Вібраційна хвороба

Спостерігається в механізаторів сільського господарства (тракто­ристи, комбайнери, водії важких машин). Має деякі особливості, які визначаються умовами їх праці: поєднання локальної безпе­рервної вібрації з амплітудою і прискоренням, що перевищує до­пустимі параметри в декілька разів, несприятливих мікрокліма­тичних умов, пов'язаних з охолоджуванням або перегрівом, фі-

зичного навантаження, вимушеної робочої пози, шуму та інших несприятливих чинників.

Лікування вібраційної хвороби в механізаторів сільського го­сподарства має бути комплексним, починати його слід на ранніх етапах захворювання.

З метою профілактики вібраційної хвороби рекомендуються: опромінювання УФ і електричним полем УВЧ, сонячні та повіт­ряні ванни, ванни для рук, лікувальна гімнастика перед почат­ком весняних польових робіт, а також раціональний професійний відбір.

Професійна глухота

Захворювання спостерігається в механізаторів сільського госпо­дарства, умови праці яких супроводжуються інтенсивним шумом.

Для початкової стадії захворювання характерне зниження звукового сприйняття в межах високих частот (4000 Гц). При про­гресуванні захворювання виявляється поступове порушення зву-косприйняття всього діапазону частот.

Перші ознаки професійної глухоти в механізаторів сільського господарства з'являються при великому виробничому стажі (15 років і більше); захворювання, як правило, має двобічний ха­рактер і не супроводжується значною втратою слуху.

Лікування глухоти консервативне, воно повинне бути спря­моване на нормалізацію метаболічних процесів в організмі, у тому числі й у внутрішньому вусі (вітамінотерапія, біогенні стимуля­тори, АТФ, кокарбоксилаза і препарати, що покращують крово­постачання кортієвого органа).

2.6. Шкідливі речовини

Пестициди

Пестициди - загальноприйнята назва речовин хімічного та біоло­гічного походження, що застосовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів, а також для знищення паразитів свійських тварин, шкідливих гризунів тощо. До пестицидів на­лежать також засоби, що принаджують та відлякують комах.

Пестициди відрізняються здатністю знищувати живе, відпо­відно вони характеризуються біологічною активністю та можуть викликати порушення життєдіяльності не тільки тих живих ор­ганізмів, проти яких їх застосовують, але й інших, у тому числі теплокровних тварин і людей.' Проте ступінь порушення

життєдіяльності різних організмів однією й тією самою речови­ною різний, що визначається вибірковістю дії речовини, тобто ви­бірковою токсичністю - здатністю вражати один вид живих істот без завдавання шкоди іншому виду.

Основу вибіркової токсичності складають видові відмінності біо­хімічних механізмів життєдіяльності організмів. Виявлення відмін­ностей у біохімічних процесах - шлях до створення пестицидів, що знищують шкідливі організми без істотного збитку для корисних.

Особливості пестицидів. Вважається, що в біосфері - середо­вищі всього живого, включаючи людину, циркулюють десятки тисяч хімічних речовин. Проблема охорони зовнішнього середо­вища від хімічних забруднень привертає увагу урядів багатьох держав і міжнародних організацій. Сучасний рівень розвитку на­уки і техніки дозволяє запобігти багатьом забрудненням.

Практично в найближчому майбутньому забруднення біосфе­ри пестицидами залишається актуальним, тому що ними за допо­могою авіації та наземної апаратури обробляють величезні площі, при цьому значна кількість дрібних частинок пестицидів несеть­ся потоками повітря у верхні шари атмосфери і, довго утримую­чись там, циркулює навкруги Земної кулі, випадаючи з дощем і снігом. Отже, перша особливість пестицидів порівняно з хімічни­ми речовинами іншого призначення -- невідворотність циркуляції їх у біосфері. Застосували речовину - і вона знаходиться в зовніш­ньому середовищі до повного розпаду.

Пестициди - хімічні речовини, призначені для знищення жи­вого. І в цьому полягає їх друга особливість. Як біологічно-актив­ні речовини вони потенційно небезпечні для живої природи і здо­ров'я людей. Під час обробки рослин створюються концентрації, здатні знищити шкідників, але вони можуть бути небезпечними і для працюючих, проте зменшити їх не можна, тому що не будуть знищені шкідники. Це - третя особливість.

Нормуванням установлені допустимі величини залишків пес­тицидів у харчових продуктах. їх перевищення робить непридат­ним продукти до вживання. Визначені гігієнічні нормативи до­пустимих безпечних рівнів забруднення робочих приміщень (по­вітря робочої зони) хімічними речовинами. Якщо цих нормати­вів не дотримуються, то робоче приміщення тимчасово закрива­ється і створюються санітарно-технічні умови для зменшення вмісту цих речовин у повітрі виробничих об'єктів,

Четверта особливість - це контакти великих мас населення з препаратами пестицидів у зв'язку з циркуляцією їх у зовнішньо­му середовищі та наявністю залишків у харчових продуктах.

Класифікація пестицидів. При великому асортименті препа­ратів пестицидів важливе значення має їх класифікація залежно від призначення, хімічної природи та патогенних властивостей для теплокровних тварин і людини. Групування препаратів за подібними ознаками полегшує їх раціональне використання і, що особливо важливо, сприяє створенню та здійсненню найраціональ-ніших профілактичних заходів.

Виробнича класифікація. Залежно від мети і напрямку викорис­тання пестициди поділяють на такі основні групи: акарициди - для боротьби з рослиноїдними кліщами; альгіциди - для знищення водо­ростей та іншої рослинності у водоймищах; антигельмінти - для бо­ротьби з паразитичними черв'яками у тварин; антирезистенти -спеціальні добавки, що знижують стійкість комах до окремих речо­вин; антисептики - для запобігання неметалічним матеріалам від руйнування мікроорганізмами; арборициди - для знищення небажа­ної деревної та чагарникової рослинності; атрактанти - загальна назва речовин, які привертають увагу комах; афіциди - для боротьби з тлею; бактерициди - для боротьби з бактеріями і бактерійними хво­робами рослин; гаметоциди - речовини, що викликають стерильність бур'янів; гербіциди - для боротьби з бур'янами; десиканти - для під­сушування рослин; дефоліанти - для знищення листя; зооциди, або родентициди, - для боротьби з гризунами; інсектициди - для бороть­би з шкідливими комахами; лімациди, або молюскоциди, - для боро­тьби з різними молюсками; ларвициди - для знищення личинок і гу­сениць комах; нематоциди - для боротьби з круглими черв'яками (не­матодами); овіциди - хімічні препарати, що вбивають яйця комах;/?е-гулятори росту - речовини, що впливають на ріст і розвиток рослин; репеленти - %яя відлякування комах; синергісти - добавки, що ви­кликають посилення дії інсектицидів; фуміганти -для знищення шкідників і збудників хвороб рослин; фунгіциди - для боротьби з гриб­ковими хворобами рослин та різними грибами.

Хімічна класифікація. Як пестициди застосовуються і хімічні речовини, що входять в різні класи хімічних сполук.

Більшість пестицидів є похідними від хлорорганічних, фос­форорганічних, ртутьорганічних та інших сполук, а також похід­ними від карбамінових, тіо- і дитіокарбамінових кислот, оцтової та масляних кислот, тріазину, фенолу, ціаністих сполук, роданис-то-водневої кислоти, препаратів міді, миш'яку, сірки, синтетич­них перетроїдів та ін.

Походження того чи іншого препарату слід знати, щоб правильно обирати режими і процес дезактивації (знешкоджен­ня) тари, приміщень, транспортних засобів тощо.

Хлорорганічні сполуки найширіпе застосовуються як інсек­тициди, анарициди, фуміганти у боротьбі зі шкідниками зерно­вих, зернобобових, технічних культур. Вони використовуються для передпосівної обробки насіння та фумігації ґрунту. Більшість цих сполук погано розчиняється у воді і добре в органічних роз­чинах, у тому числі жирах. Відповідно до гігієнічної класифіка­ції вони віднесені до стійких і дуже стійких речовин, їх залишки виявляються в ґрунті через 10-12 років після застосування. Ха­рактерною властивістю хлорорганічних сполук є здатність нако­пичуватись в тканинах і жирах тварин при надходженні в малих дозах і виділятися з молоком.

Фосфорорганічні сполуки використовуються в сільському го­сподарстві як інсектициди, акарициди, дефоліанти у боротьбі зі шкідниками зернових культур, плодових дерев, овочевих куль­тур, трав. Деякі з них (хлорофос, трихлорфос, метафос, байтекс) використовуються для знищення мух, комарів, паразитів свійсь­ких тварин.

Перевагою фосфорорганічних сполук перед іншими класами з гігієнічного погляду є порівняно мала стійкість у навколишньому середовищі. Більшість їх розкладається в рослинах, ґрунті, воді протягом місяця. Ці сполуки менше забруднюють харчові продук­ти , отримані з оброблених культур і тварин. За наявності в продук­тах харчування вони півидко руйнуються термічною обробкою.

Характерним для фосфорорганічних сполук є здатність про­никати в організм через непошкоджені шкірні покриви, не викли­каючи при цьому місцевого подразнення. Всмоктування через шкіру відбувається за рахунок розчинності цих пестицидів у жи­рах.

Серед фосфорорганічних сполук є сполуки з різною токсичні­стю для людини і теплокровних тварин. До сильнодіючих відно­сять: тіофос, октаметил, меркоптофос, метилетилтіофос. В Укра­їні препарати цієї групи сполук заборонені для використання.

До високотоксичних належать: метилмеркаптофос, М-81, ме­тафос, фталофос, фозалон, цидіал; до середньотоксичних - хло­рофос, метилнітрофос, метилацатофос, карбофос; до малотоксич­них - сайфос, гардона, бромофос.

При отруєннях фосфорорганічними речовинами в людини ви­никає відчуття страху, хвилювання, її нудить можуть бути судо­ми. Смерть настає від паралічу дихальних пі ляхів.

Карбамінові сполуки використовуються для захисту від шкід­ників, збудників захворювань, бур'янів плодово-ягідних, овоче-бапітанних, зернових і зернобобовріх культур.

Похідні карбамінової кислоти (севін, дискрезил, бетанал, бен-лат) застосовуються як інсектициди, гербіциди і фунгіциди. Біль­шість похідних тіокарбамінової кислоти (ялан, ептам, диптал, роніт) - активні гербіциди. Серед похідних дитіокарбамінової кислоти (цинеб, цирам, карбатіон) - фунгіциди та нематоциди.

Ця група сполук має порівняно низьку стійкість у навколиш­ньому середовищі, незначну леткість, нерізко виявлені кумуля­тивні властивості, малу токсичність для теплокровних тварин при оральному потраплянні в організм та через шкіру. Ці властивості вигідно відрізняють дану групу сполук від стійких і високотоксич­них фосфорорганічних сполук.

Разом з тим ця група сполук може впливати на теплокровних тварин і людину. Експериментальними дослідженнями встанов­лено, що інтоксикація карбаміновими пестицидами супроводжу­ється порушенням ендокринної і нервової систем, функції печін­ки та нирок. Крім того, деякі препарати (севін, бетанал, цинеб, цирам) впливають на генеративну функцію, зумовлюють аномалії розвитку плода. Симптоми гострого отруєння карбаматами в лю­дей: слабість, головний біль, носова кровотеча, пітливість.

Гігієнічні вимоги до пестицидів:

1. у сільському господарстві повинні застосовуватися малоток­сичні для теплокровних тварин і людини препарати (винятком є тільки зооциди та протруйники насіння, оскільки сьогодні не знайдені для зазначених цілей малотоксичні сполуки);

2. не бажано використовувати стійкі речовини, що не розклада­ються в природних умовах на нетоксичні компоненти протя­гом 2 років і більше;

3. не слід застосовувати препарати з вираженою кумуляцією, тобто здатністю затримуватися і нагромаджуватися в живих організмах (у тому числі й в організмі людини) навіть у разі потрапляння в дуже малих кількостях;

4. не допускаються до використання речовини, якщо при їх по­передньому вивченні встановлена реальна небезпека канцеро-генності, мутагенності, ембріотоксичності й алергенності.

Гігієнічна класифікація за основними критеріями шкідли­вості створена для гігієнічного відбору препаратів пестицидів.

І. За токсичністю під час введення в шлунок експерименталь­ним тваринам (за ЛД₅₀) (мг/кг):

• сильнодіючі отруйні речовини -(СДОР) до 50;

• високотоксичні-50-200;

• середньотоксичні - 200-1000;

• малотоксичні - більше 1000.

II. За токсичністю під чає попадання через шкірні покриви (за ЛД₅₀) (мг/кг):

• різко виражена - менше 300 (шкірно-оральний коефіцієнт менше 1);

• виражена - 300-1000 (шкірно-оральний коефіцієнт 1-3);

• слабко виражена - більше 1000 (шкірно-оральний коефіцієнт більше 3),

Під шкірно-оральним коефіцієнтом розуміють відношення величини середньоемертельної дози (ЛД,₀), встановленої при на­несенні речовини на шкіру, до середньоемертельної дози при її потраплянні в шлунок. Наприклад, якщо ЛД₅₀під час потраплян­ня через шкіру становить 300 мг/кг маси тіла тварини, а при по­траплянні в шлунок - 400 мг/кг, то шкірно-оральний коефіцієнт дорівнюватиме 0,75, тобто менше одиниці.

III. За кумуляцією (коефіцієнтом кумуляції):

• надкумуляція — менше 1;

• виражена - 1-3;

• помірна- 3-5;

• слабковиражена - більше 5.

Коефіцієнт кумуляції - відношення сумарної дози речови­ни, що викликала загибель 50% піддослідних тварин при багаток­ратному введенні, до дози, що викликала загибель 50% тварин при однократній дії.

IV'. За ступенем леткості: -.., дуже небезпечна речовина - концентрація більша або дорів­нює токсичній;

• небезпечна - концентрація більше граничної;

• малонебезпечна-концентрація не має граничної дії.

V. За стійкістю (часу розкладання на нетоксичні компо­ненти):

• дуже стійкі речовини -понад 2 роки;

• стійкі - 1/2-2 роки;

• помірно стійкі - 1-6 міс;

• малостійкі - протягом 1 міс. /

Цією класифікацією пестицидів керуються при гігієнічній оцінці нових речовин, складанні висновку про можливість впровадження їх у сільське господарство, розробленні гігієнічних нормативів і регла­ментів їх вживання. Якщо препарат за одним із показників належить до групи І гігієнічної класифікації, то він дуже небезпечний для лю­дей і теплокровних тварин і не підлягає застосуванню в практиці,

Пестициди, що належать до сильнодіючих високотоксичних речовин (І і II групи гігієнічної класифікації), становлять велику небезпеку через здатність викликати гострі отруєння.

Пестициди, що мають виражені кумулятивні властивості не­залежно від їх токсичності, при одноразовому надходженні ста­новлять небезпеку у зв'язку з можливістю викликати хронічне отруєння.

Гігієнічною класифікацією керуються санітарні лікарі, що здій­снюють нагляд за умовами праці при вживанні пестицидів у сіль­ському господарстві та інших галузях народного господарства.

Профілактичні заходи під час роботи з пестицидами. Небез­пека отруєння пестицидами, як й іншими хімічними речовина­ми, залежить не тільки від їх токсичності та здатності надходити в організм тим чи іншим шляхом, але й від конкретних санітар­но-гігієнічних умов праці при їх виробництві і використанні. За­бруднення повітря робочої зони, відкритих ділянок тіла й одягу працюючих визначається технологічним процесом, конструктив­ними особливостями і справністю машин та устаткування, дотри­манням правил безпеки.

Узагальнення в кожному конкретному випадку відомостей про токсичні властивості тієї чи іншої речовини та результатів гігієні­чного вивчення умов праці при його виробництві або використанні дозволяє розробити ефективні заходи профілактики отруєнь.

До основних профілактичних заходів слід віднести:

• гігієнічний відбір пестицидів;

• заміну небезпечних пестицидів менш небезпечними;

• гігієнічну регламентацію використання пестицидів;

• удосконалення способів і методів вживання пестицидів, ство­рення нових машин і апаратів;

• правильну організацію робіт та профілактичне лікування.

Щоб захистити від підвищеного забруднення ґрунт і ділянки, оброблені пестицидами, не слід застосовувати агрохімікати груп І і III стійкості, а, якщо вони були використані, не вирощувати картоплю, капусту й кормові культури до того часу, доки забруд­нення ґрунту агрохімікатами перевищує допустимі норми.

Забороняється випасання худоби, особливо дійних корів і від-годівельного поголів'я, на полях і луках, оброблених гексахлора­ном, поліхлорпіненом та іншими стійкими пестицидами, що три­валий час зберігаються на рослинах і в ґрунті.

Не дозволяється вносити в ґрунт пестициди, що надають не­приємного запаху та присмаку харчовим продуктам, наприклад, гексахлоран. Ступінь забруднення ґрунту агрохімікатами

періодично перевіряють агрохімічні лабораторії санітарно-епі­деміологічної служби. На ділянках, де були застосовані пести­циди, роботу можна продовжувати тільки після встановленого строку, наприклад, при використанні поліхлорпінену — через 4 дні, при використанні гексахлорану - через 6 днів тощо. При сухій і теплій погоді на полях, де вирощують високі культури (кукурудзу), зниження рівня забруднення пестицидами сповіль­нюється, тому роботу дозволяється починати не раніше ніж че­рез два тижні.

Залежно від місцевих умов (рельєфу, рослинності та ін.) роз­мір захисної зони при використанні пестицидів слід збільшити у 2 рази. Забороняється застосовувати воду для поливу, якщо кон­центрація пестицидів перевищує ГДК.

Ступінь забруднення хімікатами атмосферного повітря зале­жить від фізичних і хімічних властивостей препарату, способу, норми і частоти його застосування, розмірів ділянки, метеороло­гічних умов тощо. Поблизу житлових будівель і виробничих при­міщень вирощують культури, що не потребують кількох обробок пестицидами (люцерну, конюшину та ін.). Забороняється в одній зоні протягом сезону кілька разів застосовувати стійкі і з кумуля­тивними якостями хлорорганічні пестициди.

Забороняється обприскувати і обпиляти полуниці й малину після цвітіння, горох, цибулю, моркву, інші овочі, а також яб­луні, якщо в їх міжряддях вирощують овочі або ягоди.

Не можна застосовувати пестициди з неприємним запахом для обробки харчових культур у період появи плодів. Під дією висо­кої температури фосфорорганічні препарати частково або повніс­тю руйнуються, тому фрукти або ягоди із залишками цих препа­ратів у допустимих останніх кількостях (ДОК) після миття мож­на переробляти на варення, повидло, джеми, сухофрукти. За на­явності в продуктах залишків метафосу, хлорофосу їх не можна використовувати для квашення і маринування, тому що зазначені препарати тривалий час зберігаються в кислому середовищі. Фру­кти і ягоди з залишками пестицидів, які перевищують ДОК, пе­реробляються на соки і вино. Усі отруйні речовини залишаються у вижимках - мезгі, яку забороняється використовувати для го­дівлі худоби. Листяні овочі (зелена цибуля, петрушка) не слід об­робляти пестицидами, при виявленні в них хлорорганічних от­руйних речовин для харчових цілей вони непридатні.

Забруднена хлорорганічними пестицидами картопля може перероблятися на технічні крахмал і спирт і використовуватись як посадковий матеріал.

Зерно, дуже забруднене хлорорганічними пестицидами, вико­ристовується на технічні цілі (переробка на технічний крахмал, клей), а також як посівний матеріал.

М'ясо із залишками фосфорорганічних пестицидів підвище­них норм використовується для приготування таких ковбас, тех­нологія яких потребує високої температури; у торговельній ме­режі його реалізація не дозволяється.

Молоко із залишками хлорофосу придатне для харчування тільки після кип'ятіння.

Найбільшу небезпеку із пестицидів на основі карбамінової і дитіокарбамінової кислот становлять севін, цирам, ТМТД (тет-раметилбромдисульфад). Вони дуже стійкі до високої температу­ри, мають кумулятивну дію (особливо цірам і ТМТД). Забруднені цірамом, ТМТД і ртутьорганічними препаратами продукти забо­роняється вживати для харчування.

Не дозволяється вивезення відпрацьованого ґрунтового суб­страту і залишків рослинництва на міські та інші звалища. За­бруднені пестицидами рослинницькі залишки спалюють. Залиш­ки виробництва (зола від спаленої тари, битий посуд, інвентар, що не можна очистити) підлягають відповідно до методичних ре­комендацій та інструкцій знешкодженню та захороненню в міс­цях з рівнем стояння ґрунтових вод не менше ніж2м.

Не дозволяється випасати худобу на полях і луках, обробле­них поліхлорпіненом, кепталхлором та іншими стійкими препа­ратами, які накопичуються в жирах, м'ясі, молочних продуктах.

Протруєне зерно не слід використовувати для знешкодження гризунів, його зберігають для посіву. Забороняється використо­вувати для харчових цілей м'ясо тварин, які загинули внаслідок отруєння пестицидами.

Санітарно-епідеміологічна служба повинна цостійно контро­лювати залишки пестицидів у харчових продуктах.

Усі заходи щодо знешкодження тари, машин, обладнання про­водять на відкритій ділянці або в приміщенні з надійною венти­ляцією. За якість знешкодження та безпечність праці несе відпо­відальність керівник робіт.

Ділянка для робіт щодо знешкодження отруйних речовин має бути забетонована з ухилом 5-7°, обнесена бортом і розміщувати­ся на пункті хімізації (за його відсутності - на території складу для зберігання пестицидів або на пункті приготування розчинів) на відстані не менше ніж 500 м від житлових і виробничих примі­щень, тваринницьких ферм, водних джерел, місця знаходження свійських і диких тварин та птахів.

Ґрунтові води на ділянці повинні бути на глибині не менше ніж 2 м від поверхні землі. Місце вибору ділянки для знешкоджен­ня узгоджується з місцевою санітарно-епідеміологічною службою. Металеву та скляну тару знешкоджують спеціальними мийними засобами. Тару, в якій були пестициди, забороняється викорис­товувати для зберігання в ній харчових продуктів, питної води, фуражу.

Крафт-мішки, іншу паперову, дерев'яну та синтетичну тару спалюють у спеціально відведеному місці на відстані не менше ніж 1 км від населених пунктів, виробничих приміщень, водоймищ, посівів продовольчих культур.

Стічні води, утворені після знешкодження тари, машин, об­ладнання приміщень і використання отрутохімікатів, підлягають глибокому очищенню від бруду, нафтопродуктів, агрохімікатів. Для цього на площадці для миття та знешкодження техніки по­винні бути обладнані очисні споруди з уловлювачем сміття, від­стійниками , електрокоагулятором і фільтрами. Залишки невико­ристаних і непридатних пестицидів знешкоджують тільки в край­ніх випадках, як правило, їх повертають постачальним організа­ціям або заводам-виготівникам.

Власнику підприємства дозволяється знешкодження невели­кої кількості пестицидів (до 10 кг). Виняток становлять препара­ти з вмістом ртуті: вони не підлягають знешкодженню та переда­ються постачальним організаціям або заводам-виготівникам. Пре­парати синильної кислоти (ціанплав та ін.) знешкоджують на міс­цях, але їх кількість не повинна перевищувати 200 г.

Біологічні засоби в сільському господарстві

Накопичення стійких пестицидів в об'єктах навколишнього се­редовища, негативна дія їх на здоров'я людей, флору та фауну змушують приділяти все більше уваги пошуку засобів захисту рослин, що не мають негативних наслідків. Великі надії в цьому покладаються на біологічні препарати і засоби. До цих препара­тів відносять живі мікробні організми та сполуки (антибіотики). Усі вони згубно діють на шкідників або збудників захворювань рослин.

Наприклад, рекомендовано застосовувати аренарін, боверін, фітобактеріоміцин, ентобактерін.

На особливу увагу заслуговує застосування в рослинництві антибіотиків. Більшість антибіотиків відносно малостійкі, але деякі з них, наприклад, стрептоміцин, виявились виключно стій­кими при використанні для захисту рослин. Використання анти-

біотиків у ветеринарії призводить до забруднення ними продук­тів тваринництва. Наявність антибіотиків у харчових продуктах небажана, оскільки окремі люди мають підвищену чутливість до незначної кількості антибіотиків. Сьогодні зареєстровано реакції відносно всіх антибіотиків, що використовуються.

Якщо мова йде про немедичне застосування антибіотиків, то гігієнічні дослідження щодо їх токсичності слід проводити за пов­ною схемою, що використовується для хімічних засобів захисту рослин. Для повної гігієнічної оцінки необхідні дослідження з ура­хуванням ентерального, інгаляційного та нашкірного шляхів над­ходження в організм як при одноразовій, так і при багаторазовій дії різних доз препаратів. Важливо також визначити кумулятивні властивості антибіотиків і вивчити специфіку їх токсичної дії.

Тільки така всебічна оцінка токсичності дозволить відібрати із запропонованих засобів безпечні сполуки, інакше використання антибіотиків у немедичних цілях призведе до реальної небезпеки.

Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, що запропонувала за допустиму концентрацію в продуктах тварин­ництва брати 2-4 частини антибіотика на мільйон частин сирого продукту, повинна перевірятися на основі досліджень науки та техніки.

Широкому впровадженню в сільськогосподарську практику бактеріальних препаратів, діючою основою яких є ентомопато-генні бактерії, гриби та віруси, має передувати вивчення можли­вого несприятливого впливу їх на здоров'я і на об'єкти навколи­шнього середовища. Біопрепарати мікробного походження мають властивості, що відрізняються від пестицидів, наприклад, пато­генність, вірулентність та ін., але їм можуть бути притаманні і властивості пестицидів ~ токсичність, подразнювальна дія.

Біологічні шкідливості

Велика концентрація тварин і птахів у комплексах на промисло­вій основі, зростання скотарства посилюють впяив біологічних шкідливостей тваринного походження. Ефективне збільшення приросту та продуктивності поголів'я пов'язане з багатотоннаж-ним виробництвом збалансованих концентрованих кормів, що містять численні добавки - кормовий білок, дріжджі, вітамінні концентрати, незамінні амінокислоти, ферменти, антибіотики, антиоксиданти, що є продуктами мікробіологічного синтезу. Роз­ширяються посіви кормових трав, кукурудзи і т.д. як джерел гру­бих і соковитих кормів, а також збільшуються площі, зайняті тех­нічними культурами, виробництво овочів, цитрусових та ін. У

процесі механізації рослинництва підвищується запиленість по­вітря продуктами рослинного походження. Широке використан­ня мікробних препаратів для захисту рослин сприяє підвищенню врожайності культур. Цим визначається важливість вивчення біо­логічних шкідливоетей. їх можна поділити на такі групи:

1. змішаний органічний пил, що містить речовини рослинного та тваринного походження (рослинний пил, насіння бур'янів, шерсть, лупа, пух, волосся, пір'я, лусочки шкіри, кігтів, ко­пит, частинки фекалій, сирий протеїн і жир, речовини, що ек­страгуються ефіром, та ін.);

2. ефірні масла, ароматичні сполуки рослинного походження;

3. сапрофітна, умовно-патогенна і патогенна (антропонозна) мі­крофлора (спорові та неспорові форми бактерій, гриби, віру­си), що міститься в повітрі, кормах, на устаткуванні, одязі тощо; і

4. збудники зооантропонозних інфекцій;

5. біологічно активні кормові добавки, мікробні препарати для захисту рослин, інші продукти мікробіологічного синтезу, їх продуценти.

Вплив біологічних шкідливоетей на організм

Характерна риса дії біологічних шкідливоетей - порушення іму­нітету.

Інфекційна дія. Потрапляння в організм працівників грибів, їх спор, бактерійної та вірусної флори може призвести до розвит­ку інфекції. Про професійне походження мікозів судять на під­ставі виробничої необхідності контакту хворого з джерелом інфекції, локалізації грибкових уражень на певних ділянках шкірного покриву, що служать місцем зараження при виконанні певної роботи, виявлення тварин, хворих на грибкові хвороби, наявність грибка в повітрі виробничих приміщень. Професійні мікози переважно первинні - інфекція проникає в організм ззовні.

Серед цвілевих мікозів переважають аспергілези, що спосте­рігаються в осіб, зайнятих обробкою і навантаженням зерна, ба­вовняного насіння, червоного перцю, заготівлею кормів, у тварин­ників, працівників бавовноочищувальних заводів, підприємств мікробіологічного синтезу і виробництва кормів, де цвілеві гриби можуть розмножуватися в сировині.

Як профзахворювання поки що маловідомі пеніциліози, що проявляються лихоманкою, псевдотуберкульозними захворюван­нями легенів. В осіб, що контактують з апельсинами, спостеріга­ються мукорози.

Кандидамікози можуть спостерігатися в рільників (легеневий кандидоз молотильників), птахівників (дріжджова ерозія кистей), у робітників, зайнятих на виробництві кормового білка (до 34% випадків) і дріжджів.

Гістоплазмоз спостерігається в рільників, птахівників. Іноді гістоплазми виявляються в ґрунтовому пилі, пташиних екскре­ментах.

Кокцидіоз виявляється в рільників і збиральників плодів. Ча­стіше виникає у вуху пору року при пилових бурях. Зараження відбувається при вдиханні пилу, що містить гриби. Через два ти­жні розвивається пневмонія.

Актиномікоз іноді спостерігається в збиральників чаю, пра­цівників елеваторів, при силосуванні тощо.

Бластомікоз можливий у рільників та інших сільськогоспо­дарських працівників при зниженні опірності організму.

Тору лез викликається грибами, що обсіменяють траву; в окре­мих випадках відзначений в осіб, які заготовляють сіно. Збудник вражає центральну нервову систему, легені.

Тріхофітія може розвинутися у тваринників, ветеринарів, конюхів, трактористів, які вивозять гній з ферм, працівників, зайнятих обмолотом зерна та прибиранням соломи. Переважна захворюваність тріхофітією тваринників обумовлена поширеніс­тю цього мікозу серед тварин, тісним контактом людей з тварина­ми, поганим санітарно-гігієнічним станом ферм, робочих місць, відсутністю спецодягу, недостатньою санітарною грамотністю працівників.

Зооантропонози професійного характеру - це інфекційні хво­роби людини, що пов'язані з її професійною діяльністю і викли­каються різними мікроорганізмами, основним резервуаром і дже­релом яких є хворі та заражені тварини (табл. 2.13).

Токсична дія біологічних шкідливостей на організм праців­ників є результатом властивої грибам і бактеріям здатності до ток-синрутворення. Існує близько 120 видів токсигенних грибів і до 100 видів - мікотоксинів.

Під впливом біологічних шкідливостей (антибіотиків, комбі­кормів) знижується рівень імунітету.

Ослаблення імунітету сприяє збільшенню захворюваності пра­цівників, ураженню перш за все органів дихання (близько 50% всіх випадків тимчасової непрацездатності) і шкіри (6-7%).

Алергенна дія. Порушенням імунологічної реактивності, що часто спостерігається, є алергізація організму. Органічні речовини рослинного та тваринного походження, рослинний пил, багато

видів бактерій і грибів, їх спори, ефірні масла та інші біологічні шкідливості нерідко є алергенами. Порівняно з речовинами рос­линного походження гриби і бактерії - більш виражені алергени.

Серед алергічних захворювань, що найчастіше спостерігають­ся в осіб, зайнятих у сільському господарстві, слід назвати полі-нози та бронхіальну астму.

Полінози - алергічні захворювання викликані, пилком рос­лин. Крім пилку, алергічні властивості можуть мати й інші час-тини рослин.

У працівників сільського господарства найчастіше спостері­гаються шкірні прояви полінозу. У профілактиці полінозів важ­ливе значення мають виявлення ранніх ознак підвищеної чутли­вості осіб, зайнятих обробітком технічних культур і своєчасне раціональне їх працевлаштування.

Тяжкими формами патологій, що супроводжуються втягнен-ням у патологічний процес бронхів, є: розвиток клінічної карти­ни астматичного бронхіту або бронхіальної астми. Хворі скар­жаться на відчуття першіння в горлі. З'являється сухий, боліс­ний кашель, що посилюється при контакті з пилком. У розпал цвітіння рослин пилок, до якого підвищена чутливість, утрудняє дихання, розвиваються напади бронхіальної астми.

Бронхіальна астма. Етіологічні чинники, що обумовлюють розвиток професійної бронхіальної астми та інших професійних

алергозів у працівників сільського господарства, різні за своєю природою (алергени тваринного, рослинного походження, хімічні, інфекційні, паразитарні).

Працівники тваринницьких комплексів, птахофабрик зазна­ють дії алергенів в основному тваринного походження (шерсть тварин, пух і пір'я). Працівники, що займаються прибиранням сіна, вирощуванням і переробкою технічних культур (хміль, ба­вовна, льон, конопля та ін.), контактують з алергенами рослин­ного походження (пилок рослин).

До хімічних алергенів, впливу яких можуть зазнавати меха­нізатори сільського господарства, працівники агропромислових комплексів, тепличних господарств, належать багато пестицидів (хлор- і ртутьорганічні, похідні карбамінової кислоти та ін.), мі­неральні добрива (ціанисті, азотні сполуки). Не виключається можливість контакту з хімічними алергенами працівників ріль­ничих бригад, які забезпечують догляд за сільськогосподарськи­ми культурами, обробленими пестицидами.

Алергени інфекційного походження (бактерійні, вірусні, гель­мінти) виявляються при роботі тваринників і птахівників, у рисі­вників, землекопів тощо.

Дії алергенів змішаного характеру зазнають працівники ви­робництва комбікормів, де можливий контакт з пилом рослинно­го походження, преміксами, антибіотиками.

Своєрідність клінічної симптоматики бронхіальної астми як професійного, так і непрофесійного характеру, полягає в чергу­ванні нападів задухи, обумовлених порушенням прохідності дріб­них бронхів і бронхіол, з періодами відносного самопочуття між нападами. Ступінь вираженості нападів і тривалість періоду між нападами не завжди однакові.

«Легеня фермера». Тривале зберігання продуктів рослинно­го походження створює сцриятливі умови для розвитку в них спор різних грибків. Вдихання пилу, що містить спори грибків, при­зводить до пошкодження паренхіми легенів.

«Легеня фермера» - класичний приклад екзогенного алергіч­ного альвеоліту, що розвивається внаслідок вдихання пилу цві­лого сіна, зерна, силосу, що містять спори. Захворювання прояв­ляється, як правило, в зимово-весняний період, коли для корму худоби використовуються запаси залежалого сіна. Розрізняють гостру, підгостру та хронічну форми захворювання. Гостра фор­ма характеризується раптовим початком. Через 4-14 годин після експозиції в потерпілого підвищується температура до 39-40 °С; з'являються головний біль, болі в м'язах, мокрий кашель.

Виходячи з різноманітності несприятливого впливу біологіч­них шкідливостей на організм працюючих і малої вивченості цього питання, гігієнічні завдання поділяються на практичні та наукові.

До практичних належить реалізація вимог зниження концен­трації органічного пилу в повітрі виробничих приміщень шляхом герметизації обладнання, встановлення ефективних вентиляцій­них систем, ізоляції робочих місць операторів, герметизації ка­бін тракторів і комбайнів.

Зменшення вмісту мікрофлори в повітрі виробничих примі­щень досягається шляхом дотримання правил заготівлі грубих і соковитих кормів (виключення можливості роботи людей з цві­лими продуктами), заборони використання в кормах недостатньо очищених ферментних препаратів. Зниження вологості повітря виробничих приміщень до 65-70% перешкоджає проростанню спор. Важливе значення мають заміна у тваринництві та кормо­виробництві медичних антибіотиків немедичними, заборона ви­користання стимуляторів росту антибіотиків, до яких належать аміноглікозиди (стрептоміцин, неоміцин). Доцільні своєчасне виявлення та ізоляція хворих тварин.

Необхідні подальші дослідження, пов'язані з вирішенням низ­ки наукових питань, таких, як створення стандартів біологічної безпеки під час роботи в основних галузях сільськогосподарсько­го виробництва, обґрунтовування ГДК біологічних шкідливостей, встановлення нормативів на вміст у повітрі бактерій, грибів, їх спор, вірусів, складання переліку протипоказань до професійно­го відбору і т.д.

Загальні вимоги біологічної безпеки при роботі з біологічни­ми шкідливостями відображені в ГОСТах. Величини допустимої мікробної забрудненості у тваринницьких приміщеннях різного профілю рекомендовані ветеринарною службою: для великої ро­гатої худоби - 20-70 тис. мікроорганізмів в 1 м³ повітря, у примі­щеннях для утримання свиней від 50 до 100 тис. мікроорганізмів в 1 м³ повітря.