Практичне заняття №11 Культура монологічного фахового мовлення План

1. Сутність і специфіка публічної монологічної мови.

2. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).

3. Підготовка до публічного виступу.

4. Структура публічної професійної промови.

5. Умови успішного виступу.

6. Засоби увиразнення публічного виступу.

Ключові поняття: усне мовлення, публічне і приватне усне мовлення, роди й види професійної публічної мови, доповідь, промови, виступ, повідомлення, лекція, етапи підготовки до публічного виступу, умови успішного виступу.

Питання й завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність професійного публічного мовлення?

2. Які існують основні жанри усного публічного монологічного мовлення?

3. Окресліть структуру промови.

4. Назвіть умови успішного виступу.

5. Яка роль невербальних засобів у публічному мовленні?

Рекомендовані джерела

1. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / М.Г.Зубков. – Х. : СПД ФО Співак Т. К., 2006. – С. 304–311.

2. Культура фахового мовлення / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці : Книги ХХІ, 2006. – С. 100–114.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування / З.Мацюк, Н.Станкевич. – К. : Каравела, 2008. – С. 96–102.

4. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – С. 150–190.

Практична частина

1. Підготуйте виступ у формі доповіді на наукову студентську конференцію. Тему доповіді виберіть за фахом, узгодивши її з викладачем.

Готуючи текст виступу, пам’ятайте про те, що він має чіткий поділ: вступ, основна частина та висновок. Тривалість виступу – 5-7 хвилин.

2. Укладіть план поданої нижче промови. Проаналізуйте її структуру. Сергій Равінг

ПРО ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ

Людина повинна бути інтелігентною. А якщо в неї професія не вимагає інтелігентності? А якщо вона не змогла одержати освіту: так склалися обставини? А якщо навколишнє середовище не дозволяє? А якщо інтелігентність зробить її «білою вороною» серед товаришів по службі, друзів, рідних, буде просто заважати її зближенню з іншими людьми? Ні, ні й ні! Інтелігентність потрібна за всіх обставин. Вона потрібна й для оточуючих, і для самої людини. Це дуже, дуже важливо, і насамперед для того, щоб жити щасливо й довго: так, довго! Тому що інтелігентність дорівнює моральному здоров’ю, а здоров’я потрібне, щоб жити довго, – не тільки фізичне, але й розумове. У народі говорять: шануй батька свого й матір свою й довговічний будеш на землі.

Це стосується й цілого народу, й окремої людини. Це мудро.

Але насамперед визначмо, що таке інтелігентність, а потім – чому вона пов’язана із заповіддю довголіття.

Багато хто думає: інтелігентна людина – це та, яка багато читала, одержала гарну освіту (і навіть переважно гуманітарну), багато подорожувала, знає кілька мов. А тимчасом можна мати все це й бути неінтелігентним, і можна нічим цим не володіти великою мірою, а бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною.

Позбавте справді інтелігентну людину повністю пам’яті. Нехай вона забуде геть усе, не буде знати класиків літератури, не буде пам’ятати найвизначніші твори мистецтва, забуде найважливіші історичні події, але якщо при цьому вона збереже здатність сприймати культурні цінності, естетичне чуття, зможе відрізнити дійсний твір мистецтва від грубої «підробки», зробленої тільки для того, щоб здивувати, якщо вона зможе захопитися красою природи, зрозуміти характер й індивідуальність іншої людини, стати на її місце, а зрозумівши іншу людину, допомогти їй, не виявить брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості, а оцінить іншу по достоїнству, – ось це й буде інтелігентна людина...

Інтелігентність не тільки в знаннях, а в здатностях до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі й тисячі дрібниць: у вмінні шанобливо сперечатися, у вмінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, навіть у звичці поводитися скромно за столом, не смітити навколо себе – не смітити недопалками або лайкою, дурними ідеями (це теж сміття, і ще яке!).

Я знав селян, які були по-справжньому інтелігентні. Вони дотримувалися дивної чистоти у своїх будинках, уміли цінувати гарні пісні, уміли розповідати «бувальщину» (тобто те, що відбулося з ними або іншими), жили впорядкованим побутом, були гостинні й привітні, із розумінням ставились і до чужого горя, і до чужої радості.

Інтелігентність – це здатність до розуміння, до сприйняття, це ставлення до світу й до людей.

Інтелігентність треба в собі розвивати, тренувати – тренувати душевні сили, як тренують і фізичні сили. А тренування можливе й необхідне в будь-яких умовах.

Що тренування фізичних сил сприяє довголіттю – це зрозуміло. Набагато менше розуміють, що для довголіття необхідне й тренування духовних і душевних сил.

Справа в тому, що зловісна й зла реакція на навколишнє, брутальність і нерозуміння довкілля – це ознака душевної й духовної слабкості, людської нездатності жити... Штовхається в переповненому автобусі – слабка й нервова людина, виснажена, яка на все неправильно реагує.

Свариться із сусідами – теж людина, що не вміє жити. Естетично несприйнятлива – теж людина нещасна. Не вміє зрозуміти іншу людину, наділяє її тільки злими намірами, що вічно ображається на інших – це теж людина, що збіднює своє життя й заважає жити іншим. Душевна слабкість веде до фізичної слабкості. Я не лікар, але я в цьому переконаний. Довголітній досвід мене в цьому переконав.

Привітність і доброта роблять людину не тільки фізично здоровою, але й гарною. Так – гарною.

Обличчя людини, що часто спотворюється злістю, стає потворним, а рухи цієї злої людини позбавлені витонченості, не навмисної витонченості, а природної, яка набагато дорожча.

Соціальний обов’язок людини – бути інтелігентною. Це обов’язок і перед самою собою. Це запорука її особистого щастя й «аури» доброзичливості довкола неї й до неї (зверненої до неї).

Усе, про що я говорю, – заклик до інтелігентності, до фізичного й морального здоров’я. Будьмо довголітні як люди і як народ! А шанування батька й матері варто розуміти широко – як шанування всіх прекрасних сторін нашого минулого – минулого, що є батьком і матір’ю нашої сучасності, великої сучасності, належати до якої велике щастя.

Теоретичні відомості до завдання 2

Види планів

Простий	Складний	Цитатний	Номінативний (називний)	Тезовий
Зазначено лише основні питання, у пунктах називають основні мікротеми тексту	Поруч із основним є додаткові запитання, пункти розбивають на підпункти	Як пункти використано цитати, що розкривають зміст тексту	Використовують називні речення з головним членом, вираженим тільки у формі називного відмінка	Сформульовано основне положення абзацу, його мікротема