48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)

Групи інтересів - добровільні об єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політ інститутами, насамперед із державою. Від політ партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політ відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння держ владою, а обмежуються лише впливом на неї. Поняття «групи інтересів» тісно повязане з такими однопорядковими з ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські орг-ції», «сусп рухи», «латентні політ сили». Група тиску — це громадське об'єднання, яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади. Як феномен політ життя групи тиску відомі впродовж усієї історії, поширення вони набувають за умов ринку і зрілого громад сусп-ва як породження ліберальної господарської і плюралістичної сусп-політ структури. Терміну «групи тиску» в політ науці і практиці передував термін "лобі". Отже, «лобі» як синонім «груп інтересів» занадто вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на локальний і безпосередній вплив на парлам законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття держ рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошують передусім на методі впливу на політ рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу. Широко вжив поняття «громадські орг-ції», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Групами інтересів є й багатоманітні сусп рухи - самодіяльні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності. Близьким за змістом до поняття «групи інтересів» у політології є поняття «латентні (приховані) політичні сили». Вони так називаються тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політ партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили. Функції груп інтересів: функція артикулювання інтересів, перетворення соц прагнень, емоцій та очікувань у певні політ вимоги. Ці вимоги доводять до владних структур побажання громадян, тим самим залучаючи останніх у політ процес, роблячи їх суб'єктами політики. Артикулювання інтересів вимагає їх агрегування, тобто узгодження часткових потреб, установлення між ними певної ієрархії, вироблення на цій основі загальногрупових цілей. Ця функція передбачає вибір не лише політ найбільш значущих, а й найреальніших вимог стосовно можливостей їх задоволення. Групи інтересів підтримують тих чи інших політиків на виборах до представницьких органів держ влади, впливають на їхню діяльність у владних структурах, на відбір кадрів для держ апарату й тим самим виконують функцію формування та оновлення правлячої еліти. Наступна функція - інформаційна, яка полягає в тому, що групи інтересів доводять до органів влади інформацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої проблеми сусп життя. Використання цієї інформації помітно полегшує підготовку і практичне застосування законодавчих актів, істотно підвищує ефективність адміністративної діяльності. Володіння інформацією дає можливість держ органам знаходити відповіді на актуальні питання сусп розвитку. Німець Ульріх фон Алеман запропонував таку типологію груп інтересів залежно від п'яти різних суспільних сфер діяльності: 1.Організовані інтереси в економ сфері та в сфері праці: підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних категорій працівників; профспілки; споживчі спілки. 2.Організовані інтереси в соц сфері: об'єднання захисту соц прав (на зразок товариства сліпих); об'єднання соц досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади); групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо. 3.Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об'єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі. 4.Організовані інтереси в сфері релігії, науки і культури: церкви, секти; наукові асоціації; загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва. 5.Організовані інтереси в сусп-політ сфері: духовні, етичні, правозахисні об'єднання; громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззбро­єння, емансипацію жінок тощо). Групи інтересів — це різноманітні спільності людей, передусім соціальні. Типологія груп інтересів за їхньою соціальною основою є визначальною. Саме вона відбиває багатоманітність соціальних інтересів, допомагає визначити роль тих чи інших соц спільностей у політ житті сусп-ва. Відповідно до основних груп соціальних спільностей виокремлюються класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як групи інтересів. Моріс Дюверже: 1)орг-ція, які діють виключно в політ площині (парлам лоббі); 2)орг-ції, для яких політ тиск є лише частиною їхньої активності (профспілки, молодіжні орг-ції). З точки зору внутр структури (Дюверже): 1)масові, 2)кадрові, 3)науково-дослідницькі центри та рекламні агенції. Жан Блондель два «чистих типи»: "общинні" (члени повязані між собою 1- приналежністю до якоїсь спільноти, 2-інтереси) та "асоціативні"(інтереси). Реальні групи інтересів розміщуються між двома «чистими» крайностями, по мірі відалення від однієї та приближення до їншої. 1)Общинні групи, 2)Групи «за звичаєм», 3)Інституциональні групи, 4)Групи захисту, 5)Групи підтримки, 6)Асоціативні групи. Треба згадати Неокорпаративізм