1.2 Волокнисті електроізоляційні матеріали неорганічного походження

До волокнистих матеріалів неорганічного походження відносяться: скловолокно, азбест та плавлений кварц.

Скловолокно виготовляється із розплавленого скла. Скло – це крихкий матеріал, але вироби із його волокон мають високу гнучкість і можуть оброблюватися із використанням текстильних технологій. Скловолокно має високу нагрівостійкісь (до 1000 ⁰С) та високу хімостійкість, низьку гігроскопічність. Основним недоліком є низькі механічні властивості: низька механічна міцність, підвищена крихкість волокон, низька стійкість до стирання, низьке подовження при розриві. Із скловолокна виготовляють стрічки, трубки, папір, тканини.

Азбест – мінерал волокнистої структури. Для покращення зчеплення поміж волокнами додають тальк та бавовняне волокно.

Основною особливістю азбесту є його велика нагрівостійкість (до 400⁰), еластичність та прядильна здатність. Недоліки: відносно велика товщина волокон, висока гігроскопічність та низька механічна міцність.

Із азбестових волокон виготовляють нитки, пряжу, шнури, плетені трубки, стрічки, папір та картон та інші вироби.

Просочені волокнисті матеріали – волокнисті матеріали (папір, тканини), які додатково просочені електроізоляційними лаками, емалями, оліями. До цієї групи ізоляційних матеріалів відносяться лакотканини: бавовняна та шовкова, склолакотканини, склолакотканини на основі фторопластів, лакопапери та лаковані трубки.

Ці матеріали виділяються підвищеною нагрівостійкістю, електричною міцністю, теплопровідністю та механічною міцністю, а також зниженим вологопоглинанням.

В залежності від типу лаку, який використовується для просочування матеріалів лакотканини підрозділяють на світлі (із використанням олійних лаків) та чорні (із використанням олійно-бітумних лаків).

Світлі лакотканини більш стійкі до впливу нафтових масел, бензину, води, але вони більше схильні до теплового старіння.

Чорні лакотканини мають підвищені електроізоляційні характеристики, але не стійкі до впливу масел та бензину.

Питомий об’ємний опір лакотканин  = 10⁷…10¹¹ Ом∙м. Електрична міцність (Е_пр) лакотканин знаходиться в межах від 18 МВ/м (капронова світла лакотканина) до 90 МВ/м (шовкова світла лакотканина).

2 Електроізоляційні пластичні маси

Пластичними масами (пластмасами) називають групу твердих матеріалів, які складаються повністю або частково із полімерних з’єднань, вони пластичні в процесі переробки і здатні набувати потрібної форми.

Пластмаси одержують на основі натуральних та штучних смол. В залежності від типу смоли пластмаси бувають термореактивні та термопластичні.

До термопластичних належать пластмаси на основі полівінілових і поліамідних смол, ефірів, целюлози та ін.

До термореактивних належать пластмаси на основі епоксидних, поліефірних, кремнійорганічних, фенолформальдегідних та інших смол.

Окрім смоли, яка є зв’язуючою речовиною (30…60%) до складу пластмас входять: наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, барвники.

Пластмаси мають високі механічні характеристики, високі електроізоляційні властивості, стійкі до корозії, мають високу хімічну стійкість, не гігроскопічні, легкі. Пластмаси мають також широкий діапазон коефіцієнта тертя та високий опір до стирання.

До основних недоліків пластмас відносяться: повзучість (здатність деформуватися під впливом навантаження), низька теплостійкість, низька міцність при змінних навантаженнях, порівняно швидке старіння.

Із пластмас виготовляють електроізоляційні шайби, дугогасні камери, вимикачі, розетки, патрони ламп, корпуси електричних апаратів складної конфігурації. Із пластмас виготовляють також армовані вироби (із запресованими металевими деталями.