Визначення вологості

Зерно з підвищеною вологістю швидко псується і уражається плісенню та бактеріями. Таке зерно зберігати не можна. Нормальна вологість зерна різних культур – 15–16 %.

У виробничих умовах вологість зерна можна визначити на місці його зберігання. Якщо половинки розрізаного ножем зерна відскакують – зерно сухе (~15 %); залишаються на місці – вологе (до 20 %), а плющаться – вологе (вологість понад 20 %). Якщо сухе зерно стискувати у жмені, воно буде колоти шкіру долоні.

Вологість борошна і висівок можна визначити при огляді на місці зберігання. Сухе борошно, стиснуте в жмені, легко потім розсипається (вологість близько 15 %), середньої сухості – збивається в грудку, яка при доторкуванні легко розсипається (16–17 %) і вологе – утворює грудку, яка не зовсім легко розсипається при доторкуванні пальцем (понад 18 %). Вологість борошнистих кормів за стандартом не повинна перевищувати 15 %. Вологість комбікорму 14,5 %.

Визначення натури зерна

Натурною масою називають масу 1 л зерна, виражену в грамах.

Визначити натуру зерна можна в літрові пурці. При її відсутності можна використати скляний посуд ємкістю 0,5–1 л, який спочатку зважують з точністю до 0,5 г, потім заповнюють водою, щоб узнати його об’єм, віднімають із показника маси даної ємкості з водою масу пустої, просушують, засипають зерном встриг і знову зважують.

Натуру вираховують згідно формули:

Х = (Б / А) х 1000, де

Х – натурна маса зерна, г/л;

Б – маса зерна в ємкості, г;

А – об’єм ємкості, мл.

Натурна маса доброякісного зерна повинна бути, г/л:

пшениці – 760 (700 – 800);

жита – 700 (650 – 750);

ячменю – 600 (500 – 650);

вівса – 450 (380 – 520).

2.3. Визначення механічних домішок

Механічні домішки (земля, пісок, металеві частки, скло, насіння інших культур і бур’янів – рис. 14) знижують якість кормів або роблять їх непридатними для згодовування, особливо для жуйних і коней. Визначають кількість і якість їх шляхом вилучення із наважки корму (50–500 г) за допомогою сит з отворами різного діаметра або магніту.

В

Рис. 14. – Насіння бурянів та отруйних трав: 1. – амброзія;

2. – паслін колючий;

3, 4. – пирій

міст гальки (піску, ґрунту) у зерні визначають просіюванням наважки (500 г) зерна крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм. Гальку зважують і вираховують її вміст у процентах.

Визначення домішок металу в 1кг зерна проводять за допомогою підковоподібного магніту. Металеві предмети збирають з магніту, зважують і вираховують їхній вміст у міліграмах на 1кг.

Для визначення металомагнітних домішок в гранульованих і брикетованих комбікормах їх слід попередньо подрібнити, потім відібрати середню пробу масою 1 кг, розподілити шаром не більше як 0,5 см на сухому склі і повільно водити магнітом вздовж та упоперек. Видалені металеві домішки зважити і визначити їх вміст в 1 кг корму.

Державним стандартом вміст механічних домішок ґрунтового походження у зернофуражі допускається не більше як 0,2 %, а в борошнистих – 0,8 %.

Якщо таких домішок міститься більше, слід вживати заходів до очищення кормів, а в разі неможливості – обмежувати або зовсім не допускати згодовування їх. Для свиней і птиці такі домішки менш шкідливі.

Щоб запобігти травматичним пошкодженням травного каналу металевими предметами, їх слід видалити просіюванням крізь сито або пропусканням через електромагнітну установку.