79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики

Глобалістика – міждисциплінарна галузь наукових досліджень, направлена на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, породжуваних нею глоб проблем і пошук шляхів твердження позитивних і подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів. У більш широкому змісті - сукупність наукових, філософських, культурологічних і прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобал проблем, включаючи отримані результати таких досліджень, а також практичну діяльність з їхній реалізації в екологічній, економ, соц і і політичної сферах, як на рівні окремих держав, так і в міжнародному масштабі. Як самост. науковий напрямок Г. стала складатися з кінця 60-х рр. 20 ст., коли спочатку в найбільш промислово розвитих, а потім і в інших країнах різко загострилася еколог. обстановка. Римський клуб – теоретич. база сучасної глобалістики. Серед наукових категорій, якими оперують сучасні дослідники в галузі соціально-економічних і політичних процесів, на перше місце стрімко виходить поняття "глобалізація". Глобалізації і глобалізаційним процесам присвячено десятки монографій, тисячі наукових та публіцистичних статей. Проте саме у цьому випадку слід зазначити, що "кількість" ще не переросла в "якість". У західної глобалістики є два крила: «технократичне» і «технопесимістичне». Представники першого з них у вирішенні глобальних протиріч підкреслюють широкі можливості науки і техніки, надають важливого значення науково-технічному прогресу, підкреслюють його важливе значення і вплив на життя суспільства (Т. Веблен, Г. Кан, У. Браун, Д. Белл, А. Тоффлер, А. Турен, А. Шафф, і ін.). Технопесимісти» покладають відповідальність за негативні наслідки глобалізації і загострення глобальних проблем на науково-технічний прогрес, великий міжнародний капітал, транснаціональні корпорації (Г. Маркузе, Д. Медоуз, К. Боулдинг, Т. Роззак, П. Гудмен, М. Робертс, представники «нових лівих», «зелених», «антиглобалістів»). У Росії наука і філософія представлені в глобалістиці поруч із такими напрямками: 1.Філолофсько-методологічний – у його рамках досліджуються філософські підстави, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш важливі соціально-політичні й економічні перетворення, необхідні для успішного вирішення проблем, що звідси випливають, (роботи В.И. Вернадского, И.Т. Фролова, Н.Н. Моисеева, В.А. Энгельгардта, П.Л. Капицы, Е.К. Федорова, Н.Н. Иноземцева, Д.М. Гвишиани, В.С. Степина, В.В. Загладина, Г.С. Хозина, И.Б. Новика, И.В. Бестужев-Лади, А.С. Панарина, А.В. Кацуры, А.И. Уткіна й ін.). 2. Соціоприродний напрямок - охоплює широке коло проблем, з яких найбільшу заклопотаність і занепокоєння викликає екологія, забезпеченість сировинними, енергетичними, водяними, земельними й ін. ресурсами. Їхні зусилля спрямовані на вироблення принципів і методів оптимізації взаємодії суспільства і природи, екологізація виробництва і раціональне природокористування (А.Л. Яншин, Н.Ф. Реймерс, М.М. Камшилов, Г.В. Добровольский, М.И. Будыко, У.А. Ковда, Ю.А. Израэль, А.С. Ісаєв). 3. Культурологічний напрямок, у центрі якого знаходяться проблеми глобалізації, що виникають у сфері науково-технічного прогресу, народонаселення, охорони здоров'я, культури, права, утворення й інших областей громадського життя (Н.А. Агаджанян, С.П. Капица, Н.С. Касимов, Г.С. Гудожник, Э.А. Араб-Оглы, В.В. Петров, Б.Ц. Урланис, Н.М. Мамедов і ін.).