
- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
Демократія відрізняється від олігархії не відсутністю еліти, а «закритим» або «відкритим», «представницьким» характером еліт. Еліта сучасного західного суспільства відрізняється від еліти минулого тим, що вона відкрита, її члени володіють знаннями, умінням, відповідальністю, вони приходять до влади на основі справедливої конкуренції. Політичне рішення – вибір одного із двох та більше політичних дій. Етапи політичного рішення: постановка проблеми, пошук інформації, пошук альтернатив, вибір найкращої, попереднє переконання в правильності вибору тих, на кого це рішення спрямоване, оцінка ефективності, оновлення/перегляд/відміна рішень.
Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
60-70 рр. ХХ ст. Повертаються до класичних ідеальних демократій, які передбачають активну участь громадян в обговоренні і прийнятті рішень стосовно головних питань суспільного життя. Трактують цю теорію як самоврядування громадян. „Влада народу” може бути досягнута лише за умови рівності, коли кожен громадянин щодня бере участь у процесі прийняття політичних рішень. Політична участь сама є метою. Активна політична участь виконує 2 функції: 1) захист громадян від нав’язаних зверху рішень 2) слугувати механізмам самовдосконалення людини
Механізми реалізації партисипітарної демократії:
Референдум – форма волевиявлення народу з важливих державних питань (повинні проводитися частіше; право призначення референдуму повинно належати і громадянам; повинні проводитися і на місцевому рівні).
Народна ініціатива – інструмент прямої демократії, який дає право громадянам вносити на голосування ініційовані ними питання.
Відкликання – процедура, за допомогою якої, виборці можуть припинити повноваження тієї посадової особи, яких вони обирали, або які порушують рамки своїх прав та обов’язків.
Концепція держави добробуту
Активний державний вплив на економічне і соціальне життя, стабілізацію господарських, виробничих і політичних процесів з метою забезпечення достатнього життєвого рівня. Держава використовує економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту і цим впливає на приватний сектор, пристосовує його для блага всіх; реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення розумів праці, підвищення заробітної плати і пенсій, покращення житлових розумів, охорони здоров'я, освіти), забезпечує високий рівень життя населення всієї країни. Відмирає репресивно-каральна функція держави, звужується сфера державного примусу.
Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
Надалі концепції демократичного елітизму еволюціонували в напрямі елітарного плюралізму, концепції плюралізму еліт, що грунтується на принципі рівноваги еліт. Р. Арон виділяє в сучасному суспільстві такі різновиди еліт: політичну, військову, бізнесову, еліту ватажків мас та адміністративну. Вважається, що між цими елітами існує постійна конкуренція, і політика полягає в тому, щоб досягти згоди між групами, які конкурують. А маси здійснюють тиск на еліти, використовуючи механізм виборів чи плебісцитів. Саме люди, які законно користуються авторитетом і повагою, мають престиж, по справедливості повинні правити суспільством.