2.7. Особливості умов праці при обслуговуванні тракторів та сільськогосподарських машин Трактори

Шкідливі речовини. У процесі роботи механізатор стикається з багатьма хімічними сполуками різного ступеня токсичності. Ос­новними серед них є вихлопні гази, пестициди, гербіциди, міне­ральні добрива та ін.

Вихлопні гази містять багато хімічних сполук, основним ток­сичним компонентом у них є оксид вуглецю. За деяких умов, на­приклад, при сильному зустрічному вітрі, вихлопні гази можуть потрапляти в кабіну через вентиляційні пристрої та кондиціонери,

а також взимку при зачохлінні двигуна. Найбільша кількість ви­хлопних газів проникає в кабіну при зміні режиму двигуна, тобто коли створюються умови для неповного згорання палива.

Концентрація оксиду вуглецю в кабінах тракторів нових марок виявляється нижчою допустимого рівня (табл .2.14). Цьому спри­яють такі засоби захисту, як герметизація передньої стінки кабі­ни, надлишковий тиск, створюваний кондиціонером, і примусове відсмоктування картерних газів, що зменшує кількість вихлопних газів у підкапотному просторі та проникнення їх у кабіну.

Безпосередній контакт з пестицидами у механізаторів спосте­рігається при приготуванні розчинів, заправці машин, технічно­му й технологічному їх обслуговуванні. Кабіни надійно захища­ють механізатора від впливу пестицидів, за винятком південних районів, де через' високу температуру повітря концентрація їх у зоні дихання може перевищувати допустимі величини. Крім того, унаслідок тих самих екстремальних умов механізатори в півден­них районах при використанні пестицидів працюють на тракто­рах без кабін чи в кабінах з відкритими вікнами і дверцятами.

Освітленість. Згідно з вимогами стандарту на тракторах вста­новлюють не менше двох фар, що забезпечують освітленість шля­ху в темний час на рівні гігієнічних умов (табл. 2.15). Для освіт­лення причіпних і начіпних машин трактори обладнують додат­ковими фарами.

Умови праці на тракторах нових марок значно поліпшені: зни­жений до гранично допустимого рівня шум, зменшені зусилля на органах керування, вібрація на сидінні та рівень запиленості, по­ліпшені оглядовість і наближені до гігієнічних вимог параметри мікроклімату; у будові кабін використані сучасні досягнення ер­гономіки.

Сільськогосподарські машини Шкідливі речовини. Потрапляння вихлопних газів у кабіну від­бувається при деяких екстремальних умовах, найчастіше через вентиляційні пристрої. У кабінах машин з двигунами, віддалени­ми від робочого місця, лише в деяких випадках виявляють оксид вуглецю. На машинах РКС-6, КСК-100 і КПС-6Г унаслідок без­посереднього контакту кабіни з двигуном вміст оксиду вуглецю інколи може перевищувати гранично допустимий рівень.

Таким чином, обладнання машин кабінами дозволило знизи­ти рівень запиленості у 8-10 разів і більше та наблизити парамет­ри мікроклімату до гігієнічних нормативів. Серйозний конструк­тивний недолік машин - велика трудомісткість обслуговування та відсутність надійного зв'язку машини з механізатором під час , виконання технологічного процесу.

Освітленість. Шлях і робочі органи, за якими проводиться спо­стереження, освітлюються двома основними та додатковими фа­рами, що забезпечують можливість роботи вночі (табл. 2.16).

До причіпних і начїпних машин висувають такі гігієнічні вимоги: можливість зручного і легкого начеплення на трактор без допоміжних працівників; технологічне обслуговування в ро­боті одним трактористом; автоматичний контроль за техноло-

гічним процесом (якщо немає можливості безпосереднього спо­стереження без зміни робочої пози); мінімальна кількість регу­лювань, точок переведення з транспортного положення в робо­че з місця механізатора та ін. Машини не повинні створювати надмірний шум, пил, вібрацію, а також негативно впливати на керування.

Машини для обробітку ґрунту. Основні операції при обробіт­ку ґрунту - це оранка, глибоке розпушення, культивація та боро­нування.

Технічне обслуговування машин для обробітку ґрунту нескладне і не викликає особливих труднощів. Машини легко, за допомогою автозчіпок, приєднують чи навішують на трактори. Проте при складанні агрегатів із плугів ПЛН-6-35. ПТК~7-35, борін ЗОР -0,7 та інших необхідні допоміжні працівники, робота яких пов'язана з небезпекою травмування.

Відсутність пристрою для роботи з автозчіпкою на плузі-роз-пушувачі ПРВН-1,5А також збільшує трудомісткісіь навішуван­ня його на трактор. Складне і трудомістке регулювання й встанов­лення робочих органів на бороні БП-8.

Трудомісткість технічного обслуговування значно підвищуєть­ся за низької технічної надійності й довговічності машин» таких як плоскорізи~глибокорозпушувачгКПГ~2-150> протиерозійні й штангові культиватори.

Транспортування плугів, культиваторів і борін дорогами, якщо їх габарити перевищують допустимі, складне та небезпечне. До того ж установлені на машинах світлоповертачі, що підвищують безпеку транспортування в нічний час, недовговічні та служать не більше одного року. їх систематично слід відновлювати.

Переобладнання машин з робочого положення в транспортне і навпаки не завжди легке та безпечне. Так, культиватори для су­цільної культивації КРПІ-8.1 переобладнують вручну із застосу­ванням зусилля понад 200 Н.

Під час обробітку ґрунту механізатор контролює якість та за орієнтирами спрямовує агрегат. У разі забивання робочих орга­нів рослинними рештками механізатор змушений зупинити аг­регат і вручну чи за допомогою пристроїв очищати їх. Це найбільш складні та небезпечні робочі операції.

Машини для сівби і садіння. В основному на сівбі тракторист обходиться без допомоги причіплювачів. Проте внаслідок недос­коналості конструкцій деяких сівалок, а також складності тех­нологічних процесів, наприклад при садінні розсади, ще викори­стовується праця сади льників.

Робочі місця на машинах обладнують підніжною дошкою (на зер­нових сівалках) чи сидіннями (на садильних машинах). Іноді підніж­на дошка призначається для підвищення зручності обслуговування під час заправки сівалки насінням і добривами. Сидіння на машинах, як правило, малі, не відповідають стандартам за висотою, шириною та глибиною. Крім того, вони не регулюються за висотою і положен­ням. Простір для ніг украй обмежений. Усе це зумовлює незручну, без можливості зміни робочу позу з елементами статичних напружень, що особливо характерно для машин при сажанні цукрових буряків.

Робоча поза тракториста під час роботи із сівалками - нераціональ­на. Для контролю за точністю руху по сліду маркера він змушений нахилятися вперед і праворуч, а при роботі без причіплювача - по­стійно повертатися назад для контролю за якістю сівби. Останніми роками розроблені та встановлюються автоматичні пристрої для кон­тролю за роботою висівних апаратів і рівнем насіння в ящиках зерно­вих і бурякових сівалок. Робота на сівалках досить трудомістка вна­слідок ручного перенесення насіння та добрив під час завантаження сівалок, очищення сошників. Якість сівби оцінюється, у першу чер­гу, прямолінійністю і точністю руху агрегату по сліду маркера, що дуже складно забезпечити внаслідок нестійкості машин. При цьому механізатор змушений робити до 60 робочих рухів рульовим колесом за хвилину, що, природно, призводить до швидкого втомлення.

Велика частота робочих рухів (до 50-60 на хвилину) спостері­гається також у працівників під час виконання операцій на садиль­них машинах, що також пов'язане із небезпекою травмування.

Сівалки, як правило, не є джерелом шуму. Проте останніми роками розробляються агрегати, на яких насіння вноситься в ґрунт повіряним потоком. Установлені на них компресори є дже­ релами високочастотного шуму. _f

Робота на сівалках пов'язана зі значною вібрацією, що часто обмежує робочу швидкість агрегату. Сошники, котки і колеса сі­валок, особливо на сівбі культур у теплий період при низькій во­логості ґрунту (наприклад, кукурудзи, рису, картоплі, озимих культур), спричиняють значну запиленість повітря.

Насіння майже всіх культур протруюється, тому можливе ура­ження працівників під час його навантаження. При роботі сіва­лок з компресорами, частинки пилу з насіння можуть потоком повітря відноситися в зону дихання механізаторів.

Технічне обслуговування більшості сівалок через особливості конструкції утруднене. Так, незважаючи на розроблення та впровадження автоматичних зчіпок, компоновка агрегату з трак­тора і сівалки у деяких випадках складна і небезпечна (СПЧ-6М,

СЗУ-3,6), особливо при складанні агрегатів з кількох сівалок (2СУПП-6). Трудомістким є переобладнання сівалок (ССТ-18) з робочого положення в транспортне і, у першу чергу, встановлення маркерів і фіксація коліс. .

До транспортування дорогами більшість сівалок погано при­стосована (за виняткЬм сівалки ССТ-18). їх габарити в транспорт­ному положенні утруднюють зустрічний роз'їзд та обгін під час руху по дорогах.

Технологічне обслуговування сівалок також складне внаслідок великої висоти підніжних дошок, відсутності на них опорно-запобіж­них спинок і значної висоти завантажувальних отворів тукових ба­ків. Найбільш трудомісткі та незручні операції - очищення сошни­ків насінне- і туковисівних апаратів. Сівалки мають також велику кількість точок мащення, до того ж доступ до них утруднений.

Машини для догляду за посівами. Група машин з догляду за посівами містить борони, проріджувачі, розпушувачі та ін. Біль­шість робіт з догляду за посівами виконують під час руху агрега­тів точно за міжряддями, що зумовлює напруженість праці меха­нізаторів у зв'язку із вимушеною робочою позою та великою кіль­кістю робочих рухів. Введення автоматичного керування рухом агрегатів по міжряддях значно полегшує працю механізатора. Частота робочих рухів при керуванні агрегатами досягає гранич­ної (50-60 на хвилину) при швидкості 5 км/год. До того ж роботи з догляду за посівами припадають на найбільш жаркий період (че­рвень - липень), часто за екстремальних метеорологічних умов. Усе це обмежує можливість повного використання швидкісних характеристик сучасної техніки.

^у Основна частина машин з догляду за посівами добре пристосо­вана для транспортування дорогами. Наприклад, культиватори УСМК-5,4Б та КРШ-8,1 обладнані спеціальним пристроєм для зручного транспортування. Навіска машин на трактори зручна та безпечна.

Технічне обслуговування культиваторів, зокрема рослинопід­живлювачів, трудомістке, тому що внаслідок підвищеної корозії регулювальних пристроїв зусилля на них значно зростають. Тех­нологічне обслуговування також утруднене, оскільки робочі час­тини часто забиваються, а очищення їх нелегке. Використовува­ти працю причіплювачів на начіпних машинах заборонено. -

Таким чином, найбільш характерні недоліки причіпних і на­чіпних машин - незадовільні умови контролю за технологічним процесом, велика трудомісткість технічного та технологічного об­слуговування, недостатній ступінь автоматизації процесів конт­ролю і керування.

Ро з діл З

Проблеми профілактики

виробничого травматизму

в рослинництві

Досвід експлуатації сільськогосподарської техніки показав, що безпосередньо при обслуговуванні певних машин з різних причин виникає значна кількість небезпечних (аварійних і травмонебез-печних) ситуацій з наслідками у вигляді аварій і травм працівни­ків. Якщо кількість травм, що протягом року сталися при застосу­ванні певної марки машини в Україні прийняти за 100%, то при­чини, за яких виникали аварії і травми, матимуть такі значення:

• при обслуговуванні тракторів у рослинництві: від удару інстру­ ментами об елементи конструкції -19,3%, падіння з гусениць, підніжок (посадка у кабіну, заправка, пуск двигуна) - 15,8%, падіння при вході чи виході з кабіни - 12,7%, опіки від перед­ часного відкривання кришки радіатора - 7,6%, придавлюван­ ня людей трактором, що сталося при неправильному встанов­ ленні домкратів -7,0%, пошкодження зламаним інструментом

- 7,0%, удар обірваним тросом при буксируванні -5,5%, пере­ кидання трактора - 4,8%, в інших ситуаціях - 20%;

• при обслуговуванні тракторних причепів на транспортних роботах: придавлювання або падіння сниці - 70%, вискаку­вання із кузова на землю - 18,3%, удар бортом (замком) при відкриванні та закриванні -9,4%, травмування причепом при його перекиданні - 2,3%; ^J

• на зернозбиральних комбайнах: різні удари при технічному обслуговуванні - 32,7% , захват одягу (рук, ніг) рухомими (ро­бочими органами) деталями - 27,9%, падіння у момент вихо­ду з кабіни (посадки в кабіну), а також при падінні в інших місцях на комбайні (на площадках, корпусі молотилки, жатці)

- 18,0%, травми в інших ситуаціях - 21,4%;

• на заготівлі соломи: травмування тросом волокуші - 8,5%, травми ніг з різних причин - 2,6% , падіння із скирти і

транспортних засобів - 83,0%, засмічення очей технологічним матеріалом - 5,7%;

• при обслуговуванні машин для механізованого обробітку ґру­нту: травмування вилітаючими осколками та інструментом -30,8% , при очищенні робочих органів від налипання - 26,9%, падіння на агрегатовані знаряддя - 15,4%, придавлювання аг­регатованими машинами - 26,9%;

• при роботі на посівних машинах: травми від падаючої сівал­ки - 35,3%, падіння при заправці сівалок насінням - 26,5%, захват одягу (частин тіла) рухомими деталями - 4,6%, в ін­ших ситуаціях - 23,5%.

Серед ситуацій, що спостерігаються, можна виявити найбільш типові - це перекидання самохідних сільськогосподарських ма­шин, транспортних засобів; наїзди транспорту на відпочиваючих у полі людей; дорожньо-транспортні пригоди (наїзди на людей, перешкоди, перекидання); захвати одягу або частин тіла рухоми­ми деталями машин; падіння людей з трапів, драбин, транспорт­них засобів; удушення людей сипкими матеріалами (зерно, поло­ва, ґрунт); опіки; ураження електричним струмом при пошко­дженні ізоляції тощо. Аварійних ситуацій та травм на гусенич­них тракторах порівняно з колісними дещо більше було при на­їзді на людей (22,0%), при травмуванні внаслідок несправності або відсутності на тракторах блокувальних пристроїв (24,7%), при несправності гальм і трансмісій та в інших випадках.