7. Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)

В кінці ХХ ст. компаративісти досліджують порівняння як установку пізнання орієнтуючись в світі речей і мови.

Девід Аптер: Порівняння – особливий спосіб взаємозалежності ідей, що випливають з політичної філософії.

Рой Макрідіс: «Порівняння включає в себе абстрагування; кон­кретні ситуації і процеси як такі не зможуть порівнюватися... Тому порівнювати – означає виділяти певні типи і концепти за рахунок викривлення уні­кального і конкретного».

Чарльз Рейджен: існує 2 вили порівняльних досліджень:

• кількісний (орієнтується на вивчення дисперсних явищ)

• якісний (орієнтується на категоріальні зміні і їх порівняння)

Тенденційність:

1) послідовне проведення певної ідеї, тенденції

2) Пристрастність чи необ’єктивність

Евроцентризм – неявний підхід до європейсько-американської цивілізації як до такої, що реалізувала єдино правильний, найпрогресивніний варіант розвитку

Етноцентризм — світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має певні переваги перед усіма (чи багатьма) іншими етносами. Цим обумовлюється право свого етносу на виключне становище і провідну роль серед етносів певного народу, певної країни або й у більш широкому вимірі. Етноцентризм може постати із ідеологічних намагань захистити свій етнос від політики його практичного знецінення з боку владних та ідеологічних структур інших (особливо державних) етносів. Але абсолютизація значення та ролі такого етносу, який є найбільшим або історично найактивнішим серед етносів певного народу, що не має своєї державності, може стати суттєвою перепоною на шляху до консолідації усіх цих етносів у єдину державу-націю. Етноцентризм може постати також і як ідеологічна форма широкої експансії пануючого у певній поліетнічній державі етносу щодо усіх інших "підпорядкованих" етносів. Тоді він фактично стає подібним із шовінізмом і являє собою фактор виникнення та роздмухування міжетнічної ворожнечі і, кінець-кінцем, призводить до розпаду такої держави.

Шовінізм (від прізвища солдата французької армії Шовіна (Chowin) — фанатичного прихильника завойовницьких походів Наполеона Бонапарта) – ідеологічна форма виправдання права панування одних етносів над іншими етнічними спільнотами i групами за допомогою антинаукових тверджень про винятковість і месіанське призначення окремих рас і народів, необхідність поширення "вищої" культури тощо. Шовінізм неодмінно з'являється тоді, коли в даній поліетнiчній державі один із етносів досягає привілейованого становища й намагається будь-що зберегти та закріпити свої панівні позиції або коли має місце поневолення і гноблення великими i сильними націями менш розвинутих народів залежних країн.

Націонал-патріотизм – сполучення в одному соціальному суб'єкті, особистості, групі «доброго» патріотизму й «злого» націоналізму, що використає національний фактор для групового егоїзму.

Гегемонізм - Політика, заснована на прагненні до світового панування, до панування над іншими країнами й народами