
- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
Моделі політичної системи.
Парсонс:
Суспільство – система, що складається з окремих, інтегрованих елементів. Такими елементами у структурі кожного суспільства були суспільні цілі, норми, цінності та ролі. Елементами суспільства як системи є інститути, кожен з яких виступає підсистемою великої суспільної системи. виокремив 4 елементи або підсистеми суспільства:
Економічна – виконує функцію адаптації суспільства до потреб в споживчих товарах. Адаптація – специфічний різновид взаємодії соціальних суб’єктів із середовищем, в результаті і в процесі якої відбувається пристосування її вимог до навколишнього середовища. Забезпечують політична та економічна підсистема.
Політична – функція досягнення загальносуспільних цілей за допомогою колективних дій, мобілізації суб’єктів та ресурсів.
Соцієтальна – функція інтеграції членів суспільства, встановлення та збереження зв’язків солідарності між його членами. Інтеграція – досягнення стану зв’язаності окремих диференційованих елементів, наявність упорядкованості, безконфліктності відносин між соціальними суб’єктами – індивідами, соціальними спільностями, організаціями. Забезпечують правові інститути, владні структури, норми права, звичаї.
Культурна – функція відтворення культурних зразків, передачі норм, правил та цінностей. Підтримання системи – забезпечується віруваннями, мораллю, органами соціалізації (сімя, школа. мистецтво).
Кожна з підсистем складається з елементів:
інститут лідерства – ініціювання суспільних змін та залучення членів суспільства до реалізації поставленої суспільної мети
органи влади – регулююча функція
інститут регламентації – видалення норм і правил. Що є правовою сновою для соціального контролю.
Істон:
Політична система – сукупність взаємодій, які здійснюють інидввди в межах призначення для них ролей і які спрямовані на авторитарний розподіл цінностей у суспільстві.
Вимоги Рішення
підтримка
зворотній зв'язок
Функція входу і функція виходу.
Вхід – інтереси, вимоги, підтримка громадян, які дають системі імпульси для дій
Вихід – дії системи, які є реакцією на імпульс зовнішнього середовища.
2 типи входу:
- вимоги – висунута владними органами пропозиція щодо бажаного або небажаного розподілу цінностей в суспільстві
- підтримка – позитивна реакція на дії владних органів, які перетворюють вимоги середовища на відповідні рішення. Форми – чесна сплата податків, рейтинг, довіра.
2 функції виходу:
- рішення – нові закони, постанови, розпорядження
- дії – конкретні заходи з регуляції та вирішення актуальних проблем.
Недолік: не відображена середина політичної системи.
Алмонд:
Політична система – сукупність взаємопов’язаних ролей та їх взаємодій, яка виконує функції інтеграції і пристосування за допомогою застосування або загрози застосування більш чи менш законного фізичного примусу.
4 головні функції входу:
- артикуляція інтересів – формування вимог, які відповідають уявним або реальним інтересам суспільства.
- агрегування – поєднання інтересів (виконують політичні партії)
- політична комунікація – забезпечення різних форм взаємодій між структурами політичної системи
- політична соціалізація – засвоєння індивідів політичних цінностей, ідеалів, норм, цінностей, знань.
3 функції входу:
- розробка норм – органи законодавчої влади
- застосування норм на практиці – органи виконавчої влади
- контроль за дотриманням норм – судові органи
Вхід: НДО, політичні партії, групи інтересів
Вихід: виключно державні органи – урядові функції
Дойч:
Політична система – сукупність комунікацій, спрямованих на координацію зусиль для досягнення поставлених цілей. Зворотній зв'язок
Зворотній
зв'язок
ЦПР – центр прийняття рішень
2 типи інформації, необхідні для функціонування політичної системи:
1. Про стан зовнішнього середовища
2. Про власний стан