66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга

Концепція “світу-системи” І.Валлерстайна

Його зовн політ концепція часто визначається як неомарксистська. Така характеристика справедлива лише в тому відношенні, що, подібно до К.Маркса, І.Валлерстайн бачить головну детермінанту політики в економіці. Головна категорія його аналізу - “сучасна світ-система”, яка не зводиться до окремих держав. Об'єднує “сучасну світ-систему” єдина “світ-економіка”. Країни світу розподіляються на “ядро” і “периферію”, причому перше завжди знаходиться в привілейованому положенні стосовно другої. Держави, що входять до складу ядра “світ-системи”, мають можливість жити за рахунок експлуатації периферії. Такий порядок не зміниться ніколи, оскільки він випливає із самої сутності “світ-економіки”.Крім держав, що входять до складу ядра або периферії, існують ще і напівпериферійні держави. Ці держави не входять до складу ядра “світ-системи”, але і не відносяться цілком до периферії. Такою типовою напівпериферійною державою, на думку І.Валлерстайна, була Росія. Росії не вдалося ввійти до складу ядра, але одночасно вона зуміла уникнути долі периферійних країн, що стали в більшості колоніальними придатками головних держав світу. Традиційний “товар”, що визначає місце і роль Росії в “світ-системі”, це її геополітична міць і військова сила. Саме ці чинники змушували рахуватися з Росією інші держави і дозволяли їй мати статус “наддержави”.

Зміни в окремій країні або навіть у групі країн не спроможні вплинути на фундаментальні властивості “світ-системи”. Нестабільними будуть відносини всередині самого ядра “світ-системи”. Економічна конкуренція виявляє в ній три основних центри сили - США, Японії й об'єднана Європа. Але надалі неминуче об'єднання США і Японії в єдиний блок, що має антиєвропейську спрямованість. Неминучим вважає И.Валлерстайн і використання цим блоком Китаю для розширення своїх можливостей у конкурентній боротьбі з європейськими країнами. У цій ситуації противагою альянсу США з Японією і Китаєм може стати створення російсько-європейського блока.

Моделі міжнародних систем Й. Галтунга

Галтунг розвив теорію Вільяма Райта, використовуючи категорії "негативного світу" і "позитивного світу". Він сприймав світ як негативний світ (наявність війни) і як позитивний світ (наявність структурного насильства), потрібні відсутність цих двох явищ. Концепція Галтунга виходить з підходу кількості смертей, яких можна було уникнути. Іншими словами, якщо люди помирають від голоду, коли у світі є можливість їх нагодувати, або помирають від хвороб, коли існують необхідні ліки, тоді ми можемо говорити про існування структурного насильства, оскільки альтернативні структури теоретично можуть запобігти цій смерті. Світ у цьому трактуванні включає позитивний та негативний світ. Модель Галтунга включає глобальний рівень аналізу, концепція світу Галтунга не включала внутрішнього чи духовного виміру. За його теорією, оби-два світи мали місце в зовнішньому світі.

76. Україна в системі сучасних міжнародних відносин

Жодна сучасна держава не може відокремитися від інших країн і відсторонитися від міжнародних відносин. Україна також не є винятком. Авторитет країни на міжнар арені залежить головним чином від результатів її зовн політики. Виважена, прагматична, раціональна і далекоглядна зовн політика створює передумови для прискорення політ, економ і соц розвитку країни. "Багатовекторність" лежить в основі зовн політики України: 3 вектори: - західний, -євразійський (пвн-сх), - пвд-східний. Багатовекторність прирогатива великої, могутньої держави, тому позиція України є нестабільною. Останнім часом "європейський вектор" української дипломатії є пріоритетним. Хоча це не означає розірвання відносин з Росією і країнами СНД. Україна - повноправний учасник таких міжнар орг-цій і регіональних утворень як ООН, ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ, організація ЧЕС, СНД, ГУУАМ та ін. В Постанові ВРУ Про "Основні напрямки зовн політики України", прийнятої в 1993 р, підкреслюються, що перспективною метою укр зовн політики є членство у Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. У Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року у ст.6 є положення про те, що інтеграція України в європейський політ, економ, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, є пріоритетом національних інтерасів України. 16 червня 1994 року відбулося підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною. Україна була першою республікою колишнього СРСР, яка підписала подібний документ. Надалі відбувалися числені саміти "Україна-ЄС", йшла активна співраця України ти ЄС.

У міжнародних відносинах прийнято відзначити, що різні держави мають неоднакову національно-державну могутність, а, звідси, і нерівні можливості захищати свій суверенітет. З цих позицій розрізняють наддержави, великі держави, середні держави, малі держави і мікродержави. Наддержави виділяються за трьома головними ознаками: 1) здатність до масового руйнування планетарного масштабу, в т.ч. завдяки наявності ядерної зброї; 2) здатність справляти вплив на умови існування всього людства; 3) неможливість зазнати поразки від окремої держави або коаліції держав, якщо до такої коаліції не входить одна наддержава. Великі держави справляють суттєвий вплив на світовий розвиток, але не домінують у міжнародних відносинах, їх реальні можливості найчастіше обмежуються певним регіоном. Середні держави мають міцний вплив у своєму найближчому оточенні (Україна). Це відрізняє їх від малих держав, вплив яких слабкий. Однак малі держави мають достатньо засобів для збереження своєї незалежності та територіальної цілісності. Мікродержави в принципі нездатні захистити свій суверенітет власними силами. Найчастіше до мікродержав відносять країни, населення яких не перевищує 1-2 млн. чол.