
- •1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.
- •2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Етапи становлення порівняльної політології.
- •Теоретико-методологічні проблеми порівняльних досліджень.
- •Проблеми:
- •Порівняння як спосіб подолання тенденційності в дослідженні (європоцентризму, етноцентизму, націонал-патріотизму, шовінізму, гегемонізму та ін.)
- •Кроснаціональні порівняння: вибір країн, порівняння подібних та контрастних країн.
- •Інституціональний, біхевіористський, науково-порівняльний, структурний, герменевтичний та структурно-функціональний методи дослідження.
- •Теорія раціонального вибору та неоінституціоналізму.
- •Розробка методології порівняльних досліджень в 60-70-ті рр. Хх ст. Сучасний стан порівняльної методології в сша.
- •Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
- •Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
- •Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
- •Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
- •Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
- •Психологічна теорія влади (г. Ласуел)
- •Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)
- •Концепція держави добробуту
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)
- •Концепція постіндустріального суспільства (Арон)
- •Концепція відкритого суспільства (к. Поппер – англійський)
- •Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний
- •Концепція конфліктного функціоналізму
- •Концепція демократизації/демократичного транзиту
- •Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.
- •Протистояння зарубіжних політичних стратегій щодо України.
- •Становлення порівняльної політології в Україні на межі третього тисячоліття: проблеми та перспективи.
- •23. Механізм взаємодії елементів політичної системи: держави, політичних партій, змі, громадських організацій та рухів.
- •Алмонд і Пауелл:
- •Типологія політичних систем: тоталітарні, авторитарні і демократичні.
- •Моделі політичної системи.
- •Типології політичних систем е. Шилза, д. Сарторі, с. Ліпгарта.
- •Особливості політичної системи України у контексті світового досвіду.
- •Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій.
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •Унітарні і федеративні держави (Франція, Швейцарія).
- •31. Інститут президентства і різновиди президентського правління (сша, Франція, фрн, Фінляндія).
- •32. Парламентське правління. Представництво, законодавство. Моделі парламентського представництва (делегування і опікунства).
- •33. Порівняльний аналіз різновидів республік.
- •34. Практичне використання досвіду зарубіжних держав у процесі державотворення в Україні.
- •35. Формування теорії парламентаризму, концепції здійснення державної влади. Сучасні теорії народного представництва.
- •36.Структура і організація, зміст, компетенції та головні напрями діяльності представницьких органів.
- •37. Особливості взаємодії між парламентом і органами, що здійснюють функції конституційного контролю. Парламент і судова влада.
- •38. Організація і діяльність зарубіжних виконавчих органів влади. Класифікація.
- •39. Проблеми співвідношень законодавчої і виконавчої влади. Особливості формування уряду в президентській, парламентській, змішаних формах правління.
- •40. Бюрократія, збройні сили, засоби масової інформації: компаративний аналіз.
- •41. Політичний режим як засіб організації і функціонування влади.
- •42. Типології режимів. Режими традиційного, харизматичного і раціонально-правового панування (Вебер).
- •43. Особливості трансформації авторитарних режимів.
- •44. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму.
- •45. Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.
- •46. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.
- •47. Організація і політичне представництво інтересів.
- •48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)
- •51. Класифікація і розвиток партійних систем
- •52. Правове регулювання діяльності політ партій
- •56. Сучані вибори, референдуми та плебісцити
- •57. Типи сучасних виборчих систем
- •58. Сучасний електорат і його типи
- •59. Ознаки демократії і класифікація її теорій: колективістські, ліберальні, плюралістичні концепції.
- •60. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна.
- •63. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності.
- •64. Типології сучасних політичних ідеологій.
- •67. Суть і структура сучасного політичного процесу.
- •68. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу.
- •69. Класифікація політичного процесу.
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна та Галтунга
- •77. Генезис та етапи розвитку глобалістики.
- •78. Структура і теоретичні засади глобалістики як наукової дисципліни
- •79. Методи і напрямки досліджень сучасної глобалістики
- •Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.
Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ххі ст.
МАЛКІНА
Теоретичні засади:
Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)
Політична наука повинна займатися науковим дослідженням поведінки заінтересованих груп. Політика – це арена зіткнення інтересів заінтересованих груп. Роль державного управління – регулювати конфлікти, які виникають між групами, та забезпечувати рівновагу. Типологія: 1) офіційні (всі органи державної влади); 2) неофіційні (спілки бізнесменів, профспілки); 3) приховані заінтересовані групи; 4) не приховані (інститути і ланки державної влади)
Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)
Парето: Еліта поділяється на правлячу і не правлячу (контреліту). Типи: 1) еліта левів –консервативні, силові методи управління (стабільна політична система) 2) еліта лисів – динамічність, гнучкість (складають майстри обману і політичних комбінацій) (нестабільна політична система). Закон циркуляції еліт.
Моска – У всіх суспільствах існує два класи: ті хто править і ті ким правлять. 2 тенденції у розвитку правлячого класу: 1. Аристократична тенденція; 2. Демократична тенденція. Сутність аристократичної тенденції – правлячий клас намагається стати спадковим, якщо і не юридично, хоча б фактично за допомогою спадковості. Демократична тенденція – оновлення складу пануючої еліти за рахунок найбільш здібних до управління, найбільш активних представників із сфер нижчих ланок суспільства. Бажаною для суспільства є рівновага двох тенденцій.
Соціологічна теорія держави (м. Вебер – німецький)
Держава – людська спільнота, якав середині певної області має монополію на застосування легітимного фізичного насильства. Підстави легітимності: 1) авторитет традицій – звичка поважати царя, його теологічне обгрунтування. (Китай)
Харизма – надзвичайний особистий дар вождя, лідера. (в основі лежать емоції)
Раціональність – віра в обов’язковість виконання легальних настанов.
Типи політиків:
випадковий політик – такими політиками є всіма, коли беремо участь у політичному житті (вибори)
політик за сумісництвом – люди займаються політичною діяльністю за сумісництвом.
Політик за професією – живуть за рахунок політики – політика – єдине джерело матеріального забезпечення, як правило чиновники.
Політик за покликанням – живуть для політики: пристрасна самовіддача справі, відчуття відповідальності за результат своєї діяльності, окомір – здатність з внутрішньою зібраністю та спокоєм піддаватись впливу реальності.
Теорія олігархізації суспільства (р. Міхельс – німецький)
З розвитком політичних партій постійно загострюються взаємовідносини між партійним керівництвом і партійцями (якими управляють і керують). Причини чому партійні маси довіряють владу партійному керівництву: 1) некомпетентність мас; 2) необхідність навичок і знань політичної роботи; 3) потреба ефективного керівництва в умовах між партійної боротьби. Метою будь-якої політичної партії є здобути владу, або впливати на реалізацію влади. Причини олігархізації політичного керівництва: - коли депутат отримує мандат, його ніхто не може усунути від влади; - депутати фракцій спираються на сою більшу компетентність, поінформованість з деяких питань. В результаті вожді партій концентрують в своїх руках велику владу. “Залізний закон олігархії – в усіх партіях незалежно від їх типу, демократія призводить до олігархії.
Основні концепції: