62. Головні мотиви та персонажі лицарського роману: артурівський світ

Ли́царський рома́н (фр. romanz) — оповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважно віршований.

Лицарський роман в цілому знаменує початок усвідомленої художньої вигадки та індивідуальної творчості. Він становить вершинусередньовічної оповідної літератури. «Роман втілює мрію про щастя, відчуття сили, волю до перемоги над злом. Саме в цьому, поза всяким сумнівом, полягала його первинна соціальна функція: вона на багато століть пережила умови, які викликали її до життя.»[1]

Ланселот одержимо любов'ю до дружини короля Артура королеві Геньевре. Це почуття, що виражається в куртуазному служінні Дамі, визначає все поводження Л.: заради Геньеври він робить неймовірні подвиги й, потрапляючи в найнебезпечніші ситуації, виявляється переможцем, тому що любов надає йому сили. Одне із шаленостей героя проявляється, коли він бореться із чарівником, що викрали королеву, спиною до супротивника, щоб не втрачати з виду кохану, що дивиться на двобій з вікна вежі. Заради Геньеври Л. готовий навіть на приниження: зустрінутий їм карлик, обіцяючи повідомити ім'я викрадача королеви, пропонує Л. проїхати в його возі, що сприймається лицарями як образа їхнього достоїнства. Л. погоджується, щоправда, коливається перед цим кілька секунд, викликаючи згодом невдоволення Геньеври. Свою «провину» перед королевою він і повинен надолужити. Деякі дослідники вбачають у Л. алегорію Рятівника, що возз'єднує душу (Геньевру) і тіло (короля Артура), розлучених через підступ споконвічного Зла (чарівника Мелеаганта). Герой романів, пов'язаних з пошуками Грааля, а також з розпадом артуровского держави й смертю самого короля Артура. Саше відомі - французький анонімний романний цикл «Ланселот-Грааль» і, зокрема, «Книга про Ланселоте Озерний» і «Смерть Артура» (ок.1230), а також «Смерть Артура» англійця Томаса Мэлори (1488). Тут Л. пов'язаний з Дамою Озера, що наставляє юного героя в тім, яким повинен бути щирий лицар, а потім захищає йому в любов-страсті до королеви Геньевре. Однак Л. Озерний уже не тільки палкий закоханий. Під впливом святого пустельника герой визнає гріховність лицарства й своєї любові до дружини короля Артура. Ціною покаяння Л. вдається лицезреть чудесний Грааль, хоча володіти їм визнані гідними лише непорочний син Л. і дочки Короля Рибалки Галахад, а потім Персеваль. Однак потім Л. порушує обітниця й знову віддається любові з Геньеврой, що побічно служить однієї із причин руйнування лицарського братерства. Гавейн набудовує Артура проти Л., і все королівство поринає в хаос міжусобиць, ведучий до загибелі всіх і вся

63. Ідеал лицарського служіння дамі у романі Крет’єна де Труа “Ланселот або лицар воза”.

Ланселот одержимо любов'ю до дружини короля Артура королеві Геньевре. Це почуття, що виражається в куртуазному служінні Дамі, визначає все поводження Л.: заради Геньеври він робить неймовірні подвиги й, потрапляючи в найнебезпечніші ситуації, виявляється переможцем, тому що любов надає йому сили. Одне із шаленостей героя проявляється, коли він бореться із чарівником, що викрали королеву, спиною до супротивника, щоб не втрачати з виду кохану, що дивиться на двобій з вікна вежі. Заради Геньеври Л. готовий навіть на приниження: зустрінутий їм карлик, обіцяючи повідомити ім'я викрадача королеви, пропонує Л. проїхати в його возі, що сприймається лицарями як образа їхнього достоїнства. Л. погоджується, щоправда, коливається перед цим кілька секунд, викликаючи згодом невдоволення Геньеври. Свою «провину» перед королевою він і повинен надолужити. Деякі дослідники вбачають у Л. алегорію Рятівника, що возз'єднує душу (Геньевру) і тіло (короля Артура), розлучених через підступ споконвічного Зла (чарівника Мелеаганта).

Герой романів, пов'язаних з пошуками Грааля, а також з розпадом артуровского держави й смертю самого короля Артура. Саше відомі - французький анонімний романний цикл «Ланселот-Грааль» і, зокрема, «Книга про Ланселоте Озерний» і «Смерть Артура» (ок.1230), а також «Смерть Артура» англійця Томаса Мэлори (1488).