
- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
Хантінгтон найменше виявляє своє сприйняття України як учасника міжнародної політики. Розтинає її територію на 2 частини, які тяжіють до 2-х різних цивілізацій. Україна - «роздвоєнії країна».
Кіссінджер. Українська незалежність важлива для Америки. До України 1981р. його ставлення було доброзичливе. Бжезінський Найбільш виразно висловлюється на підтримку України і критикує рос. намагання поновити вплив. Три найбільш геополітичні поділи 20 ст. 1.розпаду 1918 р Австро-У горської імперії. 2.поділ Європи у 1945р.на 2 блоки. 3.1991р. незалеж. Україна, оскільки кінець Рос. Імперії. Хантінгтон Україна локалізована на порубіжжі між двома опозиційними цивілізаціями, вона розділяє ті країни, які є першими кандидатами на вступ до НАТО і Росія, яка там ніколи не буде Кіссінджер Україна розташована на Сх. геополіт простору, який розділяє 2 із 6 глобальних носіїв потуги - Європу і Росію Реалізація Америкою глобального балансу сил. включає Україну до кола ймовірних кандидатів на «урівноваження» Росії в Європі. Бжезінський вважає, що Україна розташована на межі зустрічі європейського і слабко окресленого євразійського угрупування, у зоні політ, вакууму в системі зусиль на підтримку геополіт. плюралізму на пострадянськ. просторі. Отже. Україна займає важливе геополіт. становище, а в геоетратегіч. вимірі вона являє собою й головний аванпост перед Євразією і через це мусить діячів на глобальній політ, сцені. Україна тільки в 20 ст. заплатила десятком мільйонів жителів, своїх громадян за те, що вона була «мостом», «нічиєю землею» чи зоною чиїхось особливих інтересів. Сьогодні саме той момент, коли українці мусять зрозуміти і переконати в цьому Зх. і рос. партнерів, що лише з прийняттям України до Зх. структур безпеки. Атлантична співдружність зможе набути завершених обрисів, впевнена в собі Європа утвердиться поряд із Росією
У сучасних роздумах про майбутнє Європи є 2 підходи:
1) Продовження наголосу на розмежуванні Західної і Східної Європи з акцентом на провідній ролі першої стосовно другої.
2) Мотиви єдиної Європи, географічні кордони якої залишаються невизначеними.
Росія. Укр культура істотно відрізняється від руської своєю європейською спрямованістю. Роль Києва у європеїзації й утворенні суч великоруської культури - незаперечна. Без укр.вчених, педагогів, кліриків і техніків Петро І не міг би довершити своєї справи європеїзації. Чи повинна нова, реформована культура бути загальноруською або ж загальноруська культура зовсім існувати не повинна, а мають бути створені нові, реформовані культури для кожного окремого різновиду російського племені? Укр.культура повинна стати індивідуацією культури загальноруської. Тільки в рамках логіки міфу батько може стати дитиною власної дитини, себто тільки в міфологічно орієнтованій свідомості можливе таке підтасування, в результаті якого укр.культура, що внесла в локально орієнтовану московську культуру європейський універсальний вимір, виявляється надалі позбавленою цього виміру, приреченою на вічний провінціалізм. Як усяка міфологема, термін «загальноруське» наділяється невизначеним, «плаваючим» значенням, в різних контекстах йому надається смисл то великоруського (засвідчує результат культ.творчості рос.народу і рос.«нац.характеру»), то універсальноімперського (втілення генія всіх «євраз.»народів). Месіанізм руського етносу сприяє перетворенню місцевого укр.імпульсу на вимір світової, священної історії і виконує роль єдиної субстанції, що має право не тільки привілейовано користуватися загальним євраз.над банням, а й безпосередньо ідентифікуватися з сакральним загальноруським виміром. У рос.сусп.свідомості поєднуються нац.та імперське. За прикладами далеко ходити не треба. Після розпаду СРСР юридично необґрунтовані претензії Росії на терит., матеріал. і культ.власність усіх народів колишнього Союзу і кожного з них окремо.