Вимоги до електрообладнання

Електрообладнання має забезпечувати нормальну роботу старте­ра, приладів освітлення, сигналізації та електричних контроль­но-вимірювальних приладів, а також не допускати іскроутво­рення.

Електропроводи мають бути захищені від механічних пошко­джень, попадання масла і палива та від гарячих частин двигуна.

Клеми генератора, акумулятора, стартера та іншого електро­ обладнання повинні бути захищені ковпачками, а крильчатка ге­ нератора - кожухом. *

Звуковий сигнал, сигнали поворотів і гальмування, габаритні вогні й фари повинні бути справними.

Акумуляторні батареї повинні бути справними, надійно за­кріпленими, закритими кришкою і не мати підтікання елект­роліту. Вони повинні розміщуватися в місцях, передбачених конструкцією. Вентиляційні отвори пробок мають бути прочи­щені.

Стан системи освітлення тракторів і машин має відповідати ГОСТ 12.2.019.

Вимоги до механізму навіски та системи гілрокерування

Отвори в причіпній сережці трактора і причіпних пристроях сіль­ ськогосподарських машин не повинні бути овальними. Штир по­ винен шплінтуватися, а його міцність відповідати тяговому нава­ нтаженню. ■.'■■■

Автозчеплення, причіпний або буксирний пристрій, а також гідрофікований причіпний гак і система гідрокерування навіскою повинні бути в справному стані.

З'єднання шлангів гідросистеми має бути надійним і не допус­кати підтікання масла в гідросистемі.

Гідравлічні щланги повинні бути розміщені та закріплені так, щоб під час роботи вони не торкалися рухомих частин машин, не перегиналися і не натягувались.

Реверсивний механізм робочих органів збиральних машин і вібратор бункера зернозбиральних комбайнів повинні бути справними.

Вимоги ло причіпних та навісних сільськогосподарських машин

Конструктивне виконання навісних, напівнавісних, монтова­них, причіпних і напівпричіпних сільськогосподарських машин, агрегатованих з різними енергетичними засобами (далі - ЕЗ), що складають сільськогосподарський агрегат (СГА), та здійснення ними функціонального призначення повинні відповідати вимо­гам ДСТУ 2189.

Привід робочих гальм має здійснюватися з робочого місця опе­ратора ЕЗ, а привід стоянкового гальма - установлюватися на ма­шині. Стоянкові гальма повинні утримувати машину на схилі не менше 10° (18%).

Машини типу тракторних причепів і напівпричепів повинні мати справні робочі та стоянкові гальма і страхувальні ланцюги (троси) відповідно до технічної документації.

Згідно з ДСТУ 2189 машини, ширина яких перевищує габари­ти ЕЗ, повинні бути обладнані світловідбивачами. Задні світло-відбивачі повинні бути червоного кольору, передні - білого.

Допускається замість світловідбивачів нанесення на елемен­ти машини кругів, трикутників або прямокутників червоного чи білого кольору, вписаних у коло діаметром 100 мм, а також чер­воних, білих або жовтих та чорних смуг під кутом 45°, що чергу­ються, з відстанню між ними 50 мм. Смуги можуть наноситися також на сигнальні щитки розміром не менше 250 х 250 мм.

Фігури та смуги повинні бути виконані зі світловідбивних ма­теріалів (фарба, плівка тощо).

Машини, що при агрегатуванні з ЕЗ закривають прилади світ­лової сигналізації ЕЗ, мають бути обладнані власними прилада­ми світлової сигналізації.

На машинах типу причепів або напівпричепів ззаду зліва по­винен бути нанесений знак обмеження максимальної швидкості. Кольорове зображення знака має відповідати ДСТУ 2586, діаметр знака - від 160 до 250 мм, ширина кайми -1/10 діаметра. На цих машинах слід зазначати граничну вантажопідйомність.

Причіпні та напівпричіпні машини повинні мати жорсткі зчі­пні пристрої.

Машини, призначені для роботи в гірських умовах, повинні бути обладнані зчіпною петлею, що обертається навколо своєї по­здовжньої осі.

Машини та (або) робочі органи мають бути обладнані механіч­ними фіксаторами, що утримують їх у транспортному положенні.

Машини з перекидними кузовами повинні бути обладнані при­строями для фіксації кузова у піднятому положенні.

Машини, що працюють з соломистими та іншими легкозай­мистими матеріалами, повинні бути обладнані пристроями для кріплення первинних засобів пожежогасіння: двох вогнегасників (порошкового та вуглекислотного), штикової лопати та швабри.

Заправник скрапленого аміаку повинен мати два порошкових і один вуглекислотний вогнегасники та окреме місце для кріплен­ня бачка з водою ємністю не менше ніж 10 л.

Місця встановлення засобів пожежогасіння повинні бути лег­кодоступними та забезпечувати знімання засобів без застосуван­ня інструменту.

Карданні вали приводу машин повинні мати захисні огоро­дження і відповідати ГОСТ 13758Е.

Зовнішні поверхні всіх захисних засобів приводів та карданів мають бути пофарбовані в жовтий сигнальний колір. Допускаєть­ся замість суцільного фарбування нанесення 3-4 смуг сигнального кольору з кутом 45° на поверхні плоских захисних засобів.

Машини, що мають робоче місце оператора, повинні бути об­ладнані площадками, підніжками або сходами, поручнями чи перилами, сидіннями і тентом, що відповідають ГОСТ 12.2.019.

Ширина робочої площадки оператора повинна бути не менше ніж 600 мм, довжина - не менше ніж 1000 мм.

Основи площадок, східців, підніжок повинні бути виконані з матеріалів, що запобігають сковзанню (або мати відповідне по­криття).

Робоче місце оператора має бути захищене від викидання ґрун­ту з-під коліс та робочих органів машини.

Машини, які мають робоче місце оператора, повинні мати си­стему звукової або світлової сигналізації для зв'язку з операто­ром ЕЗ.

Рівень звукового сигналу повинен бути на 8 дБА вище від рів­ня зовнішнього шуму самого агрегату.

Згідно з ГОСТ 12.4.026 на видних місцях елементів конс­трукції машин повинні бути написи і символи або закріплені таблички з написами і символами з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також щодо розміщення важелів керування.

Різальні та подрібнювальні робочі органи, що мають великий момент інерції й обертаються після виключення приводу машини,

повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає про не­безпеку і діє до повного зупинення робочих органів. їх захисні огородження повинні мати попереджувальний напис: «Увага, небезпечно!».

На бортах кузовів (ємностей) має бути попереджувальний на­пис : « Перевезення людей заборонено!».

Гідросистеми машин, за винятком монтованих, слід з'єднува­ти з гідросистемами ЕЗ за допомогою розривних муфт.

Регулювання робочих органів та інших механізмів машини під час руху повинно виконуватися з робочого місця оператора ЕЗ або оператора машини.

Машини, що мають ємність для збирання та транспортування сипучих і незатарених вантажів, повинні забезпечувати заванта­ження без ручного розрівнювання.

Машини, завантаження яких виконується вручну, повинні мати висоту завантажувального отвору ємностей не більше 1 м від опорної поверхні для ніг (землі, площадки, підніжної дошки).

Місця розміщення точок мащення машин повинні бути позна­чені кольоровими покажчиками, що відрізняються від загально­го кольору машини.

Застосування ковпачкових маслянок на обертових деталях не допускається.

Загальний фон кольору машини повинен відрізнятися від ос­новного фону, на якому вона експлуатується, а кольори частин машини (поверхні панелей пульта і поста управління /органів ке­рування та елементів, що знаходяться у полі зору оператора) по­винні бути контрастними до загального фону машини.

Робочі органи фрез та ротаційних ґрунтообробних машин, що мають примусовий привід і під час роботи знаходяться над поверх­нею ґрунту, повинні бути огороджені.

Машини для внесення засобів захисту рослин, рідкого й вод­ного аміаку та дощувальні машини, що працюють на тваринни­цьких стоках, повинні бути обладнані бачком із водою ємністю не . менше 5 л для миття рук.

Машини для внесення мінеральних добрив і пестицидів повин­ні мати попереджувальні написи про необхідність застосування операторами засобів індивідуального захисту і бути забезпечені інструкцією з транспортування й застосування пестицидів у сіль­ському господарстві.

Вимоги до обладнання

^Виробниче обладнання повинно відповідати ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.042, бути пожежо- і вибухобезпечним і відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.

Кожна одиниця обладнання, що перебуває в експлуатації (ма­шина, верстат, апарат, ємність тощо), повинна мати паспорт, схе­ми підключення та комунікацій, дані про результати перевірки його технічного стану, про виконані ремонти і зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнан­ня в експлуатацію, а також інструкцію з безпечної експлуатації. Інструкція й паспорт зберігаються до списання обладнання.

Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлю­вати випадкове стикання працівників із гарячими й переохоло­дженими частинами або знаходження в безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, пере­грівання або переохолодження працівників.

Виділення й поглинання обладнанням тепла, а також виділен­ня ним шкідливих речовин і вологи у виробничі приміщення не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій у ме­жах робочої зони, що встановлюються стандартами, санітарними нормами й правилами.

Складові частини виробничого обладнання (у тому числі еле­ктричні проводи, трубопроводи, кабелі тощо), механічне пошко­дження яких може становити небезпеку, повинні бути захищені огородженням або виконані таким чином, щоб виключити мож­ливість їхнього випадкового пошкодження.

Виробниче обладнання, яке має газо-, паро-, гідро-, пневмо-та інші системи, повинно бути виконане відповідно до вимог без­пеки, діючих для цих систем, з урахуванням специфічних умов їх роботи у складі комплексів і технологічних систем.

Усі рухомі частини трансмісій, розміщенні на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.'

Рухомі частини виробничого обладнання, якщо вони є джере­лами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені інши­ми засобами захисту.

У разі якщо рухомі органи або частини виробничого обладнан­ня, що є небезпечними для людей, не можуть бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту через їх функціональне при­значення, мають бути передбачені засоби сигналізації, що попе­реджують про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори й знаки безпеки.

Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії обслуговуючого персоналу).

Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірюваль­на і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне облад­нання за формою виконання, способом установлення і захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21.

Виробниче устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристро­ями для ведення робіт (робочими площадками, переходами, дра­бинами, поручнями тощо).

Робочі органи виробничого обладнання, а також захоплю-вальні, затискні та підіймальні пристрої або їхні приводи повин­ні бути обладнані засобами, що запобігають виникненню небезпе­ки при повному або частковому припиненні подачі енергоносія (електричного струму, рідини в гідросистемах, стисненого повіт­ря тощо) до приводів цих пристроїв, а також засобами, що запобі­гають самовільному вмиканню робочих органів при відновленні подачі енергії.

Виробниче обладнання слід оснащувати місцевим освітлен­ням, якщо його відсутність може спричинити перенапруження органів зору або інші види небезпеки.

Лазові люки та завальні ями зерноочисних і зерносушильних комплексів, бункерів, башт та інших ємностей для сипких мате­ріалів повинні бути обладнані спеціальними пристроями (решіт­ки, люки, огородження), що запобігають падінню людей.

Зерносушарки мають бути укомплектовані приладами для дистанційного контролю за температурою агента сушіння зерна за наявності факела в топці.

Експлуатація зерносушарки без автоматичного розпалюван­ня форсунки топки не допускається.