- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
Федерація – форма державного устрою, за якої територія держави складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю. Федеративна держава є об’єднанням державних утворень, що виступають її суб’єктами і мають свої органи влади і власний адміністративно-територіальний поділ.
Фактори виникнення федерацій:
історичний (окремі частини прагнули зберегти свою автономність). США. Колишні колонії прагнули зберегти нові традиції у федеративній організації. Політична свобода. Цей рівень свободи намагалися зберегти у конституціях. Колонії не хотіли створити централізований федеративний уряд. 1789 ратифікували конституцію. Німеччина 1771 р. Основна роль була за Пруссією.
фактор зовнішньої загрози
географічні розміри держав (Бразилія, Австралія, Мексика, Індія)
культурне різноманіття суспільства
Відмінності: кожна федеративна організація унікальна, визначена конституцією. Іноді партійна система визначає взаємини між центром і периферією. США, Канада, Австралія, Індія – децентралізовані системи посилюють політичну самостійність. Характер федерації залежить від поділу влади. Існують складні моделі взаємопроникнення центрального і місцевого рівнів влади (США, Швейцарія). Влада розподіляється за функціями і територією.
Спільні риси:
два самостійних рівні державного управління. В різних країнах існує різна здатність впливати. Наприклад в Німеччині і Австрії існує система „адміністративного федералізму”. Центр уряд розробляє ключові принципи політики, а провінційні уряди відповідають за деталі і конкретні деталі.
писана конституція. Кожен окремий рівень не може в однобічному порядку змінити конституцію. Австралія, Швейцарія – поправки до конституції лише через референдум. Регламентація стосунків: центр-периферія.
Конституційний суд –практична реалізація.
зв’язок між політ інститутами
двопалатні системи.
„+” федералізму:
Конституційні гарантії права політичного кожному суб’єкту федерації.
Створення системи стримувань і переваг – працює на права і обов’язки кожного громадянина.
Допомагає зберігати суспільну єдність – мета федералізму: створити політичний союз
« – »:
Федералізм виявився нездатним подолати тенденцію до централізації у ХХ ст. Влада центру поширилися: через зростання економіки і втручання держави в соціальну сферу. Центр володіє потужним фінансовим потенціалом.
Якщо суб’єкт приймає рішення про організацію якоїсь програми. Центр може бути проти (Рузвельт у 30-х рр. – конфлікт з федеральним судом, Рейган у 80-тих рр.. = використання федералізму проти соціальних витрат і перекладання відповідальності з федерального уряду на уряди штатів)
Швейцарія – змішана національно-територіальна основа. Федеративна парламентська республіка. 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони).
Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія держави, на відміну від федерації не має у складі федеративних одиниць (республік, штатів, земель), а поділяється на адміністративно-територіальні одниці (області, райони). В унітарній державі діють одна конституція, один вищий представницький орган державної влади, один уряд. У світі більшість унітарних систем.
Деволюція – передача повноважень на місця.
«+»:
Економічність – порівняно невеликі витрати на утримання урядових структур.
Простота і оперативність прийняти рішень
Легкість нагляду та контролю за виконанням рішень.
Значна стійкість в екстремальних умовах, придатність у часи побудови нації та держави.
« – »:
Закріплює авторитаризм і створює сприятливі умови для відродження або встановлення тоталітаризму
Ігнорує специфічні особливості етнонаціональних спільнот, уніфікує і стандартизує всі форми життя.
Позбавляє ініціативи регіональну і місцеві владні структури
Провокує запровадження екстремізму і сепаратизму.
Франція – 95 департаментів, включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області, комуни. Існує також поділ на З7 історичних провінцій.