36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.

Представницькі органи - колегіальні, постійно або періодично діючі виборні органи держ. влади або місц. самоврядування, наділені нормовстановлюючими, фін. та контрольними повноваженнями з певною сферою юрисдикції. іноді називаються представницькими установами. Сукупність вказаних вище ознак дозволяє відрізняти П. о. від інших органів у д-ві. Наприклад, уряд є колегіальним органом з деякими ознаками, тотожними з ознаками П. о., але не є П. о., оскільки не має найважливішої якості останнього - виборності, в основі якої знаходиться волевиявлення електорату. Невиборні палати (спадкові або призначувані) також не мають представницького характеру з тієї самої причини. Виборність утворює для П. о. незалежний статус, який нерідко обмежується правовими нормами та існуючим механізмом парт, контролю. Колегіальність - орг. форма П. о. і водночас метод його діяльності. Колегіальність впливає на якість рішень, які приймаються органом. Постійна або періодична діяльність П. о. характерна для усіх П. о. Вони обираються на встановлений законом термін, після закінчення якого відбуваються часткове або повне оновлення штату органу, для того щоб П. о. відображав змінювані з часом бажання, прагнення, волю виборчого корпусу. Так, для центральних П. о. (парламентів) найрозповсюдженішим у світі терміном повноважень є 4-5 років. Повноваження центральних П. о. встановлюються конституціями д-в, а місцевих П. о. - органічним або звичайним законодавством, або ж, іноді, конституціями - у д-вах із сильною автономією (Італія, Іспанія). Виборні дорадчі органи не мають якості представництва, тому що не мають власних владних повноважень. Кожний П. о. розповсюджує дію своїх повноважень на певну територію. За цією ознакою вони поділяються на центральні та місцеві. Нормат. акти центральних П. о. мають владну юрид. силу на всій території країни, а місцевих П. о. - лише на певній частині території. Місцеві П. о. поділяються на власне місцеві (муніципальні) та регіональні, які виступають або як вищестоящі стосовно перших, або такими, які представляють спільні інтереси розташованих на території відповідного регіону (району, області тощо) місцевих колективів. Так, в Україні на рівні регіонів утворюються районні та обл. ради - органи місц. самоврядування, що представляють спільні інтереси тер. громад сіл, селищ та міст. Регіональні П. о. охоплюють своєю компетенцією більш широку територію, яка включає кілька місцевих П. о. Іноді можуть утворюватися внутрішньо-муніципальні П. о., юрисдикція яких обмежується невеликою територією в межах певного населеного пункту. В Україні такими П. о. є органи самоорганізації населення - будинкові, вуличні, квартальні комітети та інші органи, які створюються за ініціативою жителів і з дозволу місц. рад. За ступенем підпорядкованості П. о. поділяються на вищі та місцеві. Вищими й водночас центральними П. о. є парламенти; місцеві П. о. мають різні назви залежно від істор. традицій, рівня місц. управління, компетенції та інших обставин. Парламенти можуть бути однопалатними та двопалатними. Місцеві П. о. переважно однопалатні.