3. Особливості провадження у справах щодо проходження пуб­лічної служби.

Незважаючи на те, що законодавець виділяє як окремий вид спорів у сфері публічних відносин спори з приво­ду прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 17 КАСУ), певних особливостей розгляду таких спорів він не виокремлює. Виклю­чення складають провадження про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ст. 180 КАСУ). Особливістю та­кого провадження є:

• справа розглядається в окружному адміністративному суді, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ;

• з позовною заявою звертається тільки Голова Верховної Ради України;

• справа вирішується протягом семи днів після відкриття провадження у справі;

• неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає її роз­гляду.

Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби потребують більш повного відповідного процесуального врегулювання.

4. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби характеризу­ються встановленням скорочених строків:

• подання позовної заяви – у десятиденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушен­ня її прав і у триденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій;

• розгляду справи, яка вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

5. Особливості провадження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Законодавець встановлює дві групи особливостей провадження щодо реалізації права на мирні зібрання:

• особливості провадження у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України);

• особливості провадження у справах про усунення обме­жень у реалізації права на мирні зібрання (ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України) характеризу­ються тим, що відповідно до ст. 39 Конституції України грома­дяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збо­ри, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких за­вчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Однак, в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, судом відповідно до закону можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Ці обмеження полягають у забороні проведення певних заходів чи в інших обмеженнях щодо дати, часу, місця, маршруту, умов, тривалості їх проведення.

Про обмеження реалізації права на мирні зібрання органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітин­гів, походів, демонстрацій мають право звернутися до окруж­ного адміністративного суду із позовною заявою про заборону чи інше обмеження права на мирні зібрання.

На законодавчому рівні строк на повідомлення про прове­дення зборів, мітингів, демонстрацій не врегульовано.

Рішен­ням Конституційного Суду України від 19.04.2001 р. щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання визначено, що ор­ганізатори таких зібрань мають сповістити органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування заздалегідь, у прийнятні строки, що передують даті їх проведення.

Ці строки не повинні обмежувати права громадян і водночас мають надавати мож­ливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкод­ного проведення громадянами мирного зібрання, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Проте на місцевому рівні можуть прийматися нормативні акти, які визначають строки повідомлення органу владних повноважень про проведення заходів на мирні зібрання.

Позовна заява про заборону чи обмеження зборів по­дається негайно після одержання повідомлення про проведен­ня зборів, мітингів, походів.

Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідом­ляє позивача та організатора зборів.

Позовна заява, яка подана в день проведення мирного зібрання або після цього, зали­шається без розгляду.

Адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкрит­тя провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів – розглядається не­відкладно.

Постанова про обмеження прав на мирні зібрання виконується негайно і оскарженню не підлягає.

Особливості провадження у справах про усунення обме­жень у реалізації права на мирні зібрання (ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України) ха­рактеризуються тими самими ознаками, що й провадження у справах про обмеження реалізації права на мирні зібрання, з тією лише різницею, що позивачем виступають організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій, а від­повідачем – органи виконавчої влади, органи місцевого само­врядування.

Адміністративна справа про усунення обмежень вирішуєть­ся судом протягом трьох днів, а у разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів, або у день їх проведення – невідкладно.

Постанова суду про усунен­ня обмежень на мирні зібрання виконується негайно, оскар­женню не підлягає.

В И С Н О В К И

У сучасних демократичних державах велике значення для гарантування прав людини в її відносинах із владою надається правовому захисту з боку такого незалежного і авторитетного органу, як адміністративний суд.

Судовий механізм захисту прав людини дозволяє, в певній мірі, усунути свавілля з боку державної влади, посадових і службових осіб, забезпечуючи проведення в життя принципу її відповідальності за свою діяльність перед людиною.

З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України в нашій державі та утворенням адміністративних судів майже закінчився процес організації системи адміністративної юстиції. 

У Кодексі адміністративного судочинства України визначена певна класифікація видів правовідносин, які відносяться до кола розгляду адміністративних судів. 

Окремо в Кодексі виділені деякі категорії адміністративних справ у зв’язку із специфікою їх розгляду.

Так, в главі шостій третього розділу Кодексу адміністративного судочинства України приділено увагу справам: пов'язаним з оскарженням нормативно-правових актів; що виникають з процесу виборів народних депутатів України, Президента України, проведення референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби та щодо реалізації права на мирні зібрання.

Безумовно, кожна з перелічених категорій має велике значення для реалізації прав і свобод фізичних та юридичних осіб від свавілля органів державної влади.

Проте, найважливішим, є те, що особливу увагу в Кодексі адміністративного судочинства України приділено таким категоріям справ, що пов’язані з виборчим процесом та процесом референдуму.

Розгляд виборчих спорів має свої особливості, адже повинно бути забезпечено максимальну незалежність суду від політичного впливу, оскільки у разі виникнення спірних ситуацій, саме на адміністративний суд покладено функції арбітра. В даному рефераті відображені конкретні процесуальні особливості при вирішенні перелічених вище категорій адміністративних справ, закріплених в Кодексі адміністративного судочинства України.

Точне і неухильне додержання адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України є неодмінною умовою забезпечення правильного, справедливого і швидкого вирішення справ з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.