2. Корекційне навчання і виховання дітей з порушеннями слуху в масовій загальноосвітній школі. Основні причини навчання дітей з вадами слуху в загальноосвітніх закладах

1. У зв’язку з тим, що стійкі порушення слуху зустрічаються не часто, спеціальних закладів подібного виду небагато і розміщені вони, зазвичай, у великих містах. Відповідно, більшість дітей живуть далеко від них. Тому, майже всі спеціальні заклади для дітей з порушеннями слуху інтернатного типу. Батьки можуть взяти дітей додому лише на вихідні або канікули. Отже, навчання в спеціальній школі надовго відриває дитину від сім’ї.

2. Навчаючись в спеціальній школі, дитина протягом довгого періоду часу, змушена постійно знаходитись серед погано чуючих і, тому погано розмовляючих дітей. Це має сенс, якщо дитина тільки починає оволодівати усним мовленням. Якщо ж рівень її мовленнєвого розвитку вищий, ніж у інших дітей, то це буде гальмувати розвиток повноцінного мовлення.

3. Деякі діти за станом власного здоров’я не можуть жити в умовах інтернатного закладу.

Можуть бути й інші обставини, за якими батьки не віддають дитину в спеціальний заклад (психологічні, фінансові та ін.).

Таким чином, діти з порушеною слуховою функцією можуть зустрічатись в загальноосвітньому закладі, тому, вчителю, до якого в клас потрапила така дитина, важливо якнайбільше знати про особливості глухих і слабочуючих, про своєрідність розвитку мовлення таких дітей і сприйняття ними мовлення оточуючих, про їх поведінку, бажання, захоплення та ін.

Глухих і слабочуючих дітей, які підготовлені до навчання в загальноосвітній школі умовно поділяють на 3 групи:

І – діти з незначним зниженням слуху, які, зазвичай, важко сприймають лише шепіт.

ІІ – діти, які, незалежно від ступеня зниження слуху, в результаті ранньої систематичної корекційної роботи до 6-7 років, добре говорять, не мають складностей в усному спілкуванні з оточуючими, вміють читати і писати (друкованими літерами).

ІІІ – діти, які втратили слух в віці 5-6 років або пізніше (пізнооглухші діти). Їх усне мовлення не відрізняється від однолітків, але внаслідок раптової втрати слуху, вони втратили можливість сприймати, а , отже, і розуміти усне мовлення оточуючих. При умові своєчасно розпочатої і успішної роботи з відтворення спілкування ці діти можуть навчатися разом з чуючими дітьми.

Діти І групи можуть навчатись в умовах інтегрованого навчання навіть при відсутності допомоги сурдопедагога, а діти ІІ і ІІІ груп можуть навчатись в масовій школі лише завдяки систематичній інтенсивній роботі сурдопедагога і допомозі батьків.

Заняття сурдопедагога можуть проводитись систематично (1-2 рази в тиждень) або епізодично (1-2 тижні на канікулах). Це залежить від місця проживання дитини. Крім цього, педагог-дефектолог повинен знаходитись в постійному контакті з масовим закладом, в якому навчається дитина.

Наявність в загальноосвітній школі дитини з вадами слуху вимагає особливого відношення до неї з боку педагога, який повинен:

• допомогти дитині освоїтись в колективі і подружитись з однолітками. При цьому важливо уникати гіперопіки – не допомагати там, де дитина може і повинна вирішувати сама;

• постійно контролювати цікавість, активну участь дитини в роботі класу, розуміння матеріалу в різних формах (відповіді на питання, повторення сказаного та ін.). Дитина з вадами слуху повинна завжди бачити обличчя вчителя і учнів, які відповідають;

• забезпечувати індивідуальний підхід до навчання: у ході вивчення деяких тем, працювати з дитиною до або після уроку (ознайомлення з деякими словами, фразами, пояснення математичних дій і т. п.).

Навчання в масовій школі дітей з недоліками слуху – це складний процес, який вимагає від педагога не лише терпіння і любові до дитини, але й спеціальних знань і зусиль.