10. Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)

Західна демократія, атрибутами якої є вибори, референдуми, тобто сфера індивідуальних рішень, що постійно розширюється – перехідна форма до відкритого суспільства. Однак іноді ситуація може змінитися так, що відстоюючи свою індивідуальну незалежність, людина наштовхується на зовнішній тиск. Після цього у неї виникає бажання звільнитися від особистої відповідальності, замінити її на групову чи колективну. Це веде до відродження закритого суспільства, яке характеризується тотальною безвідповідальністю індивідів, тиранією сильної особи, яка контролює інтереси і політичні переконання. Різниця між демократією і тиранією – інститути першої забезпечують зміну уряду мирним шляхом, другої – шляхом насильства. Отже, принцип демократичної політики полягає в тому, щоб створювати і розвивати установи, які дають змогу здійснювати громадський контроль за правителями, а якщо потрібно – усувати їх.

11. Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний

Майер: у порівняльній політології є можливість отримати теорії середнього рівня (про владу, політичну систему, політичні процеси, політичне лідерство, політичну культуру). Праця: „Порівняльне дослідження – методологічний огляд”

12. Концепція конфліктного функціоналізму

Дарендорф: демократія – уряд, який обирає і зміщає народ, необхідність громадського контролю над державою. Досліджує проблеми демократизації суспільства. – активна і пасивна громадськість. Порівняння тоталітаризму із демократією, яка містить два великі політичні угруповання: консервативне (захищає бюрократичну систему) і прогресивне (орієнтоване на реформістсько-ліберальний курс) – діалектична концепція конфлікту

Козер: конфліктний функціоналізм (позитивна і негативна функції конфлікту)

Дівайн: концепція поміркованого конфлікту, який існує в межах консенсусу

13. Концепція демократизації/демократичного транзиту

Політична модернізація – соціальні та інституційні перетворення, пов’язані з переходом від одного типу політичної системи до іншого – від традиційного до сучасного суспільства.

Політичний транзит – соціальні та інституційні перетворення, пов’язані з переходом від тоталітарних і авторитарних режимів до демократичних способів управління і навпаки.

Лінц, Степан, Штомпка

18. Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.

Народницькі: Драгоманов

• ключове поняття: громада. Головним критерієм оцінки діяльності держави є служіння суспільному благу. Суть держави полягає не в її формі, а в тих правах і свободах, якими наділені громадяни.

• Політична історія людства є кругообігом трьох основних форм держави – аристократії, монархії та демократії. Людство втратило первісну свободу і постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава, навіть демократична, бо депутати стають головуючими над народом і вирішують державні справи, не враховуючи його волю. Радикальний крок: замість введення народоправства, що є лише однією з форм державного правління, впроваджувати самоврядування, щоб була свою воля кожному.

• Громада – первинна ланка організації суспільного життя. Стосунки між громадами базуються на федеративних засадах. Федерація утворюється в результаті децентралізації управління державою з громад як більш дрібних суспільних об’єднань. Громади будують федерацію знизу догори – аж до всесвітньої федерації як наступниці держави. Федерація втрачатиме державні функції і поступово прийде до адміністративної автономії та децентралізації.

• Головна причина поділу суспільства на багатих і бідних – у приватній власності. Покінчити з бідністю можна лише шляхом організації колективної праці за умови колективної власності громади на землю і знаряддя праці. Поділ влади, парламентаризм, демократичні права повинні зберігатись.

• Заперечував ідею національної державності: політичною формою організації суспільного життя має бути федерація, що складається із самоврядних громад. Україна має бути федеративним утворенням із 20 земель і входити на федеративних засадах до Росії.

Монархічні: Липинський

• послідовно обстоював ідею незалежності української державності. Форму державності України шукав поза демократією, більшовицькою диктатурою та націоналізмом – конституційна монархія. Кожен народ мусить пройти період монархії, відсутність якої на теренах України була причиною не оформлення власної державної організації. Ідея монархії має стати консолідуючим чинником українського суспільства, вона відповідає державницькій традиції, започаткованій ще Хмельницьким. Це має бути трудова, правова і спадкова монархія на чолі з гетьманом.

• три основні форми і методи державного правління: демократія з республікою, охлократії з диктатурою, класократії з правовою, обмеженою законом монархією. Лише за класократії, яка складається з провідних представників усіх суспільних класів і верств, держава існує для нації.

• Гетьман як спадковий монарх репрезентує державу, уособлює її авторитет. Разом з гетьманом управління державою здійснює аристократія – найкращі представники нації, незалежно від їх соціального походження. В аристократії існують статична і динамічна складові. Першу представляють елементи, наявні у будь-який історичний період – шляхта і хліборобський клас. Аристократія завжди повинна поновлюватися, інтегруючись з іншими соціальними верствами, які складають монархічну державу.

• Нація витупає не як етнічна, а як політична спільність, що включає в себе всіх громадян держави, незалежно від їх етнічної приналежності. Забезпеченню єдності нації слугує і територіальний патріотизм – усвідомлення своєї території, любов до своєї землі, почуття єдності і співпраці між усіма постійними її мешканцями, незалежно від їх походження, соціально-класової та етнічної приналежності, віросповідання.

• Важливою умовою побудови держави і формування цкраїнької нації вважав релігійну єдність. Тільки християнська етика спроможна створити моральний клімат для державного будівництва, примирити націю.

Державницькі: Стефан Томашківський

• Про Україну як про певну цілісність впродовж історії можна говорити тільки як про землю в географічному розумінні. Українська земля як чинник історії України – історичний процес здобування українським народом землі.

• Другим важливим чинником історії українського державотворення є процес формування української нації, в якому поєднані дві протилежні тенденції – консолідуюча і роз’єднуючи.

• Третій чинником державотворення є перетворення української народності в націю і становлення першої української національної держави – Галицько-Волинського князівства. Значення Г-В: зберегло Україну від поневолення та асиміляції як з боку Польщі, так і Московщини. Розірвавши династичні і церковно-політичні зв’язки з Московщиною, Г-В відкрила шлях українській народності до формування власної національної культури, політичної індивідуальності. Завдяки цій державі утворюється сучасна національна, політична, культурна і мовна самостійність України серед слов’ян.

• Становленню самостійної української держави мають сприяти територіальний патріотизм і національна ідея. Територіальний патріотизм має слугувати приєднанню польського населення Галичини до спільних з українцями політичних цілей. Відсутність об’єднуючої національної ідеї – одна з причин втрати Україною державності.

• Необхідність впровадження монархічної форми правління, як такої, що найкраще сприяє утвердженню авторитету і порядку. Не ототожнював демократію лише з республікою. Неабсолютна монархія теж сумісна із демократією. З часом Україна може еволюційно перейти до республіки. Майбутня українська держава повинна формуватися на основі політичної автономії західноукраїнських земель, мати власне законодавство, адміністрацію, армію, освіту.

• Важливу роль відводить уніатській церкві. Т. ч. державність у форму клерикальної монархії.

Соціалістичні: Винниченко

• свій варіант створення соціалізму – колекторатія – поєднання еволюційного і революційного шляхів переходу до соціалізму. Необхідно мирним шляхом розпочати перетворення приватної власності на засоби виробництва на колективну (а не державну!). соціалізм – це кооперація, а не націоналізація. Це колекратизація – організація промислових, сільськогосподарських, торговельних, фінансових та інших кооперативів.

• еволюція поглядів від прихильника культурно-національної автономії в складі Російської федеративної республіки до визнання необхідності самостійної української державності. Як соціаліст, підпорядковує вирішення національного питання вирішенню завдання соціального визволення народів, їх звільнення від капіталістичної експлуатації. Розрізняє національних соціалістів і просто соціалістів. Для просто соціалістів національний розвиток є необхідною умовою і засобом наближення людства до вищих форм соціального життя. А для національних соціалістів національний розвиток є самоціллю, по досягненні якої вони зупинятимуться, а потім рухатимуться назад.

• Ідеал української демократії – у федерації російської республіки і участі у ній України як рівного з іншими державного тіла. Необхідність історичних, економічних, культурних зв’язків України з Росією.

• Вже в еміграції змінює погляди – нерівність у відносинах між українською і російською націями. Сформоване століттями соціально-політичного устрою Росії притаманне їм почуття панівної національності навіть у душі робітника не може зникнути відразу. Як і почуття прислужництва в української нації. Найкращою формою розвитку нації є повна державна незалежність на принципах рівності відносин і добровільного тісного союзу з усіма соціалістичними державами проти всесвітньої буржуазії. Однак відродження української нації відбуватиметься лише в гармонії із соціальним.