13. Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.

МАЛКІНА

Теоретичні засади:

1. Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)

Політична наука повинна займатися науковим дослідженням поведінки заінтересованих груп. Політика – це арена зіткнення інтересів заінтересованих груп. Роль державного управління – регулювати конфлікти, які виникають між групами, та забезпечувати рівновагу. Типологія: 1) офіційні (всі органи державної влади); 2) неофіційні (спілки бізнесменів, профспілки); 3) приховані заінтересовані групи; 4) не приховані (інститути і ланки державної влади)

2. Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)

Парето: Еліта поділяється на правлячу і не правлячу (контреліту). Типи: 1) еліта левів –консервативні, силові методи управління (стабільна політична система) 2) еліта лисів – динамічність, гнучкість (складають майстри обману і політичних комбінацій) (нестабільна політична система). Закон циркуляції еліт.

Моска – У всіх суспільствах існує два класи: ті хто править і ті ким правлять. 2 тенденції у розвитку правлячого класу: 1. Аристократична тенденція; 2. Демократична тенденція. Сутність аристократичної тенденції – правлячий клас намагається стати спадковим, якщо і не юридично, хоча б фактично за допомогою спадковості. Демократична тенденція – оновлення складу пануючої еліти за рахунок найбільш здібних до управління, найбільш активних представників із сфер нижчих ланок суспільства. Бажаною для суспільства є рівновага двох тенденцій.

3. Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)

Держава – людська спільнота, якав середині певної області має монополію на застосування легітимного фізичного насильства. Підстави легітимності: 1) авторитет традицій – звичка поважати царя, його теологічне обгрунтування. (Китай)

• Харизма – надзвичайний особистий дар вождя, лідера. (в основі лежать емоції)

• Раціональність – віра в обов’язковість виконання легальних настанов.

Типи політиків:

• випадковий політик – такими політиками є всіма, коли беремо участь у політичному житті (вибори)

• політик за сумісництвом – люди займаються політичною діяльністю за сумісництвом.

• Політик за професією – живуть за рахунок політики – політика – єдине джерело матеріального забезпечення, як правило чиновники.

• Політик за покликанням – живуть для політики: пристрасна самовіддача справі, відчуття відповідальності за результат своєї діяльності, окомір – здатність з внутрішньою зібраністю та спокоєм піддаватись впливу реальності.

4. Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)

З розвитком політичних партій постійно загострюються взаємовідносини між партійним керівництвом і партійцями (якими управляють і керують). Причини чому партійні маси довіряють владу партійному керівництву: 1) некомпетентність мас; 2) необхідність навичок і знань політичної роботи; 3) потреба ефективного керівництва в умовах між партійної боротьби. Метою будь-якої політичної партії є здобути владу, або впливати на реалізацію влади. Причини олігархізації політичного керівництва: - коли депутат отримує мандат, його ніхто не може усунути від влади; - депутати фракцій спираються на сою більшу компетентність, поінформованість з деяких питань. В результаті вожді партій концентрують в своїх руках велику владу. “Залізний закон олігархії – в усіх партіях незалежно від їх типу, демократія призводить до олігархії.

Основні концепції: