2. Програма психологічної практики

2.1. Зміст психологічної практики:

• складання календарного плану проходження психологічної практики;

• ведення щоденника психологічної роботи впродовж терміну практики;

• ознайомлення з основними видами, напрямками та змістом діяльності психолога в соціальній чи соціально-психологічній службі (бази практики);

• практичне апробування методів, методичних прийомів, форм організації та проведення просвітницької, психодіагностичної, психоконсультативної та психокорекційної (розвивальної) роботи з різними категоріями клієнтів;

• опанування уміннями та навичками психодіагностичного дослідження, складання психологічного діагнозу як складової психокорекційної роботи;

• теоретичне обґрунтування та визначення напрямку власної психокорекційної роботи;

• аналіз літератури з обраного напрямку психокорекції;

• розробка та впровадження докладного сценарію занять психокорекційної програми та впровадження в практику: практичне апробування та вдосконалення умінь формувати мету, завдання, стадії психокорекційної роботи; засвоєння умінь здійснення індивідуальної та групової форми психологічної допомоги різним клієнтам: батькам і дітям різного віку; осягнення умінь оцінювати теоретичні знання з психодіагностики, основ психокорекції та вміти виявляти психологічні проблеми; володіння вміннями творчого використання на практиці основних положень сучасної психології, стратегій та технологій психологічної підтримки людей різних вікових груп; написання звіту та рекомендацій щодо подальшої психокорекційної роботи з досліджуваними;

• підготовка звітних документів психологічної практики.

В ході підготовки і самостійного виконання завдань слід звернути увагу на проведення занять з дітьми з будь-якими порушеннями когнітивної сфери, емоційно-вольової сфери, в спілкуванні та в поведінці, встановлення контакту з їхніми батьками (особливо, якщо дитина навчається вдома) і педагогами. Знати, які індивідуальні програми частіше використовуються з дітьми дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку, пристосовані до специфіки порушень конкретної дитини.

Зміст роботи студента-практиканта, а також його індивідуальне практичне завдання залежать від специфіки та напрямків діяльності соціальної чи соціально-психологічної служби. Орієнтовними темами для індивідуального практичного завдання можуть бути такі проблеми практичної роботи:

1. Психокорекція готовності дитини до школи.

2. Психологічна корекція дітей молодшого шкільного віку з порушенням когнітивної сфери.

3. Психокорекція шкільної дезадаптації (непристосованості до предметної сторони навчальної діяльності, неспроможності довільно управляти своєю поведінкою та приймати темп шкільного життя, шкільного неврозу).

4. Психологічна корекція соціально-педагогічної занедбаності (тривожності, страхів, неадекватної поведінки, труднощів у спілкуванні, порушень навчальної діяльності та розвитку самосвідомості).

5. Психокорекція рівня розвитку довільної поведінки.

6. Психологічна корекція порушень соціально-психологічної адаптації підлітка до шкільного середовища.

7. Психокорекція емоційних розладів у підлітків або молоді.

8. Психологічна корекція агресивної поведінки дітей або молоді.

9. Психокорекція конфліктів.

10. Психологічна корекція постстресових станів.

11. Психокорекція порушення родинних стосунків.

12. Психологічна корекція для дорослих з метою протистояння маніпуляції.

Проходження психологічної практики розпочинається із знайомства з колективом, нормативними документами, на основі яких здійснюється діяльність соціально-психологічної служби, методичною та технічною її базою. Після цього складається календарний план практики, який узгоджується із керівниками практики від соціально-психологічної служби та Інституту (кафедра галузевої психології та психології управління). Студенти-практиканти самостійно розподіляють завдання по днях і тижнях, керуючись календарним планом. Виконання визначеної кількості та форм роботи є обов’язковим (Табл.1).

Таблиця 1