1.Порівняльна політологія як наука, методологічна дисципліна та спосіб практичного впливу на соціальну дійсність.

Виникла у ХХ ст. Актуальність – необхідність відійти від помилок минулого (попередити помилковий шлях).

Порівняльна політологія – 1) частина політологія, в якій на основі порівняння та узагальнення широкого фактичного матеріалу досліджуються загальні закономірності та тенденції політичної сфери суспільного життя, умови стабільності політичних систем та фактори, що підвищують ефективність механізмів влади та управління.

2) галузь політичної науки, в основі якого лежить знання про вияв подібностей або відмінностей політичних інститутів, процесів, явищ з метою їх кількісної та якісної характеристики, класифікації, впорядкування та практичне використання в середовищі.

Об'єкти порівняльного аналізу

- політичні системи в цілісності (комплексна)

- конкретні елементи, складові політичної системи

- досвід модернізації політичних систем і режимів

- політичні фактори суспільного розвитку.

Параметри порівняння – це компоненти або елементи політ явищ, які дозволяють показати сутнісні характеристики політичних явищ.

Способи порівняння:

- метод співставлення (дає можливість визначати природу різнорідних об’єктів і пояснювати причини зв’язків)

- історико-типологічне порівняння (дозволяє пояснити подібність не пов'язаних за своїм походженням об’єктів однаковими умовами їх становлення та розвитку)

- історико-генетичний метод (дозволяє пояснити подібність явищ як результат їх родинності за походженням)

Види порівняння:

- вертикальне (співставляються однорідні політичні структури, процеси та явища на різних рівнях в одній країні)

- горизонтальне (досліджуються однорідні політичні структури, процеси та явища в різних країнах)

2. Місце порівняльної політології серед інших дисциплін: політології, соціології, права, філософії, психології та ін.

ШЛЯХТУН

Політологія має внутрішню структуру, основними елементами якої є:

• історія політичних вчень – досліджує зародження, становлення і розвиток політичних поглядів, ідей, теорій протягом усього періоду існування державно-організованого суспільства.

• теорія політики – вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні структурні елементи: концепції політики і влади, теорії політичної системи і процесів, моделі політичної участі й лідерства, теорії формальних і неформальних інститутів політики – державознавство, партологія, концепції груп інтересів, бюрократії та еліт, теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики.

• прикладна політологія – безпосередньо стосується процесів здійснення політики. Розробка політичних технологій, прийняття політичних рішень, проведення виборчих кампаній, проведення політичних переговорів, лобіювання, політичні прогнозування, планування і консультування, методику розробки експертно-аналітичних матеріалів і політичних документів

• порівняльна або компаративна політологія – окрема галузь науки про політику – політологія, яка проводить порівняльні дослідження політичних явищ і процесів різних держав, регіонів та епох.

Соціологія – тривалий час політологія розвивалась у складі соціології. Політологія в цілому, і порівняльна політологія зокрема, тісно пов’язана з соціологією. Проте, соціологія вивчає не всю багатоманітність виявів політичного життя суспільства, а лише ті з них, суб’єктами яких є соціальні спільності. В дослідження політичної сфери суспільного життя соціологія йде від соціального до політичного, тобто від відносин між соціальними спільностями до відносин з приводу політичної влади. Досліджуючи соціальний аспект політичної сфери суспільного життя, соціологія виступає як політична соціологія. Використовуючи притаманні їй методи й засоби дослідження – анкетування, інтерв’ю, вона виступає як соціологія політики. Політологія, навпаки, йде від визначень політики, влади до їхніх суб’єктів, у тому числі соціальних. Вона традиційно вивчає в основному інституційний аспект політики, передусім організацію та діяльність держави, весь механізм політичної влади.

Право – органічним зв’язком політології з правознавством, насамперед із такими його складовими як теорія держави і права і конституційне право. Політологія і теорія держави і права мають спільний головний об’єкт дослідження – державу. Однак, у вивченні політики, політологія, на відміну від теорії держави і права, не обмежується державою, а вивчає також інші інститути – політичні партії, групи інтересів, органи місцевого самоврядування, всю багатоманітність суб’єктів і виявів політичних відносин. А з усіх багатоманітних галузей і норм права політологію цікавлять насамперед ті, які регулюють політичні відносини – передусім норми конституційного права. Об’єктом конституційного права є державно-політичні відносини, суб’єктом яких є держава. Політологія виходить за межі циз відносин, досліджуючи також інші форми і вили політичних відносин, використовуючи притаманні їй методи і засоби пізнання.

Філософія – є теоретичною основою світогляду людини. Політична філософія з’ясовує значення політичних явищ для життя людини і суспільства, оцінює їх під кутом зору загального блага, принципів справедливості, свободи, рівності. Якщо політологія досліджує політичну свободу, аналізуючи і систематизуючи сукупність різних видів конкретних свобод, класифікуючи їх, то політична філософія розглядає політичну свободу як гуманістичну цінність в її зв’язках з іншими цінностями.

Психологія – політична психологія досліджує роль орієнтацій, переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття у політичній поведінці людей, що особливо важливо при вивченні громадськох думки, політичних конфліктів, електоральної поведінки.

Політична економія розробляє методи, прийоми, засоби державної політики стосовно функціонування економічної системи суспільства в цілому, основи і напрями державного регулювання економічних процесів, економічної стратегії і тактики.

Політична антропологія досліджує зв'язок політики з біосоціальними рисами людини. Її пріоритетним напрямом є виведення характерних рис політичної культури того чи іншого народу з особливостей його національної культури.

Політична географія вивчає залежність політичних процесів від їх просторового розташування, обумовленість політики розмірами, економіко-географічними, кліматичними та іншими природними чинниками.

Однак ці галузі є складовими відповідних наук, а не політології.