5. Природні (географічні зони).

Тема 4. Південна Америка.

1. Історія дослідження і географічне положення. Обриси берегової лінії. Площа материка близько 18 млн. км. Кв. Береги материка слабо порізані, за винятком крайнього півдня, де є велика кількість островів материкового походження – Чілійський архіпелаг і о. Вогняна Земля. На півночі омивається Карибським морем і Панамським перешийком з’єднується з Північною Америкою. З заходу омивається водами Тихого океану, а зі сходу – Атлантичного. Крайні точки: північна – мис Гальїнас, південна материкова – мис Фроуерд – острівна – мис Горн, східна – мис Кабу-Бранку, західна – мис Паріньяс.

Історію дослідження материка можна поділити на 3 періоди:

• Поч.. 16 ст. – кін. 18 ст. Цей період характеризується усвідомленням того, що відкрито новий материк, а не Індію (Америго Веспуччі), а також колонізацією материка іспанськими і португальськими конкістадорами.

• Кін. 18 ст. – поч.. 20 ст. Активізація дослідження материка науковими експедиціями. Е. Боплан і А. Гумбольт склали першу геологічну карту материка, описали Перуанську течію біля західних берегів материка і її вплив на клімат узбережних районів. Вивчаючи природу Анд, Гумбольт обґрунтував ідею висотної поясності. Важливий внесок у дослідження її території зробили також Ч. Дарвін та Ж.Ж. Елізе-Реклю.

• Сучасний етап характеризується ґрунтовним вивченням материка за допомогою новітніх методів дослідження, однак до цього часу великі території Амазонії, Гвіанського на півночі та Бразильського плоскогір’їв, окремих районів північних і центральних Анд не мають спеціальних наукових описів і точних топографічних карт.