпо­відають, СНІП III 4, за допомогою клейкої стрічки на поліетиле­новій основі. Робота виконується двома працівниками.

У малих господарствах (мікрофермах) використовують ручні роботи в рослинництві. Наводимо приблизну інструк­ цію (додаток 2) з охорони праці під час виконання робіт у рослинництві. ,

3.3. Вимоги до організації й виконання виробничих процесів, з підвищеним рівнем небезпеки

Вимоги при влаштуванні та експлуатації електроустановок сільськогосподарських споживачів

Електробезпека на сільськогосподарських підприємствах повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21, ДНАОП 0.00-1.29, ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.2.007.0, ГОСТ 12.3.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 16556, ГОСТ 12.4.124 та ПУЕ.

Обслуговування діючих електроустановок, проведення в них оперативних переключень, організація й виконання ремонтних, монтажних, налагоджувальних робіт і випробувань здійснюєть­ся спеціально підготовленим електротехнічним персоналом. Еле­ктротехнічний персонал повинен входити до складу енергетичної служби підприємства, організації, установи.

Введення в експлуатацію електроустановок дозволяється за наявності відповідного електротехнічного персоналу і призначе­ної особи, яка відповідає за електрогосподарство і має спеціальну підготовку.

Наказ або розпорядження про призначення відповідальної особи видається після перевірки знань правил та інструкцій і при­своєння їй IV групи з електробезпеки - при експлуатації електро­установок напругою до 1000 В.

За наявності на підприємстві посади головного енергетика обо­в'язки особи, відповідальної за електрогосподарство даного під­приємства, покладаються тільки на нього.

Власник невеликого підприємства, у штаті якого не передба­чена посада електрика серед ІТИ, забезпечує експлуатацію елект­роустановок відповідно до чинних правил шляхом передачі їх згід­но з договором спеціалізованій організації, що експлуатує ці елек­троустановки або утримує відповідний електротехнічний персо­нал на пайових засадах з іншими невеликими підприємствами. Власник може також вимагати від організації, щой він підпоряд­кований, призначення особи, відповідальної за електрогосподар­ство даного підприємства.

У всіх випадках на чолі персоналу, який обслуговує електро­установки групи невеликих підприємств, повинна бути особа, від­повідальна за електрогосподарство, серед електротехнічного пер­соналу (ІТП), яка зобов'язана забезпечити виконання вимог ПУЕ таДНАОШ).00-1.21.

Відповідальність за виконання вимог ПУЕ і ДНАОП 0.00-1.21 електротехнічним персоналом на кожному підприємстві визнача­ється посадовими інструкціями й положеннями, затвердженими у встановленому порядку.

Особа, відповідальна за електрогосподарство підприємства, відповідає також за підбір електротехнічного персоналу.

На кожну електроустановку в підприємстві, крім технічної документації з експлуатації, мають бути затверджені проектна документація, акт здачі електроустановки в експлуатацію, пас­порт на обладнання, апаратуру й прилади, виконавча схема елек­тричних з'єднань, блокувань, сигналізації, розміщення, протоко­ли електричних випробувань, вимірів, налагодження окремих пристроїв, реле тощо.

Для захисту обслуговуючого персоналу від ураження електрич­ним струмом усі електроустановки повинні відповідати вимогам із забезпечення захисту від ураження електричним струмом за ПУЕ.

Відповідно до ПУЕ металеві частини електроустановок 380/220 В із глухозаземленим нульовим проводом, що можуть опи­нитися під напругою внаслідок порушення ізоляції, повинні зазе­млюватися з'єднанням з нульовим проводом мережі (зануленнд).

У цих електроустановках заземлення корпусів електрооблад­нання без з'єднання з нульовим проводом електромережі не допус­кається.

Заземлювати слід корпуси електрифікованих машин, елект­родвигунів, електрокотлів, електроводонагрівників, переносних електроприладів, металеві каркаси розподільних щитів, щитків і силових шаф, корпуси пускових апаратів, а також металеву освіт­лювальну й опромінювальну апаратуру, металеву оболонку кабе­лів і проводів тощо.

У приміщеннях житлових (гуртожитках) і громадських буді­вель слід зануляти металеві корпуси стаціонарних і переносних електроспоживачів, що належать до приладів І класу захисту. Нульові захисні провідники, призначені для занулення метале­вих корпусів, повинні прокладатися від групових щитків (розпо­дільних пунктів).

Заземлення влаштовується відповідно до вимог ПУЕ, ГОСТ 12Л.030.

Забороняється влаштування заземлювачів у місцях проходу людей і тварин, на вході у приміщення, на вигульних площадках і у дворах.

Не допускається встановлення вимикачів і запобіжників у проводах, що використовуються для захисного заземлення.

Заземлений нульовий провід внутрішньої електропроводки повинен мати розпізнавальні позначки або розпізнавальне пофар­бування.

Надійність заземлення та його загальний стан повинні переві­рятися шляхом заміру один раз на рік, а також після кожного капітального ремонту та тривалої перерви в роботі установки.

Зовнішній огляд стану заземлювальних провідників (шин) повинен проводитися один раз на 6 місяців, у вологих і особливо вологих приміщеннях - кожні 3 місяці.

При порушенні або несправності заземлювального пристрою установку негайно відключають для ліквідації несправності.

Для приєднання пересувних і переносних струмоприймачів (зварювальні апарати, електродрилі тощо), що підлягають зазем­ленню, можуть застосовуватися гнучкі проводи лише з додатко­вою жилою, укладеною в загальну зовнішню оболонку (гумову, пластмасову або інпіу).

Захист людей від ураження електричним струмом при експлу­атації ручного електроінструменту, пересувних електроустановок, технологічного обладнання з кабельним живленням, приймачі електричної енергії яких (електродвигуни, пускозахисна апара­тура^ влаштування автоматики, опромінення й освітлення) уста­новлені на самохідних або причіпних платформах, повинен забез­печуватися застосуванням пристроїв захисного відключення й занулення.

Для живлення прожекторів і світильників повинна викорис­товуватися напруга не більше 220 В за умови, що електропровод­ка й арматура розміщені на висоті не менше ніж 2,5 м.

У світильниках загального освітлення при висоті розміщення менше ніж 2,5 м і в приміщеннях із підвищеною небезпекою - у приямках норій, завальних ямах і бункерах зернотоку - слід за­стосовувати напругу не більше 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше ніж 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх струмопровідних ча­стин для випадкового доторкування.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлен­ня із лампами розжарювання повинні використовуватися

напруги: у приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В і у приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В.

Лампи розжарювання і люмінесцентні лампи місцевого й за­гального освітлення повинні мати абажури-відбивачі, що захища­ють очі працівників від осліплення. Застосування відкритих ламп без відбивачів не допускається.

У приміщеннях із підвищеною вологістю, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Для живлення ручних світильників у приміщеннях із підви­щеною небезпекою та особливо небепечних повинна застосовува­тися напруга не вище 42 В.

У разі особливо несприятливих умов, коли можливість ура­ження електрострумом зростає від підвищеної вологості, тісноти, незручного положення працівника (у каналізаційному колодязі, цистерні, оглядовій ямі тощо), від зіткнення з великими метале­вими заземленими поверхнями, для живлення ручних світильни­ків застосовують напругу не більше ніж 12 В.

Переносні світильники, призначені для підвішування, на­стільні, ті, що встановлюються на підлозі тощо, прирівнюються при виборі напруги до світильників місцевого стаціонарного освіт­лення.

Для освітлювальної мережі напругою 12-42 В слід застосову­вати трансформатори тільки з роздільними обмотками первинної та вторинної напруги. Один із виводів вторинної обмотки транс­форматора й сердечник повинні бути заземлені.

Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що застосовуються в мережі з напругою 12-42 В, за своїм конструктивним виконан­ням повинні відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань, щоб запобігти включенню вилок на 12-42 В у штепсельні розетки на 127-220 В.

На повітряних лініях електропередач до 1 кВ відстань від про­водів при найбільшій стрілі провисання до землі і проїжджої час­тини вулиці повинна бути не менше 6 м. Відстань від проводів до землі може бути зменшена у важкодоступній місцевості до 3,5 м і в недоступній місцевості (схили гір, скелі, стрімчаки тощо) - до 1 м.

У разі перетину непроїжджої частини вулиць відгалуження­ми від повітряних ліній до вводів відстань від проводів до тротуа­рів і пішохідних доріжок допускається зменшити до 3,5 м. У разі неможливості дотримання зазначеної відстані повинна бути вста­новлена додаткова опора або конструкція на будинку.

Усі електродвигуни повинні мати відповідний захист від ко­роткого замикання й перевантажень. Клемні коробки електродви­гунів мають бути закриті. Експлуатація електродвигунів без за­хисних коробок не допускається.

На електродвигунах і механізмах, що приводяться ними в дію, фарбою повинні бути нанесені стрілки, що показують напрямок обертання двигуна механізму. На пускових пристроях повинні бути написи: «Пуск», «Стоп» або «Вперед», «Назад». Біля всіх ви­микачів (рубильників, магнітних пускачів тощо) і біля запобіж­ників, змонтованих на групових щитках, повинні бути написи, що вказують, до яких агрегатів вони належать.

Огляд, обслуговування й ремонт приймачів та споживачів еле­ктроенергії слід проводити тільки після відключення їх від елек­тромережі. На засобах відключення електроенергії (вимикачі, запобіжники тощо) вивішується плакат: «Не вмикати - працю­ють люди».

В охоронних зонах електричних мереж без письмової згоди підприємств (організацій), до відання яких належать ці мережі, не допускаються:

• будівництво, капітальний ремонт, реконструкція або знесен­ня будь-яких будівель і споруд;

• вантажно-розвантажувальні та меліоративні роботи;

• посадка та вирубка дерев і чагарників, розміщення польових станів, улаштування загонів для тварин, спорудження дротя­них огорож, шпалер для виноградників і садів, а також прове­дення поливу сільськогосподарських культур;

• проїзд машин і механізмів, що мають загальну висоту з ванта­жем або без вантажу від поверхні дороги понад 4,5 м (в охо­ронних зонах повітряних ліній електропередачі);

• проведення земляних робіт на глибину більше 0,3 м, на орних землях на глибину понад 0,45м, а також планування ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередач).

Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації електричних елементних водонагрівників.

Корпус електричного елементного водонагрівника повинен бути зануленим (заземленим).

У трубопроводах гарячої й холодної води мають бути ізолю­ючі вставки (гумовий, поліетиленовий шланги тощо), що повин­ні встановлюватися у відгалуженнях від магістральних ліній во­допроводів до автонапувалок, електронагрівників та інших при­ймачів, зв'язаних з водопроводами.

Довжина вставки має бути не менше ніж їм.

Водонагрівникам, розміщеним у приміщеннях зі штучним або природним вирівнюванням потенціалів, не потрібна ізолююча вставка в трубопроводі гарячої води, якщо її розбір проводиться безпосередньо біля водонагрівника. При цьому корпус водонагрів-ника повинен мати надійне болтове з'єднання з пристроєм для вирівнювання потенціалів або метал ©конструкціями, що створю­ють природне вирівнювання потенціалів, яке забезпечує при до­тику напругу не більше 12 В.

Водонагрівники, що забезпечують гарячою водою кілька при­міщень, повинні мати ізолюючі вставки, якщо навіть в одному з них (із підвищеною небезпекою або особливо небезпечних щодо ураження електричним струмом) відсутнє природне або штучне вирівнювання електричних потенціалів. Трубопроводи в цьому приміщенні не повинні мати зв'язку із заземленими конструкці­ями та зануленим обладнанням. При неможливості дотримати ви­рівнювання потенціалів у місцях розбору води закладають мета­левий провідник у підлозі на відстані 1 м від водорозбірної труби і з'єднують його з трубопроводом, а також із близько розміщеним зануленим обладнанням.

Елементні водонагрівники, що забезпечують гарячою водою душові, повинні мати ізолюючі вставки у відповідних трубопро­водах. Душові кабіни і роздягальні слід обладнувати пристроями вирівнювання потенціалів у вигляді металевої сітки з вічками розміром не більше 30x30 см, яку закладають у шар бетону на гли­бину 2-3 см від поверхні підлоги. Сітку слід з'єднати з трубами гарячої й холодної води, а також із каналізаційними трубами за допомогою зварювання.

Для запобігання дії крокової напруги при виході із зони по-тенціалвирівнювальної сітки (біля дверей душової) слід покла­сти дерев'яну решітку або гумовий килимок довжиною не мен­ше 75 см.

При розборі гарячої води безпосередньо біля водонагрівника, встановленого в приміщенні без пристрою вирівнювання потен­ціалів, необхідне місцеве вирівнювання потенціалів. Його здійс­нюють прокладанням у шарі бетонованої підлоги провідника, що розміщують по периметру установки на відстані 50 см від її фун­даменту. Потенціалвирівнювальний провідник повинен мати на­дійне болтове з'єднання у двох точках із корпусом установки.

У цриміщеннях із неструмопррвідними підлогами місцеве ви­рівнювання потенціалів непотрібне. Корпус водонагрівника, крім занулення, слід додатково з'єднати сталевою шиною з повторним заземленням.

Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації трифазних електродних котлів.

Електродні котли слід установлювати в окремих приміщен­нях, де допускається розміщення технологічного обладнання електрокотельні та пристроїв захисту й автоматики.

Не дозволяється використання котлів у виробничих приміщен­нях іншого призначення, особливо небезпечних щодо ураження електричним струмом (приміщення для утримання тварин тощо).

Електродні котли слід підключати через окремі трансформа­тори, але допускається підключення і безпосередньо до електро­мережі загального призначення напругою 380/220 В із глухоза-земленою нейтраллю.

Котли повинні мати захист від коротких замикань й переван- ₍ тажень. Він виконується триполюсними автоматичними вимика­чами. Допускається застосування інших апаратів, що діють на відключення.

Корпус котла, підключеного до мережі 380/220 В із глухоза-земленою нейтраллю, повинен бути занулений.

У приміщеннях, особливо небезпечних та з підвищеною небезпе­кою, що мають технологічне обладнання, пов'язане з електродним котлом, слід улаштувати пристрій вирівнювання потенціалів або пе­ревірити наявність природного вирівнювання, що забезпечує в ава­рійному режимі напругу дотику не більше 12 В. За відсутності вирів­нювання котел повинен мати захист від неповнофазних режимів.

Електродні котли з ізольованим від землі корпусом слід закри­ти кожухом або огородити сіткою (відстань від корпуса не менше ніж 1 м, висота 1,7 м і вище). Технологічне й електричне облад­нання електрокотельні слід установлювати за межами огорожі. Сітка повинна бути занулена й забезпечена механізмом блокуван­ня, що відключає котел від електричної мережі при відкриванні дверей огорожі.

Трубопроводи теплової мережі приєднують до нульового про­воду не менше ніж у двох точках, одна з яких повинна знаходити­ся в електрокотельні.

У будівлях, теплопостачання яких здійснюється від електрод­них котлів, металеві трубопроводи різного призначення слід еле­ктрично з'єднувати між собою і зануляти.

Під час проведення ремонтних робіт у тепловій мережі та під час ремонту котлів останні слід відключати від електричної мережі.

Допускається проводити ремонтні роботи на трубопроводах при включених електродних котлах за умови, що цілісність тру­бопроводів і захисного нульового проводу не порушується.

При експлуатації однофазних опалювальних електродних на­грівників напругою 220 В і нижче:

• однофазні опалювальні електродні нагрівники слід встановлю­вати в сухих приміщеннях. У ванних кімнатах, санвузлах та ін­ших приміщеннях, особливо небезпечних щодо ураження елек­тричним струмом, установлення нагрівників не допускається;

• однофазний електродний нагрівник слід включати в електрич­ну мережу з глухозаземленою нейтраллю. Корпус його пови­нен бути занулений; поперечні перерізи захисного й робочого нульових проводів повинні дорівнювати поперечному перері­зу фазного проводу;

• захисний нульовий провід приєднують до повторного зазем­лення на вводі у будівлю;

• приєднання захисного нульового та живильного проводів до однофазного нагрівника слід виконувати так, щоб їх немож­ливо було від'єднати без спеціального інструменту;

• регулювальні тяги нагрівників повинні бути виготовлені з ізо-люювального матеріалу або мати металевий зв'язок із зануле-ним корпусом;

» для захисту слід використовувати автомати, що відключають нагрівник при перевантаженнях і коротких замиканнях. Під­ключення нагрівників за допомогою штепсельних розеток не допускається;

• використання однофазних опалювальних електродних нагрів­ ників для іншої мети, крім опалення, не дозволяється.

Під час експлуатації електричних калориферних установок:

• електричні калориферні стаціонарні установки типу СФОА • ' слід розміщувати в окремому приміщенні;

• корпус калорифера має бути занулений;

• огляд нагрівальних елементів дозволяється тільки після від­ключення калорифера від електричної мережі живлення;

• металеві повітропроводи, якщо можливе стикання з ними лю­дей або тварин, слід з'єднувати з металоконструкціями, зануле-ним технологічним обладнанням, що знаходиться в приміщенні, або з пристроєм вирівнювання електричних потенціалів;

• пересувні електрокалориферні установки повинні мати при­строї для контролю за цілісністю нульового проводу або апа­рати захисного відключення.

Статична електрика ^ це електричні заряди, що нагрома­джуються на поверхнях, ізольованих від землі, унаслідок тертя. У майстернях і допоміжних підприємствах статична електрика нагромаджується на шківах і приводних пасах, що обертаються з великою частотою, унаслідок тертя паса об поверхню шківа, а

також унаслідок порушення контакту між шківами та пасом під час збігання.

Заряди статичної електрики можуть досягти десятків кілово­льтів, що достатньо для виникнення потужних іскрових розря­дів. Величина потенціалів на пасах залежить від низки факторів. Установлено, що потенціали зростають при підвищенні швидко­сті руху паса, збільшенні його ковзання й ослабленні натягу. За­бруднення внутрішньої поверхні пасів речовинами, що збільшу­ють їх прилипання до шківа (каніфоль, бітум, смола тощо), під­вищує електризацію паса, а речовинами, що усувають прилипан­ня, - зменшують її. Дослідами встановлено, що при відносній во­логості повітря понад 85% електризація припиняється, тому що виникають умови, що сприяють стіканню зарядів. На поверхні пасів, швидкість руху яких не перевищує 5 м/с, при граничній потужності до 60 кВт виникають потенціали, неспроможні викли­кати іскріння, тому в таких випадках застосовувати будь-які за­побіжні заходи не слід.

Щоб запобігти виникненню високих потенціалів статичної електрики у вальцьових млинах, молоткових дробарках та інших машинах, а також у трансмісіях, їх слід заземлювати у будь-яких точках корпусів ближче до фундаменту. На пасах можна запобіг­ти нагромадженню статичної електрики застосуванням спеціаль­них мастил з доброю електропровідністю, які складаються з 20% графіту і 80% гліцерину або з 100 масових частин гліцерину і 40 сажі. Внутрішня поверхня пасів, укритих такими мастилами, стає напівпровідником, і небезпека нагромадження статичної елект­рики усувається.

Огорожу приводних пасів слід розміщувати на відстані не мен­ше 150 мм від паса і шківа, а при лінійній швидкості пасів, яка перевищує 5 м/с, - не менше 200 мм. Крім того, рекомендується переходити на безпосереднє з'єднання робочих машин з електро­двигуном без застосування пасових передач.

Захист від шкідливої й небезпечної дії статичної електрики здійснюється відповідно до ГОСТ 12.1.018 і ДНАОП 0.00-1.29.

Усі металеві й електропровідні неметалеві частини обладнан­ня повинні бути заземлені незалежно від того, чи застосовуються інші заходи захисту від статичної електрики.

Приєднанню до контуру заземлення за допомогою окремого відгалуження (незалежно від наявності заземлення з'єднаних із ними комунікацій і конструкцій) підлягають:

• апарати, ємності, агрегати, в яких здійснюються подрібнен­ня, розпилювання, розбризкування продуктів;

• футеровані й емальовані апарати (ємності);

• окремо розміщені машини, агрегати, апарати, не з'єднані тру­бопроводами із загальною системою апаратів і ємностей.

Технологічне обладнання, встановлене на заземлених метале­вих площадках або підвалинах, додаткового під'єднання до кон­туру заземлення не потребує.

Резервуари і ємності місткістю більше 50 м³, за винятком вер­тикальних резервуарів діаметром до 2,5 м, повинні бути приєд­нані до заземлювачів за допомогою двох заземлювальних провід­ників у діаметрально протилежних точках.

Автоцистерни пально-мастильних матеріалів та інших поже-жонебезпечних рідин під час заповнення або спорожнення повинні бути приєднані до заземлювальних пристроїв.

Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провід­ників від автоцистерн повинні бути встановлені за межами небез­печної зони.

Гнучкі заземлювальні провідники перерізом не менше 6 мм² повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів авто­цистерн і мати на кінці струбцину або наконечник під болт не менше М10 для приєднання до заземлювального пристрою. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення авто­цистерни має виконуватися інвентарними провідниками в та­кій послідовності: заземлювальний провідник спочатку приєд­нують до корпусу автоцистерни, а потім до заземлювального пристрою.

Відкривання люків автоцистерн і занурення в них шлангів повинно проводитися тільки після приєднання заземлювальних провідників.

Гумові або інші шланги з діелектричних матеріалів з метале­вими наконечниками, що використовуються для наливання рідин в автоцистерни та інші пересувні посудини й апарати, повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тро­сом перерізом не менше 4 мм²) із кроком витка не більше 100 мм. Один кінець дроту (або тросу) з'єднується паянням (або під болт) з металевими частинами продуктопроводу, інший - з наконечни­ком шланга.

При використанні армованих шлангів або антистатичних ру­кавів їх не слід обвивати за умови обов'язкового з'єднання арма­тури або електропровідного гумового шару із заземленим продук-топроводом і металевим наконечником шланга.

Наконечники шлангів повинні виготовлятися з міді або мета­лів, що не іскрять.

Вимоги до електротехнічного персоналу. Усі особи електро­технічного персоналу, яких приймають на роботу з монтажу і об­слуговування електроустановок, повинні проходити медичний огляд.

Перелік медичних протипоказань, що перешкоджають прийманню на роботу з обслуговування діючих електричних

установок

1. Хронічні захворювання шкіри (екзема, червоний плоский лишай, псоріаз, нейродермит).

2. Хвороби суглобів, кісток, м'язів.

3. Захворювання серця і судин зі схильністю до декомпенсації. Сте­нокардія, гіпертонічна хвороба II—III стадій.

4. Емфізема легень, бронхіальна астма з частими нападами.

5. Захворювання ендокринних залоз і хвороби обміну речовин зі стій­ким порушенням функцій.

6. Захворювання крові.

7. Органічні захворювання центральної нервової системи, у тому числі епілепсія.

8 .Виражені неврози (неврастенія, істерія, психостенія). 9. Стійке зниження слуху. Порушення функції вестибулярного апа­рата.

10. Гострота зору без корекції нижче 0,5 на кращому оці і нижче 0,2 на гіршому.

11. Хронічні захворювання переднього відрізка очей (кон' юктиви ро­говиці, повік, сльозовідвідних шляхів) і сітківки.

12. Обмеження поля зору більш ніж на 20°.

13. Глаукома.

14. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.

15. Хвороба печінки і нирок з частим загостренням.

Після закінчення виробничого навчання кваліфікаційна ко­місія повинна перевірити знання осіб, що навчалися, з правил тех­нічної експлуатації електроустановок споживачів, техніки безпе­ки, експлуатаційних і посадових інструкцій. Обсяг правил, знан­ня яких обов'язкове тій або іншій особі електротехнічного персо­налу, при перевірці комісією встановлює особа, що відповідає за електрогосподарство.

Знання правил експлуатації та техніки безпеки електротех­нічного персоналу перевіряють згідно з «Положенням про пере­вірку знань Правил технічної експлуатації електроустановок, Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок спо­живачів та виробничих інструкцій для сільськогосподарських

споживачів». Це положення встановлює такий порядок перевір­ки знань: електромонтери господарств щорічно проходять пере­вірку знань в комісіях складом не менше трьох осіб, під голову­ванням відповідального за електрогосподарство інженера (тех-ніка)-електрика, який має кваліфікаційну групу не нижче IV. У роботі комісії повинні брати участь представник профспілкової організації, інженер з охорони праці, інженер з механізації у тва­ринництві.

Особи, що відповідають за електрогосподарство, щорічно про­ходять перевірку знань та виробничих інструкцій.

Позачергово перевіряють знання осіб, що допустили порушен­ня правил. При незадовільній оцінці знань повторно перевіряють лише в строки, що встановлює кваліфікаційна комісія, але не ра­ніше ніж через два тижні. Особи, які виявили незадовільні знан­ня під час третьої перевірки, до роботи з електроустановками не допускаються. Вони повинні бути переведені на іншу роботу, не пов'язану з обслуговуванням діючих електроустановок.

Крім інструкцій, на всіх дільницях електрогосподарства, по­винні бути схеми електропостачання, повітряних і кабельних лі­ній, принципові схеми первинних та вторинних з'єднань, журнал обліку електрообладнання з додатком протоколів і актів випро­бувань та оглядів електрообладнання. Електричні схеми повинні точно відповідати реально виконаним установкам. Будь-які змі­ни в установках слід негайно вносити у схеми.

Класифікація сільськогосподарських приміщень за ступенем небезпеки. Згідно з правилами влаштування електроустановок виробничі приміщення за ступенем небезпеки ураження електри­чним струмом поділяють на три категорії.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризують наяв­ність в них однієї з умов, що викликає підвищену небезпеку:

• вогкість або струмопровідний пил;

• струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна тощо);

• висока температура;

• можливе одночасне доторкання людини до корпусів електро­обладнання з одного боку і до з'єднаних із землею металевих конструкцій або механізмів - з іншого.

До приміщень з підвищеною небезпекою належать, як прави­ло, усі виробничі приміщення, що характеризуються значною від­носною вологістю повітря (тривалий час перевищує 75%), наяв­ністю струмопровідного пилу, який виникає на виробництві в та­кій кількості, що може залягати на проводах, проникати в

машини й апарати, приміщення, що не опалюються, або жаркі -з температурою повітря понад 30° С; сухі виробничі приміщення, де є велика можливість одночасного доторкання людини до стру-мопровідних частин і заземлених металевих конструкцій або ви­робничого обладнання.

Особливо небезпечні приміщення мають одну з таких ознак:

• особлива вогкість;

• хімічно активне середовище;

• одночасна наявність двох або більше ознак підвищеної небез­пеки.

У таких приміщеннях відносна вологість повітря близька до 100% , при цьому стеля, стіни і всі предмети покриті вологою, хі­мічно активна пара порушує ізоляцію. Так, до особливо небезпеч­них приміщень можна віднести корівник, котельню, хімічний цех, баню, приміщення, де миється посуд, та ін.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються від­сутністю ознак приміщень двох перших категорій. До таких при­міщень належать контори, навчальні лабораторії та ін.

Класифікацію сільськогосподарських приміщень наведено в табл. 3.3.

До приміщень без підвищеної небезпеки належать сухі, пиль­ні та вологі приміщення, до приміщень з підвищеною небезпекою - вогкі, а до особливо небезпечних - особливо вогкі та особливо вогкі з хімічно активним середовищем.

Захист працівників на мобільних сільськогосподарських ма­шинах від електромагнітного впливу ліній електропередачі ви­сокої напруги. Лінії електропередачі високої напруги 110-750 кВ часто проходять сільською місцевістю через поля та населені пунк­ти. Уздовж ліній електропередач, що проходять ненаселеною міс­цевістю, встановлюють охоронні зони, що відзначаються парале­льними прямими на відстані 10-40 м від крайніх проводів. Проте під лініями електропередач часто перебувають сільськогоспо­дарські машини. Значна їх кількість (комбайни, трактори, авто­мобілі) обладнані колесами з пневматичними шинами, що робите їх практично ізольованими від землі. Перебуваючи під провода­ми високовольтних ліній або поблизу проводів, тобто в зоні впли­ву, що для лінії 750 кВ являє собою смугу на відстані 40 м від про­екції на землю крайніх проводів, машини потрапляють в елект­ромагнітне поле. У цих випадках між корпусом мащини і землею виникає напруга, що може бути небезпечною для людей, які пра­цюють на машинах. Дослідження показали, що величина струму, який виникає в корпусах сільськогосподарських машин у зоні елек­тромагнітного впливу ліній електропередач напругою 330-500-750 кВ, не перевищує 10 мА. Це значно менше

смертельної величини. Однак струм величиною 10 мА небезпеч­ний тим, що раптова його поява може викликати мимовільне ско­рочення м'язів, переляк, шок тощо. Під час роботи в зоні впливу лінії 750 кВ слід виконувати такі правила:

• час перебування працівників у зоні впливу лінії повинен об­межуватись загальною тривалістю 1,5 год на добу незалежно від того, провадиться робота безперервно або частинами (час механізаторів і водіїв, захищених від впливу лінії металеви­ми кабінами або провідними козирками, не обмежується);

• будівництво в зоні впливу лінії споруд під загони для худоби і птиці, а також металевих огорож типу «електричний пастух» забороняється;

• металеві огорожі, опори виноградників, плантацій хмелю та ін., розміщені в зоні впливу і у смузі до 100 м по обидва боки від осі лінії електропередачі 750 кВ, повинні бути заземлені. Величина опору заземлювальних пристроїв не нормується;

• складувати будь-які матеріали, створювати польові запаси пального, встановлювати металеві баки і бідони, заправляти автомобілі та сільськогосподарські машини, а також провади­ти їх ремонт у зоні впливу лінії забороняється;

• транспортні засоби і механізми на колесах з пневматичними шинами, призначені для робіт у зоні впливу лінії, слід забез­печувати заземлювальним пристроєм постійної дії або таким, що застосовують під час зупинок у зоні впливу;

• машини і механізми на колесах з пневматичними шинами, що працюють у зоні впливу лінії, слід заземлювати двома відріз­ками металевого ланцюга з вантажем, що торкається землі;

• машини і механізми на колесах з пневматичними шинами, що періодично працюють у зоні впливу лінії, забезпечують зазем­лювальним пристроєм типу «груша» (рис. 3.1). Заземлювач використовується водієм під час зупинок або при можливості дотику до корпусу машини інших осіб;

• водій повинен заземлювати машини та механізми скиданням заземлювача « груша» з кабіни на землю. Заземлювач повинен бути з'єднаний з корпусом машин провідним тросом;

• машини або механізми розземлюють витягуванням фіксуючої голки за трос і підніманням заземлювача «груша» в кабіну тільки після посадки водія в машину;

• під час виконання сільськогосподарських робіт (оранка, боро­нування та ін.) на ділянках, розміщених у зоні дії лінії, маши­ни і механізми повинні, як правило, рухатись упоперек її осі;

• дощувальні агрегати можуть працювати поблизу лінії напру­гою 750 кВ на відстані, при якій кінець струменя знаходиться поза зоною впливу.

До систем організаційних заходів, що запобігають небезпеці в зоні впливу лінії 750 кВ, належать:

• установлення дорожніх знаків на перетинах лінії з автомобіль­ними шляхами;

• інструктаж працівників;

• випуск пам'яток і плакатів;

• забезпечення підприємств, організацій і господарств екрано­ваними та заземлювальними засобами.

Електроустановки в рослинництві. Найбільш електрифікова­ними виробничими процесами в рослинництві є післязбиральний обробіток зерна та вирощування розсади і овочів у парниках та теплицях з електричним обігріванням.

Електроустановки в рослинництві належать до найнебезпеч-ніших, тому що завжди мають місце несприятливі обставини (струмопровідна підлога, вологість тощо). При монтажі й експлу­атації таких електроустановок слід суворо дотримуватися чинних правил улаштування електроустановок і правил техніки безпеки.

Особливо ретельно слід виконувати правила влаштування захис­ного заземлення (занулення).

Післязбиральний обробіток зерна. Післязбиральний обробі­ток зерна виконують двома способами:

1. на відкритих зерноочисних токах за допомогою окремих зер­ноочисних машин, зернонавантажувачів та сушарок, що не з'єднані між собою в потокову лінію;

2. на зерноочисних пунктах за допомогою автоматизованих аг-регатів, що складають потокові лінії.

Електропостачання зерноочисних токів здійснюється від спо­живчих підстанцій напругою 10/0,4 кВ або пересувних дизель­них електростанцій. На токах споруджують повітряні електричні мережі напругою 380/220 В, а в окремих випадках - кабельні лінії. Електродвигуни зерноочисних та інших машин живлять чотири­жильним шланговим кабелем. Три жили його використовують для живлення електродвигунів, а четверту - для заземлення корпу­сів електрообладнання. Один кінець кабелю приєднують до роз­подільного пункту, розміщеного на опорі, а інший - підводять до апаратури керування машиною чи агрегатом. Заземлювальну (за-нулювальну) жилу приєднують до спеціального гвинта, розміще­ного на корпусі електродвигуна.

Під час усиновлення електродвигунів на відстані понад 5 м від робочої машини, що приводиться в дію, або коли електродви­гун і машина встановлені в різних приміщеннях, слід передбача­ти можливість зупинення електродвигуна кнопкою, розміщеною поблизу машини.

Працюючи на зерноочисних машинах та навантажувачах, слід остерігатися рухомих частин (паси, ланцюги). Усі електродвигуни та частини машин, що обертаються, слід надійно огороджувати.

Роботи з переміщення зерноочисних машин, транспортерів і зернонавантажувачів можна виконувати тільки тоді, коли від них від'єднана електропроводка. Забороняється виконувати будь-які ремонтні роботи на машинах, якщо працює електродвигун.

Для електричного освітлений на зерноочисних токах викори­стовують світильники зовнішнього освітлення або прожектори. Світильники зовнішнього освітлення підвішують на кронштей­нах нижче фазних проводів на висоті не менше 5 м. Для безпеки та зручності користування зовнішнє освітлення повинно мати ав­томатичне або централізоване керування. При невеликій кількості світильників дозволяється на кожну лампочку встановлювати вимикач. Якщо корпуси вимикачів металеві, то їх слід заземлю­вати (занулюватй). Заземлюють також кожух рубильників маг-

нітних пускачів та іншої апаратури. За наявності на опорах зазем-лювальних спусків освітлювальну арматуру на таких опорах та­кож заземлюють. Слід заземлювати і корпуси робочих машин, якщо вони безпосередньо з'єднані з електродвигуном.

Усе електрообладнання (електропроводка, електродвигуни, світильники, пускова та захисна апаратура), яке використовують на зерноочисних токах і пунктах, за способом виконання слід ви­бирати з урахуванням умов навколишнього середовища.

Автоматизовані установки повинні мати надійні засоби захи­сту працівників від ураження електричним струмом. До таких засобів на зерноочисних пунктах належать надійна ізоляція стру-мопровідних частин, захисне заземлення електрообладнання і ме­талевих частин установок, захисне вимикання та блокування.

Більшість нещасних випадків з працівниками в автоматизо­ваних установках трапляється в результаті втрати орієнтації під час оглядів, випробувань і ремонтів засобів автоматизації та облад­нання.

Щоб уникнути нещасних випадків, слід виконувати маркуван­ня всіх елементів схем, застосовуючи написи, сигналізацію, пла­кати. Це допомагає працівникам визначати, які саме установки в якому положенні знаходяться (вимкнені чи ввімкнені). Сигналі­зацію виконують за допомогою сигнальних лампочок, що пока­зують наявність напруги і положення окремих апаратів схеми.

Надійними засобами захисту працівників від ураження елек­тричним струмом на зерноочисних пунктах є захисне вимикання та блокування, що майже повністю захищають при доторкуванні до струмопровідних частин.

У місцях, небезпечних в електричному плані, слід вивішувати застережні плакати: «Під напругою! Небезпечно для життя!».

До обслуговування електроустановок на зерноочисних пунк­тах і токах допускаються особи, що мають кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче III.

Парники (теплиці) з електричним обігріванням. Парники (те­плиці) належать до дуже небезпечних приміщень. Електропрово­дки в них слід виконувати відкрито або закрито ізольованими проводами в стальних трубах або кабелем. Вимикачі та запобіж­ники слід розміщувати в сусідніх з вогкими сухих приміщеннях або у вологонепроникних щитах. Кнопки керування пусковою апаратурою встановлюють біля робочих місць. Світильники, ви­микачі, кнопки керування та інше обладнання за виконанням повинні відповідати умовам дуже вогких приміщень. Електрифі­ковані знаряддя для обробітку ґрунту в парниках і теплицях

(електрична фреза, електрична мотика) повинні мати захист від обриву нульової жили кабелю і замикання на корпус.

Виконувати будь-які роботи з налагодження або ремонту еле­ктроустановок у теплицях і парниках без вимикання напруги за­бороняється.

Парники та теплиці з електричним обігріванням за ступенем небезпеки і ураження електричним струмом поділяють на дві ка­тегорії.

Категорія А -- напруга живлення електронагрівальних еле­ментів вище 65 В при обігріванні за допомогою електродів, про­кладених у землі, або неізольованих опорів, прокладених у землі чи в повітрі.

Категорія Б - напруга живлення нагрівальних елементів не більше 65 В при обігріванні за допомогою електродів, прокладе­них у землі, або неізольованих опорів, прокладених у землі чи в повітрі. До цієї категорії також належать парники і теплиці з обі­гріванням при напрузі вище 65 В, коли нагрівальні елементи про­кладені в азбоцементних трубах, або при застосуванні спеціаль­них нагрівальних кабелів.

Ділянку, зайняту парниками або теплицями категорії А, слід огороджувати парканом висотою 2 м на відстані не менше 1 м від найближчих парників і теплиць. Входи на ділянку слід замикати, а на огорожі повинні бути написи: « Електричні парники ». Крім того, на входах вивішують написи: « Вхід стороннім забороняється ».

Перед вмиканням парників і теплиць категорії А особа, яка обслуговує електрифіковані парники і теплиці, повинна обов'яз­ково пересвідчитись у тому, що на території відсутні люди, замкну­ти вхід на територію і вивісити плакати: « Під напругою! Небезпеч­но для життя!» і «Вхід на територію заборонено!».

Виконання неелектричним персоналом в парниках або тепли­цях категорії А будь-яких робіт, пов'язаних з їх обслуговуванням, дозволяється тільки при вимкненій напрузі. Мережу загального освітлення при цьому можна не вимикати.

Перед вмиканням парників і теплиць категорії Б слід попере­ дити про це всіх працівників на території парників і в теплицях і вивісити на видних місцях плакати: «Під напругою! Небезпечно для життя!». -

У парниках і теплицях категорії Б дозволяється виконувати без вимикання напруги тільки роботи, пов'язані із застосуванням інструменту з дерев'яними ручками, що заглиблюється в землю не більш ніж на 25 см. Виконання робіт із заглибленням рук у зе­млю забороняється.

Персонал, що обслуговує електрифіковані парники та теплиці, повинен мати доступ до щита низької напруги знижувальної трансформаторної підстанції.

Приміщення трансформаторних підстанцій, розподільних пристроїв, групові розподільні щити, кабельні канали та торцеві колодязі парників повинні бути закриті.

Під час огляду електрообладнання парників та теплиць при ввімкненому електрообігріванні забороняється знімати попере­джувальні плакати та огорожі, проникати за огорожі, торкатися струмопровідних частин, обтирати і чистити їх, ліквідовувати ви­явлені несправності.

У кожному електрифікованому парниковому (тепличному) господарстві повинні бути схеми комутації для всієї електрифі­кованої ділянки закритого ґрунту, інструкції з експлуатації та комплект захисних засобів.

Щоб запобігти ураженню кроковою напругою, забороняється ро­бити будь-які зміни у схемах комутації електропарників без внесення змін у проект і погодження з електропостачальною організацією.

Електричні водонагрівники, що підігрівають воду для поливу парників, повинні мати блокування, що не дозволяло б вмикати на­грівники стороннім особам. У силовому колі нагрівників між магні­тним пускачем і джерелом напруги повинен бути встановлений ру­бильник із запобіжниками. Ремонтні роботи можна проводити тіль­ки після вимикання рубильника. Вимикання магнітного пускача_#ще недостатньо, тому що при випадковому натисканні кнопки або за­миканні в колі керування установка може ввімкнутися.

Слід, щоб посередині ділянки електропарників на видних міс­цях були вивішені правила техніки безпеки та надання першої допомоги у випадку ураження електричним струмом.

Для обслуговування парників з електричним обігріванням ви­діляють чергових електромонтерів, які повинні добре знати їх бу­дову, електричні схеми, режим роботи та правила техніки безпеки і мають кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче III.

Вмикати і вимикати електропарники можна тільки в діелект­ричних рукавичках. Під час виконання комутаційних операцій на розподільних щитах слід надягати також діелектричні калоші.

Вимоги до транспортування, зберігання та застосування пестицидів й агрохімікатів

Транспортування пестицидів та агрохімікатів. Транспортування пестицидів та агрохімікатів слід здійснювати відповідно до під­розділу 4.5 ДНАОП 0.03-1.12 і ГОСТ 19433.

Не допускається перевозити одночасно з агрохімікатами людей, харчові продукти, питну воду, предмети домашнього вжитку.

Трактори та самохідні машини, задіяиі на транспортуванні та внесенні мінеральних добрив у ґрунт, повинні мати справні кабі­ни , що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.120.

Кузов транспортного засобу для перевезення твердих мінеральних добрив повинен бути чистим і без щілин. Кожній транспортній оди­ниці виділяється брезент для накривання вантажу. При перевезенні аміачної селітри транспортний засіб повинен бути укомплектований двома порошковими та одним вуглекислотним вогнегасниками.

Доставка пилоподібних мінеральних добрив безпосередньо на йоля з подальшим їх внесенням у ґрунт проводиться транспортом, обладнаним устаткуванням для розвантаження. Кузов транспорт­ного засобу повинен бути без щілин і покритий брезентом. Суміс­не перевезення аміачної селітри з іншими мінеральними добри­вами не допускається.

Рідкі мінеральні добрива доставляються до місця їх внесення в автоцистерйах-аміаковозах, ємностях па вантажйих автомобі­лях чи в транспортних бочках.

Транспортний засіб для перевезення рідких мінеральних доб­рив повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-1.08 та мати справ­ний манометр і рівнемір, два порошкові та один вуглекислотний вогнегасники, червоний прапорець, ланцюг для заземлення, ба­чок із водою (місткістю не менше 10 л)*

Місткості для транспортування рідких мінеральних добрив повинні мати відмітні смуги й написи. Люки з дихальними (запо­біжим ми) клапанами слід герметично закривати.

Переливання рідких мінеральних добрив з однієї місткості в іншу слід здійснювати із застосуванням «газової обв'язки». За­пірні пристрої (вентилі, крани) слід відкривати плавно, без рив­ків і ударів по них металевими предметами.

При навантаженні й вивантаженні балонів із фумігантами за­стосовують надійно закріплені трапи або містки. При перевезенні балонів на транспортних засобах їх вкладають у горизонтальне положення ковпаками в один бік і закріплюють, не допускаючи поштовхів, падіння й ударів.

При перевезенні балони і бочки із фумігантами слід оберігати від нагрівання сонячними променями або іншими джерелами те­пла (місткості накривають мокрим брезентом).

Водій та інші особи під час навантаження мінеральних добрив не слід перебувати в кабіні і на підніжках, проводити техогляд і ремонт транспортного засобу.

Не допускається проводити в нічну пору роботи, пов'язані з транспортуванням аміаковмісних мінеральних добрив, а також приготування розчинів, змішування їх та внесення у ґрунт.

Після закінчення робіт з перевезення та внесення твердих мі­неральних добрив усі робочі органи і місткості розкидачів та ку­зови автомашин повинні бути очищені від залишків добрив і про­миті водою.

Після закінчення робіт з-перевезення та внесення рідких доб­рив цистерни, баки та робочі органи машин повинні бути промиті гарячою водою або парою.

Чищення та миття машин та інвентарю слід проводити на спе­ціально відведених площадках.

Під час перевезення аміаку слід бути особливо обережним. Не допускається розвивати швидкість понад 40 км/год, рухатися при сильному тумані й ожеледиці, залишати цистерну на узвозах чи схилах, зупинятися біля населених пунктів і тваринницьких ферм (ближче 200 м), виливати аміак на землю.

Не допускається сумісне транспортування різних пестицидів, хі­мічна взаємодія яких при порушенні упаковки викликає загорання.

Не допускається сумісне транспортування пестицидів і протру­єного насіння з біологічними засобами захисту рослин, харчови­ми й кормовими продуктами та іншими вантажами.

Кожний транспортний засіб, призначений для перевезення пестицидів, комплектується засобами нейтралізації пестицидів (хлорне вапно, каустична сода), відповідними вогнегасниками, необхідним запасом піску й 313.

Зберігання. Склади для зберігання мінеральних добрив пови­нні відповідати типовим проектам, розробленим відповідно до ДБН В.2.2-7, ВНТП 12/1-89, ВНТП 12/2-89 та ВНТП 12/3-89.

Розміщення виробничих приміщень слід погоджувати з орга­нами санітарно-епідеміологічної служби; експертиза проектів щодо пожежної безпеки здійснюється органами державного по­жежного нагляду.

У виробничих приміщеннях повинні бути передбачені при­родні, примусові або змішані системи вентиляції згідно з ГОСТ 12.4.021.

Приміщення для зберігання мінеральних добрив повинні бути обладнані механізмами для вантажно-розвантажувальних і транс­портних робіт, а також засобами пожежогасіння.

Біля складів та інших місць, де проводяться роботи з мінераль­ними добривами, слід передбачати місця для відпочинку праців­ників.

Виробничі приміщення й площадки для зберігання аміаку і рідких комплексних добрив повинні бути забезпечені чистою во­дою й аптечками першої допомоги, аварійним запасом фільтру­вальних протигазів для усіх працівників, блискавкозахистом і відповідати вимогам СНІП 2.09.02.

Рідкі мінеральні добрива слід зберігати в спеціальних ємнос­тях (стальні зварні резервуари, зовнішня поверхня яких пофар­бована у світлий колір).

Під час зберігання аміачної та натрієвої селітри слід додержу-ватися протипожежних вимог ДНАОП 0.01-1.01. Не дозволяєть­ся сумісне зберігання їх з іншими добривами.

Не дозволяється приймати на склади, зберігати й відпускати зі складу мінеральні добрива в тарі або агрегатному стані, що не відповідають вимогам державних стандартів і технічним умовам.

Не дозволяється використовувати для зберігання продуктів, фуражу, води тощо тару від мінеральних добрив навіть після зне­шкодження.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично допустимої концентрації, встановленої ГОСТ 12.1.005, санітарно-гігієнічних норм «Допустимі рівні вмі­сту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових про­дуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водойм, ґрунті» та доповнень до них.

Добові запаси мінеральних добрив допускається зберігати на тимчасових площадках за умови додержання вимог охорони нав­колишнього середовища й збереження ними фізико-хімічних вла­стивостей.

Тимчасові площадки для зберігання добових запасів мінераль­них добрив повинні бути розміщені на рівних і утрамбованих ді­лянках.

Тимчасове зберігання мінеральних добрив на період внесення їх у ґрунт допускається в пристосованих приміщеннях при додер­жанні вимог зберігання різних видів добрив і при погодженні із санітарно-епідеміологічною службою і пожежним наглядом.

Технологія зберігання мінеральних добрив на складах має від­повідати вимогам ДНАОП 0.03-1.08.

Надходження та видачу мінеральних добрив із складу слід реєструвати в прибутково-видатковому журналі.

Добрива, що надходять на склад у незатареному вигляді (ка­лійні, суперфосфат тощо), зберігаються насипом в окремих засі­ках. Висота насипу для добрив, що злежуються, - не вище 2 м, що не злежуються, - не вище 3 м.

Затарені добрива повинні зберігатися в штабелях на піддонах, що запобігають доступу вологи знизу.

Роботи під час підготовки мінеральних добрив до внесення у ґрунт слід проводити за допомогою механізмів, оснащених при­стосуванням для зниження пилоутворення.

Пестициди слід зберігати в спеціально призначених для цього складах, збудованих згідно зі ДБН В.2.2-7.

Склади (прирейкові, пришосейні, районні, міжгосподарські) є базовими, а склади сільськогосподарських підприємств - ви­тратними.

При витратних складах пестицидів можуть передбачатися: зберігання мінеральних добрив в окремих приміщеннях, площадка для протруєння насіння, розчинно-заправний вузол, площадка знешкодження тари чи апаратури, а також засобів механізації, призначених для обробки тваринницьких і птахівниць­ких комплексів. Площадки повинні бути асфальтованими або бе­тонованими.

Зберігання, облік та видачу пестицидів слід проводити відпо­відно до вимог ДНАОП 0.03-1.12.

Розміщення пестицидів у складах слід здійснювати за серти­фікатом кожного препарату з урахуванням токсичності, препара­тної форми, пожежонебезпечних властивостей, хімічної суміс­ності (нейтральності).

Технологія й організація зберігання та складської переробки повинні забезпечувати своєчасну й потокову реалізацію пестици­дів з урахуванням гарантійних строків зберігання, цілісність мар­кування для виключення можливості використання пестицидів не за призначенням та їх втрат.

У складах не допускається зберігання сумішей різних пести­цидів; для тимчасового їх зберігання на території базового складу виділяють місця за погодженням з органами пожежного й саніта­рного нагляду.

Ширина санітарно-захисних зон, улаштування території скла­ду та будівель повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.03 -1.12.

Не допускається зберігання пестицидів навалом на підлозі складу без застосування піддонів і стелажів.

Вибір способу складування й типу піддонів проводиться з ура­ хуванням фізико-хімічних властивостей пестицидів, виду тари та її розмірів. . • '

При порушенні цілісності тари слід переупаковувати пести­циди в спеціальних приміщеннях, забезпечених місцевою витяж­ною вентиляцією.

Склади пестицидів повинні відповідати вимогам розділу 10.7.4 «Правил пожежної безпеки в Україні».

Склади слід забезпечувати засобами пожежогасіння відповід­но до пестицидів, що в них зберігаються. Зовні складів мають бути вивішені схеми розміщення пестицидів із зазначенням 313 і засо­бів пожежогасіння.

На території й у приміщенні складу вивішуються знаки без­пеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

Місця складування заборонених до застосування та зіпсова­них пестицидів повинні позначатися покажчиком: «Заборонені пестициди».

Перебування працівників на складі допускається тільки на час приймання й видачі препаратів, а також для виконання спеціаль­них робіт.

Під час перебування на складі пестицидів (мінеральних доб­рив) не дозволяється:

• приймання їжі, пиття, паління;

• робота без спецодягу та інших 313;

• присутність сторонніх осіб, не зайнятих безпосередньо робо­тою на складі.

Застосування. Застосування пестицидів та агрохімікатів по­винно регламентуватися Основними положеннями конвенції 184 про безпеку та гігієну праці у сільському господарстві (додаток 3), статтями Закону України «Про пестициди і агрохімікати» та про­водитися під наглядом керівника робіт із додержанням вимог дер­жавних і галузевих стандартів, ДНАОП 0.03-1.08 та ДНАОП 0.03-1.12.

На території України дозволяється транспортування, зберіган­ня та застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидів, за винятком випадків, зазначених у «Порядку надан­ня дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пести­цидів та агрохімікатів іноземного виробництва». Державні випро-_/ бування пестицидів, не зареєстрованих у країні, проводяться від­повідно до «Порядку проведення державних випробувань, держав­ної реєстрації і перереєстрації, ведення переліків пестицидів і аг­рохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Оброблення посівів та інших об'єктів пестицидами слід про­водити лише після попереднього обстеження спеціалістами із за­хисту рослин й установлення доцільності такого оброблення.

Асортимент, засоби, сфера застосування пестицидів, норми, кратність оброблень повинні відповідати «Переліку пестицидів й агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», Доповнен-

ням до Переліку та додаткам до нього, інструкціям з безпечного застосування пестицидів, що розроблені установами Міністерст­ва охорони здоров'я, погоджені з Міністерством екобезпеки та іншими зацікавленими організаціями.

. У машинах, що застосовуються для роботи з пестицидами, усі з'єднання магістралі переміщення пестицидів (фланці, пробки, штуцери, ніпелі, люки тощо) повинні мати ущільнювальні про­кладки. Машини з недостатнім ущільненням з'єднань до роботи не допускаються.

Манометри на обприскувачах, що працюють під тиском, по­передньо мають бути перевірені на точність показань.

Завантаження та вивантаження, приготування розчинів і су­мішей, а також внесення добрив і пестицидів механізовані. Ма­шини для хімічного захисту рослин обслуговує один тракторист; виняток становлять стаціонарні машини, що обслуговують кіль­ка операторів.

Найбільїпий контакт працівників з мінеральними добривами спостерігається під час приготування розчинів, сумішей та вико­нання навантажувально-розвантажувальних операцій. На робо­чих операціях з внесення мінеральних добрив пил у робочу зону трактористів практично не потрапляє, за винятком робіт з вапну­вання ґрунту. Застосовувані для цього порошкоподібні препара­ти при внесенні утворюють потужну хмару пилу, яка при непра­вильно обраному напрямку руху огортає трактор.

Під час роботи з рідкими мінеральними добривами та пести­цидами також найбільший контакт спостерігається на допоміж­них операціях приготування розчинів, заправки машин та їх очи­щення. При роботі з оприскувачем ОН-400, ОХ-2 та іншими кон­центрація шкідливих речовин у зоні дихання механізатора зале­жить від герметизації кабіни, метеорологічних умов і прийомів застосування. Наприклад, під час роботи обприскувача ОН-400 з тракторами МТЗ практично забезпечується захист механізатора, проте при роботі в хмільниках і садах при незначному русі повіт­ря пестициди можуть тривалий час знаходитися в повітрі і при подальших проходах у сусідніх рядах насаджень не виключене по­трапляння їх до кабіни.

Для зменшення контакту працівників з токсичними речови­нами велике значення має технічна та технологічна надійність машини. У разі поломок, засмічування форсунок, поганого регу­лювання апаратури механізатор змушений контактувати з ток­сичними речовинами. Час і ступінь контакту з ними залежать від рівня організації робіт, підготовки та досвіду працівників.

Унаслідок дії мінеральних і органічних добрив, пестицидів маши­ни швидко кородують, що знижує їх надійність і надмірно збіль­шує зусилля на органи керування.

Усі машини обладнані уніфікованими (з урахуванням стерео­типних рухів людини) регулювальними і перекривальними вен­тилями та засувками, що підвищує безпеку робіт і виключає по­милкові дії механізаторів.

Механізм навіски і зчіпка більшості машин зручні і безпечні. Переведення машини з транспортного положення в робоче і навпа­ки не викликає ускладнень. До транспортування дорогами найгір­ше пристосовані тукові сівалки, через те що їх габарити утрудню­ють зустрічний роз'їзд та обгін. Деякі з машин не мають страхуваль­них ланцюгів, що підвищує небезпеку транспортування.

Певні вимоги в цій групі машин висуваються щодо зручності доступу до місць регулювань і технічного обслуговування. Чим зручніший доступ, тим менше механізатор контактує зі шкідли­вими речовинами.

Машини для застосування добрив та пестицидів навішують ззаду трактора, що змушує механізатора, контролюючи якість робіт, повертатися назад 1-2 рази за хвилину. Ємності для рідких препаратів, навішувані на трактори, у деяких випадках погіршу­ють видимість і зумовлюють нераціональну робочу позу.

Приблизну інструкцію з охорони праці під час виконання ро­біт із пестицидами та агрохімікатами наведено в додатку 4.

Під час роботи на спеціальних машинах банки, ящики та інші місткості для туків повинні бути щільно закриті на защіпку.

Не допускається висипання чи підтікання пестицидів й агро-хімікатів у місцях з'єднання фланців, штуцерів, ніпелів, люків.

Під час приготування сумішей і заправки машин мінеральни­ми добривами й пестицидами у полі слід:

• пункти для заправки розміщувати з навітряного боку віднос­но поля, що обробляється;

• заправні пункти укомплектовувати пересувними піддонами для змішування сухих мінеральних добрив;

• посівні агрегати повинні під'їжджати до заправних пунктів із навітряного боку;

• залежно від виду пестицидів та мінеральних добрив забезпе­чувати працівників, що обслуговують пункти заправки, засо­бами індивідуального захисту.

При заборі рідких пестицидів із бочок місткістю понад 100 л слід використовувати допоміжні пристрої (шланги, ручні насоси тощо).

Не дозволяється готувати розчини пестицидів безпосередньо в полі без засобів механізації.

У разі якщо конструкцією машини передбачено приготуван­ня розчину безпосередньо в полі, під час проведення посівних ро­біт, слід це узгодити з місцевими органами санепіднагляду.

Завантаження мінеральних добрив у транспортні засоби, машини і літаки слід проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.08.

Внесення пестицидів за допомогою наземної апаратури слід проводити відповідно до підрозділу 6.3 ДНАОП 0.03-1.12.

Авіаційне застосування пестицидів слід проводити відповід­но до вимог ДСП 382 «Державні санітарні правила і норми авіа­ційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному гос­подарстві України».

Не допускається оброблення пестицидами територій лікарень, шкіл, дитсадків, спортивних площадок.

Усі роботи з пестицидами і протруєним насіннєвим матеріа­лом реєструються в спеціальних журналах.

Відповідно до ДНАОП 0.03-1.08 внесення рідких мінераль­них добрив у ґрунт слід проводити тільки спеціальними маши­нами. Перед початком роботи з внесення рідких міндобрив єм­ності, трубопроводи, шланги, форсунки та інші деталі машин повинні бути старанно очищені, промиті та перевірені чистою водою на герметичність. Усі операції із заправки машин рідки­ми міндобривами проводять при закритій герметичній системі трубопроводів.

При одночасному внесенні добрив (або пестицидів) кількома агрегатами відстань між ними має бути не менше 50 м.

Слід пильнувати за справною роботою покажчика рівня ріди­ни в місткостях, щоб запобігти переливанню робочого розчину під час заправки.

Завантаження обпилювачів слід здійснювати при виключено­му валі відбору потужності трактора.

Відкручувати з'єднання й форсунки для прочищення можна тільки в разі відсутності тиску в системі.

Механізовані роботи на полях, оброблених пестицидами, не­залежно від строків їхнього застосування, допускаються за на­явності закритих кабін на тракторах і мобільно-транспортних агрегатах.

Строки проведення робіт на полях після оброблення встанов­люють з урахуванням виду пестициду, норми витрати та гранич­но допустимої концентрації їх у повітрі робочої зони згідно з

Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для викорис-*тання в Україні, та доповненнями до нього.

Поновлення робіт для інших пестицидів, що рекомендовані для дослідно-виробничого застосування, слід здійснювати не ра­ніше ніж через 48 год.

При обробленні рослин сумішшю пестицидів строк відновлен­ня робіт установлюють за компонентом з найбільшим значенням строку, збільшеним на 25%.

Роботи із знешкодження техніки від пестицидів слід прово­дити згідно з Інструкцією із знешкодження від пестицидів сіль­ськогосподарських машин, складського обладнання і транспорт­них засобів та ДНАОП.0.03-1.12, запобігаючи при цьому забруд­ненню атмосферного повітря, ґрунту, водойм, кормів і продуктів харчування пестицидами та мінеральними добривами.

Усі заходи щодо знешкодження транспортних засобів, апара­тури і тари від пестицидів слід проводити із застосуванням 313 на відкритому повітрі на спеціально обладнаних площадках або в приміщеннях на території складу (пункту хімізації), що мають витяжні пристрої відповідно до ГОСТ 12.4.021, та за у мови дотри­мання заходів особистої гігієни.

Площадка із знешкодження від пестицидів має бути розміром не менше 6x12 м, мати бетоноване чи асфальтоване покриття та ухил 5-7° убік збору стічних вод.

Розміщення площадки із знешкодження обов'язково слід уз­годжувати з місцевими органами санепіднагляду.

Площадка із знешкодження повинна мати пристрої для дис­танційного нанесення мийних засобів; місткості з мішалками для приготування робочих розчинів (кількість ємностей має забез­печувати повний об'єм із знешкодження техніки); приміщення для зберігання знешкоджувальних засобів, підсобного інвента­рю та обтирального матеріалу; мийну установку чи шланг, що працюють від насосної установки, металевий ящик із кришкою для збирання обтирального матеріалу, бетоновані приямок і ємність, що закриваються решіткою та кришкою для збирання промивних вод.

Мийні установки високого тиску обладнують манометрами й термометрами для вимірювання та контролю режиму їх роботи.

На площадці із знешкодження повинні бути приміщення для зберігання одягу й засобів індивідуального захисту, умивальник, рушник та мило, бак для питної води або фонтанчик, місце для сушіння спецодягу, душова, аптечка першої допомоги.