6. Шляхи використання біодизельного палива.

Біодизельне паливо може використовуватися у дизельних двигунах як у чистому вигляді (в адаптованих двигунах), так і в сумішах з нафтовим паливом без змін конструкції двигуна. Біодизельні суміші позначаються літерою В і цифрою, що означає процентний зміст біодизеля. Найбільш поширеним видом сумішевого палива із вмістом біодизеля є паливо В2 – В10 і В30 (для суспільного транспорту).

Біодизель може використовуватися в будь-яких дизельних двигунах без внесення зміни в конструкцію двигуна. Однак існує дискусія щодо ступеня безпечності використання біодизелю для таких двигунів. Оскільки біодизель кращий розчинник ніж звичайне дизельне пальне — він «прочищає» двигун, видаляє наліт з паливних трубок, і, отже, може призвести до засмічення інжектора.

Відповідно до норм "Пежо" та "Сітроен", дизельні двигуни можуть працювати на 30% біодизелю. "Сканіа" та "Фольксваген" мають інші норми, які дозволяють використовувати 100% біодизелю для більшості їхніх двигунів.

Перед початком експлуатації двигуна на біодизельном паливі необхідно промити фільтри грубого і тонкого очищення, а також замінити гумові паливні шланги та прокладки на полімерні. В деяких випадках буде потрібно частіше змінювати моторне мастило, що здатне розріджуватися при потраплянні в нього біодизельного палива. При холодному пуску, можливо, дещо зросте шумливість двигуна.

7. Перспективи виробництва біодизельного палива в Україні.

Середньорічне споживання дизельного палива в Україні становить 5 млн т. Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року прогнозується до 2020 року зростання споживаня біодизельного палива до 8 млн. т.

Для гарантованого проведення сільськогосподарських робіт за технологічними нормами щороку необхідно близько 1870 тис. т дизельного палива. У зв’язку з тим, що постійне зростання її вартості призводить до підвищення вартості нафтопродуктів, а отже, і сільськогосподарської продукції, традиційний варіант задоволення потреби сільськогосподарського виробництва тільки нафтопродуктами мало перспективний.

Доцільніше перейти до забезпечення сільськогосподарських товаровиробників біопаливом, що виробляється з рослинної олії. На користь зазначеного варіанта свідчить досвід таких країн як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, де для вирощування ріпаку використовується 10-14% ріллі.

В Україні необхідно сформувати розгалужену мережу біодизельних заводів. Варто сконцентрувати заводи з виробництва біодизелю у зонах вирощування сировини для його виробництва, а саме: Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Хмельницькій, Черкаській та інших областях.

В зазначених областях широко культивуються олійні культури і з’явились пілотні установки фермерського типу по виробництву біодизеля. Їхня продуктивність складає від 200 до 1500 літрів на добу.

Нині значна частина насіння олійних культур з України експортується. За даними Держкомстату України, 54 % вирощеного врожаю ріпаку у 2004 р.; 67 % — у 2005; 78 % — у 2006; 87 % — 2007; 83 % — 2008 р. експортується в країни ЄС. Олійні культури експортується в країни ЄС з метою подальшої переробки на біодизель.

Виробникам сільськогосподарської продукції вигідніше експортувати продукцію за кордон, адже іноземні покупці пропонують за неї вищу ціну, ніж вітчизняні.

Тому, в Україні ринок біодизельного палива набуде успішного розвитку у двох випадках: будуть встановленні штрафні санкції за недотримання обовязкового вмісту біодизеля у складі дизеля; відбудеться значне здорожчання традиційного дизельного палива.

На нинішньому етапі для налагодження виробництва біодизельного палива в Україні, як свідчать наші дослідження, першочерговими є наступні завдання:

- створення високоврожайних, адаптованих до вимог України гібридів ріпаку;

- розвиток сучасних високоврожайних технологій для вирощування ріпаку;

- створення регіональних зон концентрованого вирощування ріпаку з дотриманням оптимізації структури посівних площ;

- формування інфраструктури ринку біодизельного палива;

- гармонізація вітчизняних стандартів з європейськими;

- створення на законодавчому рівні умов державної підтримки розвитку біопаливної галузі.