2. Мета та завдання виробничої соціально-педагогічної практики в соціальних службах (фахова психологічна)

Психологічна практика складається з діагностичної та психокорекційної ланки, що дозволяє студентам-практикантам закріпити свої теоретичні знання та удосконалити практичні навички, що визначаються освітньо-кваліфікаційною характеристикою практичного психолога. Такий підхід сприяє формуванню уявлень студентів про цілісну картину роботи практичного психолога в соціальних службах.

Мета психологічної практики:

1. Закріпити теоретичні психологічні знання студентів з урахуванням сучасних умов роботи в соціальній сфері та ознайомити студентів зі специфікою роботи практичного психолога.

2. Забезпечити удосконалення уміння застосовувати різні форми та методи діагностичної, профілактичної, консультативної та психокорекційної роботи практичного психолога з врахуванням специфіки закладу соціальної сфери.

3. Сприяти усвідомленню студентами своїх професійно значущих особистісних якостей і рівня підготовленості до майбутньої професійної діяльності.

Виходячи з аналізу вимог до професійної діяльності сучасного практичного психолога в соціальній сфері і змісту курсів «Організація психологічної служби», «Психодіагностика», «Основи психоконсультації та психокорекції», «Основи психогігієни», «Самовиховання та саморегуляція особистості», «Етнопсихологія», «Конфліктологія», «Психолого-педагогічні засади міжособистісного спілкування», визначаються такі завдання психологічної практики:

1. Ознайомлення зі змістом, напрямками та видами діяльності практичного психолога в закладі соціальної сфери психологічної служби.

2. Набуття досвіду самостійного професійного спілкування і взаємодії з клієнтами системи соціальних та соціально-психологічних служб.

3. Апробація і вдосконалення дослідницьких, діагностичних умінь та психокорекційної роботи в сфері практичної психології з врахуванням специфіки соціальної служби (бази практики).

4. Формування стійкої професійної спрямованості, інтересу до професійної діяльності практичного психолога, розвиток потреби до самовдосконалення та професійної самореалізації.

Після проходження практики студент повинен знати:

• види та особливості психічних станів особистості,

• особливості застосування психодіагностичної та психокорекційної роботи в соціальній сфері,

• сучасні засоби та прийоми психокорекційної роботи,

• загальну схему психокорекційного процесу,

• сучасні течії та напрями психотерапевтичного впливу на особистість.

В результаті психокорекційної практики студенти оволодівають такими навичками та уміннями, як:

• створення умов для психологічного контакту з клієнтом та планування психодіагностичного та психокорекційного процесу;

• визначення актуальної психологічної проблеми досліджуваних;

• збір психодіагностичної інформації і постановка психологічного діагнозу як складової психокорекційної роботи;

• визначення мети, завдань, стадій психокорекційної роботи;

• здійснення індивідуальної та групової форми психологічної допомоги педагогам, батькам і дітям різного віку;

• творче використання на практиці основних стратегій та технологій психологічної підтримки людей різних вікових груп;

• аналіз та докладне звітування про ефективність психокорекційної роботи;

• розробка психологічних рекомендацій щодо подальшої психокорекційної роботи з досліджуваними.

Наслідком психокорекційної практики студентів є сформоване вміння організовувати та здійснювати практичну психологічну роботу.