51. Класифікація і розвиток партійних систем

ПС – сукупн діючих у країні політ партій та відносин між ними, які складаються у боротьбі за державну владу.

Осн типи:

1. однопартійна

2. двопартійна сис-ма (біпартизм)

3. багатопартійна

4. „сис-ма двох з половиною партій”

5. атомізована

За Сарторі 7 типів (в осн – ідеолог ознака):

1. однопартійна (моноідеологічна)

2. з партією-гегемоном (одна провідна, інші – сателіти. Китай В”єнам)

3. з домінуючою партією

4. двопартійна – дві партії, що чергуються при владі

5. поміркованого плюралізму – представництво в парламенті лише декількох ПП, відсутність позасистемної парлам опозиції. Уряд формується однією ПП чи коаліцією(Швейцарія, Бельгія, Італія, Нідерланди, Фінляндія) відносять і Україну.

6. поляризованого плюралізму – присутність позасистемних ПП, гострі ідеолог розмежув, формув уряду партіями центру, наявність двополярної опозиц.

7. атомізована (ідеолог різнорідна) – багато партій, які не мають великого впливу. Уряд формується на осн або широкої коаліції або на позапартійній основі (перехідні сус-ва)

5,6,7 – віднос до багатопартійних сис-м.

За Вятром 2 типи:

1. альтернативна – в якій хоча б один альтернативний колектив політиків оформлений у вигляді політ партії:

а) сис-ма багатопарт роздробленості , в якій жодна парті не має переважання, влада здійсн коаліціями.

б) двоблокова – декілька політ партій, що поділ на 2 політ блоки і ведуть суперництво

в) двопартійна – суперництво між двома найбільшими ПП

2. не альтернативна – немає справжнього суперництва між ПП за владу:

а) сис-ма кооперацій партій – блокування головних ПП і зникнення опозиції

б) сис-ма партій нац згоди – є багато дрібних ПП, але одна ПП постійно домінує і неподільно здійсн владу

в) обмежені парт сис-ми – існують різні ПП і між ними іде боротьба, але влада перебув у руках однієї політ сили – найчастіше армії.

г) однопарт сис-ма – одна правляча ПП

52. Правове регулювання діяльності політ партій

Найбільш поширене визначення інституціоналізації політичних партій запропонував Семюелем Хантінгтоном - це процес, у ході якого партії забувають свого значення та стійкість. Шведа - Інституціоналізація має два аспекти: соціологічний (об'єктивний -виникнення партії, як сильної інституції та суб'єктивний - соц визнання партії, її легітимності) та правовий. Шляхтун - Інстиуціоналізація політ партій - правове врегулювання організації і діяльності політичних партій. І. п. п. здійснюється не рівні конституції, органічних законів, поточного законодавства і судових прецедентів. Відповідно розрізняються конституціоналізація (закріплення я конституціях основних принципів статусу) і законодавча інституціоналізація (докладне визначення законом правового статусу ) політичних партій. І. п. п. здійснюється за такими основними напрямами: визначення функцій, завдань і ролі партій у політичному житті; регулювання умов і порядку утворення і реєстрації партій; формулювання вимог до організаційної побудови і порядку діяльності партій; визначення прав партій як суб'єктів виборчого процесу; регулювання фінансових аспектів діяльності партій; правове регулювання партійного керівництва, визначення порядку припинення діяльності партій, правове регулювання виборчої функції (висування кандидатів, фінансування виборів, виборча компанія). На рівні конституції визначаються лише основні, принципові положення правового статусу політичних партій: визначаються місце і роль партій у суспільно-політичному житті; закріплюються принципи цільного утворення і діяльності партій; формулюються умови, за яких партії можуть користуватися правом на вільну діяльність. У багатьох країнах прийнято спеціальні закони про політ патрії. Правові основи організації і діяльності політичних партій а Україні визначено Конституцією України (ст. 36, 37) і законами України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. та «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.