Основні положення комунікаційної системи:

• формування і розвиток мовлення глухих дітей в умовах предметно-практичної діяльності;

• цілеспрямована робота з розвитку мислення у зв’язку з засвоєнням мови;

• успішний мовленнєвий розвиток глухої дитини можливий лише в спеціально організованому мовленнєвому середовищі, коли виникає природна необхідність в мовленнєвому спілкуванні, використанні мовлення в пізнавальній діяльності.

Засвоєння глухими дітьми системної будови мови (фонетики, граматики, лексики) відбувається не так, як у чуючих дітей. Дитина з нормальним слухом починає вивчати мову, вже маючи певні уміння і навички, тобто частково володіючи нею. В спеціальній школі для глухих дітей вивчення мови в рамках комунікаційної системи відбувається на основі структурно-семантичного принципу, розробленого Л. П. Носковою. Суть: вихідним матеріалом для вивчення мови є речення. Спостерігаючи різні типи речень, будуючи комунікативно-значимі нові речення, глухі діти поступово підходять до мовних узагальнень, засвоюють нові відомості про мову.

Працюючи з глухою дитиною, сурдопедагог співставляє рівень її мовленнєвих досягнень з нормою для дитини відповідного віку і будує навчання таким чином, щоб скомпенсувати втрачене до початку навчання.

Надзвичайно важливим в даній системі є діяльнісний принцип навчання, який передбачає необхідність створення таких умов, в яких усне мовлення і освоєння мови стануть необхідністю. Для виникнення і розвитку необхідності в спілкуванні організовується колективна предметно-практична діяльність. В дошкільний період це побутова діяльність, гра, естетична діяльність, елементарна трудова діяльність. В умовах шкільного навчання це може бути робота парами, групами, через розподіл ролей, обов’язків, планування діяльності та її реалізацію.

Навчання глухих дітей мові в умовах комунікаційної системи забезпечується не лише уроками предметно-практичного навчання, а й заняттями з розвитку слухового сприйняття і формування вимови.

Процес спеціальної освіти нечуючих забезпечується різними технічними засобами слухопротезування і звукопідсилюючої апаратури а також засобами, які забезпечують передачу інформації на зоровій основі (засоби статичної і динамічної проекції, відеотехніка, лазерні диски, які кодують зображені або звукові сигнали). Глухі широко користуються телекомунікаційними засобами, відеотелефоном, пейджинговим зв’язком і телефаксом.

Особливе місце в житті нечуючих займає комп’ютер, як засіб навчання, розвитку слуху, мовлення, навичок читання з губ. Для нечуючих комп’ютер є не стільки засобом оптимізації навчального процесу, як в масовій загальноосвітній школі, скільки засобом подолання або зменшення вторинних відхилень у розвитку, засобом компенсації втраченої або порушеної слухової функції.

Індивідуалізовані комп’ютерні програми з різних тем і навчальних предметів дозволяють нечуючим учням отримувати навчальну інформацію в більш доступному для них оптичному, а не акустичному варіанті, отримувати, при необхідності, своєчасну допомогу, в тому числі і з використанням жестового мовлення. Спеціальна побудова комп’ютерних програм дозволяє сурдопедагогу цілеспрямовано працювати над розвитком мислення, пам’яті, уваги та інших психічних процесів дитини, які потребують корекції і розвитку. Використовується безліч комп’ютерних програм для розвитку артикуляційних умінь, слухового сприйняття слабочуючих і глухих, формування навичок читання з губ, навчання жестовій і словесній мові та ін.

7