40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.

Бюрократія (панування канцелярії) – специфічна форма організації та відносин у суспільстві, в яких центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їх членів; вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі; те саме, що і бюрократизм – ієрархічно організована система управління державою з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості.

Поняття „бюрократія” вперше з’явилося у 1745 р., фр. Фізіократ Вінсент де Турне.

Гегель 3 рівні: державна влада, адміністрація, громадянське суспільство.

Вебер пов’язував бюрократію з пануванням і описував її як центральний феномен сучасного суспільства, ідеальний тип управління, адміністрації. Також вважав бюрократію як вершину управлінської раціональності та ефективності.

Збройні сили – військові формування, що становлять основний структурний елемент військової могутності держави; одне з найважливіших знарядь політичної влади, що створюється і утримується державою для захисту й забезпечення політичних та інших цілей. Це поняття для означення армії та флоту вперше було вжите Енгельсом. Сучасне поняття включає: армію, нац гвардію, службу безпеки, прикордонні та внутрішні війська.

Засоби масової інформації – періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соц груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, а також для виконання певних соц функцій: гносеологічну(просвітництво), функцію контролю і спостереження за діями суб’єктів влади, політичної соціалізації, культурної. До ЗМІ відносять:

• друковані видання (газети, журнали, бюлетені), які мають постійну назву, нумерацію і періодичність виходу;

• технічні засоби і способи передачі на відстань звукової або візуальної інформації (телебачення, радіо, інтернет)

41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.

Політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.

Критеріями виділення політичного режиму у окремий тип є:

* спосіб формування органів влади;

* співвідношення між гілками влади;

* становище і роль політичних партій та громадських організацій;

* правовий статус особи;

* рівень економіко-господарського розвитку;

* рівень політичної стабільності суспільства;

* порядок функціонування правоохоронних і каральних органів;

* встановлена правова система, її особливості та характер;

* історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо.

Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів.

Демократичний режим - це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості. Демократичний режим характеризує:

• виборність найважливіших органів політичної влади;

• вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян;

• формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі;

• юридична рівність громадян;

• високий ступінь реалізації прав людини;

• пріоритет прав людини над правами держави;

• розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;

• повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

• економічна свобода, розвинута економіка, вільна від державного втручання;

• наявність політичного плюралізму.

Авторитаризм - це політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об'єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій.

Найчастіше такий режим виникає в країнах, де відбувається зміна суспільного ладу, де спостерігаються тривалі економічні І політичні кризи, подолання яких демократичними засобами стає неможливим.

На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим допускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах, погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів.

Основні ознаки авторитаризму.

• у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату;

• виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями;

• обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;

• відчуження народу від влади;

• відсутність єдиної ідеології;

• гласність не є принципом діяльності органів влади;

• опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;

• при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи;

• обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об'єднань громадян;

• в процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

• органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Тоталітаризм - це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:

• висока концентрація влади;

• жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;

• відсутність легальної опозиції;

• ідеологізація всього життя суспільства;

• наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології;

• нетерпимість до політичного інакодумства;

• знищення громадянського суспільства;

• проголошення принципу органічної єдності держави і народу;

• повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу;

• існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує тоталітарній владі масову підтримку;

• державний монополізм в економіці;

• всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору.