
- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
Політичний процес - 1) сукупна діяльність усіх суб'єктів політичних відносин, пов'язана з функціонуванням політичної системи суспільства; 2) послідовність дій суб'єктів політичних відносин, спрямована на вирішення якого-небудь конкретного питання, пов'язаного зі здійсненням публічної влади (наприклад, прийняття політичного рішення, проведення виборів, утворення політичної партії тощо); 3) один із видів суспільних процесів, на відміну від економічного, соціального, культурного та інших процесів. Структуру П. п. складають його суб'єкт, об'єкт і ресурси. Суб'єктами П. п. є соціальні спільності (соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні) та індивіди і створювані ними політичні організації — держава та її органи, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації тощо. Об'єктом П. п. є його кінцевий результат, який має бути досягнутий як мста процесу. Об'єктом П. п. в цілому є керівництво та управління суспільством, узгодження багатоманітних соціальних інтересів, забезпечення єдності і цілісності суспільства. Конкретні П. п. мають свої конкретні цілі. Ресурсами П. п. є ресурси влади -утилітарні, примусові та нормативні. П. п. регулюються як нормами права (передусім конституційного), так і корпоративними нормами, що встановлюються політичними партіями і громадськими організаціями й містяться в їх статутах та інших документах, а також звичаями, традиціями, морально-етичними нормами, іноді взагалі нічим не регулюються і відбуваються спонтанно й передбачувало. Правовому, передусім конституційно-правовому, регулюванню підлягає та частина П. п., в якій безпосередньо беруть участь громадяни та політичні організації. Урегульований нормами права П. п. є юридичним (правовим) процесом і має певні стадії. Політико-правовими процесами є, наприклад, виборчий процес, законодавчий процес, бюджетний процес тощо. Основні принципи різних видів політико-правових процесів звичайно встановлюються конституціями, детальне їх регулювання здійснюється законами та іншими актами (регламентами, постановами, інструкціями).
Типологія ППр:
1. За об”єктами політ процесу:
- внутрішньо політ процеси
- зовнішньо політ процеси
2. За хар-ром участі мас людей:
ангажуючий (залучують маси людей в політ процес) – демократичний
неангажуючий
3.За публічністю ППр:
відкриті ППр
закриті ППр (відбув у владних ешелонах, для народу незрозумілі)
4. За хар-ром перетворення влади:
- революційні ППр (глибокі якісні зміни)
- еволюційні (поступовість)
5. За сталістю ППр:
- стабільний
- нестабільний
68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
Політичний процес - 1) сукупна діяльність усіх суб'єктів політичних відносин, пов'язана з функціонуванням політичної системи суспільства; 2) послідовність дій суб'єктів політичних відносин, спрямована на вирішення якого-небудь конкретного питання, пов'язаного зі здійсненням публічної влади (наприклад, прийняття політичного рішення, проведення виборів, утворення політичної партії тощо); 3) один із видів суспільних процесів, на відміну від економічного, соціального, культурного та інших процесів. Структуру П. п. складають його суб'єкт, об'єкт і ресурси. Суб'єктами П. п. є соціальні спільності (соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні) та індивіди і створювані ними політичні організації — держава та її органи, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації тощо. Об'єктом П. п. є його кінцевий результат, який має бути досягнутий як мста процесу. Об'єктом П. п. в цілому є керівництво та управління суспільством, узгодження багатоманітних соціальних інтересів, забезпечення єдності і цілісності суспільства. Конкретні П. п. мають свої конкретні цілі. Ресурсами П. п. є ресурси влади -утилітарні, примусові та нормативні. П. п. регулюються як нормами права (передусім конституційного), так і корпоративними нормами, що встановлюються політичними партіями і громадськими організаціями й містяться в їх статутах та інших документах, а також звичаями, традиціями, морально-етичними нормами, іноді взагалі нічим не регулюються і відбуваються спонтанно й передбачувало. Правовому, передусім конституційно-правовому, регулюванню підлягає та частина П. п., в якій безпосередньо беруть участь громадяни та політичні організації. Урегульований нормами права П. п. є юридичним (правовим) процесом і має певні стадії. Політико-правовими процесами є, наприклад, виборчий процес, законодавчий процес, бюджетний процес тощо. Основні принципи різних видів політико-правових процесів звичайно встановлюються конституціями, детальне їх регулювання здійснюється законами та іншими актами (регламентами, постановами, інструкціями).