5. Психологічна теорія влади (г. Ласуел)

Демократія відрізняється від олігархії не відсутністю еліти, а «закритим» або «відкритим», «представницьким» характером еліт. Еліта сучасно­го західного суспільства відрізняється від еліти минулого тим, що во­на відкрита, її члени володіють знаннями, умінням, відповідальністю, вони приходять до влади на основі справедливої конкуренції. Політичне рішення – вибір одного із двох та більше політичних дій. Етапи політичного рішення: постановка проблеми, пошук інформації, пошук альтернатив, вибір найкращої, попереднє переконання в правильності вибору тих, на кого це рішення спрямоване, оцінка ефективності, оновлення/перегляд/відміна рішень.

6. Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)

60-70 рр. ХХ ст. Повертаються до класичних ідеальних демократій, які передбачають активну участь громадян в обговоренні і прийнятті рішень стосовно головних питань суспільного життя. Трактують цю теорію як самоврядування громадян. „Влада народу” може бути досягнута лише за умови рівності, коли кожен громадянин щодня бере участь у процесі прийняття політичних рішень. Політична участь сама є метою. Активна політична участь виконує 2 функції: 1) захист громадян від нав’язаних зверху рішень 2) слугувати механізмам самовдосконалення людини

Механізми реалізації партисипітарної демократії:

1. Референдум – форма волевиявлення народу з важливих державних питань (повинні проводитися частіше; право призначення референдуму повинно належати і громадянам; повинні проводитися і на місцевому рівні).

2. Народна ініціатива – інструмент прямої демократії, який дає право громадянам вносити на голосування ініційовані ними питання.

3. Відкликання – процедура, за допомогою якої, виборці можуть припинити повноваження тієї посадової особи, яких вони обирали, або які порушують рамки своїх прав та обов’язків.

7. Концепція держави добробуту

Активний державний вплив на економічне і соціальне життя, стабілізацію господарських, виробничих і політичних процесів з метою забезпечення достатнього життєвого рівня. Держава використовує економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту і цим впливає на приватний сектор, пристосовує його для блага всіх; реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення розумів праці, підвищення заробітної плати і пенсій, покращення житлових розумів, охорони здоров'я, освіти), забезпечує високий рівень життя населення всієї країни. Відмирає репресивно-каральна функція держави, звужується сфера державного примусу.

8. Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)

9. Концепція постіндустріального суспільства (Арон)

Надалі концепції демократичного елітизму еволюціонували в напрямі елітарно­го плюралізму, концепції плюралізму еліт, що грунтується на принципі рівноваги еліт. Р. Арон виділяє в сучасному суспільстві такі різновиди еліт: полі­тичну, військову, бізнесову, еліту ватажків мас та адміністративну. Вважається, що між цими елітами існує постійна конкуренція, і політика полягає в тому, щоб дося­гти згоди між групами, які конкурують. А маси здійснюють тиск на еліти, викори­стовуючи механізм виборів чи плебісцитів. Саме люди, які законно користуються авторитетом і повагою, мають престиж, по справедливості повинні правити суспільством.